UA / RU
Підтримати ZN.ua

Велика кільцева війна

З пошуком, а тим більше зі знаходженням компромісу між сторонами, які мають різні думки з одного питання, у нас «напряжонка»...

Автор: Надія Гоцуєнко

З пошуком, а тим більше зі знаходженням компромісу між сторонами, які мають різні думки з одного питання, у нас «напряжонка». І стосується це не лише високої політики. Дефіцит порозуміння, вміння слухати і чути одне одного виявляється на всіх рівнях і в усіх сферах життя, включаючи господарську. У поточній інформації про реалізацію ідеї Великої кільцевої автомобільної дороги (ВКАД) навколо Києва переважають мажорні ноти. Слухаєш і радієш, що все йде як годиться, без проблем. Усе чин чином. Проведено потрібні узгодження, на місцях відбулися громадські слухання. Аби уникнути скандалів і зайвих витрат майбутню автотрасу спрямували в обхід населених пунктів і, по змозі, повз розпайовану (читай — приватну) землю.

У результаті Кабінет міністрів і Київська обласна рада затвердили генеральний напрямок проходження ВКАД. Ці рішення відкривають шлях до самого будівництва кільцевої дороги вже нинішнього року. А оскільки мостовий перехід через Дніпро в районі м. Українка, на думку експертів, за рік не зведеш, то будівництво цього об’єкта має розпочатися одним із перших. Адже час не терпить.

Отут і виявилося, що мас-
штабний проект саме в цьому місці викликав гострі і досі не вирішені протиріччя. Місцева влада м. Українки за підтримки населення виступила проти того, щоб потужна автотраса і мостовий перехід через Дніпро розміщалися за кілька сотень метрів від їхнього населеного пункту. Вони вимагають віддалити майбутні об’єкти не менш як на два кілометри від міста. Вимоги мотивуються тим, що екологія Українки, і без того обтяжена діяльністю Трипільської ТЕС, ряду інших підприємств, не витримає додаткового навантаження. До того ж місту, яке намітило масштабний проект створення «Українки-2», що передбачає будівництво житла, паркової зони, туристичної інфраструктури, доведеться від усього цього відмовитися, втратити перспективу розширення та розвитку.

Справа дійшла до референдуму. 7 вересня в референдумі взяли участь 58,5 відсотка жителів Українки, які мають право голосу. 94,2 відсотка учасників плебісциту висловилися за віддалення на відстань не менш як двох кілометрів від Українки місця розташування Великої кільцевої автомобільної дороги навколо Києва.

Хід конфлікту, що триває вже близько півтора року, наплювацьке ставлення вищої влади до позиції місцевого самоврядування і громади можна простежити за окремими фрагментами хроніки подій. 13-та сесія Української міськради підтримує рішення Обухівської райради про те, що проект проходження автотраси має погоджуватися з органами місцевого самоврядування та громадами. Тоді ж направляються звернення у вищі, обласні та районні інстанції з викладом позиції громади Українки щодо кільцевої дороги і вимогами розгляду інших варіантів проходження траси. 12 липня 2007 року 15-та сесія Української міськради ухвалює рішення не погоджувати запропонований проект проходження кільцевої дороги поблизу Українки-2. А 14 вересня 2007 р. 14-та сесія Обухівської райради підтримала позицію громади Українки щодо неприйняття проекту проходження ВКАД поблизу міста, схваливши проект проходження траси через насосну станцію, канал і водозахисну дамбу... Наприкінці літа міськрада Українки замовляє в Українському товаристві захисту природи громадську експертизу, щоб дізнатися, як вплине близьке розміщення об’єктів ВКАД на екологічний стан міста. Невтішні висновки незалежних експертів (відповідно до їхнього висновку, до викидів Трипільської ТЕС додадуться складові вихлопних газів, максимальна концентрація двоокису азоту в місті перевищить припустиму удвічі, а рівень шумів буде вищим за припустимий в 1,5—1,8 разу) підлили оливи у вогонь. Відтоді на сесіях міськради, громадських сходах проглядаються інші настрої. 24 січня 22 сесія міськради затверджує план заходів з боротьби проти будівництва ВКАД поблизу Українки.

Однак «верхи» теж поміняли підходи. Умовчання, нереагування на звернення змінилися заспокійливими запевняннями, що проект — не догма, його ще можна змінити з урахуванням інтересів. Спочатку в такого роду обіцянках фігурували кілька варіантів проходження автотраси, деякі з них могли влаштувати Українку. Коли ж стало ясно, що з усіх варіантів, зважаючи на все, залишається один, — той, який громада не сприймає, в хід пішли інші аргументи. Посадові особи стали запевняти, що поправки до проекту, які відповідають інтересам жителів Українки, можна внести пізніше. Більше того, ця обіцянка відбита в документах. Навіть у висновку «Про можливість проходження траси генерального напрямку Великої кільцевої автомобільної дороги м. Києва на території Обухівського району», під яким поставлено силу-силенну печаток із підписами, зроблено істотне застереження: «місце переходу через Дніпро визначити на стадії розробки техніко-економічного обгрунтування (ТЕО)».

