Історія концерну «Укроборонпром» розпочалася наприкінці грудня 2010 року, коли з’явилася постанова Кабінету міністрів №1221, яка передбачає включення до складу державного концерну 126 підприємств оборонно-промислового комплексу. Здавалося б, уряд робить добру справу, збираючи під одне крило залишки того, що раніше називалося «оборонкою». Хоч як сумно, але через більш як півтора року з моменту створення «Укроборонпрому» стан справ у цій сфері не просто не поліпшився, а став шокуючим.
Запізнення на реформу
Про реформу ОПК в Україні заговорили з моменту виходу у світ у 2002 році президентського указу щодо структурної перебудови оборонно-промислового комплексу. Потім з’явилися дві державні програми реформування та розвитку оборонної промисловості, остання з яких розрахована до 2013 року.
Слід зазначити, що жоден із цих документів досі не реалізований і в найближчій перспективі виконаний не буде. А тому про будь-які реформи оборонно-промислового комплексу можуть говорити на своїх засіданнях лише члени Комітету з реформування та розвитку Збройних сил України та
оборонно-промислового комплексу під головуванням В.Януковича, та й то без детального аналізу того, що відбувається в цій сфері.
Чомусь найбільшим реформаторським кроком чинна влада вважає створення державного концерну «Укроборонпром», який наділено до того ж функцією управління об’єктами держвласності в ОПК. Цілком очевидно, що подібний підхід - лише спроба нівелювати наслідки адміністративної реформи, в результаті якої було ліквідовано Мінпромполітики, яке здійснювало якраз функцію управління державними активами в «оборонці». Хоча саме «оригінальна» промислова політика цього відомства й призвела підприємства ОПК до кризового стану.
Зміна керівників концерну впродовж останнього півріччя чудово ілюструє зміни підходів В.Януковича до питань державної власності.
Дмитру Саламатіну було доручено зібрати всі нічийні підприємства, що залишилися, під один дах.
Д.Перегудов під час перебування на посаді голови правління концерну нічим примітним не запам’ятався, за що, скоріш за все, і був звільнений, а може, чогось не доніс, куди треба було.
Яку роль відводить президент комерсанту С.Громову теж зрозуміло: майно підприємств ОПК - ласий шматок ще не розкраденої державної власності. Немає й тіні сумніву, що тепер президентська реформа піде торованим раніше шляхом - тотального розпродажу майнових комплексів, виведення з-під державного контролю найпривабливіших активів.
Зауважу, що приблизно десяток підприємств, які ввійшли в «Укроборонпром» після його створення, приносять фактично 80 відсотків прибутку. Саме на них зосередять свої зусилля «приватизатори» з президентського оточення. Але й баласт, що залишився, підлягає перетворенню з пасивів на активи. Тільки спосіб для цього обрано своєрідний - за рахунок коштів платників податків шляхом погашення боргів «міцних державних господарників» з державного бюджету. Складається парадоксальна ситуація, коли державні підприємства, які є донорами державного бюджету, перетворюються на його реципієнтів.
Пацієнт швидше мертвий…
Перші цифри про фінансово-економічне становище підприємств оборонно-промислового комплексу з’явилися у проекті закону, поданому в жовтні 2011 року Верховній Раді членом наглядової ради «Укроборонпрому» народним депутатом В.Забарським.
У пояснювальній записці народний обранець зазначив, що держава має терміново погасити більш ніж 1,8 млрд. гривень заборгованості підприємств ОПК, з яких понад один мільярд становлять банківські кредити, а інші борги - це комуналка, держбюджет, цільові та пенсійні фонди. Отже, на кожне підприємство концерну «Укроборонпрому» припадає борг понад 14 млн. гривень.
Природно, в цій ситуації має виникнути запитання про відповідальність керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки, які поставили на межу банкрутства практично весь оборонно-промисловий комплекс.
Під час доопрацювання законопроекту В.Забарського, ухваленого парламентом у першому читанні, вказані цифри зменшилися й досягли оцінки в півмільярда. Та й ці гроші для бюджету є непідйомними.
Слід сказати, що добрі помисли В.Забарського із запобігання банкрутству підприємств ОПК досить дивним чином позначилися на їхньому фінансово-економічному становищі.
