У нашої армії день народження. На день народження завжди вручають подарунки. Вони бувають приємні і корисні. Ми вирішили подарувати корисний. Соціологічна служба Центру Разумкова спробувала з’ясувати ставлення громадян України до армії та дня її народження. Дослідження було проведене з 14 по 20 листопада 2003 року в усіх регіонах України. Опитано 2023 респонденти у віці від 18 років. Похибка вибірки — 2,3%.
Ставлення українців до армії можна оцінювати двояко. З одного боку, підтримка громадянами дій Збройних сил України значно вища, ніж підтримка дій центральних чи місцевих органів влади.
З іншого боку, наші співвітчизники не дуже хочуть, щоб їхні діти присвятили своє життя службі у Збройних силах. Охочих бачити своє чадо військовиком — лише 18,1%. Не хочуть військової долі для своїх дітей 70,7%. Решта не визначилися.
Примітно, що найбільше схильні бачити своїх дітей професійними військовими респонденти старшого віку. У віковій групі від 50 до 59 років таких майже чверть (23,7%), у групі за 60 років — 20,8%. Вочевидь, це можна пояснити тим, що багато людей старшого віку не змогли знайти себе в новому житті й не бажають своїм дітям повторення такої долі. А служба в армії розглядалася як досить стабільне й престижне працевлаштування. Проблема полягає в тому, що діти тих, кому нині 50 років і більше, найчастіше вже визначилися зі своїм життєвим вибором. Тому побажання батьків на них навряд чи вплинуть.
Що ж до молодих людей (18—39 років), то лише кожен сьомий із них (14,4%) хотів би бачити своїх дітей військовими.
Цікаве і ставлення громадян до самого свята Збройних сил України. Ще недавно кожен із нас мало не з пелюшок знав і любив таке, здавалося б, суто професійне свято, як День Радянської армії. Навіть попри те, що день не був вихідним, його чекали, до нього готувалися, його святкували. І це, безумовно, свідчило про величезну народну любов — як до свята, так і до армії. Але Радянської армії більше немає. Її свято, як гарна упаковка без вмісту, ще привертає увагу, ще дороге як пам’ять, але цінність його вже не та. На місце старого свята в Україну прийшло нове — День Збройних сил України, що святкується 6 грудня. Звичайно, нове свято ще не привернуло до себе й малої часточки любові, яку мав День Радянської армії. І це цілком зрозуміло: і країну нову ще не всі сприйняли, і армія українська ще не має такої славної новітньої історії, як армія радянська. Однак свято є.
Відразу скажемо, що відзначатиме День Збройних сил тільки кожен дев’ятий із нас (11,1%). Ще 18,7% опитаних хоча й не відзначатимуть цього дня, але вважають його святом. Усього — менше третини. Доводиться констатувати, що поки що нове свято помітно програє старому: понад третину респондентів (37,9%) не святкують 6 грудня, вважаючи справжнім святом Збройних сил 23 лютого. Ще 17,9% українських громадян просто не вважають цей день святом, а 12,1% уперше почули від інтерв’юерів, що 6 грудня відзначається День Збройних сил України.
Як бачимо, у цілому ставлення більш ніж стримане. Однак певний оптимізм може вселяти той факт, що найпозитивніше ставиться до цього свята молодь. Понад 40% респондентів у віці від 18 до 29 років вважають 6 грудня святом (16,9% вважають цей день великим святом і планують його відзначати, а ще 23,8% не відзначатимуть, проте вважають цей день святом). І саме в цій віковій групі кількість тих, хто сприймає 6 грудня як свято, перевищує кількість тих, хто вважає справжнім днем Збройних сил 23 лютого (25,4%). Тому є всі підстави припускати, що в майбутньому цей день усе-таки набуде більшої популярності, особливо, якщо цьому сприятиме сам «винуватець» торжества — армія.
Респонденти старшого віку ставляться до Дня Збройних сил України більш прохолодно. Найменше ж тих, хто чекає свята 6 грудня, серед опитаних пенсійного віку (60 років і більше). Лише 8,5% представників цієї групи святкуватимуть 6 грудня і вважають його великим святом. Ще 12,9% вважають його святом, але не відзначатимуть. Удвічі більше опитаних (43,2%) вважають справжнім святом 23 лютого.
День Радянської армії в народній свідомості тісно пов’язувався з Міжнародним жіночим днем. Багато хто їх сприймав майже як дві половинки одного свята — чоловічу й жіночу відповідно. Тому досить цікавим питанням видається розбіжність у поглядах на нове свято представників обох статей. Проте сприйняття 6 грудня чоловіками й жінками різниться не дуже. Розбіжність полягає лише в тому, що відзначатимуть День Збройних сил 14,5% чоловіків і всього 8,1% — жінок. У свою чергу, 14,8% жінок під час проведення дослідження вперше почули, що 6 грудня — День Збройних сил України, серед чоловіків цей показник становить 8,8%. Можливо, просто жінкам це не так цікаво, а може, вони всього-на-всього менше пов’язані з армією. В іншому ж розходження незначні.
Ставлення до свята Збройних сил України, як і до, власне, української незалежності, має досить чіткі регіональні розходження. Найпозитивніше ставлення до Дня Збройних сил України у жителів західного регіону, де 42,7% вважають цей день святом (у тому числі 13,9% його відзначатимуть). Найбільший рівень несприйняття нового свята — на сході країни, де 52,6% опитаних вважають справжнім Днем Збройних сил 23 лютого. Найбільша ж частка тих, хто чує про свято 6 грудня вперше (майже чверть — 23,3%), — у південному регіоні.