В.о.директора НАБУ Гізо Углава, екс-директор НАБУ Артем Ситник
12 квітня, за чотири дні до законного завершення повноважень чинного глави НАБУ (пункт 4 статті 6 закону про Національне антикорупційне бюро), Кабінет міністрів звільнив Артема Ситника з посади директора НАБУ. У Кабміну було три дні на те, щоб відіграти написаний на Банковій сценарій про незаконне виведення за дужки Гізо Углави та призначення підконтрольного владі в.о. Однак цього не сталося. І це добрий сигнал. Як для України, так і для президента.
Бо після перемоги у війні з Росією нашій державі доведеться витримати ще одну, не менш тяжку битву — з самою собою. І її нові ввідні в антикорупційному блоці закладаються прямо зараз.
До чого тут ОАСК, і навіщо один із кандидатів на місце Ситника відніс туди позов? Чи тільки через війну Кабмін тримає конкурс на директора НАБУ в замороженому стані? Чи встоїть колектив НАБУ після інтервенції «чужого», і чому для роботи антикорупційного блоку так багато важить майбутній керівник САП?
Відповіді, а також інтерв'ю з детективом НАБУ, який розповідає про те, чого антикорупційний блок очікує від влади, щоб допомогти їй не програти країну корупції, — в тексті.
Гнилий слід ОАСК
Факт кричущого порушення Кабміном Шмигаля закону про НАБУ можна було б зігнорувати. Однак, за твердженням нашого джерела в Кабміні, в Банкової все ще залишаються варіанти нейтралізації Углави як правої руки давно неугодного Ситника.
Отже, після рішення про звільнення Ситника Кабмін так само незаконно міг винести на голосування питання про призначення в.о. першого заступника Гізо Углави й… не набрати потрібної кількості голосів. На цей випадок у Банкової був і є свій кандидат на роль виконувача обов'язків. Був, тому що Углава вже в.о., а є, тому що Углава — громадянин України тільки з 2015 року, що може стати приводом до зняття його з посади.
Тут варто нагадати, що Углава став держчиновником у тому ж 2015-му, коли прийняли новий закон про держслужбу. «Хоча тоді він ще не вийшов із грузинського громадянства, отже працював незаконно», — писали медіа у 2017 році, коли іноземних реформаторів намагався вибити з влади Порошенко.
У наших співрозмовників з уряду відразу ж спливають виправдувальні версії, що річ нині зовсім не в Углаві, а в тому, що, мовляв, Ситник «міг відмовитися залишити посаду, і Кабмін таким чином просто підстрахувався». Але цю версію у зв'язку з її повною надуманістю зразу відкинемо. А ось кейс громадянства Углави все-таки залишимо. Як і факт наявності в ОАСК позову колишнього заступника Ситника Анатолія Новака про нібито незаконне звільнення його з посади заступника директори НАБУ. Новак передбачливо звернувся по допомогу до команди Вовка ще в лютому 2022 року.
Тут важливо розуміти дві деталі. Як стверджує наше джерело в НАБУ, Новак був причетний до гучної історії з обвинуваченням Ситника в корупції. Це була одна з численних невдалих спроб Банкової змістити останнього з посади. Як ви пам'ятаєте, Ситника було внесено до реєстру корупціонерів через порушення встановлених законом обмежень про отримання подарунків. Ситник активно оскаржував цей факт у судах, внаслідок чого зміщений з посади і ображений був саме Новак. Але це вже подробиці. Ключове — ОАСК, куди й пішов із позовом можливий ставленик Банкової.
Минув рік після указу президента Зеленського про ліквідацію ОАСК. Стільки ж у профільному комітеті лежить відповідний законопроєкт. Ба більше, видаються нонсенсом нестиковки в останніх заявах заступника голови ОПУ Андрія Смирнова і голови Верховного суду Всеволода Князєва. Тоді як перший стверджує, що ОАСК надійно заблокований, другий в інтерв'ю ZN.UA підкреслив, що ОАСК приймає позови і виносить рішення.
ZN.UA уже звернулося до голови профільного парламентського комітету Андрія Костіна з проханням розсудити і прояснити цю патову для воюючої держави та її судової системи ситуацію. І, поки Костін мовчить, ми можемо припустити: якщо ОАСК таки задовольнить позов Новака, то й сценарій зміщення Углави може отримати своє логічне продовження.
