Із призначенням Олександра Кубракова на посаду очільника Мінінфраструктури нарешті завершиться гадання на тему: чи мав Криклій мажоритарного акціонера Авакова? Тепер усе буде під офісом президента Зеленського з урахуванням усіх пропорцій у формулі розподілу маржі. І в «Укртрансбезпеці» з її контролем за вагою вантажівок на дорогах, і у ДП «Фінансування інфраструктурних проєктів» з його будівельними мегатендерами, і у портових потоках.
Немає жодних сумнівів у тому, що Кубраков відтворюватиме моделі, що дали йому змогу втриматися в Укравтодорі при зміні влади рік тому. Від моменту, коли Єрмак звільнив Богдана та Гончарука, у Зеленського ні на секунду не втрачалося відчуття правильності закопування більш як 100 мільярдів гривень у «Велике будівництво» завдяки чудовим піарникам Кирилу Тимошенку та Юрію Голику. А у Єрмака, Шефіра і Арістова жодного разу не виникало фрустрації від того, що комусь із них «недофарбували дах».
Отже, яких змін варто очікувати із заходом Кубракова у міністерство?
По-перше, будь-які багатосторонні відносини в окремих галузях буде зведено до умовного картелю, коли невелике угруповання отримує ринкову владу над певним сектором економіки, а потім шляхом поїдання найслабших членів перетворюється на колективну монополію. З одного боку, такий тип управління спрощує адміністрування потоків, з іншого — це вже призвело до двократного подорожчання ремонту доріг, яке оплачується коштом платників податків.
По-друге, Володимира Зеленського стимулюватимуть спрямувати ще більше грошей в інфраструктурні проєкти. На Укравтодор торік виділили 10% усього держбюджету (це втричі більше за оборонне замовлення воюючої країни!) завдяки нехитрій історії про мультиплікатор. Кілька лояльних до BRDO експертів (саме з цієї грантової організації й узяли Кубракова) на початку президентства Зеленського тиражували думку, що гривня, вкладена у будівництво доріг, народить п’ять нових гривень в економіці України. Через рік «Великого будівництва», частково втіленого навіть за гроші «ковідного» фонду, Нацбанк сказав, що мультиплікатор узагалі-то менше одиниці через вивезення коштів з України у ціні імпортного бітуму. Але той звіт навряд чи показали президенту з достатнім поясненням. Тож, швидше за все, у нас навіть ковід уже цього року переможуть остаточно для подальшого збільшення кошторисів інфраструктурних проєктів.
По-третє, на захист комерційної таємниці розбухлих потоків буде кинуто всі доступні «ширми-вітрини». В Укравтодорі придумали таку двоходівку. Спочатку законом вирішили замінити радянську систему кошторисів «європейськими» правилами торгівлі. Це коли тендер виграє той, хто запропонував найдешевше виконати ремонт, і взагалі неважливо, почім у нього асфальт і які зарплати працівників. Ця формула працює в ідеальному світі, а не в умовах спотвореної української конкуренції. Тож для легітимізації цієї новели ЄБРР і Укравтодор створили «антикорупційний проєкт». Якісь представники некомерційної організації «Базельський інститут управління» з відомої своїми комерційними таємницями Швейцарії разом із юристами «Саєнко Харенко» з відомої своєю толерантністю до корупції України колись розроблять зміни закупівельних практик Укравтодору. Тоді на всі запитання щодо закупівельних цін відповідь буде одна: «Європейські партнери акцептували цю дорожню карту, Верховна Рада прийняла відповідні закони, а на публікацію ціни асфальту не дає згоди комерційний підрядник, обраний згідно із законом України». А українським платникам податків доведеться оплачувати це свято подвійної маржі.
По-четверте, все буде лише для своїх. Зеленський тряс руку і Ердогану, і Алієву, і Ярославському. Але Туреччина отримала лише незначний приварок до «онурівських» підрядів, «Азвірту» дали жалюгідні об’їдки, «Блек сі консорціуму» — взагалі нічого. Все в картель, все в офіс президента. Тепер уже в масштабах усього інфраструктурного міністерства.
Більше статей Юрія Ніколова читайте за посиланням.