По-перше, практично всі підприємства перестали взагалі платити за комунальні послуги! Так, заборгованість за електроенергію в 2010 році становила 42,9 млн. гривень, в 2011-му вона досягла 53,8 млн., а за перший квартал поточного року цей показник обчислювався вже 62,6 млн. гривень. Аналогічна картина з платою за газ. Якщо за весь минулий рік заборгованість за газ становила 49,6 млн. гривень, то тільки за перший квартал 2012 року ця сума доходила майже до 60 мільйонів. А за теплову енергію в першому кварталі поточного року борг становив 25 млн. гривень, тоді як за весь 2011 рік ця сума досягала 16 млн.
По-друге, заборгованість у першому кварталі вже із заробітної плати дорівнювала 189 млн. гривень, і якщо ця тенденція збережеться, то під кінець року загальна заборгованість становитиме 800 млн. І погашати державі доведеться вже зовсім інші суми, які на кілька порядків перевищують ті, які фігурують у законопроекті про списання боргів підприємств «Укроборонпрому».
По-третє, кредиторська заборгованість підприємств концерну вже за перший квартал дорівнювала майже 6,5 млрд. гривень, що можна порівняти із сумою такої заборгованості за весь 2011 рік.
Цілком очевидно, що «законопроект Забарського» необхідно перейменувати на «парадокс Забарського», оскільки плачевним наслідкам подібної доброї справи навряд чи можна запобігти, навіть якщо вивернути весь бюджет країни навиворіт і спустошити кишені всіх платників податків.
При збереженні такого стану справ в «Укроборонпромі» чутки про його смерть до кінця року не видаватимуться перебільшеними.
Чорна діра «Укроборонпрому»
Наводячи дані про фінансово-економічні показники підприємств концерну за 2010 та 2011 роки та 1-й квартал 2012 року, я робив це свідомо, оскільки саме ця інформація свідчить про рівень менеджменту в ОПК чинного міністра оборони
Д.Саламатіна, який неодноразово заявляв у засобах масової інформації про мільярдні прибутки від торгівлі озброєннями. Може, Дмитро Альбертович і не знав, що в його концерні все так погано?
Особливо цікавий вигляд мають показники, які характеризують прибутковість підприємств «Укроборонпрому». Наприклад, у 2010 році без участі Д.Саламатіна загальний прибуток підприємств, згодом включених у концерн, становив близько 668 млн. гривень. У 2011 році під його керівництвом знизився до 533 млн., а за даними першого кварталу нинішнього року був лише 95 млн. гривень. Навіть якщо станеться диво, то навряд чи до кінця цього року вдасться досягти торішніх показників.
Досить цікаві цифри, які характеризують збитковість підприємств ОПК.
Якщо в 2010 році загальні збитки оборонних підприємств дорівнювали 316 млн. гривень, то вже під керівництвом Д.Саламатіна в 2011 році цифри казали про майже 435 млн. За перший квартал 2012 року «досягнення» концерну вже наблизилися до 166 млн. гривень. При цьому кількість збиткових підприємств збільшилася з 45 у 2010 році до 62 за підсумками першого кварталу поточного року.
Зате зростання середньої заробітної плати на підприємствах ОПК цілком очевидне. З 2010 року цей показник підріс на 500 гривень, хоча за постійного зростання боргів із виплат заробітної плати та колосального відтоку кваліфікованих кадрів із галузі це видається профанацією.
Не треба бути експертом, щоб зрозуміти: у подібній фінансово-економічній ситуації в чорній дірі «Укроборонпрому» зникнуть будь-які вливання бюджетних коштів.
Прем’єр, що дишло…
Ще один закон з подачі народного депутата В.Забарського був ухвалений Верховною Радою та підписаний президентом у червні 2012 року. Він стосувався непоширення Закону «Про проведення державних закупівель» на закупівлі товарів, робіт і послуг, які проводяться підприємствами оборонно-промислового комплексу.
У Кабінеті міністрів кажуть, що експерти поклали на стіл М.Азарову два документи з діаметрально протилежними викладками. Один - односторінковий документ з рекомендацією президентові застосувати до закону право вето і повернути його в парламент.
А другий документ, на трьох сторінках, описував особливості створення та виробництва озброєнь, військової та спеціальної техніки і містив висновок про необхідність підписання зазначеного закону главою держави.
Якими міркуваннями керувався прем’єр-міністр, рекомендуючи президенту все ж таки підписати згаданий закон, залишається тільки здогадуватися.
Детальніший аналіз діяльності підприємств концерну свідчить про те, що загальні показники виробництва залежать аж ніяк не від виробництва озброєнь і військової техніки, а від випуску цивільної продукції. Відповідно, й говорити, що скасування публічних торгів на закупівлю озброєнь і матеріалів військового призначення для підприємств оборонно-промислового комплексу позитивно позначиться на виробництві озброєнь, передчасно й нелогічно.