Тим більше що репутація в уряду в цьому кейсі вже добряче підмочена.
Конкурс і керована рука Кабміну
У законі про НАБУ чітко описано механізм ключової кадрової ротації Бюро на умовах конкурсу. Кабмін зволікав до останнього. І тільки 14 лютого відбулося засідання уряду, на якому єдиним списком мали затвердити склад конкурсної комісії з обрання директора НАБУ. Ішлося про призначення шести осіб: трьох від Кабміну та трьох від міжнародних партнерів. Однак за підсумками закритого засідання замість шести членів комісії було затверджено тільки п'ять. Міжнародний експерт Драго Кос опинився за бортом. Мотивація? Присутність експерта в комісії на конкурс глави САП, якому, знову-таки незаконно, було висунуто умову — залишити конкурсну комісію САП.
І тут річ не тільки в тому, що з і так ганебного конкурсу на главу САП таким чином хочуть вивести ключового публічного міжнародного експерта, який робить досить радикальні заяви, оцінюючи дії Офісу генпрокурора та влади. А ще й у тому, що внаслідок недбалості/навмисних дій уряду конкурс на директора НАБУ не тільки заморожений, а й навіть у разі поновлення Кабміном створені підстави для опротестування його результатів у суді. Мова саме про зірвані терміни, проголосований неповний список членів комісії та не обґрунтовану законом умову, висунуту стосовно Драго Коса.
Можна припустити, що хтось із читачів цього тексту прямо зараз кине в мене камінь, сказавши, що, роблячи такі припущення, авторка лукавить або ще гірше — підриває державні підвалини під час війни. Однак зразу ловіть у відповідь — САП (ключовий інститут в антикорупційному блоці) два роки без очільника. Конкурс ще до початку війни був підвішений навіть після очевидної перемоги в ньому кандидата — детектива НАБУ Олександра Клименка. І це попри те, що влада й особисто Зеленський офіційно запевняли західних партнерів у якнайшвидшому розблокуванні цього інституту та прозорій ротації директора НАБУ. І попри те, що Захід, який не дуже вірив нам на той момент, призупинив транш МВФ до виконання Україною умов щодо антикорупційного блоку.
Хлопці, війна перетасувала колоду. Але не викинула з неї карт.
Відсилання до САП аж ніяк не випадкове. Бо тільки у зв'язці САП і НАБУ антикорупційний блок може запрацювати на повну потужність. І тільки він може дати ключовий аргумент, що демократія в Україні діє, для виконання пред'явлених умов для вступу до Євросоюзу за скороченою процедурою. Бо на будь-яку вимогу має бути моральне право. Вимагати зброю в Заходу для України, що самостійно відбиває російську агресію, — логічно й правильно. Вимагати вступу до ЄС і зберігати старі корупційні схеми та підходи — соромно.
На інституційній вазі з САП
Очевидно, що за подіями в НАБУ стежать не тільки журналісти і західні партнери, а й люди, котрі перебувають усередині системи. Як судді ловлять ганебні сигнали щодо ОАСК, як правоохоронці спостерігають за маніпуляціями влади в антикорупційному блоці (а він, за задумом, мав бути стартовим майданчиком для переформатування всієї правоохоронної системи), так і детективи НАБУ дають свої оцінки.
Розмова з одним із керівників середньої ланки Бюро відбулася за два дні до війни, коли я планувала писати текст про конкурсні порушення Кабміну. Зараз є привід навести докази мого співрозмовника повністю. Офіцер, природно, не захотів розголошувати свою персону, однак його розповідь дуже наочно демонструє, чим дихає й чого очікує колектив НАБУ в найближчій і віддаленій перспективі.
— Що буде, якщо владі все-таки вдасться (через конкурс або в.о.) посадити в крісло лояльного керівника НАБУ?
— У гіпотетичного підконтрольного директора або в.о. буде нелегке завдання: йому доведеться ламати не так управлінську вертикаль, як ідеологію відомства. В якому ключова постать не директор, а детектив. Інституція з самого початку будувалася від детектива, а не від керівника. Безумовно, керівник впливає на ситуацію в НАБУ, але тільки в межах законодавства. При цьому ні директор, ні його заступники не мають безпосереднього стосунку до розслідувань. Локомотив, яким вони керують, їде по рейках, але хто й що робить у його вагонах — справа виключно детективів. Така конструкція. І наш колектив налаштований по-бойовому.
