Михайло Леонтьєв: «Я ср…ти хотів на рішення Шевченківського суду!»
Заступник голови судової палати у цивільних справах Верховного суду України — голова Ради суддів України Віктор Кривенко вважає, що ведучий російської авторської програми «Однако» (OРТ) Михайло Леонтьєв зобов’язаний виконати рішення українського суду, винесене у справі про захист честі та гідності дружини екс-прем’єра України Віктора Ющенка Катерини Чумаченко.
За словами пана Кривенка, «відповідно до Мінської конвенції «Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах», підписаної всіма країнами СНД 1993 року, судові рішення країн СНД обов’язкові для виконання всіма громадянами країн Співдружності». І далі: «якщо ж він не захоче виконувати рішення, то в Росії є процедура примусового його виконання», — підкреслив суддя.
Шевченківський місцевий суд Києва зобов’язав Михайла Леонтьєва відшкодувати на користь пані Чумаченко 2500 гривень (трохи менше 500 доларів), а також 25 гривень 50 копійок держмита. Суд також зобов’язав телеведучого спростувати в місячний термін у своєму ефірі інформацію про вплив на Віктора Ющенка американських зв’язків його дружини.
«Вести. Ru» звернулися
по коментарі
до Михайла Леонтьєва
«Припустимо, у племені мумбо-юмбо проходить судовий процес, на якому президента Буша засуджують до відрізання дітородного органа. Це не означає, що вони можуть розраховувати, що відрізаний дітородний орган буде їм надіслано у порядку виконання їхнього судового рішення.
Це я маю на увазі конкретно Шевченківський суд міста Києва. Я не брав участі в цьому процесі. Я ні від кого не одержав ніякого формально пристойного сповіщення, не знаю навіть, коли процес відбувався і хто в ньому брав участь. Я не підпадаю під юрисдикцію такого собі, із дозволу сказати, співтовариства з дивними юридичними повадками і геть незрозумілою системою розповсюдження відомостей про свою процедуру. Щось товариші навколо вогнища вирішували...
Я ср…ти хотів на рішення Шевченківського суду! Маю на це повне юридичне право. Більше того, якщо судова система України така, то на неї саме таким чином реагуватимуть решта об’єктів її інтересу.
Я тепер анітрохи не дивуюся, що українці збили наш цивільний літак. Було б дивно, якби вони його не збили — при такому ось Шевченківському суді...
До речі, ще раз хочу підтвердити, що жодних претензій до пані Чумаченко я не маю, і в гуманітарному порядку сповіщав, що вона є неналежним відповідачем у справі. Образити її я не намагався. Образити я намагався її чоловіка, та оскільки чоловік у неї, очевидно, нездатний сформулювати позовну вимогу, вона, всупереч існуючій практиці цивільного судочинства, виступала від його імені.
Рішення Шевченківського суду зміцнило моє переконання в тому, що такої держави — Україна — немає і бути не може. Як казав пан Пестель, зовсім несправедливо повішений, українська держава не має жодних перспектив на здійснення свого суверенітету і потребує заступництва більшої та культурнішої держави...»
Прочитавши коментар пана Леонтьєва й оцінивши сповна його лексичні здобутки, інтелект і словниковий запас, ми — журналісти «ДТ» — дійшли висновку, що не варто цікавитися думкою з приводу цього «виступу» у серйозних людей, державних і громадських діячів. Адже телеведучий пан Леонтьєв — це усього лише телевізійна маска, котра проголошує репризи, які перетравлює або не перетравлює російський глядач.
Тож ми вирішили, що найбільш прийнятним у даному випадку буде коментар відомих і улюблених народом клоунів. Саме носії національних масок, на наш погляд, змогли б у властивій їм манері, виступити на захист не політиків, партій чи об’єднань — ні. Йшлося про захист честі й гідності країни та її народу.
Слід сказати, що ідеї ширяють в повітрі. У наших колег на каналі ICTV це блискуче зробили колишні одесити, а нині москвичі — Михайло Жванецький і Роман Карцев. Сатирики, у сьогоднішніх виступах яких іноді звучать ностальгійні нотки за великою спільною країною, піддали виступ пана Леонтьєва жорсткій і хльосткій критиці.
Ми ж звернулися із пропозицією висловити свою думку щодо цього до «кроликів», Вєрки Сердючки і деяких інших, не менш популярних масок. Їхня реакція вкрай нас здивувала. Ні, прямої відмови не було. Вони самі або їхні представники (наприклад, агентство «Nova», що представляє Сердючку), були гранично чемні й уважні. На жаль, одні виявилися у від’їзді, обіцяли зателефонувати і не зробили цього, інших «скосила епідемія» невідомої хвороби, за якої навіть і до телефону важко дотягтися, у третіх були жорстокі зобов’язання перед роботодавцями, котрі не залишають жодної вільної хвилини в доступному для огляду майбутньому, четверті побоювалися порушити свою гастрольну ідилію в Росії.
Бог із ними! Виступ вищезгаданої варязької телемаски — привід незначний. Подумалося тільки, що коли дійсно перед Високим Судом потрібно було б виступити на захист честі й гідності України та українців, де необхідні нотаріально завірені заяви від кожного представника народу, то необхідні за законом папери й підписані вищезгаданими улюбленцями публіки були б відсутні...
Та що говорити про країну, у якій наші рідні олігархи для знищення своїх конкурентів вдаються до панів леонтьєвих, що беруть і ревно виконують замовлення, і взагалі широко користуються послугами іноземних піарників, які набили руку на чорнусі й створюють незначні за своєю віддачею, однак варті чималих грошей бренди. Тепер до числа «поважаючих» себе і країну додалися і люди з гуманітарного цеху. Браво, панове леонтьєви!