«Україні так і не вдалося досягти будь-якого значимого прогресу в галузі реформування свого антикорупційного законодавства. Подальше зволікання з набранням сили пакетом антикорупційних законів викликає обгрунтоване запитання стосовно наявності в керівництва України реальної політичної волі з виконання вимог міжнародних стандартів».
Зі звіту на засіданні Стамбульського плану дій з боротьби проти корупції, Париж, 8.12.2010
Широко розрекламована впродовж десяти місяців президентом В.Януковичем і Партією регіонів кампанія боротьби з корупцією увінчалася дуже промовистим результатом. Як і прогнозувало «ДТ», 17 грудня Верховна Рада скасувала весь пакет антикорупційних законів, який з 2004 року розробляється українською владою разом із міжнародними організаціями як одна з принципових умов співробітництва Євросоюзу з Україною. Пакет мав набрати сили з 1 січня нового року — терміни, як неодноразово писало «Дзеркало тижня», переносилися вже тричі. Замість цього глава держави вніс новий законопроект «Про основи запобігання та протидії корупції», який парламент так само поспішно ухвалив у першому читанні 23 грудня.
Але не варто чекати, що після ухвалення закону в цьому вигляді корупціонери потягнуться стрункими рядами на посадку. Як не варто й сподіватися, що міжнародні структури повірять у реальну боротьбу з корупцією в Україні після ознайомлення з даним документом.
Законопроект представляв депутатам міністр юстиції О.Лавринович, який зазначив: «Запропонований проект враховує чинні на сьогодні конвенції, насамперед Конвенцію ООН про боротьбу з корупцією. І результат цієї роботи, проведеної на виконання указу президента Національним антикорупційним комітетом, пройшов експертизу в Групі держав проти корупції і дістав відповідну підтримку після відпрацювання цього проекту».
Проте 21 грудня на засіданні профільного парламентського комітету з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю лунали оцінки, що ставлять під сумнів узгодженість позиції президента з міжнародними антикорупційними структурами. У коментарі «ДТ» член комітету народний депутат Олександр Рябека пояснив: «У президентському варіанті не враховані положення скасованого парламентом 17 грудня законопроекту «Про відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення». Однак відповідальність юридичних осіб, тобто комерційних компаній, це обов’язкова вимога Конвенції ООН проти корупції, а також Конвенції Ради Європи про кримінальну відповідальність за корупцію і Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності. Ця норма є однією з обов’язкових рекомендацій GRECO (Група держав проти корупції Ради Європи). Не прописана чітко процедура конфіскації майна держслужбовця, нажитого в результаті корупційної діяльності.
Законопроект президента комітет підтримує, проте документ вимагає серйозного доопрацювання, і, звичайно, не можна очікувати його ухвалення до 1 січня 2011 року. Цей законопроект не вирішить усіх проблем боротьби з корупцією, оскільки, за оцінками експертів, він лише на 30% приведе українське законодавство у відповідність до міжнародних стандартів. Тобто законопроект сам по собі корисний, але він просто не стосується багатьох принципових питань, таких як спеціальна перевірка близьких до держслужбовців осіб, наприклад. На 95% проект президента №7487 повторює два законопроекти зі складу антикорупційного пакета. Виникає запитання: чому ж його доопрацьовували впродовж цілого року? Правки, по суті, дуже незначні. Було б логічно внести правки президента до чинних законів. Боюся, ситуація показує нашим міжнародним партнерам відсутність реальної політичної волі держави в боротьбі з корупцією».
Норма про відповідальність юридичних осіб за корупцію важлива, оскільки нині в Україні за законом може відповідати тільки особа фізична. Тобто конкретний чиновник, який узяв хабар, і конкретний бізнесмен, який дав хабара. Проте сама комерційна структура, яка отримала вигоду від корупційної угоди, ніякої відповідальності не несе! Нагадаємо недавній скандал у США: співробітників компанії «Мерседес» викрито в наданні «відкотів» посадовим особам у різних країнах світу за купівлю машин. Матеріальну відповідальність понесла компанія, заплативши у бюджет штраф у сумі більш як 100 млн. дол. Тобто сам факт отримання будь-яких доходів компанією, в якій працював викритий у корупції співробітник, автоматично передбачає відповідальність усієї цієї структури перед державою.