— Які сигнали можуть це підтвердити? Публічні заяви, саботаж на випадок якщо вам непрозоро впроваджуватимуть чужого...
— Може бути і саботаж сумнівних команд , і документування незаконних вказівок керівників із публічним розголосом. Крайній варіант — усі зібралися і звільнилися на знак протесту. Але це вже на випадок критичної ситуації та тиску.
— Люди готові до такого розвитку подій?
— Треба розуміти, що НАБУ не було готовою інституцією, де нові керівники зібрали кілька людей і раптом почали їх ламати, вимагаючи перестати брати хабарі. Це взагалі було не так. НАБУ створювалося з нуля. На стадії створення структури, в рамках перших максимально публічних та об'єктивних конкурсів було набрано дуже мотивованих детективів. Людей, які реально хотіли змінити ситуацію в країні та підходи в роботі правоохоронної системи. Що більшою мірою нам удалося.
Тому нам потрібен компетентний незалежний керівник. Якщо це буде хтось із внутрішніх кандидатів, то він від самого початку користуватиметься довірою колективу. Ми разом багато чого пройшли, і нижча ймовірність, що він буде зрадником. Новому доведеться докласти зусиль аби завоювати довіру колективу.
— А якщо конкурс усе-таки підвісять на невизначений час?
— Я думаю, що час саме визначений. З урахуванням дій Кабміну очевидно, що у разі перемоги в конкурсі не свого кандидата влада може формально оскаржити результати в суді. Але моя інтуїція говорить про інше. Банкова спробує вирівняти в часі два конкурси — на главу САП і НАБУ. Причому САП для контролю діяльності НАБУ з боку влади важливіша. Не дивно, що при законодавчому плануванні нинішнього конкурсу НАБУ перевагу віддали міжнародникам: вони за рівності голосів у комісії отримують перевагу.
Схоже, влада йде шляхом, коли вона може віддати керівництво НАБУ незалежному кандидату, залишивши під собою САП. Але для цього їм потрібен повністю підконтрольний керівник САП. Потенційний переможець детектив Клименко точно на цю роль не підходить. Як і другий претендент із генпрокуратури, який слабкий професійно і не має серйозного досвіду керівної роботи.
Тому така запопадливість і таке ігнорування репутаційних втрат навіть на міжнародній арені. Схоже, вибір зроблено — зірвати конкурс САП і перезапустити знову його паралельно з НАБУ. На паритеті — мовляв, у НАБУ призначайте демократично, кого хочете, а в САП будь-якими способами продавлюватимуть свого. (Демократичний вступ у ранг в.о. Гізо Углави, можливо, свідчить про ймовірність такого вибору. — І.В.)
— Який відсоток вашої роботи залежить від САП?
— 90%. Практично жодне процесуальне рішення (наприклад погодження клопотань для проведення технічних заходів або обшуків), без схвалення САП не може бути реалізовано. Наразі більшість функцій голови САП виконує генпрокурор. І тут є значні труднощі. Група прокурорів/процесуальних керівників створюється генпрокурором і вноситься до ЕРДР із її флешки. А ми створюємо слідчу групу та погоджуємо негласні/гласні слідчі дії. На цьому етапі генпрокуратурі стає відома фабула нашого розслідування, і всі наші подальші дії стають прозорими. До початку війни були моменти, коли за деякими категоріями справ, які реєструє виключно генпрокуратура, складалося враження, що фігуранти розслідувань поінформовані про його існування.
— Як у вас ставляться до Новака?
— Його було призначено на посаду заступника без проходження конкурсного відбору. Не можна сказати, що він мав великий авторитет серед детективів і навіть більшості своїх прямих підлеглих. Він не мав достатнього досвіду керівної роботи і не був знайомий зі специфікою роботи всіх підрозділів, які курирував.
— Яка зараз атмосфера всередині колективу?
— Спочатку ми вірили, що з нас почнуться зміни в усій правоохоронній системі. Але потім стало зрозуміло, що система сприймає нас як ворожу силу. Сім років тому ми почувалися криголамом, але за нами ніхто так і не пішов. Крім САП та ВАКС. ДБР в організаційному плані начебто повторює наш шлях, але там такого ефекту, як у нас, не буває. Оскільки все керівництво формували у ручному режимі, плюс конкурси непублічні та непрозорі — у результаті завантажилися шлаком. Там є досить компетентні фахівці, але багато залежних та корумпованих. Те саме буде і з БЕЗ. Навіть, гадаю, ще гірше. Враховуючи, що вони ближчі до фінансових потоків.
