У нашій країні панує Держава Абсурду, з її тотальним і щоденним знущанням над людьми. Із втратами не лише емоційними - з економічними так само, для кожної людини і для кожної родини. В масштабах країни йдеться про десятки мільярдів збитків - хоч у людино-годинах, хоч у грошах їх вимірюй.
Держава Абсурду десятиліттями привчила нас не сприймати її абсурдність як аномалію. Мовляв, це норма, як інакше? Я стверджую: інакше - можна. Без знущань над десятками мільйонів людей - можна і треба! А змінити Державу Абсурду на користь людини можна швидко. В епоху діджиталізації змінити можна впродовж року - 2020-го року. Я в тому впевнений. Спробую і вас переконати.
Спочатку уявімо ситуацію. Ви в гостях, зустрічаєтеся з рідними або дуже близькими вам людьми, які по житті знають вас змалечку й дуже добре. І раптом родич/друг починає вас розпитувати: "Хто ти такий? Прізвище, ім'я, по батькові? Скільки тобі років? Де народився? Де й коли навчався? Номери атестатів, дипломів? Твоя професійна кваліфікація, наукові ступені, вчені звання? Ти одружений, хто твоя дружина, діти? Батьки ще живі? Водійські права, машину маєш? Квартиру, дачу купив? Де, коли і ким працював? Де зараз працюєш, скільки отримуєш? Де проживаєш, адреса? Рахунки в банках, зареєстровані підприємства маєш? Номер ідентифікаційного коду? Несплачені податкові зобов'язання, аліменти маєш? Банківські кредити, майно під заставою? У тюрмі сидів, коли і за якою статтею? У військкоматі на обліку перебуваєш, за якою військово-обліковою спеціальністю? Державні нагороди маєш? Інвалідність, права на пільги? Соціальну допомогу, субсидії отримуєш?.."
Ваша реакція? Напевно, з посмішкою запитаєте: "Друже, з тобою все гаразд? Ти не хильнув напередодні зайвого? Прояв склерозу? Ти ж про мене знаєш геть усе!"
Але родич/друг ваш не вгамовується й вимогливо продовжує: "Ти документи/довідки - всі приніс? Свідоцтво про народження, паспорт зі свіжим фото, свідоцтва про шлюб, про народження дітей? Атестати, дипломи про освіту? Довідки з місця роботи, про реєстрацію місця проживання? Права власності на рухоме й нерухоме майно? Виписки з банків і податкової? Ідентифікаційний код? Оригінали приніс чи лише копії? Копії з печатками/голограмами і підписом нотаріуса?.."
Ваша дальша реакція? Напевно, запідозрите, що в когось не всі вдома. Покрутите пальцем біля скроні й відійдете вбік. Щоб не псувати собі настрою й не марнувати час на театр абсурду. Сподіваючись, що родич/друг скоро оговтається й перепросить. Спишете абсурд на магнітні бурі, вип'єте по чарці й дружитимете собі далі.
Happy end? Завіса? Ні, ще не кінець. Гротескно-абсурдна ситуація з родичем/другом, на жаль, є "нормою" нашого життя.
Чому? Тому що навколо розквітла Держава Абсурду. З її тотальним, системним, нескінченним, щоденним театром абсурду і знущаннями! До якої б державної установи і з якого б приводу ви не звернулися - вас там принизять, зіпсують настрій, заберуть ваш час і ваші гроші.
Що означає кожен дотик громадянина до держави сьогодні? З будь-якого приводу дотик: реєстрація шлюбу, народження дитини, оформлення спадщини, отримання паспорта, внутрішнього чи закордонного, реєстрація підприємства, отримання ліцензії, оформлення пенсії, субсидії, соціальної допомоги?..
Щойно громадянин звертається до державної установи, Держава Абсурду починає свій шабаш: не кумедно-жартома (як той родич/друг), а вже твердо й нахабно вона починає розмову з вимоги купи документів та довідок, ставлячи громадянинові купу запитань, відповіді на які (увага!) - Держава Абсурду наперед знає.
