Кому, як не журналістам, відома ціна слова, вимовленого привселюдно. Хто, як не вони, знає, чим може обернутися невірно наведена цифра чи неточно переданий коментар високого посадовця. Діапазон наслідків такої помилки досить широкий — від судового позову про відшкодування моральних збитків до «інформаційного» відлучення від того органа, чий керівник вважає себе постраждалою стороною. Але значно суворішим для журналіста, що вважає себе професіоналом, у такій ситуації є інше покарання — відчутний удар по репутації його власній і того видання чи телеканалу, який він представляє. Тому особі, яка зважилася заявити: «Журналісте, ти не правий!», — потрібно мати для цього вагомі підстави і міцну доказову базу, яка підкріпила б її обвинувачення. Оскільки треба бути готовим до того, що журналіст, як мінімум, спробує відстояти свою правоту, а разом із нею — і свою репутацію.
Тому геть незбагненною є логіка прес-служби Кабінету міністрів, що виступила цього тижня із заявою, в якій фактично звинувачувалася у брехні ціла низка журналістських неурядових організацій. Нагадаємо, що в попередньому номері «Дзеркала тижня» була опублікована спільна заява Комісії з журналістської етики, Академії української преси, Асоціації юристів-представників ЗМІ, Київської незалежної медіа-профспілки і Національної спілки журналістів України, де засуджувалися дії урядових чиновників, які перестаралися у своєму прагненні захистити високих керівних осіб Кабміну від небажаного для них спілкування з мас-медійниками. Сталося це саме напередодні підписання Угоди про формування Єдиного економічного простору, коли увага журналістської братії цілком виправдано була прикута до подій в українському уряді, на чиїх засіданнях питання про входження в ЄЕП розглядалося в атмосфері далеко не повної одностайності. Група журналістів провідних газет, теле- і радіоканалів, а також інформаційних агентств, допущених у зал засідань Кабміну лише на п’ять протокольних хвилин, змушена була чекати закінчення заходу, щоб задати свої запитання членам уряду, які засідали за зачиненими дверима.
За словами кореспондента Бі-Бі-Сі Світлани Дорош, розуміючи, що особливого бажання розмовляти з пресою у членів Кабміну того дня не спостерігалося, журналісти взяли ініціативу до своїх рук і зайняли позиції на підступах до ліфта, куди прем’єр-міністр зі своєю «раттю» неминуче вирушив би, покидаючи стіни Кабміну. Проте всілякими умовляннями і запевняннями в тому, що їм буде надано можливість задовольнити свій інформаційний голод, представників ЗМІ змусили повернутися до прес-центру.
«Впродовж засідання Кабінету міністрів перед журналістами, які зібралися у прес-центрі, виступили з коментарями і відповідями на запитання міністр палива й енергетики Сергій Єрмілов і перший заступник міністра науки й освіти Віталій Журавський. Засідання Кабінету міністрів завершилося до закінчення зустрічі журналістів із вищезгаданими членами уряду. Жодних додаткових звернень журналістів із проханнями організувати зустріч із кимось із членів уряду до прес-служби не надходило», — стверджується в заяві кабмінівської прес-служби.
Що стосується Єрмілова з Журавським, то вони просто, як розповідають наші колеги, що були там присутні, покинувши засідання, проходили через розташований у суміжній із залом кімнаті прес-центр. І якщо Сергій Федорович становив для журналістів інтерес як міністр, на чиє відомство безпосередньо і дуже скоро вплине створення ЄЕПу (інша річ, наскільки він задовольнив цей інтерес), то Віталій Станіславович ну ніяк не «вписувався» у тему, що на той час так хвилювала мас-медійників. Всі представники преси, що погодилися прокоментувати «ДТ» ті події, в один голос стверджують: керівництву прес-служби Кабміну не раз повідомлялося прізвище людини, на яку «полювали» того дня журналісти. Усі чекали на коментар голови української делегації на переговорах Групи високого рівня, першого віце-прем’єра уряду Миколи Азарова.
«Обурює те, що прес-служба обвинувачує журналістів у брехні», — зауважила в інтерв’ю «ДТ» Світлана Дорош. Кабмінівська прес-служба, за її ж словами, «вважає безпідставними твердження, викладені у спільній заяві журналістських неурядових організацій, щодо створення перешкод у висвітленні засідання уряду 17 вересня».
Щойно Журавський і Єрмілов покинули прес-центр, за ними відразу зачинили двері. Точніше, замкнули, що і виявили журналісти, коли кинулись до виходу з кімнати, зрозумівши за шумом руху стільців, що засідання в сусідньому залі закінчено. Це стосовно твердження прес-служби, що засідання уряду завершилося до закінчення зустрічі журналістів із двома згаданими міністрами. А також щодо її слів про відсутність перешкод. «Нам не дали виконати свою роботу. Такого ставлення до журналістів мені ще не доводилося відчувати на собі. Нас просто замкнули, як баранів у хліву», — поділився враженнями з «ДТ» кореспондент ТСН (телеканал «1+1») Вадим Задорожний.
Хоча не зайве було б зауважити, що далеко не в усіх наших колег таке ставлення викликає обурення. Пояснити це можна або тим, що вони вже звикли почуватися другосортними, або тим, що відкрито заявляти протест проти негідного поводження з пресою їм не дає побоювання «випасти» з урядового пулу. Кореспондент «Інтеру» відмовився давати коментар «ДТ», пояснивши відмову своєю зайнятістю. А одна із журналісток інформагенцій, яка спеціалізується на кабмінівській тематиці і побажала залишитися невідомою, заявила «ДТ», що не зовсім згодна з викладеним у заяві журналістських організацій. За її словами, проходженню урядовими коридорами керівництва Кабміну завжди передує видалення зайвих свідків цього дійства: «Так, журналістів, як заведено, попросили пройти у прес-центр, але в тому, що їх замикали на ключ, я не впевнена. Як не можу стверджувати й того, що журналісти зверталися до прес-служби з проханням зустрітися з Азаровим. Вони могли обговорювати це між собою, а прес-службі не сказати». Але чи то вичерпавши запас виправдань для тих, із ким з огляду на професійну діяльність їй доводиться щодня співробітничати, чи то зрозумівши під час викладу аргументів усю їхню непереконливість, завершила журналістка свою промову несподівано: «Однак вчинили вони гидко, мерзотно й підло». Не брешіть, і не викриті будете!