Майже все в економіці України, що становило хоч якийсь інтерес, уже розібрали. Доступними на той момент способами. Свого часу найсильнішу нафтопереробну галузь практично втратили подачі росіян. Суднобудування тихо вмирає. Металургія стала вотчиною Р.Ахметова і трошки В.Пінчука. Банківська система підконтрольна В.Януковичу через голову Нацбанку Сергія Арбузова. А надра, і все, що в них, - старшому синові президента. Хоча в нафтовидобутку і переробці встигнув схопити свій ласий шматок і власник групи «Приват» І.Коломойський. Як спритно він приватизував менеджмент «Укрнафти» і «Укртатнафти», в яких державі належить більший пакет акцій! Тепер торгується - як найдорожче продати цей бізнес і хоч щось отримати взамін.
Теплогенерація тепер безроздільно належить Ахметову. Як і право експорту електроенергії. Йому ж належить і більша частина вугільних шахт. Щоб це добро можна було використовувати на ахметовських ТЕС для виробництва електроенергії, Україна взяла кредит у Китаю - 3,65 млрд. дол. І тепер уряд гордо заявляє, що це життєво необхідно для енергонезалежності країни. Хоча насправді йдеться про додаткові доходи Ахметова.
Наскільки Ахметов вміє рахувати свої кревні, цього року дізналися навіть жителі Києва. «Київенерго», після його купівлі Ахметовим, стало принципово непоступливим: не заплатите - гарячої води вам не бачити.
Попри всі гарні слова про енергонезалежність України, передусім від «Газпрому», про кардинальний розвиток власне українського видобутку нафти та газу не йдеться. Розвиток альтернативної, відновлюваної енергетики не передбачений в оновленій Енергостратегії Україні до 2030 року. Виняток - сонячна енергетика від «регіонального» А.Клюєва. Турбота про АЕС і радіаційну безпеку взагалі відійшла на десятий план.
Зате скрізь - Д.Фірташ: в імпорті газу, в міськ- і облгазах, в хімічній і титаномагнієвій галузях і, можливо, незабаром у Лисичанському НПЗ. Фірташу мало того, що українці тричі оплатили 11 млрд. кубометрів газу, за розмитнення якого посадили екс-голову енергомитниці А.Макаренка. Йому хотілося б отримати і доступ до надр. Але там конкуренція велика. А от хімпром він одержав «надовго і всерйоз».
То що залишилося цікавого для олігархів в Україні? Газотранспортна система (ГТС), земля і ще деякі «дрібниці». І потрібно лише ухвалити закон у ВР, котрий відімкне «земляну кубушку».
А як отримати в управління українську ГТС і право «рулювати» газотранзитними потоками, в «Нафтогазі» і Міненерговугільпромі рішення вже знайшли. І коштує це право лише близько 6,5 млрд. грн. Тож ретельно приховувана, але вже проведена оцінка ГТС - це тільки привід для можливого торгу із зацікавленими сторонами. Отримати доступ до ГТС найпростіше через приватизацію «Укртрансгазу».
Президент повелів і Кабмін 13 червня розпорядився реорганізувати дочірні компанії «Нафтогазу» - «Укргазвидобування» і «Укртрансгаз» - в публічні акціонерні товариства (ПАТ). Формально в такий спосіб Україна виконує вимоги третього енергопакета ЄС. Неформально через акціонування «Укртрансгазу» відкривається прямий і порівняно дешевий доступ до української ГТС. А із допомогою приватизації «Укргазвидобування» можна отримати вільний доступ до надр.
Етап перший: кому і навіщо потрібен «Укртрансгаз»?
3 липня побачив світ наказ №198 за підписом голови правління «Нафтогазу» Євгена Бакуліна «Про затвердження плану заходів щодо реорганізації ДК «Укртрансгаз» і ДК «Укргазвидобування». Процес пішов.
До закінчення 2012 року основні прибуткові підприємства газової галузі України - «Укртрансгаз» і «Укргазвидобування» - будуть готові до акціонування або, точніше, до приватизації.
Розписали все дуже оперативно. Адже можуть, якщо партія сказала: «Треба!». А сказала це провладна Партія регіонів, до якої входить і голова Міненерго Юрій Бойко.
Не забарилося і міністерське рішення про емісію акцій ПАТ «Укртрансгаз» і ПАТ «Укргазвидобування». Уже 18 липня з’явився наказ №530 «Про реорганізацію дочірніх компаній НАК «Нафтогаз Україна». Щоправда, за підписом т.в.о. міністра В.Макухи. Сам же міністр Бойко з 16 по 20 липня офіційно перебував у відпустці. Тож коли з когось і вимагатимуть відповіді потім (цікаво, з кого?) за таке рішення, то навряд чи з Ю.Бойка.