Чому знає? А тому, що держава знає свого громадянина змалечку й супроводжує документально через усе життя - від свідоцтва про народження до свідоцтва про смерть. Держава фіксує нашу освіту і професію, видаючи державні атестати й дипломи. Держава фіксує нашу роботу і зарплату, потім пенсію, безпосередньо або через вимоги держави до приватних роботодавців. Держава фіксує наші шлюби, дітей, розлучення, аліменти, спільно придбану, продану чи передану в спадок власність, тобто моніторить родинне життя і паралельно видає нам усілякі свідоцтва, посвідчення, реєстрації, фіксує угоди, договори, веде майнові реєстри…
Таким чином, держава знає: де й коли кожен із нас народився; хто наші батьки і діти; де й коли ми вчилися, з якими здобутками закінчили навчання; де ми працювали, працюємо і за яку зарплату; судимі ми чи законослухняні; маємо водійські права, машину чи не маємо; якою власністю володіємо; маємо чи не маємо власні підприємства; які в нас ідентифікаційний код, паспорт і реєстрація місця проживання….
Плюс держава, через передбачений законом вплив на приватні підприємства і банки, має доступ до отримання про громадян, у разі потреби, ще більших масивів інформації - не вимагаючи від людей додаткових довідок. Не змушуючи людей марнувати їхній час на поїздки, очікування в чергах, повторні поїздки, перенесення довідок із кабінету в кабінет навіть у межах одної держбудівлі, на копіювання, нотаріальні засвідчення…
А уявіть собі віддалене село і хвору літню людину, якій для оформлення чогось необхідного треба добратися в район (бо там чиновники)? Бездоріжжям за десятки кілометрів, та ще й без регулярного транспортного сполучення? А в райцентрі треба установи й кабінети з паперами і чергами пішки оббігати, бо надвечір - додому назад у село, так само бездоріжжям? І так - не раз, а по кілька разів. Ще й заплатити чимало - за поїздку, за копії паперів, нотаріусу заплатити, побори за різні довідки заплатити (хочеш швидше довідку - плати більше, всілякі фірмочки, оформлені на родину чиновників, тут як тут), ще й через банк треба заплатити, з його комісійними і так само чергами, - що в літньої людини від здоров'я та мізерних доходів залишиться?
Доки Держава Абсурду знущатиметься над людьми, крадучи їхні час і кошти? У ситуаціях, коли немає жодного логічного пояснення таким принизливим діям? Коли держава знає і має, але щоразу продовжує тупо вимагати від людини одну й ту саму інформацію? І примушує те саме робити в недержавному секторі, принижуючи людей і там?
Я впевнений, цьому треба покласти край. Філософію і сам дух, вектор відносин "держава-людина" маємо розвернути на 180 градусів - на користь людини!
Тому суть моєї пропозиції така: ЗАБОРОНИТИ державі вимагати від своїх громадян інформацію про них, громадян, якою держава вже ЗАВІДОМО володіє.
Щоб громадянин звертався до держустанови з одним-єдиним документом. Це може бути паспорт чи ID-картка, не принципово. Але один документ! З фотографією (для ідентифікації особи) і мікрочіпом, щоб чиновник (у межах компетенції і з належною авторизацією) отримав доступ до тих даних про громадянина, яких сьогодні вимагають на папері, тисячами тонн друкують, зберігають, архівують…
Чи можливо такі зміни здійснити швидко? Можливо. Починати не треба з нуля, багато вже зроблено: документи стандартизуються й оцифровуються; реєстри працюють, інші створюються; вже є пілотні спроби оптимізації/поєднання реєстрів; є певний досвід випуску ID-карток і паспортів із мікрочіпами; є система авторизації в мережах; є запобіжники, і їх треба посилити, для надійного захисту мереж.
Що заважатиме? Міжвідомча неузгодженість і роз'єднаність мереж/реєстрів. Украй потрібна міжвідомча координація. Як варіант, цю функцію міг би виконати профільний віце-прем'єр (з питань цифрової трансформації) за умови рішучої підтримки його зусиль із боку прем'єр-міністра.
Хто заважатиме? Керівники окремих міністерств/відомств, які є власниками інформаційних ресурсів, бо на тому "заробляють", зокрема через підконтрольні приватні фірми та позабюджетні фонди. Тут знадобиться тверда політична воля - вже на рівні президента.
Нинішня владна команда з перших днів заявила курс на діджиталізацію, - тож ваш прапор вам у руки, вперед! Здійсніть цей проект упродовж 2020-го. Не знаю, чи вдасться вам підняти економіку круто, але зруйнувати Державу Абсурду на користь людини - це круто!