Старт виборчої кампанії не приніс Одесі несподіванок. Партія влади як головний гравець на міському електоральному полі зупинила свій вибір на кандидаті в мери Олексієві Костусєві. Нинішній голова Антимонопольного комітету, котрий задовго до старту включився у виборчі перегони, зміг дещо підняти свій рейтинг. Але Одеса до останнього чекала появи нової фігури, політичного важкоатлета, який міг би скласти жорстку конкуренцію чинному меру Едуарду Гурвіцу. І вирвати Одесу з рук вічних претендентів і вічних мерів.
Олексій Костусєв двічі намагався стати біля керма міста. Обидва рази безуспішно. 1994 року він програв Гурвіцу, який вперше балотувався на посаду мера. У 1998 році — Руслану Боделану, після того, як Гурвіца відсторонили від виборчих перегонів. У наступні роки, коли Київ вирішував результат виборів в Одесі, марно було змагатися з Боделаном, котрого підтримував Кучма, а після приходу до влади Ющенка — з членом політради «НУ» Гурвіцом.
Сьогодні Костусєв, як відданий боєць партії влади, теж розраховує на цілковиту підтримку Києва. Після літніх поїздок Гурвіца до столиці опоненти мера стали спростовувати інформацію про отримане Едуардом Йосиповичем благословення президента країни балотуватися на черговий термін і про те, що Партія регіонів не виставлятиме проти нього важкої артилерії. В.Янукович справді ніяк публічно не висловив свого негативного ставлення до правління Гурвіца. Проте Костусєв заявив, що його кандидатуру запропонував особисто президент. Хоча Віктор Федорович якраз не зовсім зрозумів, як Костусєв упорається з Гурвіцом, якщо не може розібратися зі своїм сином.
Але з цією «проблемою» замість Костусєва впоралися його однопартійці: депутат Одеської міськради від Партії регіонів Олексій Гончаренко більше не йде в мери. І не плутається у батька під ногами. Хоча, хто в кого плутався — ще питання. Одне слово, синові Костусєва зробили таку пропозицію, від якої він не зміг відмовитися... Втім, не виключено, що кандидат з прізвищем Гончаренко може з’явитися в бюлетенях для голосування, щоб відтягти голоси у Костусєва.
Сам Олексій Гончаренко йде в обласну раду — ПР внесла його до списку під номером два. Його слова: «Саме я маю найвищі шанси перемогти Гурвіца, тому не маю морального права піддатися на тиск, погрози і зійти з дистанції» — лягли в архів. Як і його театральне висування на площі під звуки симфонічного оркестру і вигуки «Гончаренка — в мери». Але боротьба батька й сина за одне крісло, небажання поступатися один одному, обмін «люб’язностями» залишили осад. Це було так. Костусєв: «Щоб піти на вибори, йому доведеться покинути лави своєї партії. Це — шлях негідника і зрадника». Гончаренко: «Зібралися кілька людей у Києві і визначили нам кандидата. На жаль, не найсильнішого».
Але Київ вустами прем’єр-міністра під час його робочого візиту до Одеси 23 вересня спробував переконати в протилежному. Микола Азаров, не виляючи, сказав одеситам, хто найбільш гідний і з ким владі найпростіше буде вирішувати питання на благо Одеси. Це — Костусєв. І дав зрозуміти, хто їй неугодний. Це — Гурвіц, котрий, за його словами, так запустив місто, що відкинув Одесу на 50 років назад.
Відкрита підтримка Костусєва і критика Гурвіца показала городянам, що Київ у боротьбі за посаду мера Одеси — не сторонній спостерігач. Ну а якщо судити за діями губернатора області Едуарда Матвійчука, то виконавча влада — найактивніший у ній учасник.
«Вибори мера Одеси, як і депутатів місцевих рад, — це кінцевий етап формування вертикалі влади: президент — прем’єр — губернатор — мер і ради всіх рівнів», — не втомлюються повторювати регіонали. Тому завдання ПР, як заявив Матвійчук, забити останній цвях у Думську і перегорнути чорну помаранчеву сторінку в житті міста і області.
Губернатор активний надміру. Він фактично стер межі між партійною трибуною і залом обласної адміністрації. Хоча згадування осіб з іншого партійного табору, навіть невеличкий натяк, викликають у губернатора напади обурення. «Ми знаємо цього віце-прем’єра». «І щоб я цього більше тут не чув». Стосовно партійних конкурентів губернатор нещадний і безцеремонний.