Тобто питання, на якому віддаленні від Українки пройде Велика кільцева автомобільна дорога, залишається ніби відкритим і остаточно не узгодженим із місцевою владою. Що не заважає посадовцям, від яких залежить ухвалення остаточного рішення, віддавати перевагу неприйнятному для жителів Українки варіанту будівництва.

Відповідь на запитання, чи буде проведене коригування напрямку спірної ділянки дороги з урахуванням висловленої на референдумі думки жителів Українки, кореспондент «ДТ» хотів дістати у владних структурах, куди міська влада направила результати референдуму. У своїй відповіді на запит прес-служба Міністерства транспорту та зв’язку України, зокрема, посилається на... робочу комісію Київської обласної адміністрації з вивчення питань екологічного впливу на навколишнє природне середовище м.Українки, яка вирішила розглянути цю проблему після розробки техніко-економічного обгрунтування проекту, у складі якого буде дано оцінку впливу будівництва автодороги на довкілля.

Ясність у те, чого слід очікувати жителям окремо взятого міста від розроблюваного ТЕО, на яке «кивають» у всіх інстанціях, вніс генеральний директор «Союзтранспроекту» Валерій Палій, котрий представляє проектувальників і підрядчиків на проектування ВКАД. За його словами, підготовчі роботи з ТЕО ще не завершені, але перебувають на тій стадії, коли з розміщенням об’єктів усе більш-менш ясно. Проектувальникам надано «коридор», у межах якого можна було вносити корективи. Робота над економічним обгрунтуванням підтвердила, що оптимальний варіант лише один — той, проти якого і виступили жителі Українки. Валерій Якович запевнив, що при цьому варіанті не буде знесений жоден будинок, а вплив автотраси на місто буде зменшений завдяки встановленню спеціальних шумозахисних екранів.

У нещодавно опублікованій в одній із місцевих газет статті глава Київської ОДА Віра Ульянченко обнадіяла незгодних із розміщенням об’єктів ВКАД, повідомивши, що не виключає невеликих коригувань напрямку проходження автотраси навіть на етапі реалізації проекту в інтересах тієї чи іншої громади. Подумалося: якщо так, то, може, марними є хвилювання жителів Українки, проведення референдуму вкупі з акціями протесту? В інтерв’ю кореспондентові «ДТ» Віра Іванівна внесла ясність. Виявляється, її слова стосуються інших населених пунктів: «Коригування здійснюватимуться лише там, де вони справді необхідні, наприклад, коли автотраса проходитиме по приватних землях». А що стосується місця розташування мостового переходу через Дніпро в районі Українки, то, за словами Віри Ульянченко, тут альтернативи немає — побудувати міст можна лише в тому місці, яке визначили проектанти. На думку глави Київської ОДА, підстав для проведення гучних акцій не було й нема. Оскільки майбутня автотраса та її об’єкти пройдуть біля Українки, але не перетнуть меж міста. Всіх нормативів дотримано. Що стосується референдуму, то, на думку Віри Іванівни, для його проведення «нема законних підстав, це власна ініціатива міської влади Українки, зокрема її мера».

Міського голову Українки Павла Козирєва обурює відверто зневажливе ставлення вищих чиновників до проведеного в місті референдуму. Він дивується: хіба чиновникам не важливо знати думку людей? Тоді навіщо вони так охоче проводять громадські слухання? Чи не тому, що їх, на відміну від референдумів, легко фальсифікувати? Що стосується міської влади, то вона провела плебісцит, бо хотіла дізнатися думку не окремих жителів, а всієї громади. Тепер воно відоме всім, і його захищатимуть, попри все. Влада міста думає, що в проходженні кільцевої дороги є альтернатива, і зовсім не обов’язково при її будівництві накидати зашморг на Українку.

Неважко помітити, що організатори проектування та будівництва ВКАД не дуже перенасичували схвильовану Українку достовірною інформацією, зволікали з повідомленням про вже фактично ухвалені рішення. Висловлюючись мовою військових, справа просувалася методом бліц-кригу, коли замість того, щоб працювати з людьми, шукати компроміси, проблему просто «переїхали» асфальтоукладачем і... рушили далі. Тож хто у нас демократична влада?