Рішення про приватизацію «Укргазвидобування» і «Укртрансгазу» не те що не публічні, а, як уже заведено, дуже втаємничені. До чого вони можуть призвести, спробуємо прорахувати, грунтуючись на згаданих документах, якими володіє DT.UA.
1 серпня «Нафтогаз» обіцяв оголосити результати оцінки вартості вітчизняної ГТС, яку проводило ТОВ «Бейкер Тіллі Україна ЕК». Вартість послуг цього аудитора, акцептована НАКом, становила 4,1 млн. грн. (506 тис. дол.). Однак ще в липні чиновники дали зрозуміти, що оголосять оціночну вартість української ГТС… після узгодження. З ким? З «Газпромом»? А для нас усіх це комерційна таємниця...
Формально вартість української ГТС, знову ж таки, на думку чиновників, є важливою в разі створення газотранспортного консорціуму чи то з «Газпромом», чи то тристороннього - «Нафтогаз» («Укртрансгаз»), «Газпром», компанія з ЄС. Або ж у разі, якщо Євросоюз усе ж ризикне виділити кошти на модернізацію нашої багатостраждальної ГТС. Але ситуація в газотранспортній сфері змінюється. Тож на донорство ЄС особливо розраховувати не варто.
Тоді що означає перетворення «Укртрансгазу» з ДК «Нафтогазу» на ПАТ? Тим більше що його засновником залишається «Нафтогаз» - компанія, котра управляє прибутковими дочірніми. Все її майно - кілька офісів, а персонал - управлінці з волі Ю.Бойка. Втім, із дуже високими зарплатами.
Газотранспортну систему, включаючи найбільшу в Європі мережу підземних сховищ газу (ПСГ), просто передано в управління НАКу, а точніше - «Укртрансгазу». Але формально вона залишається у власності держави. Тож і «Укртрансгазу» реально належать тільки офіси його регіональних управлінь, компресорні і газоперекачувальні станції. Ну і ще кілька «дрібниць».
Запитайте: який тоді сенс у зміні статусу «Укртрансгазу» - з дочірнього підприємства НАКу на ПАТ під крилом того ж «Нафтогазу»? Сенс є. І найімовірніша версія: через приватизацію ПАТ «Укртрансгаз» відкривається малообмежуваний і практично безконтрольний (з боку як Кабміну, так і української спільноти) доступ до ГТС Україні! Гра варта свічок.
Досить згадати, як міськ- і облгази в результаті отримали в безроздільне управління регіональні газорозподільні мережі. Практично задарма і на необмежений строк. Ймовірно, аналогічний процес безоплатного взяття вітчизняної ГТС буде стрімкішим - ставки вищі. А платити за ГТС, вочевидь, ніхто не має наміру. Навіщо, коли все можна буде отримати, купивши навіть не контрольний пакет акцій ПАТ «Укртрансгаз»?!
Про це свідчить і наказ Міненерговугільпрому №530, затверджений 18 липня. А також протокол рішення про емісію акцій ПАТ «Укртрансгаз», створюваного шляхом перетворення ДК «Укртрансгаз».
Етап другий: про майбутнє ПАТ «Укртрансгаз»
На дату прийняття рішення про емісію акцій загальна кількість засновників ПАТ «Укртрансгаз» становить 1 (одну) особу - ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Згідно з пунктом 22 статуту «Нафтогазу», його акціонером є держава в особі Мінпаливенерго (нині це Міненерговугільпром) - до прийняття у встановленому порядку рішення про приватизацію пакета акцій компанії.
Мета і предмет діяльності «Укртрансгазу» стандартні - транспортування газу, задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах; отримання прибутку, зокрема, від надання послуг із транспортування і зберігання природного газу, і здійснення транзитних експортних поставок газу. А також розвиток і експлуатація газотранспортних систем і підземних сховищ газу. Але останнє, схоже, - абсолютно для безсрібників.
Коли я кажу, що купівля акцій ПАТ «Укртрансгаз» - прямий і порівняно дешевий шлях до вітчизняної ГТС, то маю на увазі розмір статутного капіталу ПАТ:
6 494 611 600,00 грн. Номінал однієї акції - 1 грн. Тобто кількість акцій - 6 494 611 600 штук. Акції буде випущено прості іменні в бездокументарній формі.
Наступний крок - акції НАКу (котрі їй як засновнику поки ще належать) обміняють на 100% акцій «Укртрансгазу» після реєстрації випуску його акцій.
