Одним із найрезонансніших кадрових рішень поствиборного періоду стала відставка голови Державної митної служби Ігоря Калєтніка. Митниця є одним із двох головних фінансових потоків, який наповнює бездонний друшляк державного бюджету. Живий кеш, який імпортери самі несуть у руки слуг народу. Які підсумки правління Калєтніка в ДМСУ за минулі два роки й вісім місяців? Чи повернеться Калєтнік назад у крісло голови? Або хто сидітиме біля цього керма після нього? Аналіз DT.UA та ексклюзивний коментар самого Калєтніка допоможуть розібратися в ситуації.
Головні досягнення
На сайті митниці 22 листопада з’явився лист Ігоря Калєтніка, адресований керівникам митних органів і митних організацій. У ньому голова офіційно попрощався з митниками і підбив підсумки своєї роботи. Напередодні цей лист Ігор Григорович зачитав перед керівним складом центрального апарату - заступниками голови, начальниками управлінь і департаментів.
Тому спочатку насолодимося вибраними рядками.
«Нашим головним досягненням стало те, що ми разом змусили сприймати митну службу не як бюрократичну машину, а як сучасну й ефективну систему, здатну вирішувати надскладні завдання.
Сьогодні нами успішно виконуються стратегічні завдання, поставлені президентом України, і зокрема: виконання державного бюджету, протидія контрабанді, приведення митних процедур до кращих європейських зразків.
Завдяки нашим спільним зусиллям було прийнято Митний кодекс, а наступного року служба набуде статусу правоохоронного органу.
Нами спільно було знайдено формат відносин із бізнесом. Підприємці отримали можливість розвиватися у вільних конкурентних умовах, а бюджет держави - стабільно наповнюватися.
Ми на високому рівні презентували митну службу на міжнародній арені, з честю проведено чемпіонат Європи з футболу - Євро-2012.
Побудовано митну інфраструктуру, функціонують найсучасніші пункти пропуску, які відповідають усім європейським вимогам.
Ми зрушили з місця складний і одночасно життєво необхідний проект - «Електронна митниця».
Основним нашим досягненням я вважаю те, що ми значно змінили на краще громадську думку й ставлення до митників з боку громадськості, а головне - змінили світогляд самих митників, їхнє ставлення до виконання обов’язків і спілкування з громадянами…».
А тепер критично оцінимо сподівані досягнення, викладені в листі. Так, є беззастережні досягнення, значення яких жодною мірою не можна применшувати. Справжнім досягненням стало ухвалення нового сучасного Митного кодексу. Це досить прогресивний кодекс, потрібний для бізнесу та держави. Попри те що він усе ще не став керівництвом до дії насамперед для самої митниці - прогрес незаперечний. Якість Митного кодексу незрівнянно вища за якість скандального й погано продуманого Податкового кодексу. Так, Євро-2012 проведено на високому рівні, і це приємний сюрприз. Так, вкладено кошти в розвиток митної інфраструктури. Так, Калєтнік приділив величезну увагу зміцненню міжнародних зв’язків і побудові системи обміну інформацією із закордонними митницями.
Але розгляньмо реальну повсякденну проблематику.