Як яскравий приклад наведу держпідприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект». Обсяги виробництва його продукції становлять понад 30% показників усіх підприємств «Укроборонпрому». Мабуть, це єдине підприємство концерну, яке наростило за останній період обсяги виробництва.
Аналогічна ситуація виникає і з підприємствами авіа- і суднобудування, які навіть у виконанні оборонного замовлення не задіяні і з оборонно-промисловим комплексом здебільшого пов’язані лише місцем у переліку, затвердженому закритим розпорядженням Кабінету міністрів у 2008 році. Як кажуть очевидці, до цього переліку потрапити не хотів хіба що ледачий. А тепер це розпорядження має зовсім інше значення. Потрапив до числа підприємств ОПК - плюєш на всі тендери й торги, навіть якщо випускаєш каструлі і чайники!
Навряд чи автор цього закону порахував, яких втрат зазнає бюджет, виводячи з-під дії закону про держзакупівлі цілу галузь національної економіки, прикриваючись при цьому турботою про забезпечення національної безпеки та оборони. Бо саме ці аргументи стали для прем’єр-міністра основою для рекомендацій президенту з приводу підписання згаданого закону.
Блиск і злидні «Укроборонпрому»
Про ефективну діяльність вищого менеджменту державного концерну «Укроборонпром» говорити не доводиться.
На жаль, основні управлінські рішення всіх його колишніх і нинішніх керівників спрямовані здебільшого на встановлення контролю над підприємствами, які перебувають у хорошому фінансово-економічному стані. І робиться це з однією метою: у статуті концерну «Укроборонпром» чорним по білому написано, що статутний капітал цього підприємства формується за рахунок коштів держбюджету, майна його учасників, інших джерел, не заборонених законодавством.
Не сумніваюся, що чехарда із включенням і виключенням зі складу концерну підприємств затягнеться не на один рік. І пов’язано це зовсім не з реформою оборонно-промислового комплексу. Керівництво «Укроборонпрому» зосередило всі свої зусилля на перетасуванні та зміні керівників підконтрольних підприємств. Звісно, насамперед їх цікавить встановлення контролю над фінансовими потоками. Ніхто якоюсь там реструктуризацією, оздоровленням чи підвищенням ефективності управління підприємствами ОПК не переймається.
Нахапавшись підприємств, керівники «Укроборонпрому» раптом усвідомили, що, крім організації фінансових потоків для підвищення власного благополуччя, їм доведеться по повній програмі вигрібати все лайно, що дісталося їм у вигляді вбитих державних підприємств, які перебувають у стані глибокої кризи, відповідати за невиплату зарплат, гасити чужі кредити. Думка про те, що повз концерн течуть фінансові річки з більш прибуткових суб’єктів господарювання, теж, цілком можливо, вносить неабияке занепокоєння в розмірене життя його керівників.
Саме тому до Кабінету міністрів почали надходити листи з «Укроборонпрому» з пропозиціями про внесення змін до переліку підприємств, що входять до його складу.
Який стосунок вони мають до «оборонки», Перегудов не сказав. А от про те, що це одна з високотехнологічних галузей економіки країни, яка розвиває міжнародне співробітництво та експортну діяльність, не забув зазначити. Як і згадав про те, що ці підприємства виконують низку зовнішньоекономічних контрактів з Росією, Кореєю, Китаєм та Індією.
До речі, за минулий рік чистий прибуток підприємств, що перебувають в управлінні космічного агентства, на порядок перевищує фінансово-економічні показники всіх разом узятих підприємств концерну. Тут є про що хвилюватися!
Накинувши оком на «космічні» активи, «Укроборонпром» пішов іще далі, запропонувавши забрати в космічного агентства взагалі всі підприємства і передати їх в інші відомства, нітрохи не переймаючись тим, що взагалі вбиває всю систему управління цією галуззю.
«Укроборонпром» настільки бореться за контроль над прибутковими підприємствами, що навіть змусив уряд узагалі ухвалити незаконне рішення про передачу концерну акцій Державної акціонерної компанії «Артем». При цьому було проігноровано статтю 6 Закону України «Про холдингові компанії», яка прямо забороняє передавати акції держхолдингів будь-яким особам.
