Суперникові важко махлювати, якщо ти знайомий з правилами махлярства. Якщо, граючи в покер, ти не можеш зрозуміти, хто з гравців роззява, виходить, це ти сам".
У наведеному монологу голлівудського кіногероя доступно сформульовано рецепт протидії темним передвиборним технологіям. Телеролики, білборди, полум'яні спічі, строкаті буклети, хвалебні й викривальні статті - лише видимий бік боротьби за президентське крісло.
Виборча кампанія - це гра. Запалювальна суміш "підкидного дурня", снукера, швидких шахів, "чапаєва", настільної "Гри престолів", підлогового "Твістера" й комп'ютерного Braid.
Ті, хто грає на великі гроші, часто має кепську звичку грати нечисто. Такі "майстри" не гребують "стимулюванням" суддів, залякуванням суперників і зміною правил під час гри.
У нашій країні той, хто при владі, зазвичай має масштабніший, у порівнянні з опонентами, арсенал засобів здобути перемогу. Йому простіше залучати під свої прапори VIP-агітаторів. Йому легше організовувати "сітки" підкупу виборців, формувати загони технічних кандидатів, за допомогою яких можна домогтися практично повного контролю над значною кількістю комісій. Він здатен організувати масове голосування вдома, забезпечити "правильне" волевиявлення в лікарнях, гуртожитках і колоніях. Йому навіть транзитний сервер створити до снаги, було б бажання.
Знання прийомів, якими може користуватися махінатор, полегшує боротьбу з шулерством. Не хочете бути роззявою - пильнуйте.
Якщо вам не однаково, наскільки чесною буде перемога майбутнього тріумфатора, будьте уважними. До можливих багаторазових уточнень, що вносяться до протоколів комісій. До підозріло високої кількості зіпсованих бюлетенів на конкретній дільниці. До стрімкого зростання явки в короткий період часу на окремих територіях. До масової появи "спостерігачів", більше схожих на тітушок.
Будьте уважні. І уважно прочитайте цей текст. Фахівці з Реанімаційного пакета реформ поділилися з DT.UA своїми знаннями про найбільш значимі "чорні" передвиборні технології та способи боротьби з ними.
Існує плутанина між загальною кількістю виборців, включених до Державного реєстру (включно з виборцями на окупованих територіях) і кількістю виборців, внесених до списків виборців на виборчих дільницях, де відбувалося голосування у 2014 році. Одну цифру, порівнюють з іншою, наслідок порівняння - кількість виборців не збігається.
Реєстр періодично оновлюється: якщо людина померла, і факт смерті встановлений органом реєстрації цивільного стану, то ця інформація вноситься до реєстру виборців. Фахівці вбачають мінімальний ризик маніпуляцій із цими даними, в кожному разі не йдеться про те, що подібні маніпуляції носитимуть масовий характер. Скоріше загроза фальсифікацій полягає у можливому використанні голосів людей, які проживають не там, де мають виборчу адресу.
Керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців (ДРВ) Олександр Стельмах нещодавно заявив, що станом на середину лютого в Держреєстрі виборців - 35 млн 541 тисяч 743 записи про виборців, з них 34 млн 544 тисяч 993 мають виборчу адресу, щодо 996 тисяч 750 є позначка - "вибув". В реєстрі є 3 млн 109 тисяч 46 записів про померлих, які зберігаються протягом п'яти років відповідно до закону, 27 тис. 616 записів - про осіб без громадянства, 35 тисяч 917 записів - про недієздатних осіб.
Чому ці дані важливі? Бо відповідно до даних ДРВ складаються списки виборців, ними є дієздатні громадяни України віком від 18 років. Особи без громадянства і недієздатні не є виборцями. Відповідно, приблизно оці 34 млн 544 тисяч 993, що мають виборчу адресу, і є виборцями станом на час заяви Стельмаха.
Спочатку складається попередній список виборців на дільниці. Далі йде процес уточнення списку на дільниці. За словами виконавчого директора УНЦПД Світлани Конончук, не виключено - в списку виборців можуть опинитися особи, що не мають права голосу, "мертві душі" чи особи, які перетнули держкордон України. Адже не всі стають на консульський облік.