— А що буде з вами, якщо владі вдасться провести в САП свою людину?
— Якщо в САП після конкурсу прийде підконтрольна Банковій людина, то буде ситуація, яка була на старті з Холодницьким: він намагався тримати нас під контролем, ми намагалися переконувати, використовуючи аргументи, наполягали, десь хитрували, десь домовлялися. Тобто це буде не злагоджена робота, а протиборство. І це все за умови, що у НАБУ буде незалежний та компетентний директор.
— А якщо в результаті конкурсу НАБУ отримає не чесного, але розумного директора? Який не діятиме нахрапом, а влаштує повзучу інтервенцію?
— Тоді буде складніше вистояти, якщо поступово й не нахрапом. Та однак їм доведеться змінювати управлінську вертикаль. А для заведення своїх людей треба буде взяти контроль над внутрішньою конкурсною комісією, що не так просто. Для цього доведеться замінити багато керівників. Як варіант, звісно, можуть придумати переатестацію всього складу.
— Скільки залишилося людей від першого набору?
— 80–90%
— Що б ти змінив у самій моделі НАБУ? З урахуванням уже набутого досвіду.
— Навіщо ви створили НАБУ і всю структуру (САП, ВАКС), якщо не стало краще? Нам часто ставлять це правильне запитання.
За законодавством, у нашій державі створено систему боротьби з корупцією. Однак реформа передбачала активну участь у цій боротьбі не тільки спеціально створених антикорупційних органів, а й усіх органів державної влади. І керівник усього цього процесу — глава держави.
НАБУ — гострий інструмент/скальпель для конкретних операцій. В одній зв'язці мають працювати генпрокуратура, СБУ, ДБР, ВРУ… Не кажучи вже про всю судову систему. Якщо держава націлена на це і влада виявить політичну волю, то результат один. Якщо ні — то НАБУ ніколи не стане частиною державної системи протидії корупції, а перебуватиме з нею в протиборстві. Доки корупція залишатиметься способом існування всієї адміністративної системи. І я, зізнаюся, поки що реаліст.
Важко сказати, як і де знайти вихід в умовах держави з глибоко вкоріненою політичною корупцією. І що, взагалі, можна говорити, коли в законодавчому органі країни, за деякими даними, основне джерело фінансування не зарплата, а конверт. У такій ситуації складно вести розслідування. Будь-який сигнал стосовно депутата — і влада тут-таки стіною стає на його захист, бо він — носій інформації. Або відразу на стадії внесення виробництва в ЄРДР йде злив. (Тільки генпрокуратура реєструє в ЄРДР провадження щодо народних депутатів. — І.В.) На жаль, у наших старих/нових еліт досі немає достатнього рівня правосвідомості та несприйняття корупції. Багато хто з них вважає це допустимим. Вони звикли вирішувати питання. Наповнювати партійну касу.
Тому, якщо ми розуміємо, що й далі розраховуємо тільки на себе, потрібна перебудова на марші. При формуванні відомства спочатку була присутня невідповідність поставлених завдань та виділених людських ресурсів. Штат обмежений законом. Для того, щоб повноцінно виконувати свої функції навіть у таких умовах, потрібно набагато більше людей. Зі 700 штатних працівників НАБУ приблизно 300 — займаються реальною слідчою та оперативною роботою. Потрібно вирости хоча б до 1500 людей. Але знову ж таки ніхто не хоче, щоб це сталося. Восени питання вносилося до парламенту, але його не підтримали, пояснивши свою позицію недостатністю фінансів у держави. Адже навіть за залежного прокурора САП проблеми корупціонерів зі збільшенням штату НАБУ зростали б у геометричній прогресії. Що вилилося б у позитивний фінансовий результат для бюджету країни. На мою думку, тут питання виключно політичного вибору чинної влади.
Що вибере президент Зеленський? Чи готовий він відкрити другий фронт проти корупції? Чи відповідатиме він очікуванням країни після війни? Як відповів на наше бажання битися за свою свободу тепер.
Усі статті Інни Ведернікової читайте за посиланням