Показова деталь: хоча 20 жовтня на засіданні Національного антикорупційного комітету було узгоджено проект «Про конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом», його положень у проект №7487 чомусь не перенесли.
Законопроект Януковича не виконує й ще однієї вимоги GRECO: криміналізацію відповідальності за корупцію. Корупцію, що завдала скільки-небудь значного збитку державі, в Європі карають тюремними строками, і ніяк інакше. Проте відповідно до законопроекту №7487 за однакові діяння — за отримання або пропозицію хабара розміром до 100 неоподатковуваних прожиткових мінімумів, на розсуд суду, може настати як кримінальна, так і адміністративна відповідальність. Суди в нас, як відомо, до чиновників дуже гуманні. Цікавий юридичний анекдот: 100 мінімумів — це нині близько 45 тисяч гривень! Таким чином суд, на якому буде доведено хабар розміром до 45 тисяч гривень, може цілком законно засудити злочинця до адміністративного штрафу. А адмінштраф в Україні становить 1700 гривень! Віктор Федорович таким чином робить корупцію дуже вигідною справою! Відшкодування збитку державі приблизно в 27 разів менше за суму вкраденого!
Покірна президенту більшість проголосувала за очевидний казус, на який одразу вказав профільний комітет парламенту. Сподіватимемося, що, попри субординацію, депутати виправлять помилку в другому читанні законопроекту.
Та найпринциповіше значення має вилучення з антикорупційного закону норми про обов’язкове декларування доходів і витрат усіма близькими та родичами державних службовців. «По суті, відсутність цієї норми повністю вихолостила антикорупційний законопроект, — заявив «ДТ» член робочої групи з доопрацювання законопроекту №7487 Руслан Князевич. — Контроль і спеціальна перевірка близьких осіб держслужбовців дали б реальний інструмент перевірки та притягнення до відповідальності чиновників. І мені незрозуміло, навіщо взагалі було змінювати наше в цілому дуже прогресивне антикорупційне законодавство, якщо дану норму з нього вилучено? Є очевидними політичні мотиви. Відповідальність за вилучення контролю близьких осіб чиновників узяв на себе 6 жовтня 2010 року Конституційний суд, який таким чином розтлумачив Конституцію. Проте хоч би хто і як виправдовув в Україні таке рішення, за кордоном воно витлумачуватиметься однозначно — як нездатність держави реалізувати міжнародні стандарти боротьби з корупцією. Я зазначив би також, що в законопроекті, на жаль, повторено низку абсурдних статей, які вже півтора року є предметом критики всіх фахівців. Так, у перелік суб’єктів для спеціальної антикорупційної перевірки підпадають усі громадські організації, а також усі члени дільничних і територіальних виборчих комісій. Тобто перевірці піддаватимуть людей, які ніякого стосунку до державної служби не мають. Боюся, що після того як наші силові структури почнуть перевіряти виборчі комісії, у них залишаться працювати члени тільки однієї партії».
Оскільки за боротьбу з корупцією, відповідно до законопроекту, відповідає президент, сподіваємося, він не дозволить Конституційному суду захищати права корупціонерів, котрі, як чудово відомо і президенту, і суддям, поголовно оформляють добуті корупцією статки на своїх родичів. І хоч якось поставити під контроль цю ганебну практику українських «слуг народу» може тільки декларування та процедура спецперевірки. Тому хотілося б вірити, що В.Ф.Янукович, розуміє, що він, як суб’єкт законодавчої ініціативи, має ще до другого читання свого антикорупційного законопроекту внести законопроект про зміни в Конституцію, який чітко визначив би права та обов’язки держслужбовців і таким чином дозволив запровадити спецперевірку родичів держслужбовців.
