Як повідомляло DT.UA, 8 серпня уряд України своїм розпорядженням затвердив ТЕО будівництва LNG-термінала, яке іспанська Socoin презентувала ще 30 березня. У розпорядженні Кабміну, проект якого має DT.UA, зокрема йдеться: «Фінансування національного проекту «LNG-термінал» - морського термінала з приймання скрапленого природного газу» - може здійснюватися за рахунок коштів приватних інвесторів і державної підтримки, яка надаватиметься у встановленому порядку у формі: софінансування та/або підтримки з боку фінансових установ, котрі належать до сфери управління Держагентства з інвестицій та управління національними проектами; державних гарантій».
Згідно з названим документом, покликаним узаконити попереднє ТЕО, держчастка в корпоративних правах (а LNG-термінал фінансуватиметься корпоративно) має становити 25%. А ось цікаво, що власник 25-відсоткового пакета зробить у випадку, якщо власники 75% захочуть продати свою частку стратегічного підприємства «Газпрому»?.. Але це так, відступ.
Держгарантії, згідно з розпорядженням Кабміну, можуть бути видані (приблизно, бо проект ще уточнюватиметься у фінансовому плані) в необхідному обсязі. Але вже відомо, що закордонні комерційні банки готові профінансувати 70% необхідної суми на будівництво LNG-термінала без держгарантій. При цьому держава в особі держкомпаній реально внесе в проект, згідно з попередньою оцінкою, тільки 7,5% необхідних коштів. І стає власником 25% акцій підприємства, вартість морської частини якого попередньо оцінена у 735 млн. євро.
Редакція DT.UA для уточнення нюансів рішення про будівництво LNG-термінала звернулася із запитаннями до голови Координаційної ради національного проекту «LNG-термінал» Віталія ДЕМ’ЯНЮКА. Запитань не бракувало, тим більше що розпорядження КМУ на момент нашої розмови опубліковане не було.
Шлях до LNG-Термінала
- Передусім, це розпорядження, - стверджує Віталій Дем’янюк, - підбило позитивний для нас підсумок практично півторарічної роботи над першою стадією проекту. Як ви знаєте, завершена розробка техніко-економічного обґрунтування, яку виконувала іспанська компанія Socoin. Кабмін затвердив це техніко-економічне обґрунтування в цілому як документ, що визначає механізм реалізації проекту, форми та порядку участі держави в цьому проекті - окремо частин, пов’язаних з інфраструктурою морською та газотранспортною. Держава підтримує цей проект у формі приватного фінансування та надання державних гарантій. Цим розпорядженням Кабміну агентству спільно з Міненерговуглепромом доручено провести всі необхідні заходи, у тому числі й тендерні процедури, для вибору інвесторів та інших партнерів для реалізації проекту. Крім того, Кабмін дав доручення Міненерго спільно з Державним агентством про підключення термінала до газотранспортної системи країни.
З поліваріантності, яка існувала до цього моменту, можна було вибрати й розробити кілька попередніх ТЕО з погляду технології виконання та локалізації проекту. Тепер ми виходимо на цілком певну конфігурацію, вже офіційно запропоновану інвесторам. Це не означає, що ми тільки починаємо формулювати свої пропозиції. З інвесторами ми почали працювати задовго до цього. Але сьогодні для інвесторів це індикативний крок - ми показуємо, що є державна підтримка. Що цей проект буде реалізований, і що є чіткі умови участі в ньому держави та інвесторів.
- Із чого складається проект ТЕО термінала, затверджений на даний момент? Координаційна рада національного проекту «LNG-термінал» відповідає за все, але на якому етапі процес створення термінала сьогодні, яка частка держави в ньому, і яка частка її гарантування та фінансування?
- Технологічна частина - власне сам «LNG-термінал». Але в національного проекту є газотранспортна складова. Для того, щоб танкери-газовози могли підходити до термінала й розвантажуватися, і це були б ті судна, які заплановані в ТЕО (їх тип, осідання, обсяг), має бути виконана морська частина проекту: прокладено канал до термінала, створено розворотне коло, хвилеріз, який захищатиме акваторію. Морську частину має намір зробити держава силами своїх підприємств.
