Команді Добкіна—Кернеса вдалося домогтися того, що свого часу хотів, але не зміг зробити Євген Кушнарьов. Минулої середи Харківська міськрада проголосувала за ліквідацію районних рад у місті. Вони припинять своє існування влітку наступного року, в перший день роботи міськради нового скликання.
«Якщо у вас є совість, не голосуйте за скасування райрад!» — волав у мегафон учасник пікету на підтримку районних рад. Але депутати і чиновники поспішали на сесію, не звертаючи уваги на людей під червоними прапорами та їхні плакати, де було написано: «Добкин — «проффесор» местного самоуправления», «Добкин, руки прочь от райсоветов!», «Нет ликвидации райсоветов!» У залі ж пікетників не було чути зовсім.
«Відчуття дежавю! Більше десяти років тому ми це питання вже порушували, але нам голосів не вистачило! Хоча в кулуарах більшість начебто було «за», — жваво згадувала минуле Ольга Мірошник, депутат першої демократичної міськради. Цього разу її запросили на сесію в іншій ролі — як експерта комісії Верховної Ради з місцевого самоврядування.
Міська влада, яка ініціювала питання про «нестворення районних у місті рад», очевидно, хотіла і рішення провести, і формальностей дотриматися — показати, як ураховується думка експертів і громадськості. За чинним законодавством, міськрада ухвалює подібні рішення з урахуванням думки районних рад і членів територіальної громади не пізніше ніж за шість місяців до чергових виборів місцевих рад. Якщо врахувати, що ВР призначила їх на 30 травня, часу на додаткове обговорення і проведення референдуму, як пропонував нардеп-бютівець Валерій Камчатний, не було.
На початку листопада секретар міськради Геннадій Кернес звернувся до харків’ян з проханням, щоб вони надсилали в мерію свої міркування з приводу (не)доцільності райрад. На офіційному сайті міськради було організовано інтерактивне голосування. Відбувся круглий стіл з участю юристів, політологів та інших фахівців із питань місцевого самоврядування. В усіх випадках прибічники ліквідації райрад виявилися в переважній більшості. Як, утім, і на сесії.
Основні аргументи, наведені Кернесом: райради де-факто нічого не вирішують — у них немає ні необхідних і достатніх ресурсів, ні повноважень. Їхня ліквідація дасть змогу зробити систему управління містом більш ефективною за рахунок створення вертикалі влади та усунення дублювання повноважень радами різних рівнів, а також заощадити бюджетні кошти. (За даними департаменту бюджету і фінансів, витрати на утримання районних рад нинішнього скликання та їхніх виконавчих органів на 1 жовтня цього року перевищили 266 млн. грн., у т.ч. витрати на оплату компенсацій депутатам — більш як 1 млн. 735 тис. грн.)
Кернес підкреслив, що ухвалення рішення про районні ради належить до виключної компетенції ради міської, оскільки за Конституцією до її компетенції відноситься питання «організації управління районами в місті».
А згідно із рішенням Конституційного суду, під цим поняттям слід розуміти «повноваження міських рад як органів місцевого самоврядування в містах із районним поділом, ухвалювати рішення щодо матеріально-фінансового та організаційного забезпечення здійснення місцевого самоврядування в районах міста; створення чи нестворення в місті районних рад, а у випадку їх створення — визначення обсягу і меж повноважень районних рад; адміністративно-територіального устрою та інших питань у межах і порядку, визначених Конституцією і законами України».
Про те, що райради себе вичерпали, казали і їхні голови (представники Партії регіонів). Депутати різних рівнів, які виступали на сесії, запрошені експерти та представники громадськості до перелічених вище тез додали ще кілька: «Райради — рудимент радянської системи», «Райради потрібні опозиції для нагадування про себе», «Сильний мер — це загальна європейська тенденція». Виступаючі нагадали, що від районних рад уже відмовилися Львів, Одеса, Запоріжжя, Суми, Миколаїв, Маріуполь. А зовсім недавно цей перелік доповнили Вінниця і Черкаси.
На захист райрад стали ліві.
«Рішення ліквідувати районні ради — політичне, за ним стоїть Партія регіонів, яка має більшість у міськраді і членом якої є міський голова... Ліквідація районних рад — крок до узурпації влади в місті та підрив демократичних основ у суспільстві. Запропонований на сесію проект постанови демонструє ігнорування основних положень Конституції України. Стаття 38 Конституції України гарантує харків’янам право обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування. Статті 21—22 Конституції України гарантують, що ці права громадян не можуть бути скасовані. Конституція передбачає обмеження права в статті 64 тільки в одному випадку — надзвичайного стану. Тобто рішення сесії про нестворення в місті рад об’єктивно веде до пораження в правах громадян», — озвучив позицію фракції депутат міськради від КПУ Володимир Лушницький.
Його колега-однопартієць Олексій Перепелиця взагалі поставив під сумнів правомірність ухвалення такого рішення міськрадою. Словосполучення «нестворення районних у місті рад» у вже згадуваному рішенні КС Перепелиця трактує як можливість не створювати нових рад, а зовсім не ліквідацію вже створених.
Утім, ці аргументи ніяк не вплинули на результат голосування. «Нестворення районних у місті рад» підтримали на рівні фракцій не тільки регіонали, а й БЮТ, і «Наша Україна».
Безперечно, відмова від райрад посилить і без того неслабку міську владу. Мер Михайло Добкін анітрохи не лукавить, коли каже, що результатом цього буде єдиноначальність. Але всі закиди щодо створення системи під себе та узурпації він категорично відкидає: «Чому під себе? Звідки ми знаємо, кого оберуть наступним міським головою? Але виконавча дисципліна підвищиться в рази, і вертикаль влади буде жорстка».
У цих словах є певна частка лукавства: Добкін неодноразово заявляв про намір балотуватися на другий строк. У цьому разі результат виборів цілком прогнозований. Та питання в іншому: як насправді не допустити надмірної централізації влади, якщо райради зникнуть, а райвиконкоми ввійдуть до структури виконавчих органів міськради? Експерти вважають, що своєрідним «запобіжником» могли б стати сильні і справді незалежні органи самоорганізації населення — будинкові, вуличні, квартальні комітети. (На сесії навіть лунали пропозиції розробити програму їхньої підтримки та спрямувати на неї заощаджені в результаті ліквідації райрад кошти.) Але створити їх за півроку, що залишилися до ліквідації райрад, так само реально, як і скасувати вже ухвалене міськрадою рішення.
Прибічники райрад чекають його офіційного оприлюднення, щоб оскаржити в окружному адміністративному суді як таке «що порушує конституційне право громадян обирати і бути обраними». Навряд чи в когось, зокрема й у потенційних позивачів, є серйозні сумніви в результаті такого судового розгляду. Але, схоже, це той самий випадок, коли важливий сам процес.