За інформацією DT.UA, отриманою від поінформованих джерел, учора у Вільнюсі міністр закордонних справ Костянтин Грищенко і держсекретар США Хілларі Клінтон мали підписати Меморандум про взаєморозуміння між урядом України та урядом Сполучених Штатів Америки щодо співробітництва в питаннях ядерної безпеки. Однак підписання не відбулося. Чому?
Запитання, поставлене DT.UA ще в січні («Що на блюдечку з урановою облямівочкою?», «Дзеркало тижня. Україна» №2 від 21.01.11) «Так що ж Україна отримає натомість після відмови від високозбагаченого урану?» не було пустим. Американці озвучили готовність надати нашій країні компенсаційний пакет приблизно в 40 млн. дол. за вивезення всього високозбагаченого урану (ВЗУ) і вже доставили в Україну певну кількість низькозбагаченого урану (НЗУ) для Київського інституту ядерних досліджень, почали заходи щодо посилення технічного потенціалу Севастопольського університету ядерної енергії та промисловості. Але ще минулої зими до нас надходили уривчасті відомості про те, що американська сторона не прагне фіксувати на папері своїх зобов’язань щодо її участі у будівництві в Харкові сучасної ядерної установки (надії і мрії українських учених) - джерела нейтронів, заснованого на підкритичній збірці, керованій електронним прискорювачем. Українська ж сторона наполягала на підписанні відповідного документа.
Зрештою меморандум був підготовлений, погоджений сторонами і був готовий до підписання. Пані Клінтон, напевно, вже вибирала підходящу ручку для свого розчерку, але її колега Грищенко прилетів у Вільнюс… не маючи достатніх повноважень для підписання такого важливого документа.
Оскільки документ є міжурядовим, отже, його підписанню має передувати ухвалення відповідного розпорядження Кабміну. Наскільки нам відомо, на своєму останньому засіданні в середу 29 червня український уряд не розглядав питання про меморандум зі Сполученими Штатами. За наявною інформацією, міністр Грищенко надіслав у Кабмін лист, у якому йдеться про підтримку президентом проекту цього документа. Однак, як свідчать наші джерела, 30 червня В.Янукович у відповідь на запит К.Грищенка від 24 червня з приводу поїздки до Вільнюса та підписання Меморандуму, наклав резолюцію: «Відрядження погоджено. Текст Меморандуму погодити з прем’єр-міністром України». У цей час Микола Азаров перебуває у відпустці, а перший віце-прем’єр Клюєв, що залишився на господарстві, як видно, брати на себе відповідальність за важливе державне рішенняне хоче.
І його можна зрозуміти. Є висновок СБУ, який свідчить про те, що текст меморандуму суперечить національним інтересам України. Причина спротиву: документ нібито не містить достатніх зобов’язань американської сторони стосовно будівництва установки в Харкові. Водночас українська сторона зобов’язується вивезти весь високозбагачений уран, що залишився в Україні.
Нагадаємо, що зробити це В.Янукович пообіцяв Б.Обамі до весни 2012 року. Для американського президента, котрий обрав питання ядерної безпеки своїм зовнішньополітичним коником, цей строк має принципове значення, оскільки саме в цей час має відбутися другий саміт з ядерної безпеки, на якому главі Білого дому необхідно продемонструвати світу реальні успіхи в цій сфері. Вивезення всього високозбагаченого урану з України, безперечно, буде демонстрацією успішності. Тому американці наполягали, щоб «відбуття» ВЗУ з України відбулося не пізніше 2012-го.
Однак нову установку в Харкові вони обіцяють запустити тільки в 2014 році. Які гарантії, що вони зроблять це після того, як останній кілограм ВЗУ покине Україну? Наскільки нам відомо, Київ хотів підписати з Вашингтоном доволі детальний документ, який докладно описує послідовність дій сторін: коли й скільки урану вивозить Україна, коли й що завозять і будують нам американці. Нагадаємо, що півроку тому в коментарі нашому виданню заступник генерального директора Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» член-кореспондент НАНУ Іван Карнаухов зауважив, що «до моменту вивезення останньої партії ВЗУ в 2012 роцімає бути побудовано будинок, укладено всі контракти, виготовлено все устаткування, а якщо американці не встигнуть щось виготовити, нам має бути все оплачено».