Сьогодні такого роду об’єкти перебувають в управлінні Адміністрації морських портів, і ці об’єкти адмініструються державними підприємствами. Ми припускаємо, що ця частина буде виконана за рахунок не бюджетних коштів, а залучених, але під державні гарантії. Це окремий інвестиційний проект, що має трохи інші параметри й терміни окупності, ніж інвестиційний проект «LNG-термінал». При експлуатації каналів, акваторії новоствореного термінала зі всіх вхідних суден стягуватиметься корабельний внесок, якірний збір. Відповідно, це формує зворотну частину.
У рамках техніко-економічного обґрунтування оцінна вартість морської частини становить близько 1,663 млрд. грн. Це за розрахунками компанії-розробника ТЕО. Природно, ці цифри можуть бути уточнені в процесі безпосередньої розробки проекту. В євро це становило порядку 121 млн. плюс-мінус похибка розрахунків. Це важливо, оскільки будь-які розрахунки робляться з похибкою. Навіть не з погляду курсу. Припустімо, розробник ТЕО вказав похибку 35%. Він заздалегідь це вказав. Тому коли ми бюджетуємо проект, то зобов’язані врахувати вказану похибку.
Шлях від термінала до ГТС
- Друга частина - це під’єднання термінала до газотранспортної системи України. Глава Міненерговугільпрому дав доручення на розробку проекту та його реалізацію. Яка планується довжина сполучного газопроводу між LNG-терміналом і ГТС?
- Довжина газопроводу залежатиме від конкретного проекту. Наприклад, для певного обсягу це може бути газопровід у межах 70 км з діаметром до 1000 мм і робочим тиском 75 атмосфер. Думаю, що ми будемо вирішувати це питання в кілька етапів. Так, щоб подати і перший газ з термінала, і забезпечити процес мінімальними коштами з боку державної газотранспортної компанії. Це газопровід, який пройде по суші до газотранспортної системи. А це - технологічна частина національного проекту.
Що стосується інвестиційної частини, то ми запрошуємо інвесторів. Ця частина, за нашою оцінкою, становить з урахуванням похибок 735 млн. євро. І тут передбачається співфінансування з боку держави: загальний механізм - акціонери (а держава тут виступатиме як акціонер) зазвичай вкладають 30% власних коштів і ще звертаються до кредитних установ, банків, щоб залучити ще 70%.
Наше попереднє спілкування та консультації з провідними банками показали, що така схема фінансування можлива, її буде реалізовано. Тут уже немає ніяких держгарантій. 70% банки кредитуватимуть без держгарантій. Для здійснення фінансування ми взяли держгарантію, щоб залучити кошти, і передбачається ці гроші вкласти як співфінансування у будівництво термінала як власні кошти.
Отже, пропорція виходить така: оскільки акціонери дають своїх грошей тільки 30%, а 70% - залучають, то для того, щоб держава отримала частку в 25% у капіталі як акціонер, вона муситиме вкласти всього 7,5% від загальної суми. Дуже хороше плече.
- Йдеться про наземну частину термінала, без урахування фінансування газопроводу?
