Минулої середи відбувся візит Надзвичайного і Повноважного Посла Росії в Україні Віктора Черномирдіна у Запоріжжя. Адреса першої робочої поїздки нещодавно призначеного дипломата навряд чи випадкова. І річ не лише у формальному приводі та активності місцевої влади, котра завчасно запросила Віктора Степановича відвідати місця колишньої козацької вольниці. Очевидно, при виборі маршруту вирішальну роль зіграло господарське минуле, яке не йде в жодне порівняння з дипломатичним стажем. У ході візиту Черномирдін ясно дав зрозуміти, що в спецівці й касці йому набагато зручніше, аніж у циліндрі й фраку, неодноразово нагадуючи про те, що окрім дипломатичного статусу його наділено ще однією посадою — спеціального представника президента РФ з розвитку торгово-економічних відносин із Україною. І цей статус, за його ж словами, є визначальним. «Хочеться не просто розмов, а взяти питання і їх просувати», — це один зі свіжих афоризмів Віктора Степановича, у створенні яких він, як відомо, великий майстер.
Мабуть, з огляду на зазначені причини до проблем чистої політики В.Черномирдін був не особливо схильним. Відповідаючи на запитання журналіста про можливі російські симпатії та переваги в ході майбутніх виборів в Україні, він віддав перевагу лапідарному пафосу: «Ми симпатизуємо вибору українського народу». Однак Черномирдін не був би Черномирдіним, якби не додав: «Нічого іншого ви не дочекаєтеся». І відверто порівняв нинішню політичну ситуацію в Україні із тією, що мав північно-східний сусід кілька років тому.
— Враження таке, що я повернувся в 1996 рік у Росію. Один до одного. Я навіть декому кажу — ви що, телебачення не дивилися? Не бачили, як ми там балаганили? Що ж ви повторюєте?!
Настільки ж коротким і категоричним був Віктор Степанович у ході обговорення інтересів і прав росіян в Україні, пославшись на те, що насамперед вони є громадянами України. Як, утім, і українці в Росії передусім — громадяни РФ.
— Чому вони повинні відігравати якусь особливу роль?! — здивувався посол. — А що стосується обмеження прав, то, на мій погляд, це питання колошкають штучно. Нам час заспокоїтися й опуститися на землю.
Такий підхід, судячи з усього, приймаючу сторону цілком влаштовував, тим більше що чільну роль у ході візиту російського посла запоріжці із самого початку відводили не політиці, а економіці. Що цілком зрозуміло, оскільки частка РФ у зовнішньоторговому обороті області становить 35%. За словами глави облдержадміністрації Євгена Карташова, для промисловості регіону Росія була і залишається пріоритетним партнером. Та й у цілому відновлення вітчизняного промислового потенціалу неможливе без співробітництва із північно-східним сусідом. Щоправда, із 1 липня, після запровадження Росією ПДВ на український імпорт, у товарообігу між нашими країнами намітився різкий спад, що, безумовно, серйозно непокоїть місцевих промисловців. Тому список їхніх пропозицій із розвитку економічного співробітництва був дуже значним. Зокрема, він включив проблеми поставок газу і ядерного палива за взаємоприйнятними цінами. Для «Запоріжсталі», наприклад, прийнятними є близько 39 доларів за тисячу кубів, зрозуміло, без нарахування російського ПДВ і на основі прямого співробітництва з РАТ «Газпром». Запорізькі промисловці взагалі віддають перевагу прямим договорам на зустрічні поставки паливних ресурсів в обмін на електроенергію та промислову продукцію. І для цього, на їхню думку, необхідно розробити нормативну базу для проведення відповідного експерименту. Звісно ж, за умови скасування Росією імпортного ПДВ, квот на ряд товарів, внесення змін у законодавства обох держав із метою звільнення від ПДВ і акцизів, спрощення процедури митного оформлення. Нарешті окремим пунктом пропонується спільна підготовка і прийняття угод про військово-технічне співробітництво в галузі розробки, виробництва, поставок і експлуатації авіаційної техніки.
Досить значні заявки місцеві промисловці підкріпили запевнянням про неприйнятність багатовекторності української зовнішньої політики з підтримкою лише одного вектора (зрозуміло, російського) і закликом на кшталт треба «фінансувати слов’ян, а не поважну Європу».
Судячи з усього, подібні настрої припали гостю явно до душі. Але навіть вони не змусили Віктора Степановича забути про дипломатичний статус, попри його часову нетривалість. Не забув вдаритися в моралізаторство, мовляв, ви самі принижуєте роль і значення своєї держави, намагаючись переконати когось у тому, що вона європейська. Усупереч сподіванням, Черномирдін на обіцянки був не дуже щедрим. Мовляв, необхідно більше сполучень у законодавчому плані, тоді і протиріч буде менше. На пільги з ПДВ поки можна розраховувати лише в частині поставок нафти на українські нафтоперегонні заводи, де, до речі, російський капітал займає дуже міцні позиції. Просвіт у вирішенні проблеми боргу за газ теж начебто намітився. Як заявив В.Черномирдін, ця проблема має бути вирішена вже у вересні у світлі президентської домовленості і доручення В.Путіна провести реструктуризацію боргу з тим, щоб уникнути різкого тиску на українську економіку та бюджет. «Головне тепер, щоб не було такого накопичення надалі», — напучував посол.
У принципі, обнадійливими були заяви В.Черномирдіна щодо перспектив розміщення нових російських замовлень на «Запоріжтрансформаторі». Мовляв, Анатолій Чубайс готовий, «тільки-но наведете на підприємстві лад». Також небайдужі росіяни до співробітництва з «Мотор Січчю», як і з «АвтоЗАЗ—Daewoo». Звісно ж, якщо останній сам проявить більше активності в зовнішньоекономічній діяльності. Оскільки складно знайти винних ззовні в тому, що експорт «Таврій» до Росії практично зведено до нуля, а частка закупівлі комплектуючих скоротилася з 60 до 13 відсотків.
Програма візиту В.Черномирдіна, окрім зустрічі з керівниками промислових підприємств області, прес-конференції і традиційної екскурсії на острів Хортиця, включила в себе відвідання двох підприємств — Запорізького алюмінієвого заводу і «Мотор Січі». До речі, роботою ЗАлКу посол залишився не дуже задоволений. На його думку, якщо на підприємство прийшов російський капітал і нічого не змінилося, виходить, хтось лукавить. Віктор Степанович схильний вважати, що лукавлять нові господарі, отже власті повинні розібратися й усе розставити по своїх місцях.
Знайомство із Запоріжжям В.Черномирдін закінчив у Бердянську, де відкривався якийсь кінофестиваль із пишно доданим статусом міжнародного. Звісно, до рівня реанімованого Московського він явно не дотягує і навіть Каннському не рівня. Але тут уже, як то кажуть, чим багаті...