Занашою інформацією, і президент, і перший віце-прем’єр Клюєв, і СБУ наполягають на тому, щоб меморандум, що готується, містив такі положення. По-перше, у ньому слід зафіксувати принцип синхронізації. Тобто, вивезення ВЗУ має бути синхронізоване з уведенням в експлуатацію джерела нейтронів. По-друге, документ має містити терміни виконання американцями їхніх зобов’язань щодо створення і введення в експлуатацію цієї ядерної установки. І, по-третє, має бути зобов’язання надати технічну й фінансову підтримку для реалізації цього проекту.
Чи враховано в документі всі побажання української сторони? Думки, схоже, розділилися. На вчорашній екстреній нараді в Кабміні, на якій головував А.Клюєв, лунали голоси як на підтримку документа, так і проти нього. Заперечення в основному стосувалися недостатньої деталізації. Проект меморандуму не описує послідовності: неясно, коли, хто, що й кому передає.
У розпорядженні DT.UA є текст проекту підготовленого меморандуму й додатка №1 до нього. Документи містять графік і основні етапи процесу (із цими документами ви можете ознайомитися на нашому сайті). На перший погляд, багато українських побажань у ньому враховано. Так, Сполучені Штати зобов’язуються не пізніше грудня 2011 року укласти контракти на поставку в Харківський фізико-технічний інститут джерела нейтронів з низькозбагаченим ураном. Крім того, США беруть на себе зобов’язання виконати основні етапи будівництва джерела нейтронів до Саміту з ядерної безпеки, наміченого на березень 2012 року, і готові повністю ввести його в експлуатацію не пізніше квітня 2014 року.
Основні етапи, які мають бути завершені до березня 2012 року, включають: будівництво приміщення для встановлення джерела нейтронів, виготовлення й поставку основних компонентів установки. До березня 2012 року США також зобов’язуються надати 55 паливних збірок з НЗУ для першого завантаження джерела нейтронів, повністю готового до експлуатації. До цього терміну США зобов’язуються доправити в ХФТІ низькозбагачений уран для заміщення відповідної кількості високозбагаченого урану. Після отримання партії НЗУ українська сторона зобов’язується до 21 березня 2012 року вивезти залишок ВЗУ з ХФТІ.
До речі, американці погодилися, щоб в Україні залишилася невелика кількість високозбагаченого урану, достатня для проведення фундаментальних наукових досліджень. Крім того, «як очікується, орієнтовна вартість фінансової й технічної допомоги, яка маєнадаватися Сполученими Штатами Америки, перевищить 60 мільйонів доларів США».
Нам складно оцінити, чи сповна цей документ відповідає сподіванням офіційного Києва та українських учених-ядерників. Представники виконавчої влади ще муситимуть пояснити, чому у Вільнюсі меморандуму не підписали. Тому, що він насправді не відповідає національним інтересам країни (і тоді з’являються запитання до його розробників)? Або тому, щона якомусь етапі українська бюрократична машина дала збій? Річ у тому, що лист Грищенка з запитом про відрядження й підписання меморандуму пролежав в адміністрації президента кілька днів, і був поданий главі держави тільки 30 червня, вже після того, як Кабмін провів своє щотижневе засідання. Судячи з усього, пізніше на Грушевського, за відсутності прем’єра, просто побоялися взяти на себе відповідальність. У результаті екстрених консультацій і банково-грушевських нарад у п’ятницю ухвалили рішення меморандуму не підписувати.
У кожному разі міністр Грищенко опинився в дуже делікатній ситуації. Якби він підписав меморандум без згоди Кабміну, то, цілком очевидно, тим самим перевищив би свої посадові повноваження. А що буває з тими, кому цей злочин пізніше інкримінують, ми можемо спостерігати нині в прямому ефірі… Після цього дуже складно брати на себе відповідальність за ухвалення рішень. Тому, за нашою інформацією, перший замглави МЗС Руслан Демченко, котрий залишився на господарстві на Михайлівській, уже відкликав з Кабміну лист К.Грищенка.
Однак непідписання документа, погодженого з американською стороною, - це ускладнення у відносинах зі стратегічним партнером, причому в питанні, яке має для того принципове значення.
Враховуючи гіркий досвід ядерного роззброєння, ліквідації твердого палива ракет SS-24 та відмови від бушерського контракту, бажання української сторони максимально формалізувати зобов’язання американської сторони, цілком зрозуміле. Проте після вільнюського конфузу зробити це буде, напевно, складніше. У країні з такою централізованою владою бюрократична машина, за ідеєю, маєпрацювати, як добре відлагоджений годинниковий механізм. І міністри не повинні довідуватися про те, підписувати їм документ з іншою державою чи ні, в останній момент по телефону.