Що може зробити простий громадянин, аби підвищити прозорість процесу голосування?
Загалом відповідальність за попередній список виборців на дільниці несе керівник органу ведення Державного реєстру виборців, який підписує такий список. В тому, щоб список виборців був вірним - важливу роль відіграють самі виборці. Відповідно до статті 32 Закону "Про вибори Президента України", кожен виборець може у приміщенні відповідної дільничної виборчої комісії перевірити правильність внесених до попереднього списку відомостей не тільки про себе, а й про інших осіб. Відповідно до статті 21 Закону про державний реєстр виборців, виборець може за письмовим запитом до органу ведення ДРВ перевірити персональні дані усіх осіб за його виборчою адресою.
Звичайно, надмірно покладатися на контроль з боку самих виборців не варто. Додаткове навантаження покладатиметься на штаби кандидатів, які мають (в межах, передбачених законодавством) пильнувати коректність виборчих списків.
Важливо знати, що перед другим туром виборів Президента - списки виборців складатимуться знову.
Блок 1 - фальсифікації, пов'язані з "мертвими душами"
До категорії потенційних "мертвих душ" експерти відносять не лише померлих, але й тих, що живі, внесені у список Державного реєстру виборців, але не перебувають на території України. Громадяни, котрі перебувають за кордоном не на постійному місці проживання, можуть не повернутися в Україну до дня виборів. Ці особи - "мертві" з точки зору реалізації виборчого права.
"Мертвими душами", з точки зору технологій, можуть виявитися й ті громадяни, котрі не проживають за місцем реєстрації.
Технологія перша - маніпулювання голосами "заробітчан"
За інформацією Держприкордонслужби, за кордоном перебувають біля 4 млн громадян. Теоретично, їх голосами можна скористатися. Та лише в тих ситуаціях, коли є змова з виборчою комісією.
Технологія працює так: ти попередньо встановлюєш, хто з виборців довгий час відсутній. Це встановлюється через спілкування з їхніми родичами, сільським головою, поштарем, сусідами. Плату за такі відомості теж ніхто не скасовував.
За допомогою працівників виборчих штабів легко формується умовна мапа відсутніх виборців. Якщо вони в змові з членами комісій - дуже просто вкидати зайві бюлетені або ж видавати бюлетені на руки особам, які присутні замість відсутніх виборців.
Спостерігачами неодноразово фіксувалась активність невідомих осіб по встановленню реального місцезнаходження виборців. Ця інформація не оприлюднюється публічно, бо джерела бажають залишитися анонімними. Щоб оприлюднити інформацію публічно, треба викрити джерела, які, імовірніше за все, тривожаться про власну безпеку. Та загалом очевидно: коли величезна кількість громадян не проживають за місцем "прописки" - можливості для маніпуляцій широкі.
Важливо: такі громадяни законно включені до Держреєстру виборців. Але є великий ризик того, що за відсутніх виборців можуть проголосувати інші.
Досвід попередніх виборів, зокрема нещодавніх місцевих (2016-2018 рр.) засвідчує: існує практика видачі бюлетенів замість відсутніх виборців.
Можливі три сценарії.
Перший сценарій - суто побутовий. Коли в селах видають певну кількість бюлетенів родичам. Це злочин, але побутового характеру. Він не має ознак цілеспрямованої технології, але доволі поширений.
Другий сценарій - аналогічна ситуація, але у змові з виборчими штабами кандидатів у президенти. У випадку використання штабами ситуації, коли особам видають бюлетені їх родичам або навіть знайомим масово й централізовано - наслідки можуть бути гіршими. Якщо виборча комісія (або навіть хтось один з її членів) представляє інтереси конкретного кандидата, можливий підкуп виборців, котрі заочно домовляються зі своїми відсутніми родичами про отримання їх виборчих бюлетенів. Наприклад, + 5 бюлетенів в одні руки. Якщо порахувати подібні маніпуляції в масштабах країни, вийде значна цифра. Зробити подібне в селах і селищах нескладно, адже чимало людей виїжджають за кордон на заробітки, а спостерігачі не завжди здатні контролювати кожну дільницю в кожній місцині.