Проблема номер один - митна політика. Точніше, відсутність митної політики. Виконується стратегічне завдання, поставлене Віктором Януковичем щодо збирання конкретних сум у державний бюджет, - це правда. Нині митниця збирає до 500 млн. грн. на день. І цей головний аргумент в очах команди Калєтніка виправдовує всі «перегини на місцях». Та чи варто радіти цьому здобутку? Як митник Калєтнік сам чудово розуміє: збирання поставленої планової цифри - це не завдання митниці. Фіскальний орган у принципі за плановими цифрами не працює, бо сплата податків - діло живе, яке залежить від настроїв платників податків, економічної кон’юнктури тощо. У наших реаліях митниця вибиває ці цифри всіма доступними способами. Тільки офіційні платежі за розмитнення контейнера зі споживчими товарами за час роботи Калєтніка збільшилися приблизно в 10 разів, і нині сягають 80 тис. дол. Але як цим можна пишатися, коли в країні катастрофічно падає життєвий рівень? Так, бізнесмени сплачують податки. Але ж у кінцевому підсумку платять за все покупці. Високі мита можна було виправдати протекціоністськими заходами, але внутрішнє виробництво, що перебуває в лещатах податкової, в якої теж є свій план збирання податків, не може закрити зростаючого попиту. Результат - шалена цінова інфляція, яку розганяють високі імпортні мита. Якби метою держави було витрусити з громадян максимальні податки, ця логіка була б прийнятною. Але держава, за ідеєю, повинна здійснювати соціальну політику! А інакше - навіщо себе стримувати? Поставмо на контейнер податкове навантаження в 200 тис. доларів. І хтось теж платитиме. За ці питання за посадовими обов’язками взагалі-то відповідає Міністерство економіки, в складі якого є спеціальна Рада з експортно-імпортної політики, але, очевидно, у Петра Порошенка все ніяк руки не дійдуть…
Однак побічним аспектом дуже високих мит є висока рентабельність контрабандного завезення товарів. Адже внутрішній ринок, як і раніше, не контролюється, як і канали збуту. І, як і раніше, спокійно працюють оптові ринки, що торгують без первинних накладних. Головним шляхом контрабанди в Україну стала вже не Одеса, а західний кордон - через Гданськ і Гамбург. За оцінками Асоціації легкої промисловості, контрабанда споживчих товарів на рік становить до 50 млрд. грн. Можна сперечатися, наскільки обґрунтована ця цифра, але незаперечним є те, що масштабної контрабанди держава не приборкала. Ба більше, значна частина контрабандних потоків - в руках тісно пов’язаних із владою та митницею бізнесменів.
То може, слід не задирати тарифи до стелі, а, навпаки, значно їх знизити, але домогтися того, щоб платили всі? Інакше складається враження, що мета виправдовує засоби. І що в нас не митна політика, а «продрозверстка», коли справжній «більшовик» Калєтнік, немов Фелікс Едмундович, вичавлює «куркулів» та інший «дрібнобуржуазний елемент».
Звідси проблема номер два - криза довіри платників податків. У листі Калєтніка мораль та імідж названо ключовими чинниками. «Головне досягнення» - «ми змусили сприймати», а потім «основне завдання» - «змінили на краще громадську думку і ставлення до митників з боку громадськості». Ну, навіть якось незручно… Ігорю Григоровичу, кого ви змусили сприймати по-іншому? В кого змінилася на краще думка про митників? Можливо, у Петра Миколайовича? Тоді - так. Про громадську думку треба забути. Якщо під громадською думкою розуміти систему піару митниці, то тут успіх безумовний - Калєтнік блискуче організував просування інформації про митницю в ЗМІ. Але при чому тут реальна «громадська думка»? Та підприємці митницю просто ненавидять! Бо, крім космічних офіційних платежів, різко вгору пішли й платежі неофіційні. Митниця пишається тим фактом, що тепер бізнес рідко скаржиться на митницю - один лист на тиждень, тоді як три роки тому - 10 листів на день. Але причина тут не в поліпшенні іміджу - просто підприємці зрозуміли, що скаржитися марно, «а головне - змінили світогляд самих митників, їхнє ставлення до виконання обов’язків і спілкування з громадянами».