Тижнів зо два тому вночі невідомі улаштували стрілянину по вікнах офісу Партії регіонів. Уранці на апаратній нараді в облдержадміністрації, а потім на прес-конференції губернатор публічно заявив, що це погрози і він знає, звідки вони виходять.
«Я зі своїми помічниками досить швидко визначив, з чийого боку була провокація. Вона виходить від криміналітету, який звик, що він управляє містом». «Ця шушваль, бандитська шваль гадає, що продовжуватиме правити бал в Одесі. Але я вас запевняю, що їхній час минув і зовсім скоро буде дано правову оцінку таким діям, після яких багато хто опиниться за гратами». «Провокаторам не вдасться повторити кримінальне свавілля виборів минулих років. Мене як главу Одеської облдержадміністрації ніхто не залякає», — заявив він.
Натяк був настільки прозорим, що відповідь від мерії пішла негайно. «Це істерика людей, котрі розуміють, що виграти вибори в Одесі недоумкам не дано. Необхідно продемонструвати розуміння, знання і любов до міста. Зробити це вони не можуть, тому шаленіють», — заявив Гурвіц.
З приходом Матвійчука в Одесу повернулося протистояння між містом і областю. Те, що електоральна вотчина біло-синіх зберігає осколок колишньої помаранчевої влади (саме так називають регіонали команду Гурвіца), доводить їх до істерики. Тому з боку губернатора не припиняється критика на адресу мерії. Але, треба думати, ненадовго. Після 31 жовтня як один, так і другий можуть втратити крісла. Або залишиться Гурвіц — не залишиться Матвійчук.
Едуард Леонідович править регіоном так, що Одеса мовчки перезирається, коли чує губернатора. «Хто пише йому промови?! Губернатор ніколи не читає з аркуша». Що ж стосується безпосередньо господарських справ, то його адміністративний коток, яким він чавить і чавить проблеми, перетворився більшою мірою на гучномовець. «Президент, прем’єр, губернатор, прокуратура, міліція, податкова — ми одна команда». «Щоб ви розуміли: ми все знаємо і все бачимо», — не втомлюється повторювати Матвійчук своїм підлеглим.
Едуард Матвійчук — єдиний губернатор Одещини, про котрого ледь не наступного ж дня казали: «Довго він не протримається». А сьогодні в кулуарах уже звучить ім’я його наступника — це перший заступник губернатора Наталія Чегодар. Її перевага в тому, що у часи правління Ющенка вона керувала найбагатшим районом Одещини — Овідіопольським, який омивається водами Чорного моря і грошима «Сьомого кілометра».
Щоправда, прем’єр-міністр на нараді в облдержадміністрації вишпетив за роботу промислових підприємств не Матвійчука, а Чегодар. І дав на виправлення ситуації нереальний термін — місяць. «Не буде зроблено — будете звільнені», — пригрозив Азаров. Втім, загалом Микола Янович задоволений Одещиною. «У нас тут найменше проблем», — сказав він у прямому ефірі місцевого телеканалу.
Губернатор Одещини править областю як лідер місцевих регіоналов, як головнокомандувач виборчого штабу ПР. Тут у нього досвіду більше. Зрозуміло, результати виборів будуть оцінкою його роботи. Сьогодні він формує виборчі списки. І за їхню якість теж доведеться відповідати.
Перша п’ятірка в обласну раду — найбільш несподівана. «Брати» область вирішили за допомогою справжнього головнокомандувача Збройних сил України, начальника Генштабу, генерал-полковника Григорія Педченка. До речі, він і досі в лавах депутатів облради. І наскільки відомо, його кандидатура раніше потрапляла до обойми можливих претендентів на керівника області. Отож у списках в облраду він третій. Перший — митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел. Ця фігура незмінна, як біло-блакитні прапори «За Одесу, за Януковича», майже як «З нами бог і цар», попри заборону президента країни використовувати як агітацію на місцевих виборах його ім’я і портрет. Про другий номер було сказано вище. Це приборкання непокірного члена партії Гончаренка.
Можна сказати, замість однієї інтриги «син проти батька» з’явилася інша: головнокомандувач проти «головнокомандувача» — чи то губернатора, чи то голови облради. Річ у тім, що «четвертий номер», який дістався нинішньому голові облради Миколі Скорику, теж, можна сказати, новина.
