Зазвичай вважається, що термін «обездолені», тобто ті, хто віддав частку (рос. - долю) у власній фірмі, несе в собі сум і безвихідь. Однак є й інші приклади.
Зі свіжого. Виявляється: якщо віддати 25% своєї власності в правильні руки, то можна почати вигравати мільярдні державні підряди. Тут головне вгадати з вибором охочого. Декому це вдається повною мірою.
Світло «Межигір’я»
Ця історія, як і багато інших, почалася зі звичайного факту. Півтора року тому фірма з популярною назвою «Укренергомонтаж» (код ЄДРПОУ - 04543795, прохання не плутати з однойменними компаніями) виграла тендер на 540 млн. грн. На реконструкцію підстанції «Північна» у с. Нові Петрівці. Вже тоді це викликало легкий інтерес. Не стільки сумою, скільки місцем будівництва. Адже ж не кожному дозволено ганяти бульдозери у безпосередній близькості від найголовнішого будинку країни.
Гіпотезу про те, що «Межигір’ю» не вистачає електрики для якогось майбутнього світлофонтана, відкинули відразу. Все ж таки ЛЕПи та підстанції до них у нас поки що державні, а «Межигір’я» - територія приватна, та ще й незрозуміло, кому належить. У будь-якому разі тендер залишився нами недослідженим. Тим більше що в той самий час на Півдні України газовики купували один відомий агрегат за 400 млн. дол., чим відволікли нашу увагу
Однак «Укренергомонтаж» не побажав залишитися непоміченим. Починаючи з того, першого, тендера «карта йому й пішла». За півтора року він уже переміг у шести змаганнях. На суму 3,77 млрд. грн. (майже півмільярда доларів). Замовниками виступали виключно «Укренерго» та «Енергоатом». Останній свій комерційний успіх на державній ниві компанія святкувала 21 вересня. Цього дня було укладено угоди з «Укренерго» щодо робіт на повітряній лінії «Західнокримська-Севастополь» (1,08 млрд. грн.) і будівництво у Київській області підстанції «Західна» (1,26 млрд. грн.). Роботи, пов’язані з кримським проектом, розраховані на 2012-2015 рр., з київським - до кінця 2014 р.
Життя до початку тендерних перемог
Така впевнена хода невідомих бізнесменів прирекла на бажання познайомитися з ними ближче. Державна система розкриття фондової інформації показала, що перед нами далеко не промисловий монстр. Швидше навіть навпаки.
Основні виробничі засоби самої фірми коштують 7,5 млн. грн., з яких транспортні засоби - 300 тис. грн. (приблизно рівня «Тойоти Камрі»), обладнання - 672 тис. грн. (можна уявити собі невеличкий парк оргтехніки) і будинку - 6,3 млн. грн. (не найбільший офіс у Києві). Схоже, що торік фірма працювала через субпідрядників, оскільки, отримавши на рахунки 442 млн. грн. чистого доходу, на оплату товарів і робіт вона витратила 441. При цьому зарплата всіх співробітників ПАТ «Укренергомонтаж» за весь 2011 рік становила всього 336 тис. грн., або близько 30 тис. грн. на місяць на весь штат із 25 осіб.
Словом, ситуація виявилася класичною. У багатьох великих державних тендерах можна знайти переможців, які вміють добре домовлятися, віддаючи потім субпідряд тим, хто вже здатен власне будувати. За частку невеличку.
Цікавішою виявилася історія власників «Укренергомонтажа». До кінця 2010 р. (тобто до початку свого фінансового прориву) його акціонерами були ТОВ «Політрейд» і кіпрський офшор «Ворва Iнвестментс Лімітед» (Vorva investments limited), формально зареєстрований на чергову «вчительку йоги».
Український акціонер дає хоч і звивистий, але досить чіткий слід. Одним з перших засновників «Політрейду» на початку 2000-х була Валентина Хара, яка згодом стала одним з офіційних співзасновників компанії «Газтек» - тієї самої, що зараз збирає облгази на псевдоаукціонах Фонду держмайна і зносить їх у кошик Дмитрові Фірташу. Нинішніми засновниками «Політрейд» значаться Олександра Кулик і Наталя Борисенко. Отже, наприкінці 2010 року «Політрейд» вийшов з числа акціонерів «Укренергомонтажа». Щоправда, його 49,5% акцій були перереєстровані на тих-таки Кулик і Борисенко. Кіпрська Vorva зникла зовсім.
Нові власники для нового бізнесу
Зрозуміло: якщо хтось вийшов, то хтось мав і зайти. Неофітів було двоє: по 25% отримали фізособа Антон Чернецов та інші кіпріоти під назвою «Максималема лімітед» (Maximalema Limited).
Антон Чернецов - персона непублічна. Але в деяких колах, безумовно, відома. Річ у тім, що як засновник він фігурує у фірмах «Західнадрасервіс», «Хіміко-промисловий альянс», «Таун сервіс». І у всіх цих структурах партнером Чернецова постійно виступала лондонська фірма «ДВ корпорейшн лімітед (DV corporation limited)».