Також сподіваємося: якщо радники президента забудуть роз’яснити йому принциповість для Євросоюзу та для українського суспільства цієї норми, парламентська опозиція збере 150 підписів і сама ініціює подібні зміни в Конституції України. Вважаємо, що сімейна корупція руйнує Конституцію і саму державу набагато сильніше, ніж клопіт із деклараціями для родичів держслужбовців... Ви ж знаєте про це, Вікторе Федоровичу...
Антикорупційний «бліцкриг» Януковича в парламенті, очевидно, має під собою суто політичні причини. Безумовний позитив у тому, що президент узяв усю відповідальність за організацію та законодавче
забезпечення боротьби з
корупцією особисто на себе. Антикорупційний пакет передбачав, що ці питання відносяться до компетенції Кабміну. Проте наскільки системно спроможний глава держави організувати процес?
Ухвалення антикорупційного законодавства — основа зовнішньополітичних ініціатив президента щодо інтеграції з Євросоюзом. ЄС не погодиться надати безвізовий режим державі, яка за шість років не спроможна не те що перемогти корупцію, а хоча б привести у відповідність до рекомендацій європейців своє законодавство. Євросоюз не хоче відкривати кордони з країною, яка експортуватиме корупцію та оргзлочинність.
Чому ж досі не виконані зобов’язання президента і не видано указ про Національну стратегію запобігання і протидії корупції в Україні? Адже саме стратегія визначає інструменти для виконання цілей і завдань. Чому до складу Національного антикорупційного комітету не включено народних депутатів — розробників антикорупційного законодавства, які зобов’язані представляти законопроекти у ВР, вносити правки, взаємодіяти з міжнародними структурами? Чому законопроект був запропонований парламенту так пізно? Можливо, для того, щоб депутати взяли на себе відповідальність за четвертий за ліком зрив введення в дію нового антикорупційного законодавства?
Чому взаємодія з міжнародними інститутами така неефективна? Подивімося на офіційні заяви. Про яке узгодження з GRECO казав міністр О.Лавринович, якщо достатньо подивитися на сайті GRECO і переконатися, що законопроект президента не відповідає як мінімум п’яти конкретним рекомендаціям (пп. 3., 11, 12, 24, 25)?!
А всього з 25 рекомендацій GRECO Україна на даний момент повністю виконала лише п’ять. У квітні GRECO проведе черговий моніторинг боротьби з корупцією в Україні. Неважко здогадатися вже зараз, які неприємні для президента висновки буде зафіксовано, якщо законопроект буде ухвалено в такому вигляді.
6—8 грудня в Парижі відбулося засідання Мережі по боротьбі з корупцією для Східної Європи та Центральної Азії при Організації економічного співробітництва та розвитку (OЕCР). Україна є учасником цієї регіональної ініціативи і прийняла Стамбульський план дій проти корупції, у рамках якої проводиться незалежний моніторинг. Відповідно до даних моніторингу з 24 рекомендацій цієї організації тільки одну виконано повністю, чотири виконано в основному, сім — частково і 12 рекомендацій не виконано зовсім. Згідно з критеріями Стамбульського плану Україна докладає найменше зусиль у боротьбі з корупцією порівняно з усіма іншими країнами Східної Європи.
Влітку в Україні з візитом побував колишній прем’єр-міністр Сінгапуру Лі Куан Ю — усесвітньо визнаний реформатор, класик сучасного державного будівництва, який заслужено користується високим авторитетом у прем’єра Миколи Азарова. Сінгапурець був прийнятий на найвищому рівні, його поради наші можновладці пообіцяли втілювати в життя. Відповідно до рейтингу сприйняття корупції Тransparency International Україна — на 134 місці, а Сінгапур — на першому (разом з Данією і Новою Зеландією). У цьому зв’язку доречно процитувати Лі Куан Ю з даного питання: «Розпочати з проповідування високих моральних принципів, твердих переконань і найкращих намірів викоренити корупцію — легко. А от жити згідно із цими добрими намірами — важко. Для цього потрібні сильні лідери і рішучість боротися з усіма порушниками, без будь-яких винятків».
У моніторингу Стамбульського плану дій проти корупції по Україні пунктом номер один значиться «Виражена політична воля». У графі «Виконання» навпроти цього пункту порожньо...