Чи зміниться щось у державі, навіть якщо я зроблю свій вибір? Чи є майбутнє в нашої держави, чи ми стали нацією дерибану?
Це найболючіші питання, на які мені доводиться відповідати в різних містах і містечках України.
Спробуймо розібратися, де ховаються найбільші проблеми виборчого процесу і наскільки висока ціна нашого голосу.
Три акорди балалайки
Світ шокований і з неослабною увагою спостерігає за тим, як по ниточці розплутують клубок впливу Росії на вибори президента США. Я не виняток, але мене шокує інше. США - наддержава, яка вкладає мільярди в національну безпеку, у кіберпросторі якої працюють найкращі фахівці. Громадяни США мають високий рівень національної свідомості та почуття власної гідності. І попри це Росія знайшла можливості впливати на перебіг тамтешнього виборчого процесу.
2019 рік для України стане надзвичайно важким, оскільки на нас чекають президентські вибори навесні й парламентські восени. І є в мене передчуття того, що наш східний сусід уже підготував усі можливі сценарії їх проведення та підрахунку результатів. Нехитру мелодію балалайки буде зіграно по нотах.
Акорд перший - захист кіберпростору. Цього року Верховна Рада ухвалила базовий закон про кіберзахист. Але цього, на жаль, замало. Кабінет Міністрів досі не розробив переліку об'єктів критичної інфраструктури, які потребують посиленої уваги та захисту. Відповідно, незрозуміло, чи є сервери ЦВК тим самим критично важливим об'єктом. Виконання норм закону також потребує достатнього рівня фінансування.
Поточного року ВРУ відповідними поправками до закону збільшила видатки ЦВК на захист інформаційних ресурсів на більше ніж 49 млн грн. Однак за чотири місяці, що залишилися до президентських виборів, майже нереально побудувати повноцінну систему захисту інформації та персональних даних, тож будемо сподіватися на підтримку європейських та американських партнерів. Якщо до питання підійти розумно - не дерибанити бюджетні кошти і залучити практиків у сфері захисту інформації, то теоретично можна встигнути захистити голоси виборців на парламентських виборах восени. У будь-якому разі ми будемо вимагати цього від відповідальних держорганів.
Кіберзахист нині - питання фундаментальне. Наразі у віртуальний світ переходить усе, із чим ми маємо справу. Починаючи від оплати побутових послуг, онлайн комерції і закінчуючи державними послугами громадянам, електронною медициною і т. ін. Згадаймо ситуацію з вірусом Petya, який практично паралізував роботу не лише приватного сектора, а й державні установи та підприємства. Хочу запевнити, що завдана цією кібератакою шкода - лише мінімальна демонстрація її наслідків. Тільки уявіть на хвилину, що ваші персональні дані, включно з даними банківських карток, стануть загальнодоступними? На жаль, ситуація з вірусом Petyaнічого нас не навчила. Збитки на мільярди гривень, терабайти знищеної інформації - репетиція можливих гібридних атак у 2019 році пройшла вдало.
Безпека виборчого процесу 2019 - це питання національної безпеки. З 2017 року США почали виділяти Україні 10 млн дол. на забезпечення безпеки виборів: технічну підтримку ЦВК, виборчих дільниць, моніторинг проведення виборів. Окрім того, в Києві працюють кілька груп аналітиків та кіберфахівців, які контролюватимуть питання кібербезпеки в 2019 році. Тобто ще раз закцентую увагу: поки в нас вважають, що важливіше будувати басейни, цивілізований світ докладає зусиль, аби через Україну у світ не прорвалася "кібернечисть".
Вплив Росії на всі сфери нашого з вами життя надзвичайно великий. І коли мені кажуть, що державні системи захищені антивірусом, я раджу подивитися на країну-виробника того софту: чи не вказано там made in Russia?