Третій сценарій - варіант організованого, масового, цілеспрямованого "вкидання" бюлетенів (виданих за відсутніх виборців) на користь конкретного кандидата. Експерти вважають його малоймовірним через підвищений ризик і високу коштовність такої схеми, проте категорично не виключають. Подібне можливо лише на тих дільницях, де значна, переважна або навіть абсолютна кількість членів комісії контролюється штабом одного кандидата. Наявність у деяких претендентів на посаду глави держави великої кількості так званих "технічних" кандидатів", помножена на системний підкуп, таку можливість теоретично відкриває. Протидіяти подібній технології можна лише за допомогою розгалуженої мережі (бажано, створеної зусиллями кількох кандидатів) добре навчених спостерігачів і, скажімо так, просвітницькій діяльності правоохоронних органів, представники яких би постійно наголошували на невідворотності суворого покарання за подібні порушення закону.
МВС наголошувало, що бере цю проблему до уваги. Правоохоронці стверджують, що подібні злочини можливо довести, спираючись на дані Державної прикордонної служби. Якщо є підозра, що особисто проголосував не громадянин, а за нього поставили підпис у списку виборців інші - береться інформація з системи перетину кордону і стає очевидним, що члени комісії незаконно видали виборчий бюлетень.
Наявні поодинокі випадки успішного розслідування таких кейсів на підставі інформації ДПСУ на місцевих виборах. Було доведено, що людина не перебувала на території України в день голосування. Є надії, що подібний досвід будуть застосовувати на виборах президента й парламенту.
Але є важливий нюанс. Запит на Державну прикордонну службу не може зробити простий громадянин. Це можуть зробити лише державні правоохоронні органи, і вони це роблять лише в межах кримінального розслідування. Вже після голосування.
Так, у Волинської області за подібне правопорушення було засуджено більше десятка осіб. Слідчі в межах кримінального провадження взяли дані Державної прикордонної служби через офіційний запит і розслідували ці факти. Тобто, з одного боку, неможливо розслідувати такі факти порушень без висунутої підозри та відкритого кримінального провадження, але загалом довести факт порушення можливо. Якщо спостерігачі помітять хоч один такий факт - у слідчих буде можливість за допомогою Державної прикордонної служби виявити громадян, які на тій чи іншій дільниці проголосували, не перебуваючи на території України. Отже - можна забезпечити покарання винних, але на підсумках голосування ця обставини вже не позначиться. Хіба острах перед невідворотністю покарання може вплинути на недобрі наміри потенційних маніпуляторів.
Виборцям, які знають, що на час виборів вони будуть за кордоном, є сенс подати відповідну заяву до дипломатичної установи країни перебування, щоб в Україні їх не вносили до списку. Але сподіватися, що подібні звернення матимуть масовий характер, - не варто. Головний тягар лягатиме на штаби кандидатів, особливо - на спостерігачів, багато що залежить від їхньої кількості, вишколу, поінформованості, пильності, взаємодії.
Як відзначає виконавчий директор Українського незалежного центру політичних досліджень (УНЦПД) та член Ради Реанімаційного Пакету Реформ (РПР) Світлана Конончук, можна викрити результати фальсифікації голосів у випадку, коли організована незалежна система своєрідного паралельного адміністрування виборів на всіх без винятку дільницях, яка би відстежила виборчий процес у всіх його етапах. Група зацікавлених кандидатів у президенти теоретично здатна спільно створити й профінансувати таку паралельну систему, яка би чітко моні торила, відслідковувала весь процес виборів, щоб отримати докази фальшувань.
На жаль, навіть, якщо відбувається масове голосування за інших на багатьох виборчих дільницях, оскаржити результати виборів у цілому й визнати їх результати виборів недійсними, - нереально. Можна оскаржити результати голосування на дільниці, що може призвести до визнання результатів недійсними, але процес повторного голосування не відбуватиметься.