- Існують технології FSRU. Є установки, розроблені на основі таких технологій, - зі зберігання та регазифікації надводного базування, тобто базовані безпосередньо на судні. Для певних обсягів газу, якщо ви хочете отримати не 10 млрд. кубометрів газу на рік, а 2-3-4 млрд. (сьогодні навіть до 5 млрд. кубометрів на рік), вам немає потреби будувати термінал. Ви берете в оренду офшорний термінал. Можна його купити, але простіше орендувати. Сьогодні є досить велика кількість таких кораблів з установками регазифікації LNG. Це бізнес. До причалу швартується корабель, на якому є ємності для зберігання зрідженого газу і є установка, котра цей зріджений газ перетворює на газоподібний і подає на берег уже відомий нам природний газ. Це робить міні-завод, що базується на кораблі. Він має обмеження щодо продуктивності, щодо можливостей - приблизно 4,5-5 млрд. кубометрів на рік. І тоді корабель, який привозить газ, просто швартується до офшорного, в нього перекачується рідкий газ, а назад іде вже газоподібний. Чим обмежений обсяг продуктивності? Відсутністю досить великих потужностей (ємностей) для перекачування газу на корабель. Відповідно, якщо ви хочете отримувати не 5, а 10 млрд. кубометрів регазифікованого газу на рік, то вам уже необхідно будувати на землі великі ємності для зберігання газу. При цьому регазифікація зрідженого газу здійснюється на землі, і газ подається в ГТС. Це і є перша стадія вже процесу регазифікації.
- У цьому випадку йдеться про купівлю чи оренду офшорного термінала?
- У нас немає договору оренди, ми його укладемо після тендера. Але таких компаній у цій галузі у світі сім. Наприклад Gobar, Exeerate, Energy.
- Скільки коштує оренда морського LNG-термінала (судна)?
- Близько 60 млн. дол. на рік.
- Це окупиться?
- Звичайно. Це логічно буде внесено в тариф.
- Газ у підсумку виявиться занадто дорогим для споживачів…
- Порахуємо. Візьмімо оренду корабля. Уявіть собі, що у вас оренда судна - 60 млн. дол. на рік. Цей корабель за рік видає для круглої цифри 5 млрд. кубометрів газу. Вам необхідно поділити 60 млн. на 5. Виходить 12 дол. за тисячу кубометрів. Плюс іще 12 дол. на 1000 кубометрів (з урахуванням тарифу на транспортування газу - 306,9 грн. за транспортування 1000 кубометрів на 100 км газопроводу). З урахуванням усіх транспортних витрат отримуємо тариф 24 дол. за 1000 кубометрів газу.
Тут основне - вартість газу. Щоб цей процес мав сенс, закупівельна вартість газу має бути нижчою, ніж російського газу, навіть якщо до неї додати витрати на газифікацію і тариф на транспортування.
Дорога до енергонезалежності
- Чи дійсно є конкретна домовленість на постачання в Україну зрідженого газу з Катару, Азербайджану? Чи це тільки наміри?
- У нас дуже активно йдуть переговори з Катаром, Азербайджаном.
- За даним DT.UA, договір з Катаром підписав прем’єр Азаров.
- З Катаром підписано угоду про конфіденційність, тому ми не говоримо про конкретні деталі. Це нормальний процес. З одного боку, дуже важливо розповісти про те, що відбувається, а з іншого - йдуть серйозні процеси.
- Але угода про конфіденційність, як правило, є складовою загальної угоди (договору, контракту).
- Як правило…
- Про наземний завод регазифікації нібито є домовленість з американцями. А як насправді?
- Насправді нічого демонтувати в США і привозити в Україну не будемо. Ми можемо використати американські технології, не більше.
- Навіть за наявності договорів про імпорт LNG з країн поза Чорноморським басейном? Як вирішується проблема із проходженням Босфору?
- Якщо це поставка з-поза меж басейну Чорного моря, то цей аспект, безумовно, треба враховувати. Приміром, росіяни абсолютно спокійно, з урахуванням вимог проходження через протоки, возять щорічно понад 90 млн. тонн нафти і нафтопродуктів. У тому числі й продукт значно небезпечніший за LNG. Бували нещасні випадки. Але треба зазначити, що з LNG-танкерами у світі досі не було нещасних випадків.