Ще один лист надійшов за підписом згаданого мною народного депутата В.Забарського, який фігурує в листі як голова наглядової ради концерну. Чесно кажучи, це дуже дивно: адже в складі наглядової ради перебувають тільки члени, призначені за квотою президента, а от уряд поки що нікого до неї не ввів. Узагалі незрозуміло, до чого тоді було затверджувати статут концерну, де було зазначено, що голова наглядової ради обирається на першому її засіданні. Я думаю, що в цьому випадку В.Забарський трохи поквапився, призначивши себе головою наглядової ради.
«Укроборонпром» у зазначеному листі пропонує уряду ухвалити рішення про виключення зі складу концерну трьох підприємств, у тому числі Горлівського хімічного заводу, мотивуючи тим, що майна в них немає, а отже, приймати нема чого.
На ситуації з Горлівським хімічним заводом зупинюся окремо, оскільки на його території зосереджено величезну кількість високотоксичних відходів хімічного виробництва, які потребують негайної утилізації. Інакше може статися катастрофа з жахливими наслідками. У бюджеті для цих робіт передбачено відповідне фінансування. Однак «Укроборонпром», граючи у пінг-понг з урядом, воліє займатися високоприбутковими підприємствами, нітрохи не переймаючись наслідками, зволікаючи з вирішенням питання про роботи з утилізації токсичних речовин.
Виробництв, подібних ГХЗ, у концерні предостатньо. Гадаю, що найближчим часом уряду доведеться ухвалювати не одне рішення щодо виведення зі складу «Укроборонпрому» збиткових підприємств. І це все через те, що завдання концерну зовсім інше, ніж оздоровлення ситуації в ОПК.
І це не єдина проблема цього новоутворення.
Куди йдемо ми з... «Укроборонпромом»?
Аналізуючи фінансово-економічні показники підприємств, що входять у концерн «Укроборонпром», мимоволі напрошується висновок, який узагалі ставить під сумнів саму ідею створення подібного суб’єкта господарювання в оборонно-промисловому комплексі: зростання заборгованостей із зарплат, комунальних та інших платежів, галопуюче зростання кредиторської заборгованості, падіння виробництва. При цьому від концерну не чутно якихось ініціатив і пропозицій з приводу реформування оборонно-промислового комплексу.
Мені здається, що буквально в перші місяці створення цього підприємства мала з’явитися абсолютно нова програма реформ і розвитку цієї сфери, яка б визначила основні пріоритети і точки прориву, сформулювала завдання для науково-дослідних установ, створила відповідні умови для залучення новітніх технологій та інвестицій у цю галузь економіки. На сьогодні з цього списку немає нічого.
Не додали імпульсу діяльності «Укроборонпрому» нечисленні засідання президентського Комітету з реформування і розвитку Збройних сил та оборонно-промислового комплексу. Та й РНБО в цьому питанні не грає першої скрипки. Якщо судити з ухвалених рішень цих органів, жодне з яких так і не реалізоване, система державного управління в цій сфері повністю паралізована.
У вирішенні ще одного питання, яке стосується діяльності концерну, керівництво «Укроборонпрому» примудрилося саме себе висікти як унтер-офіцерська вдова.
Не секрет ні для кого, що багато програм розвитку армії фінансуються з так званого спеціального фонду, наповненням якого займаються вповноважені урядом підприємства. Практично всі вони ввійшли до складу концерну. На жаль, перше півріччя завершилося повним фіаско. Замість очікуваних від реалізації зайвого військового майна 1,2 млрд. гривень у спеціальний фонд надійшло менше ніж 200 млн. гривень. А найголовніше, що саме ці кошти мали надійти для фінансування в рамках державного оборонного замовлення виробництва озброєнь та військової техніки на підприємствах ОПК, що теж увійшли до складу концерну «Укроборонпром». Усе гранично ясно. Як спрацювали, так і профінансували. Нарікати керівники «Укроборонпрому» можуть тільки на себе самих.
Не можу не згадати про кадрову політику в концерні. Дуже дивно виглядає на цьому тлі поява в будинку на Дегтярівській колишнього заступника М.Єжеля - добре відомого О.Черпицького, про тонкощі біографії якого тижневик неодноразово інформував читачів. Нагадаю, що за всю історію Міноборони це був перший член колегії військового відомства, який так і не отримав допуску до державної таємниці. Чи варто дивуватися, що діяльність «Укроборонпрому» так «штормить», коли там працюють подібні персонажі.
Усе викладене - лише дещиця того, що відбувається у сфері оборонно-промислового комплексу. Якщо найближчим часом не з’являться управлінські рішення, які сприятимуть оздоровленню ситуації на підприємствах концерну, Україна взагалі втратить цю специфічну галузь.