Голосування може бути визнане недійсним тільки на виборчій дільниці. І це може статися лише у трьох випадках:
- якщо незаконне голосування буде перевищувати 5% голосів виборців;
- якщо буде доведено видачу бюлетенів, кількість яких на 10% перевищуватиме кількість виборців, що взяли участь у голосуванні;
- якщо неможливо встановити зміст більше, ніж 5% бюлетенів скриньки через ушкодження скриньки, що встановлюється дільничною комісією (але це вже питання довіри до неї і до судового процесу, якщо до цього дійде).
Технологія друга - маніпулювання голосами тих, хто не проживає за місцем реєстрації
Все працює так само, як і в першому випадку. Але цей сценарій складніший для правоохоронних органів, тому що йдеться про громадян, котрі перебувають в межах території України, але не проживають за місцем офіційної реєстрації. Тут важче встановити відсутність реального виборця. Де людина була в той момент, коли були вибори? Вона може бути в Києві, а зареєстрований за неї "виборець" проголосував у Харкові. Немає факту перетину державного кордону - отже, важче встановити факт порушення.
Йдеться про меншу кількість виборців, ніж у випадку із заробітчанами, але все одно про чималу - майже мільйон громадян.
Способи можливої протидії ті самі - пильність спостерігачів і профілактична робота правоохоронців.
В обох випадках, поза сумнівом, існує ризик можливого викривлення результатів голосування.
Реальні масштаби таких порушень встановити складно. Проте є підстави вважати, що подібні порушення можуть бути масовими. Спостерігачі раніше неодноразово фіксували подібні факти у своїх звітах, це траплялося не в одній територіальній громаді. Є факти видачі бюлетенів за інших виборців, які відсутні на території громад. Є рішення судів за підсумками нещодавніх місцевих виборів. Конкретну цифру можливих порушень прорахувати ніхто не береться.
Технологія третя - фальсифікації на закордонних виборчих дільницях
Експерти вважають, що брутально сфальсифікувати результати виборів за кордоном, напрочуд складно. Там дуже мала кількість виборчих дільниць. І пропускна спроможність їх не дозволить пропустити велику кількість громадян.
До прикладу, в 2004 року штаб Віктора Януковича намагався залучити жителів Придністров'я, які мають українські паспорти, - аби вони проголосували на його користь. Янукович організував логістику, і його штаб повіз автобуси з виборцями з Тирасполя в Кишинів - на виборчу дільницю в посольстві.
План провалився, адже існувала всього 1 виборча дільниця, а приїхали десятки тисяч людей. Пропускна спроможність виборчої дільниці за день - це 3 000 людей максимум. Це - стеля. Пропустити більше - неможливо. Тому люди організовано поверталися з українськими паспортами назад до Тирасполя.
Візьмемо як приклад Польщу. Там усього три виборчі дільниці. Теоретично, якщо йде розрив на кілька тисяч між кандидатами - то ці кілька тисяч голосів "витягнути" з Польщі можна. Але набагато легше зманіпулювати голосами в Україні, тому що кількість виборців, котрі можуть проголосувати за кордоном - мала.
Більше непередбачуваною є ситуація з українськими трудовими мігрантами та використанням "їх" бюлетенів в Україні, про що вже зазначалося в матеріалі. Проте, варто розуміти, що така схема фальсифікації потребує серйозної організаційної спроможності, яку непросто реалізувати у великих масштабах, - наголошує експерт Богдан Бондаренко.
Щодо фальсифікації безпосередньо в посольствах - це теж надто складно. Має бути змова членів виборчої комісії, що теоретично можливо. Але - не масово. Це буде дуже помітно: ти не можеш сказати, що на виборчій дільниці, де 9 членів виборчої комісії, - проголосували 10 тисяч людей. Таку кількість людей неможливо пропустити за добу - це одразу приверне увагу.
Блок 2 - фальсифікації на прифронтових територіях
Технологія перша - маніпулювання голосами мешканців ОРДЛО
Існують побоювання щодо можливого масового "замовного" голосування мешканців окупованих територій. Мовляв, вони будуть голосувати на підконтрольних територіях за гроші ворогів України.
