У четвер, 11 листопада, відбулася перша сесія Вінницької обласної ради нового скликання. Головне питання порядку денного — обрання голови облради — стало випробуванням на міцність для демсил. Багато їх цього випробування не пройшли. На посаду голови облради таємним голосуванням 96 зі 104 голосів (усього у Вінницькій облраді 132 депутати, але голосували не всі) обрано голову обласного виборчого штабу Партії регіонів Сергія Татусяка. Це була єдина запропонована кандидатура. Друга за чисельністю (32 депутати) фракція — партії «Батьківщина» — свого кандидата не висувала. Голова фракції партії «Єдність», колишній губернатор області Олександр Домбровський заявив, що вони не тільки не висуватимуть свою кандидатуру, а й взагалі не братимуть участі в голосуванні. У цієї партії в обласній раді третій результат — 22 депутати. Оскільки до неї входять учорашній голова облради Григорій Заболотний, колишній перший заступник голови облдержадміністрації Валерій Коровій, великий агровиробник Олексій Порошенко, впливові журналісти, — представники «Єдності» могли б повоювати, але... Очевидно, багато що залишилося за лаштунками.
Другим яскравим моментом сесії стала велика кількість голосів за кандидата від регіоналів. У регіоналів в облраді 61 голос, а також п’ять голосів «нормальних людей» Литвина. Тому, як не крути, а прості математичні дії показали, що без значної частини голосів фракції «Батьківщина» не обійшлося. І це при тому, що лідер цієї політичної сили Юлія Тимошенко публічно стверджує: «Батьківщина» відкидає політичну наївність і завершує повну перебудову в партії. Що характерно: напередодні сесії Юлія Володимирівна телефоном дала команду вінницькій фракції своєї партії «не брати участі в голосуванні взагалі». Але частина депутатів від цієї партії розпорядилася своїми голосами самочинно. Про можливий розкол у лавах фракції «Батьківщини» були підозри ще на початку ведення сесії. Коли, всупереч попереднім домовленостям, один із членів президії, депутат облради, лідер обласної організації «Батьківщини» Юрій Медведєв віддав право вести сесію представникові від ПР. А під час обговорення кандидатури на посаду голови облради від партії влади депутат фракції «Батьківщина» Леонід Галушко відкрито виступив на його підтримку. Журналісти, які були присутні на сесії, відразу підхопили новину: «У Вінницькій облраді ПР і «Батьківщина» створили коаліцію». У кулуарах же шепотіли — їх переламали «через коліно», мовляв, в одних — бізнес, в інших — державні посади.
Звісно, при таємному голосуванні важко вирахувати того, хто зразу ж забув, що делегований виборцями проводити їхні інтереси саме під певним прапором.
Що стосується «Фронту змін» (а в облраді дев’ять депутатів від цієї партії), то лідер обласної організації і фракції Сергій Кудлаєнко заявив:
— Позиція наших депутатів нічим не відрізняється від тієї, яку декларує наш лідер Арсеній Яценюк. Ми не підтримуватимемо жодної більшості в раді, але водночас голосуватимемо за життєво важливі й корисні рішення для жителів області. У питаннях політичного характеру ми навіть не братимемо участі в голосуванні. На наступній сесії плануємо виступити з пропозицією скасувати повноваження держадміністрацій і підвищити статус облради — передати повноваження місцевим органам самоврядування. А ще ми вимагатимемо звіт від голови облдержадміністарції стосовно даних обіцянок щодо соціально-економічного розвитку області та механізму їх виконання.
— Ви голосували за Татусяка як за голову облради?
— Я не сумніваюся, що фракція голосувала одноголосно, оскільки я вже сказав — ми не підтримуємо жодної більшості.
Дедалі частіше відкрито говориться, що більшість депутатів ідуть у ради, аби заробити, тому яка різниця, в який колір вони себе фарбують і як себе називають. Скасування політреформи, а за нею — імперативного мандата, безпомилково висвітить моральне обличчя обранців, які по кілька разів переходять із фракції у фракцію. Той, хто легко відмовляється від політсили, котра привела його до влади, й надалі зраджуватиме всіх і завжди.
Втім, усе це насправді може не мати жодного значення в країні з наростанням жорсткої вертикалі президентської влади. І органи місцевого самоврядування, як би того не добивалися, наприклад, «фронтовики», швидше за все, функціонуватимуть номінально — аби пустити пил в очі Євросоюзу, мовляв, дивіться, в нас демократія. Але не хочеться, щоб Україну вважали країною, яка успішно завалила демократію. Адже нам жити в цій країні.