UA / RU
Підтримати ZN.ua

«Вишка Бойка» спливла біля Аскольдової могили

Хто б міг подумати, що будівництво «об’єкта №1», а відповідно безпеку першої особи держави буде доручено не СБУ чи контррозвідці, а примарі й бомжу з Латвії?

Автор: Олексій Шалайський

Деякі філософи стверджують, що по-справжньому людина живе доти, доки здатна дивуватися. Нинішня влада, здається, робить усе можливе, щоб українці жили максимально довго. Новим її життє­ствердним кроком стало будівництво в центрі Києва вертолітного майданчика для президента Віктора Януковича.

Хто б міг подумати, що будівництво «об’єкта №1», а відповідно безпеку першої особи держави буде доручено не СБУ чи контррозвідці, а примарі й бомжу з Латвії?
Починалося все, втім, як на нинішній час, доволі невигадливо. 28 грудня 2010 року Київрада, усвідомивши, що президент України бажає на роботу не їздити, а літати, виділила 2,18 га для будівництва вертолітного майданчика. Місце знайшли унікальне - на схилах Дніпра, практично під Верховною Радою.

Уже тоді деяких депутатів збентежило юридичне обґрунтування рішення Ради. По-перше, гектари виділили з похмурим формулюванням «для будівницт­ва та обслуговування об’єктів інженерної і транспортної інфраструктури на Парковій алеї», а по-друге, не державному підприємству, а маловідомому ТОВ «Амадеус КО».

Та того дня народні обранці вирішили не замислюватися, на яких умовах перша державна особа домовлятиметься з приватною фірмою і чи безпечно довіряти найдорогоцінніше життя країни хтозна-яким незнайомцям. Стенограма сесії фіксує лише один депутатський виступ із цього приводу. Андрій Странні­ков (Блок Кличка): «Розумію, що це той знаменитий або ж горезвісний вертолітний майданчик, з якого президент долатиме затори в місті Києві. Єдине дивує, що відвід робиться не на Державне управління справами, а на приватну фірму, яка потім володітиме цим майном».

Решта депутатів здивування не висловили, розуміючи, що такі об’єкти можуть будувати тільки правильні люди, і якщо президентові заманулося приземлятися на приватний вертолітний майданчик, то так тому й бути.

Відтоді інформація про будівництво надходила в ЗМІ регулярно, але обходилося без сенсацій. «Амадеус КО» найняв субпідрядника, і «Основа Солсіф» почала вбивати палі, потім у медіа проскочила новина про те, що в майданчик буде вкладено близько 200 млн. грн. А після того як будівельники здали каркас, виявилося, що вертолітний майданчик - це не просто розкреслений бетонний круг, а триповерховий будинок з незрозумілим призначенням.

Скандал вибухнув за кілька днів до Нового року. Учасники відомого столичного товариства «Захоплюючий Київ» пробралися всередину об’єкта й вивісили у своє­му «Живому журналі» фото внут­рішньої будівельної документації, яка щедро прикрашала стіни недобуду.
На подив любителів київсь­ких старожитностей, серед цілком зрозумілих граф, як-от: «Кім­ната персоналу», «Адмініст­рація» і «Кухня», виявилися такі, що важко піддаються осмисленню: «Лаунж-бар», «Боулінг», «Роледром», «Диско-бар», «VIP-зали для покер-клубу» etc.

Нелегко зрозуміти, яким чином поєднується покер і «транспортна інфраструктура». Хіба що відомою покерною комбінацією - «стрит» або, у нашому випадку, - «стрит за мастю». Адже ніхто при здоровому глузді не може припустити, що президент України, відбуваючи з роботи в Межигір’я, присвячуватиме годину-дві катанню на роликах чи танцям у стилі диско.

Збурену в Інтернеті громадськість вирішив заспокоїти голова КМДА Олександр По­пов. Фактичний мер столиці постарався переконати киян, що все нормально: «Будується не коштом бюджету, тому інвестор, який будує цей майданчик, розраховував на якусь діяльність». Правда, яку саме діяльність вестимуть безпосередньо під майданчиком, Попов, на жаль, не знає. Очевидно, рівень не той.

Тим часом блогерська новина виявилася сніговою грудкою, що набирає швидкість. «Укра­їнсь­ка правда» вивісила відповіді Міністерства культури та управління охорони культурної спадщини КМДА про те, що по дозвіл на проведення робіт до них ніхто не звертався, хоча ця територія належить до особливо цінних земель. Що ж стосується дозволу на власне будівництво, то інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю повідомила, що надала його тільки на підготовчі роботи. Причому ще до рішення сесії Київради.

Конкретнішої інформації, хто ж дав дозвіл на будівництво, не вдалося знайти ані журналістам, ані депутатам. Віце-спікер парламенту Микола Томенко на свій запит у КМДА отримав веселу відповідь: «проектна документація на будівництво об’єктів, розроблена з урахуванням вимог містобудівної документації і з дотриманням вимог законодавства… не вимагає погодження з держорганами». Простими словами: ми нічого не знаємо, оскільки нам знати не слід.