Як стверджують експерти, це теоретично можливе, але реальних підстав говорити про серйозну загрозу масового використання подібної технології немає.
Процес перетину лінії розмежування є об'єктивно складним. А ще більше його ускладнюють "органи влади" окупованих територій на території Донецької і Луганської областей, котрі створюють додаткові обмеження для перетину лінії розмежування.
Маніпуляції голосами цих виборців - це скоріше політичні залякування, ніж реальність. Теоретично - звичайно, можливо все. Але практично - неймовірно складно.
Для того, щоб проголосувати на підконтрольній Україні території - мешканцям окупованих територій треба приїхати на підконтрольну територію мінімум двічі.
Перший приїзд - щоб подати в органи реєстру заяву про зміну тимчасового місця голосування. А їх виборча адреса залишається на території ОРДЛО.
Другий приїзд мешканців ОРДЛО - в день виборів.
Серед різних політичних груп є прихильники перекриття КПВВ в день голосувань. Експерти вважають, що подібний крок стане помилкою. Якщо перекрити КПВВ, не лише Росія, а й Захід звинуватять українську владу в порушенні виборчих прав громадян. За Конституцією, ніхто не має права обмежувати мешканців тимчасово окупованих територій у голосуванні на національних виборах. Вони, як і всі інші громадяни, мають право змінити місце голосування і проголосувати на підконтрольній території. Якщо особи у владі заберуть таке право у мешканців ОРДЛО - то, фактично, викривлять результати голосування.
Експерти прогнозують: небагато хто з мешканців окупованих територій має намір їхати голосувати на підконтрольну територію. Це дорого й небезпечно. Окупаційні "адміністрації" не визнають законність виборів в Україні, на прагнення тамтешніх мешканців їхати голосувати за українську владу дивитимуться без особливої прихильності. Навряд "очільники" ОРДЛО будуть сприяти масовому голосуванню своїх "громадян" на українських виборах. Навіть якщо й буде домовленість про підтримку певних кандидатів і політичних сил. Бо таким чином вони порушуватимуть власну пропагандистську лінію про невизнання української влади.
Тому експерти вважають, що мешканці тимчасово окупованих територій навряд чи будуть ефективним інструментом маніпулювання.
Чи зацікавлені в цих голосах певні українські гравці? До певної міри - так. Та це не вигідно. Така фальсифікація обійдеться в грубі гроші: треба людей привезти, їм заплатити, вирішити всі транспортні проблеми, забезпечити швидкий і безперешкодний перетин, передбачити безліч різноманітних форс-мажорів. Не варто забувати про можливі складнощі із правоохоронними органами, якщо людей везти автобусами. А як їх ще везти?
Жорстока правда: легше купити голоси тут, ніж там. Це простіше. Дешевше. Надійніше. На російські гроші, чи на гроші українські - легше заплатити тут виборцям і не возити людей з Донецька і Луганська.. Легше тут купити за 300 грн, ніж платити виборцю на окупованій території, і ще витрачатися на логістику.
Технологія друга - фальсифікація голосування внутрішньо переміщених осіб
Приміром, є виборець - внутрішньо переміщена особа, виборча адреса якого, - в окупованому Луганську. Він може проголосувати лише тоді, якщо подасть заяву в орган ведення реєстру виборців - не пізніше, ніж за 5 днів до дня голосування - з проханням змінити виборчу дільницю без зміни виборчої адреси. Виборча адреса особи залишиться на окупованих територіях, але вона буде включена до списку виборців на контрольованій території - в Києві, Дніпрі чи Мар'їнці, відтак матиме змогу проголосувати на президентських виборах.
В теорії маніпулювати голосами таких виборців можливо, але на практиці - складно. Громадянин має подати персональну заяву, і така заява - це одноразова процедура на перший тур голосування на президентських виборах. Хочеш проголосувати у другому турі - знову доведеться подавати заяву про зміну виборчої дільниці. Шансів, що таких осіб зможуть внести до списків виборців на різних дільницях, як вважають експерти, небагато.