Акорд другий - ЗМІ та засоби масового впливу на свідомість. Мабуть, немає в світі професійнішої команди із маніпулювання національною свідомістю, ніж у Росії. Засоби масової інформації, проросійські соціальні мережі, фейкові лідери думок і модератори "сарафанного радіо" наполегливо працюють над тим, щоб ми з вами склали "власну незалежну" думку. Приватна ізраїльська компанія Psy-Group підготувала для спецпрокурора США Мюллера доповідь про вплив ботів та маніпуляторів у соціальних мережах на перебіг виборчого процесу. Я, мабуть, не доживу до того часу, коли такі ґрунтовні дослідження проводитимуть в Україні - для того щоб завадити проблемі, а не аналізувати її наслідки.
У нас є три слабкі місця для проросійських маніпуляцій. Перше- це українці, що живуть у Росії та в дружніх до неї державах. Наші співгромадяни голосуватимуть у консульствах або приїдуть реалізувати виборче право на Батьківщину. Приїдуть з думками й емоціями, які їм активно нав'язує російська пропаганда про великого брата. Друге - це жителі окупованих територій, доступ до інформації для яких заблокований, а візуальна картинка гарно зрежисована. Третє - це так звана п'ята колона, сила якої надзвичайно велика, а представники дуже зручно й вільно почуваються у владній верхівці України. Теза про те, що "починати треба з себе" надзвичайно актуальна.
І, нарешті, третій акорд російської балалайки - релігійний. Я щиро вітаю Українську помісну церкву. Але ввімкнімо здоровий глузд і хоча б спробуймо оцінити вплив церкви. Чому спробуймо? Бо релігійна громада, особливо багатомільйонна, яка симпатизує проросійській церкві, надзвичайно керована. І дай нам усім Боже (незалежно від державних кордонів) здорового глузду не реагувати на будь-які виклики проросійської релігійної громади.
Свій до свого по своє
Немає ворога більшого, ніж внутрішній. З точку зору права вибору немає більшої халепи, ніж байдужість українців до виборчого процесу. Я повністю поділяю розчарованість людей владою. Мені болить від того, з яким завзяттям розкрадають активи держави. Але мене надзвичайно дратує байдужість великого відсотка людей, які так просто власноруч позбавляють себе чи не найціннішого - права голосу. Президентські вибори 2014 року проігнорувала майже половина всіх виборців країни. Будемо сподіватися, що вибори 2019 року - і президентські, і парламентські - відбудуться, і ми всі прийдемо на виборчі дільниці.
Чотири роки тому, коли я спілкувався з людьми в різних містах України, то найпопулярнішою відповіддю на запитання "Чому ви не йдете не дільниці?" було: "Все одно наші голоси нічого не варті - порахують як захочуть". Так от, можу сказати з упевненістю, що голоси крадуть, але насамперед тих, хто ігнорує день виборів. Це наша з вами особиста відповідальність і найбільший гріх перед дітьми й онуками - не йти на вибори.
Так, за чотири роки каденції парламент не зробив жодного істотного кроку, аби виборчий процес став прозорішим. За роки незалежності в нас так і не з'явилося так званого виборчого кодексу, який мав би кодифікувати основні принципи і положення виборів різних рівнів. Такий документ унеможливив би ручне управління виборчим процесом. Трохи більше ніж рік тому якимось дивом у першому читанні ухвалили проект кодексу. За рівнем значущості для майбутнього держави цей документ можна порівняти хіба що з ув'язненням усіх корупціонерів. Проект документа передбачає перехід на пропорційну виборчу систему з відкритими регіональними списками. Після того голосування процес реформування виборчого права в державі зупинився. Передбачаю, що "грошові мішки", які щедро засівають гречкою і "продають" місця в Раді, тупотом ніжок зупинили процес.