Світогляд митників змінився справді радикально - значення митного інспектора зведене практично до нуля. Сьогодні розмитнення здійснює не інспектор, а система аналізу ризиків. Комп’ютерна програма, яка щодо кожної групи товарів виставляє мінімальні ціни, нижче яких за будь-яких обставин оформлення заборонене. Якщо при попереднику Ігоря Калєтніка Анатолію Макаренку система аналізу ризиків мала контрольні функції, то сьогодні вона стала основною моделлю управління в митниці. Інспектор, по суті, поставлений у вузькі рамки і виконує суто технічне завдання заповнення потрібних паперів. Тоді як у європейських країнах, і раніше в Україні, інспектор був самостійною особою, що приймала самостійні рішення. Чи є при такій самостійності корупційний ризик? Звісно. Але інтереси платників податків в усьому світі все ж таки важливіші. Тому що не буває двох однакових партій товарів. Завжди щось відрізняється. Інспектор має швидко прийняти рішення прямо на місці, і, крім нього, товар ніхто не побачить і не помацає. Система аналізу ризиків ставить ціну на товарну групу, але ж один і той самий товар від різних виробників може бути в одній товарній групі і навіть мати схоже призначення, однак при цьому - абсолютно різний склад. Саме тому важлива самостійність інспектора. Тому що тільки самостійність дозволяє вимагати від інспектора виконання нормативів із швидкості оформлення документів. Самостійний інспектор може виконати норматив в оформленні вантажу за одну годину. Інспектор, якому правила оформлення диктує система аналізу ризиків, за годину не впорається ніколи, і за чотири теж не впорається. І тому новий Митний кодекс за термінами розмитнення порушується щокроку. Чи може бути популярним Калєтнік серед митників, якщо роль інспекторів нівельована? Запитання риторичне. Система аналізу ризиків перетворилася на систему ручного керування. Так, це найефективніше рішення, якщо мета митниці - зібрати певні цифри на день і на місяць… Але тут, знову таки, потрібно визначитися, чиї інтереси для країни важливіші: тримачів бюджету чи платників податків?
Проблема третя - єдині правила гри. «Підприємці отримали можливість розвиватися у вільних конкурентних умовах». Навіщо писати те, що спростує будь-який підприємець? На практиці, в умовах ручного керування митницею, усі підприємці рівні, і тарифи для них однакові, але чому, скажімо, Орест Фірманюк та Іван Аврамов рівніші за інших? І кожен імпортер знає, що для них тарифи встановлюються нижчі, ніж загалом по галузі.
Проблема четверта - боротьба з корупцією. Це взагалі незаспівана пісня… Судячи з арештів високопосадових працівників митниці, яких призначає сам Калєтнік, і судячи з розповідей імпортерів про розміри «подаянь», із корупцією в митниці все гаразд, а ось із боротьбою - дуже кепсько. За неофіційними даними DT.UA, у 2011 році в Україні розмитнили понад дві тисячі контейнерів з… канцелярським приладдям! Що перевищило поставки цих канцелярських товарів, порівняно з 2010 роком, у… 50 разів! У чому причина ажіотажного попиту? Відповідь очевидна: це товар прикриття. Одна з фірм о тримала можливість розмитнювати свій товар під кодом канцелярії, який не повинен привертати увагу, але жадібність не має гальм, і кількість контейнерів, на які видали документи ніби на канцелярію, перевищила всі розумні межі. У нас поки що немає інформації, які коди прикриття діють для контрабандистів у 2012 році.
Проблема п’ята - електронна митниця, можливість для підприємця працювати з митницею, повністю виключивши особистий контакт із чиновниками. Відповідно до юридично значимого електронного регламенту. Поки що система електронного документообігу між митницею та підприємцем, яка працює в усіх країнах ЄС, в Америці, навіть у Грузії, залишається для України недосяжною мрією. Говорити про якийсь рух ще зарано, швидше, є інтерес…
«Я працюватиму народним депутатом»
Ми поставили кілька запитань Ігорю Калєтніку відразу після його відставки.
- Ігорю Григоровичу, ваша відставка - дипломатичний жест? Ви йдете, щоб повернутися?
- Ні. Рішення було дуже непростим. Але я написав лист і повідомив увесь керівний склад: найближчі п’ять років я працюватиму народним депутатом України. Це рішення як особисто моє, так і президії Компартії. Більше того, я не планую очолювати котрийсь із комітетів Верховної Ради.
- Ви - один із лідерів Компартії, один із авторів успішної виборчої кампанії. Без комуністів Партії регіонів дуже важко буде сформувати дійову більшість. Напевно знову почнуться переговори, і комуністам в обмін на входження в проурядову більшість дадуть посади. У позиціях, які висуває КПУ, знову є митниця?
- Наша партія прийняла рішення в жодні коаліції у ВР не входити, обстоювати ті принципи й зобов’язання, з якими ми йшли на вибори і за які проголосували майже три мільйони українців.