Технологія третя - вилучення з виборчого процесу "небажаних" територій
Існує певна правова невизначеність щодо голосування на прифронтових територій. В Україні немає чіткої процедури, яка б визначала можливість) неможливість організації виборів на прифронтових територіях. ЦВК звернулася до військово-цивільних адміністрацій (ВЦА) із проханням вказати, - на яких територіях вибори не можуть бути проведені. Звернемо увагу: йдеться не лише про окуповані, але й про підконтрольні території Донецької і Луганської областей.
В умовах правової невизначеності, коли немає процедури - є ризики, що частина прифронтових територій може бути виключена з процесу голосування. Теоретично така можливість є у ЦВК - через легалізацію висновку ВЦА.
На місцевих виборах зафіксовані прецеденти, коли громади, визнавалися такими, де не можна організувати вибори через наявну або можливу небезпеку. Є обґрунтовані підозри, що їх визнали такими через політичні мотивації.
Як це працює? В якийсь момент протягом виборчого процесу виникає політично вмотивована необхідність "вилучити" певні території України з процесу голосування у зв'язку із компактним проживанням "нелояльних" виборців. Формальна підстава - там "небезпечно" проводити вибори. Додатковий ризик застосування такої технології існує під час другого туру президентських виборів, коли йтиметься про боротьбу за кожну тисячу голосів. Території визнаватимуть непридатними для організації голосування. Результати попереднього аналізу - в такий способі можна "викреслити" до 100 000 голосів.
Фахівці сподіваються, що до подібного не дійде. Але цей сценарій цілком можливий.
Чим особливо небезпечна подібна ситуація? ВЦА можуть подати висновок, що вибори не можуть бути проведені на певній території в будь-який момент. Такий процес може здійснюватися за вказівкою згори.
Блок третій - підкуп
Прямий підкуп виборців - це коли є злочинна угода, на кшталт: я тобі даю матеріальний ресурс, а ти мені - голос.
Непрямий підкуп виборців - це здійснення агітації шляхом надання товарів і послуг на безоплатній основі. Наприклад, під час агітації надається певний товар.
Технологія перша - непрямий підкуп агітаторів
Як стверджують фахівці, якщо хтось заявить: "Голосуйте за партію "Василіск". Я даю вам кілограм гречки", довести пряму злочинну угоду складно, якщо заклик не містить прямого причинно-наслідкового зв'язку - "Ви отримаєте гречку, якщо проголосуєте за партію "Василіск".
Тому закон, коли немає прямої злочинної угоди, розглядає випадки угод про надання агітаційних послуг у частині непрямого підкупу.
Багато хто чув про історії з агітаторами Порошенка. Буцімто, через певне коло осіб їм обіцяли, після проходження відповідного навчання, грошову винагороду. Експерти відзначають дві обставини. Перша: на жаль, у цьому випадку немає достатніх правових підстав говорити про укладання прямої злочинної угоди. Друга: зазвичай, подібні обіцянки структури претендента на посаду президента дають до його офіційної реєстрації кандидатом. З юридичного погляду, складно довести порушення закону, бо немає реєстрації - немає претензій. Якщо зараз, вже після офіційної реєстрації, штаб Порошенка проводитиме таку ж роботу з агітаторами - це означатиме порушення статті 64 Закону про вибори президента. Там чітко сказано про заборону укладати угоди з виборцями щодо проведення агітації.
Закон дійсно забороняє укладання угод з боку кандидатів щодо проведення агітації. Але є нюанси. Наприклад, коли немає факту підкупу, але є обіцянки. Були прецеденти на попередніх виборах: збирали людей і казали: "Ось наша газета "Святий Петро". Ми даємо вам 500 грн, ви отримуєте газети й роздаєте по сусідах". Всі пенсіонери, які отримували ці газети, розуміли: їм платять за голос. І газети можна навіть не розносити. Але формальної угоди не було. Після того внесли зміни в законодавство і заборонили укладання подібних, навіть неформальних угод.
Проте законодавство не встигає за практикою зловживань.