Причому "завалити" таку важливу законодавчу реформу можна в доволі легальний спосіб. До законопроекту зареєстровано понад чотири тисячі поправок, кожна з яких має бути розглянута в парламентській залі. Чи можливо це? Ні. Вихід є, але не реальний в українських реаліях, вибачте за тавтологію. Автори поправок повинні відкликати технічні або абсурді. Але згадаймо про "грошові мішки", яким такий крок аж ніяк не вигідний.
Ще одна велика проблема - це ще й досі не вирішена ситуація з тим, як голосуватимуть внутрішньо переміщені особи і ті громадяни, що проживають на непідконтрольних територіях України. ЦВК дуже браво відрапортувала, що готова виконувати норми відповідного законопроекту, який нині зареєстрований у ВРУ. Однак прогнозую, що з ним будуть найбільші проблеми, оскільки відсоток тих, хто вимушено проживає не за реєстрацією або на території "ЛНР"-"ДНР" і Криму надзвичайно великий, а отже спокуса "використати" їхні голоси теж надзвичайно велика.
Реформувати саму Центральну виборчу комісію руки законотворців не дійшли. Чи вистачить майбутнім учасникам президентських і парламентських перегонів волі й чесності, аби відповідально підійти до відбору професійних членів виборчих комісій? Чи є політична воля вимагати від нинішнього складу ЦВК прозорості й високого професійного рівня? Всі члени громадянського суспільства мають право розуміти, як відбувається підготовка до виборів і хто забезпечує прозорість їх проведення.
Тема прозорості ЦВК вже як кислий лимон набридла і всередині країни, і поза її межами. На превеликий жаль, за рівнем прозорості виборчого процесу ми недалеко відійшли від східного сусіда, де вибори проводяться і контролюються в ручному режимі і більше схожі на профанацію.
Фейкова епідемія
За всі 27 років незалежності України Росія не пропустила жодних виборів. Вибори-2019 будуть іще більш промовистими, ніж 2014-го. "Інвестиції" Росії у виборчу кампанію в Україні будуть колосальними, оскільки на цю перемогу РФ поставить усе. В цій боротьбі будуть використані всі засоби, про мораль і етику тут не йдеться. Серед величезної кількості інформації, що нас оточує, дедалі складніше відрізнити правду від брехні. Внутрішній фільтр - мабуть, найкращий інструмент. Можу дати просту пораду з особистої інформаційної гігієни. Не прочитав до кінця - не "лайкай" і не роби репостів. Не впевнений у джерелі інформації - не поширюй її. Навіть якщо те джерело відомий експерт або лідер думок. Епідемія фейків невиліковна доти, доки мі не перестанемо поширювати дезінформацію або й цілковитий абсурд.
Ще один важіль впливу Росії на свідомість та інформаційне поле - це демонстрація геополітичної нестабільності в Україні. Проросійські активісти ініціюватимуть "картинку": страйки, хаотичні мітинги і т.п., - і тим самим тримати високий градус громадської непокори. Для цього активізуються боти в соціальних мережах і маніпулятори в медіа. Акцент на внутрішні негаразди зроблено досить грамотно. Я впевнений, що більшість із нас вважає політичний популізм, корупцію та геосоціальні проблеми найболючішими. Якщо додати питання релігії та обсяг зовнішніх боргів, то найбільш критичні точки знайдено.
Право вибору
Природного права вибору в людини не може відібрати ніхто. Хіба що відсутність власного бажання його реалізувати. Так, немає дієвого електронного реєстру виборців та інструменту електронного голосування. Але в кожного з нас є голос.
І найбільше в ситуації з виборами мене дивують не перелічені вище складнощі. Дивують співгромадяни, які скаржаться на корупційну владу, на бездіяльність місцевих держорганів. Люди, а чому вже не перший рік ви ставите "галочку" в бюлетені навпроти тих самих корупційних політиків, чому ви дозволяєте вкрасти ваш голос, ігноруючи день виборів?
У синонімічному ряду слова "вибір" є слова "альтернатива" і "можливість". То, може, настав час дати державі можливість на альтернативний розвиток?