Раніше економічна преса називала її «материнською платою» для «складання» компаній під брендом Юрія Бойка. Наприклад, саме до неї ведуть ланцюжки власників ЗАТ «Трускавецькурорт» (майже вся курортна інфраструктура Трускавця) і ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія», в якій директором і співзасновником є Юлій Іоффе - багаторічний заступник Юрія Бойка і в його Республіканській партії, і в Міненерго. До речі, останні два роки «ДВ нафтогазовидобувна компанія» є монопольним постачальником вугілля для харківської ТЕЦ-2 «Есхар».
Про всяк випадок ми вирішили перевірити, кого європейські реєстри вважають власником лондонської фірми. Розкрилося все якось до непристойності просто. Стовідсотковим власником DV corporation limited є кіпрська фірма Vinox Investments Limited, власником же останньої зареєстровано громадянина Росії Сергія Винокурова. Кіпрський реєстр люб’язно надав також місце прописки власника кіпрської структури. А нелукавий Google на запит «адреса: м. Москва, вул. Ізумрудная, будинок-квартира» - повідомив, що тут справді прописаний Сергій Олексійович Винокуров. І навіть поділився днем народження.
Росіянина з такими самими ПІБ та ідентичною датою народження легко знаходимо і в Україні - це нинішній очільник «Укртрансгазу», багаторічний директор компанії «Остхем Україна» (структури Дмитра Фірташа) Сергій Винокуров.
Словом, якщо 25% «Укренергомонтажа» і пішли кудись, то дуже недалеко, адже не вважати ж Фірташа і Бойка чужими людьми. Тим більше що всі тендери компанія почала вигравати у сфері Міненерго.
Головний міноритарій
Найцікавішим виявився останній пакет акцій, яким, нагадаємо, заволоділа кіпрська фірма Maximalema.
Засновниками кіпріотів виявилися кіпрські структури Heico Ventures Limited і Suzel Enterprises Limited. Номінальні власники обох - місцеві аборигени, що зазвичай заводить подальші пошуки в глухий кут. Допоміг випадок.
Кілька місяців тому, цікавлячись конфліктом щодо захоплення Гостиного двору в Києві, ми потрапили в такий самий глухий кут. Нагадаємо, що зноситиме старий Гостиний двір і будуватиме новий АТЗТ «Укрреставрація». Її власник теж з Кіпру, а саме - Afidreko Holdings Limited. Так от вона, ця Afidreko, заснована двома іншими кіпрськими фірмами. З уже відомими нам назвами: Heico Ventures Limited і Suzel Enterprises Limited. Тобто саме тими, хто придбав 25% акцій «Укренергомонтажа» за кілька місяців до початку дощу тендерних мільярдів!
Саму «Укрреставрацію» журналісти пов’язували з очільником президентської ДУСі Андрієм Кравцем. Першою помітила цей зв’язок «Деловая столица». Річ у тім, що під час Помаранчевої революції Кравець працював директором кінотеатру «Зоряний» - штабного офісу Партії регіонів. Директором оновленої «Укрреставрації» став юрист «Зоряного» Дмитро Ярич, наглядову раду очолив ще один працівник «Зоряного» і бізнес-партнер Кравця - Геннадій Нежурбіда.
До речі, після того як власниками «Укрреставрації» стали «кіпріоти», вона теж почала регулярно вигравати державні тендери - від реставрації Маріїнського палацу до ремонту Андріївського узвозу.
Загалом, до сьогодні ми теж вважали Гостиний двір вотчиною очільника ДУСі. Але після історії з мільярдами «Укренергомонтажа» з’явилися деякі сумніви. Головний з госппитань в адміністрації президента, звичайно, поважна особа. Та все-таки, здається, не настільки, щоб люди з TOP-10 брали його в компаньйони. Тим більше напередодні розпилювання мільярдів.
Крім того, варто згадати, що на заклання Гостиний двір принесли по черзі Кабінет міністрів (без заперечень), Верховна Рада (256 «кнопкодавів») і Київрада, яка беззастережно віддала забудовникові землю під уже не пам’яткою архітектури. Хоча й вибори на носі, і народ нарікає вже який місяць. Але ж коли в подібну історію з реконструкцією на Андріївському потрапив цілий Рінат Ахметов, чиновники все-таки дозволили собі поморщити носа й порозводитися про історичну цінність та «обліко морале». Та й в Ахметова заходилися публічно виправдовуватися та обіцяти. А от Гостиний двір пішов без галасу і куряви. Якщо не вважати галасом і курявою захисників Гостиного. Як, утім, і всіх інших виборців та платників податків України, котрі з неабиякою цікавістю спостерігають за грошовим дощем, що цілий рік скроплює лінії сполучення «Межигір’я» з рештою світу.