Відразу після перемоги Януковича Микола Леонідович розраховував і на губернаторське, і на мерське крісло, і на посаду в Нацбанку — до виборів у раду він працював і «Імексбанку», підконтрольному народному депутатові Л.Климову. Завдяки йому Скорик і очолив раду. Молодий, енергійний, амбіційний, але неймовірно залежний політик-початківець так і не зумів вийти з тіні свого покровителя. А після того, як у Климова відібрали обласну організацію ПР і віддали Матвійчуку, шанси залишитися на своїй посаді стали танути, як сніг навесні. Тепер осінь. Під час формування списків кандидатів в облраду народ думав: увійде чи не увійде? Ввійшов у першу п’ятірку. Основний кістяк климовських «багнетів» зарахований у непрохідну частину списку.
А от список до Одеської міськради очолив сам Матвійчук: «Я веду за собою команду, яка врятує місто від руїни і злиднів». Одеса — головний бастіон, що не дозволяє регіоналам відновити в області жорстку вертикаль влади. Тому в губернатора, точніше, в тих, хто за ним стоїть, немає важливішого завдання, ніж зміна влади в Одесі. Ставки високі. Основних гравців — два. Шанси — 50 на 50.
Якщо Костусєв програє — програють багато хто. Сам Олексій Олексійович, котрому дали зрозуміти, що в старе крісло він не повернеться. Губернатор як лідер місцевих регіоналів і головнокомандуючий на виборах. І, звісно ж, партія влади, що довірила взяття Одеси Костусєву і Матвійчуку.
Програють і ті партії, які посунули свої лави, щоб підтримати висуванця ПР. Серед них «Сильна Україна», яка посіла на президентських виборах друге місце в області. Сергій Тігіпко особисто прилетів в Одесу, аби переконати місцевих однопартійців підтримати Костусєва і не висувати в мери лідера обласної організації «СУ», журналіста Світлану Фабрикант. Натомість Костусєв пообіцяв їй крісло секретаря міськради, яке беззмінно вже кілька каденцій обіймає Олександр Прокопенко, нинішній голова міської організації «Народної партії». Сама «НП» не заявляла про свою підтримку того чи іншого кандидата. Але, зрозуміло, що Прокопенко працюватиме на чинного мера. Втім, у вирішальний момент він може перейти в табір супротивника, як це було не раз.
Позиції Гурвіца — незавидні. Вони різко похитнулися після виведення з-під його опіки і впливу міської виборчої комісії. Тепер її очолює представник
ПР, а не віддана Гурвіцу людина. І її місце розташування — будинок не мерії, а облдержадміністрації. У сфері впливу останньої і друкарня, яка друкуватиме бюлетені.
За Гурвіцом залишається адмінресурс міста, партія Яценюка «Фронт змін», від якої він висунувся та очолив її список до міськради. А ще лідери більшості місцевих осередків партій національно-демократичного і ліберального спрямування. Разом з громадськими організаціями вони оприлюднили меморандум на підтримку Гурвіца. Це «Реформи і порядок», НРУ, УСДП, «За Україну», УРП, «Народна самооборона», «Українська платформа», «Ліберальна партія України», УНП, Соціально-християнська партія та інші. Серед громадських організацій — «Просвіта», Національна спілка письменників України, Всеукраїнське об’єднання ветеранів, Асоціація козацьких товариств «Січ», природозахисна «Мама-86-Одеса», Ліга захисту жінок, Спілка поляків, «Греки Одеси».
Проте головний ресурс Гурвіца — його електорат, який за роки його правління помітно зменшився. За даними закритих соцопитувань, у чинного мера найвищий відсоток недовіри.
Одеса втомилася від Гурвіца і його команди. Одеса взагалі втомилася від влади. Партія регіонів — надія більшої частини одеситів — встигла розчарувати її двічі. Вперше, коли надіслала на губернаторство Едуарда Матвійчука, а вдруге — коли висунула в мери Одеси Олексія Костусєва.
Нинішня передвиборна Одеса має вигляд брудний, недоглянутий, напівбандитський. Такою її роблять влада, політики, кандидати в мери, у депутати. Боротьба за Думську забруднила місто. Запльовано інформаційний простір. Здається, ніколи ще не було стільки неприкритого хамства і відвертого цинізму, як тепер. Звісно, таку Одесу їм простіше брати.