Є практика, коли агітаторам платять гроші за справжню роботу. Агітатор стоїть біля намету, ходить квартирами, і т.д. Агітаційна мережа може вирости у технологію підкупу. Не можна заплющуємо очі на те, що кандидати оплачують роботу своїх агітаторів не з виборчого фонду, - адже це заборонено законом. Тоді в який спосіб відбувається легалізація коштів на оплату роботи агітаторів? І як не допустити ситуації, коли така легалізація призводить до прихованої форми підкупу? Це - велика проблема таких кампаній.
Ніхто не знає, як протидіяти тому, щоби діяльність агітаторів не перетворювалася на підкуп виборців. Кандидат не укладає злочинної угоди з виборцем "я тобі - гроші, ти - мені голос".
В Україні Закон про вибори президента забороняє будь-які форми оплати агітаторам. В законі сказано: "Забороняється укладати з виборцями оплатні договори за проведення агітації - за рахунок виборчого фонду".
Світлана Конончук з УНЦПД зазначає, що платна агітація - це завжди підкуп, у які форми вона би не пакувалася. Ідея агітації полягає в тому, що кандидат, представник кандидата, виборець, який симпатизує кандидату, добровільно долучався до залучення голосів на підтримку. Якщо штаб (кандидат) за різними схемами матеріально стимулює залучення агітаторів, це спотворення суті відносин у виборчому процесі. Можна намагатися викрити такі випадки, але завжди будуть знаходити 400 відносно чесних способів приховати проплату.
Оскільки склад виборчих комісій складають представники від кандидатів, і передбачена мережа спостерігачів, вони покликані контролювати процес голосування та встановлення результатів.
Хоче це непросто. Скажімо, в селах винаймають цілі родини. Наприклад, одна людина отримує 3 місяці по 3 тис грн, і ще кілька членів її родини залучені до агітації. Звичайно, вони будуть зацікавлені забезпечити чесними чи нечесними методами перемогу певного кандидата на виборчій дільниці, навіть не маючи з ним формальної угоди. Мотивація проста - неформальна обіцянка винагородити після перемоги кандидата.
І тоді виникає самоорганізація людей, коли вони "діляться" майбутніми преміями, щоб забезпечити явку громадян і голоси за конкретного кандидата відповідно.
Технологія друга - "адмінресурс через бюджетні кошти"
Йдеться про використання бюджетних коштів на користь певного кандидата. Наприклад, коли реалізується підтримка соціально незахищених верств населення за бюджетний кошт, але неформально це подається як підтримка від певного кандидата.
Як це працює? Місцеві органи влади починають масово надавати допомогу соціально незахищеним верствам населення. Зазвичай її надають не всім, а виборцям, потенційно лояльним щодо конкретного кандидата. "Відсів" робиться на базі попередньо зібраної інформації. Виборцям можуть казати: "Якщо проголосуєте за певного кандидата, то у квітні ще раз отримаєте допомогу".
Якщо буде доведено, що надання допомоги з бюджету супроводжується агітацією або примусом голосувати за певного кандидата, - то це очевидна підстава відкрити кримінальне провадження. Як про такі факти дізнатися? Наприклад, якщо виборці повідомлять або це зафіксують в управліннях соціального захисту. Тоді - треба викликати поліцію.
Той, хто має владу, - через бюджет "роздає" ці гроші. Довести, що це підкуп, дуже важко. На практиці - майже неможливо.
Юлія Кириченко, співголова Ради Реанімаційного Пакету Реформ та експерт Центру політико-правових реформ, відзначає: реальність цьогорічних президентських виборів в тому, що, скоріше за все, влада може використовувати адміністративний ресурс. На її погляд, біля 3-5% голосів виборців можна отримати саме в такий спосіб - через бюджетне фінансування. Це може відіграти вирішальну роль у цьогорічному голосуванні за Президента, і суспільство має такий момент усвідомлювати.
Іронія в тому, що за підкуп виборців платять самі платники податків. Ти чесно заплатив податки, а хтось за них "чесно" підкупив виборців…