Свого часу ситуація з облгазами була схожою. З тією лише суттєвою різницею, що її ніхто не узаконив і не обставив рішеннями та наказами, як це роблять сьогодні стосовно «Нафтогазу» та його дочірніх компаній. Але все одно акціоновані «три стільці» облгазів безоплатно (!) управляють регіональними газорозподільними мережами країни і таким чином «сидять» майже на початку зворотних грошових потоків - платежів за газ, що стікаються в ті ж облгази.
Так що це не гротеск, а одна з найімовірніших версій: всього за 6,5 млрд. грн. (тобто менш як за 1 млрд. дол.) допущені до приватизації «Укртрансгазу» зможуть як «безплатний додаток» отримати в розпорядження всю українську ГТС, включаючи ПСГ. Оціночна вартість цього майна, за різними версіями, коливається від 10 до 27 млрд. дол.
Етап третій: прихватизаційна проза
Далі, швидше за все, йтиме прихватизаційна проза: шляхом проведення додаткових емісій акцій ПАТ «Укртрансгаз» його статутний фонд буде розмито і в результаті опиниться в «потрібних» руках.
А тим часом поки ще ДК «Укртрансгаз» послідовно і планомірно вганяють у боргову яму. Доречним був і останній російський кредит у 2 млрд. дол. (а скільки їх було до цього!..) Видано його «Газпромом» у рахунок майбутніх газотранспортних послуг. І спрямовано нібито на поповнення обігових коштів «Укртрансгазу» (НАКу), які той автоматично заплатив за той же «газпромівський» газ, закачаний (?) у ПСГ.
Тепер просто порівняйте «газпромівський» кредит у 2 млрд. дол. і статутний капітал майбутнього ПАТ «Укртрансгаз», котрий становить набагато менше 1 млрд. дол. Поки що це нічого певного не означає. Але ілюструє один із механізмів втягування «Укртрансгазу» в борги. І це не поодинокий випадок, а вже стандартна практика НАКу стосовно своїх дочірніх компаній.
Коли кредитно-боргове навантаження стане для ПАТ «Укртрансгаз» непідйомним (чого за такої практики ведення бізнесу в НАКу доб’ються легко і швидко), його кредитори матимуть можливість і законне право отримати акції вже ПАТ «Укртрансгаз» в рахунок погашення боргів. Зрозуміло, озброївшись законними рішеннями судів.
Втім, на акції ПАТ «Укртрансгаз» (як і ПАТ «Укргазвидобування») не бракує претендентів і в Україні. Наприклад, міністр Ю.Бойко. Не дарма ж він пролобіював свого часу призначення на пост голови ДК «Укртрансгаз» свого молодшого інститутського товариша Сергія Винокурова. І докладає максимум зусиль, щоб останній став і головою правління ВАТ «Укртрансгаз».
Не байдужий до ГТС і доходів від газотранзиту і Д.Фірташ, без підтримки якого Ю.Бойко навряд чи так довго утримувався б на чолі Міненерговугільпрому, як до цього і на чолі «Нафтогазу Україна». Це одна група претендентів.
З іншого боку - Віктор Янукович, який теж уже розуміє значущість ГТС і контролю над нею. І, схоже, йому дуже набридло кругове підгрібання більш-менш рентабельних вітчизняних секторів економіки Дмитром Фірташем.
Відповідно, і прибуток від них отримує не В.Янукович і його сини, а Д.Фірташ і його (молодші?) партнери. Тож цілком логічно, що на роль голови ПАТ «Укртрансгаз» (як і ПАТ «Укргазвидобування») Янукович хотів би призначити виключно свого менеджера, а не протеже Фірташа і Бойка. І не суть важливо при цьому, що глава Міненерговугільпрому - член Партії регіонів. Але балотується по мажоритарному округу (як і голова НАКу Є.Бакулін). Це може означати лише те, що таким чином Юрій Анатолійович забезпечує собі депутатську недоторканність за колишні «заслуги». Героя Україні, мабуть, замало як гарантії від можливих запитань і підозр як парламенту, так і прокуратури. А решті (суспільству і журналістам) він давно вже тільки промовляє, а не відповідає на запитання.
Словом, нелегко Януковичу боротися за газотранспортні активи: і з самим собою, і з дружніми йому донецькими ПФГ, і з Фірташем і Ко, тим більше що їхні інтереси переплетені і навіть зацементовані по багатьох галузях і об’єктах. А тут ще «Газпром» зі своїми бажаннями стосовно української ГТС, і ЄС зі своїми вимогами прозорості...