- Чи приєднуватимуться до фракції КПУ депутати-мажоритарники?
- Поки що можу вам упевнено заявити, що лави фракції КПУ поповнить депутат-самовисуванець Оксана Калєтнік.
- Чому, незважаючи на арешти ваших ставлеників Наумова, Вдовиченка, незважаючи на те, що СБУ порушувала справи на вашого кума Геннадія Романенка, ви зберігали людей, котрих заарештовували за хабарі на місці злочину в митниці, тільки переставляючи їх із посади на посаду?
- Ви називаєте прізвища людей, проти яких немає жодних доказів. Романенка ніхто не заарештовував. Вдовиченко не брав хабара - він свідок у справі. Хабара у Наумова не було - це чисті вигадки. Жодної гривні чи долара не було. Хтось вигадує ці історії, а насправді нічого не виявляли.
- Тобто СБУ фальсифікує арешти, докази, відео? Хочуть, щоб ви від них відкуповувалися?
- Немає ні доказів, ні відео, ні справ, ні судів. Усе це спроба заплямувати чесних працівників. І з цими спробами, вважаю, розбиратиметься прокуратура.
Хто замінить Калєтніка?
За даними DT.UA у Держмитниці, своїм наступником Ігор Калєтнік розглядає першого заступника голови ДМСУ Олександра Дороховського. Це дозволить Калєтніку позбутися самому і позбавити КПУ політичних ризиків співпраці з владою і при цьому зберегти повний контроль над ситуацією.
Щоб продемонструвати ефективність своєї команди і необхідність збереження її на своїх постах, Калєтнік показує президентові не тільки цифри зборів у бюджет, а й свої зовнішньополітичні можливості.
За інформацією DT.UA, на початку листопада Калєтнік запросив із візитом в Україну главу Митної і прикордонної служби США Девіда Агелара. Агелар підтвердив своє прибуття в Україну у другій половині грудня. Цей візит став би в умовах фактично міжнародної ізоляції, у якій опинилася українська влада, важливим проривом. Можливість Калєтніка запросити американського керівника такого рангу має показати Януковичу, що напрацьовані зв’язки і контакти Ігоря Григоровича - цінний актив. І гарантія керівництва цим активом може бути тільки одна: збереження команди Калєтніка в керівництві митниці.
Однак, за нашим даними, свого остаточного кадрового рішення Янукович не озвучив. Хоча неофіційно висловлював думку, що в руках «молодої
команди» Олександра Януковича і Сергія Арбузова потрібно зібрати важелі управління всіма відомствами фіскально-фінансового блоку.
Практика призначення керівників у Державну податкову службу - Олександра Клименка, у ДПС Києва - Ірини Носачової свідчить, що Янукович довіряє роботу з грішми не так досвідченим, як безумовно лояльним і мотивованим.
У групи Ахметова також з’явився кандидат на місце Калєтніка - Євген Геллер. Однак підстав зараховувати претендентів на митницю з ПР до фаворитів поки що немає. Вирішальне значення матиме позиція особисто президента. Віктор Федорович - людина у питанні грошей надзвичайно прагматична. Якщо уряд зможе працювати при підтримці парламентської більшості, яка складатиметься з однієї фракції ПР і самовисуванців, то шанси комуністів зберегти митницю близькі до нуля. Митницю забере «молода команда». А якщо без підтримки КПУ стабільної роботи більшості Андрію Клюєву організувати не вдасться, то шанси на збереження «більшовицької диктатури» на митниці досить великі.
Проти Калєтніка є один серйозний фактор: коли вожді Партії регіонів подивилися і підрахували, скільки десятків мільйонів доларів коштувала потужна виборча кампанія Компартії, організована головою митниці, і коли замислилися, звідки взялися ці гроші… Така корова потрібна самому, - ця логічна бізнес-схема спала на думку відразу кільком тузам, яким Сім’я довірила управління державними фінансами. Митниця залишається одним із найбільш ліквідних активів влади, і тут у призначеннях вирішальну роль гратимуть не люди, не вплив і не вага - а цифри, голі цифри. Тому що наші податки - це чийсь план…