— Завдяки чому політичній еліті постсоціалістичних країн, зокрема Польщі, Чехії, країн Балтії вдалося забезпечити якісно новий рівень розвитку суспільства?
— У названих країнах, через низку економічних, соціальних, психологічних і правових причин (кожна з яких може бути темою окремої розмови), не сформувалися потужні фінансово-політичні групи чи олігархії, як це відбулося в Україні та Росії. Відповідно, їх політична еліта лобіювала та розробляла загальнонаціональні проекти, в т.ч. пов’язані з підвищенням рівня життя та європейським вибором. У нашій країні еліта лобіює переважно групові інтереси, і ефективність різних груп політичної еліти оцінюється (в т.ч. через матеріальні заохочення членів цих груп) залежно від успіхів країни в цілому, а не залежно від успішності зазначених угруповань.
— Чи можливий в Україні консенсус («пакт») еліт для досягнення певної стратегічної мети, і якщо так, то на якій основі?
— Поки що в Україні явно неможливим є жоден консенсус еліт з приводу будь-якої позитивної мети (суспільне благо, високий рівень життя, геополітичні та геоекономічні прориви і т.ін.). Принаймні, немає жодних прецедентів, передумов і найтуманніших свідчень можливості такого пакту. Скоріше в Україні можливі ситуативні та часткові пакти з приводу якихось негативних цілей (знищення спільних конкурентів, економічних і політичних суперників і т.ін.). Наприклад, цілком можливим є пакт «донецьких» і «дніпропетровських» проти «київських», чи «західних» і «східних» проти «центральних». Тим більш неможливі пакти з приводу якихось стратегем. Політична Україна — це поки що зона виключно тактичного мислення та «коротких» тактичних цілей. Стратегічне мислення виникне в Україні лише тоді, коли буде розроблений механізм наступності влади, а точніше передачі глобальних цілей від одного істеблішменту наступному (як, наприклад, в Угорщині опозиція, беручи владу, в той же час зберігала стратегічні цілі своїх попередників, — зокрема, вступ до ЄС). Ми поки що не маємо жодних механізмів «транзиту цілей», жодних відповідних традицій та досвіду.
— Якими мають бути основні теми дискусії кандидатів у Президенти?
— Теми дискусій будуть типовими й банальними: в економіці — рівень життя; в соціальному плані — рівність і нерівність; в духовному — моральність та аморальність влади; у зовнішньополітичному — інтенсивний та екстенсивний характер руху до Європи. Більшість політиків в Україні вже зрозуміли, що політика — це не мистецтво можливого, а мистецтво
банального.
— Який сценарій розвитку України є найбільш ймовірним?
— Найбільш вірогідним сценарієм є млявоплинна еволюція в напрямі демократизму з постійними рецидивами авторитарності, з відкатами та тимчасовими зупинками.