Є дві конвенції, які регулюють, зокрема, судноплавство через Босфор і Дарданелли. Одна конвенція називається «Монтре», друга - Лозанська, і ці документи регулюють порядок та умови проходження іноземних суден через протоки Босфор і Дарданелли. Коли розроблялися ці конвенції, LNG ще не було. Ці документи свідчать трохи про інше - про те, що є тільки низка умов і обмежень, які може накладати турецька сторона на проходження суден. Це стосується військових кораблів, воєнного часу, участі або неучасті турецьких суден у військовому конфлікті. Обмежень для проходження цивільних суден немає в принципі. Чим, власне, наші російські колеги успішно користуються.
- Вони основні противники пропуску суден із LNG для України?
- Не думаю, поки що їхньої реакції на наші плани не було чути. У нас є всі правові підстави, аби наші судна не мали обмежень - із дотриманням певних умов та вимог, котрі стосуються проходження проток (погодні умови, наявність умов, пов’язаних із поверхневими і глибинними течіями в протоках, що накладає певні обмеження). Але це жодним чином не пов’язано з волею сторони, яка пропускає. Ми розраховуємо, що наші судна без невиправданих обмежень зможуть доставляти скраплений газ на український LNG-термінал. І цю позицію підтверджено юридичними висновками, підготовленими провідними світовими юридичними компаніями. Це аспект, котрий треба враховувати, але це не проблема. Для нас проходження суден через Босфорську протоку - питання енергетичної незалежності. Ми сподіваємося, що буде взаєморозуміння. Консультації України з турецькою стороною на найвищому рівні свідчать, що таке порозуміння є.
- Який наступний реальний крок зі створення LNG-термінала?
- Реальні кроки визначаються газотранспортною, технологічною та морською частинами. Проектна група складається з фахівців Агентства державного підприємства «LNG-термінал». Як допоміжний орган створили наглядацьку й організаційну ради національного проекту, щоб мати можливість прямо спілкуватися з представниками профільних міністерств і відомств, від яких також залежать ті або інші елементи реалізації цього проекту.
- Є нюанс. Що для будівництва термінала створюється - ТОВ чи СП? Для закупівлі й поставки теж нібито створюється окреме підприємство, як і для продажу регазифікованого газу...
- Про це не йшлося. «Укртрансгаз» займатиметься проектуванням будівництва сполучного газопроводу. Ми плануємо восени нинішнього року, напевно в листопаді, підбити підсумки інвестиційного конкурсу на будівництво технологічної частини. Нам необхідно закінчити роботу над системою тарифікації. Це новий об’єкт, у якого є тариф, має бути методика, методологія утворення ціни. Регулятор (НКРЕ) повинен бути уповноваженим встановлювати цей тариф, який вписуватиметься в систему тарифікації України. Термінал - це один із елементів транспортування газу. Як газорозподіл, магістральний газопровід. Це попереднє ТЕО. Як тільки ми дамо інвесторові розуміння гарантії, що об’єкт буде побудовано й економічно обґрунтовано тарифіковано, ми зможемо оголошувати інвестиційний конкурс. У результаті має бути підписаний інвестиційний договір, усі можливі й неможливі нюанси мають бути прописані.
- Чи зміниться у зв’язку з цим обіцяна дата введення в експлуатацію першої черги LNG-термінала?
- 2013 рік? Гадаю, ні. Ми знайшли низку рішень, які дозволяють нам прискорити проектування, запаралелити деякі процеси: ті ж таки технології, ті ж оптимальні маршрути приєднання до газової системи. Скоротили маршрут - скоротили час. Певні технологічні рішення, пов’язані з більшим прокачуванням, - знову-таки, економія грошей і часу. Технологічні рішення нам допомагають. Чим глибше ми в проекті, тим більш компактний і підсушений він виходить.
У нас вібулося маленьке тектонічне зрушення, яке не завжди й не всім видне. Геофізики розуміють, що це означає. Але це маленьке, здавалося б, зрушення має дуже серйозні наслідки для енергетичної стратегії країни. Рішення про створення LNG-термінала - і є тектонічне зрушення в стратегії енергопостачання та енергоекономії. А далі вже своїми наслідками воно може викликати великі зрушення в різних сегментах економіки.