Таке ексклюзивне становище фірми «Амадеус КО» не могло не спонукати DT.UA ближче познайомитися із щасливчиками, які будують що хочуть і де зав­годно, а КМДА навіть не намагається витребувати в них хоч якогось документа.

Виявилося, що знайомитися ні з ким не треба. Бо з людьми, які будують транспортний хаб для президента, наше видання вже практично зріднилося. 95% «Амадеус КО» належить британській фірмі Fineroad business LLP (Кардіфф). Заснована 16 грудня 2010 року (за два тижні до рішення Київради), номінального директора немає. Британські друзі DT.UA пояснили нам, що таке можливе, і функції директора виконують напряму засновники.
Список же власників британців відверто потішив. Згідно із британським державним реєстром, ними виявилися наші старі знайомі белізські офшорки Ireland & Overseas Acquisitions і Milltown Corporate Services. І саме ці фірми навесні 2011 року продали «Чорноморнафтогазу» першу морську бурильну установку West Juno, більше відому читачам під назвою «вишка для Бойка».

Тоді для операції було використано іншу їхню власність - теж британську Highway Investment Processing (зареєстровану за тією ж адресою, що і Fineroad).
Історія з купівлею Україною установки за ціною 400 млн. дол., тоді коли її ціна в офіційного дилера не перевищувала 250 млн. дол., зацікавила багатьох. Особ­ливо ж яскравими виявилися особи номінальних засновників офшорок - латвійців Стана Горі­на та Еріка Ванагельса. Перший в інтерв’ю українському каналу ТВi сказав, що не впізнає свого підпису на платіжних документах, а отже, жодних вишок він не продавав. Сліди другого знайшов латвійський Центр журналістсь­ких розслідувань. Виявилося, що Ванагельс - антисоціальний стариган, який давно бомжує.

Тепер ці люди будують секретний об’єкт, де принаймні двічі на день перебуватиме перша особа держави Україна. Точніше сказати, майданчик будують ті ж самі люди, які організували схему купівлі бурової установки.

До речі, в цьому контексті зрозумілішою стає фраза керівника Міненерго­вугілля Юрія Бойка, яка раніше здавалася загадковою. Нага­даємо, після виходу першої статті DT.UA про тендер «Чор­но­мор­нафто­газу» він повідомив: журналісти не враховують, що в 400 млн. дол. входить не тільки бурова установка, а ще вертольоти й додаткове обладнання. Можливо, малися на увазі вертольоти й додаткове обладнання на Парковій алеї? Тоді, звичайно, все стає на свої місця.

Тим більше що останнім часом міністр захопився організацією VIP-дозвілля. Зовсім недавно громадська організація «Кедр», де він разом із Сергієм Тулубом і Володимиром Деміш­ка­ном є співзасновником, узяла в оренду 9000 га в Криму для організації мисливського госпо­дарст­ва. Очевидно, все тут буде організовано за вищим класом. Адже попередню територію для відстрілу тварин «Кедр» облаш­тував у відомому Сухолуч­чі, де полюбляє полювати президент Віктор Янукович. Та й саме місце реєстрації «Кедра» - с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19, що є поштовою адресою Межи­гір’я, - вселяє якщо не трепет, то принаймні повагу.

Можливо, саме через такий добір фактів Віктор Янукович і проігнорував результати ініційованої ним же перевірки щодо купівлі першої бурової установки. DT.UA уже повідомляло, що півроку тому МВС у доповіді президентові повністю підтвердило факт зникнення 150 млн. дол. Тільки от не володіли перевіряльники усією повнотою картини світу. Адже в цей час будів­ницт­во вертолітного майданчика вже йшло повним ходом, а «Нафтогаз» почувався так упевнено, що готував проведення другого тендера. На якому в результаті придбали другу бурову установку за ті ж таки сакральні 400 млн. дол.

До речі, щодо другого тендера з’ясувалася одна пікантна подробиця. Участь у ньому, нагадаємо, замість анонсованих «10-12 виробників» узяли лише три загадкові посередники. Серед них і продавець першої вишки - Highway Investment Processing.

Солідна виявилася контора: ще всіх грошей за першу установку не повинна була отримати (тільки 80% передоплати), а вже наступну продає. Із другим тендером у неї не склалося, тож ми з нетерпінням очікували появи в Британському реєстрі свіжої фінансової звітності Highway, щоб спробувати зрозуміти, скільки ж «британські латвійці» заробили на Україні.
Не склалося. Буквально за кілька днів до обов’язкової публікації звітності Highway Investment Processing заявила про свою… ліквідацію. І просто зараз цим займається.

Сама ж вишка в Україну поки що не прийшла. Правда, вона вже в Чорному морі. Турецькі ЗМІ повідомили, що 19 грудня West Juno пройшла Босфор, зупинившись на п’ять місяців у порту Гіресун, де їй приварюватимуть опори.

І все-таки, якщо вишку наразі не здали, то, може, 20%, що залишилися, «Чорноморнафтогаз» іще не встиг перерахувати? Платити ж уже нікому. А 20% - це 80 млн. дол. За такі гроші можна покрити мережею вертолітних майданчиків півкраїни. Воно ж краще гроші не ост­рів’янам дарувати, а тут використати? Як кажуть, для дому, для сім’ї…