У попередній статті в DT.UA № 9 від 13 березня 2015 р. описані конституційні положення місцевого самоврядування. Ця стаття стосується конституційних регламентів державної влади.
В основі політичної організації нації, що утворила державу, лежать певні принципи, які визначають форми правління та урядування. У наш час серед найголовніших є Принцип глобалізації. У послідовності Особа - Родина - Село - Громада - Район (чи Громада-Місто) - Область - Держава кожна ланка має працювати на свою спроможність у рамках одержаних повноважень і досягати максимально доступних результатів. І те, що є недоступним для нижніх рівнів урядування, але необхідне для їх існування та вдосконалення, а також є спільним для кількох нижніх рівнів, передається для виконання на вищі рівні. Кожен із вищих рівнів має свій, дедалі ширший обсяг повноважень. З політичної точки зору, це означає досягнення оптимальної самоврядності та конкретизованої відповідальності в кожній із ланок виписаної нами послідовності.
Працездатність і ефективність кожної ланки з виписаної вище послідовності, кожного її суб'єкта, визначається запасом його вільної енергії. Це та частина всієї енергії суб'єкта, яка може бути витрачена на виконання зовнішньої роботи і поповнена припливом енергії ззовні. У результаті діяльності суб'єкта його вільна енергія може зростати, а може зменшуватися. Відповідно змінюватиметься і повна енергія. Кожен суб'єкт характеризується певним запасом вільної енергії. Якщо на виконання роботи суб'єкт витратить більшу кількість енергії, ніж увесь запас вільної енергії, - він деградує. Зміна вільної енергії працюючого суб'єкта визначається двома складовими. Перша - описує зміну внутрішньої енергії суб'єкта, зокрема: енергії м'язів тіла у людини, запасів пального в машині, бюджетних асигнувань у суспільстві. Друга складова описує зміну кількості інформації, помножену на міру досконалості суб'єкта. Міра досконалості є аналогом температури в термодинаміці і визначає кількість енергії в джоулях, чи доданої вартості в гривнях, що може бути одержана з використання одиниці інформації. Чим досконаліше суспільство та його суб'єкти, тим більшу користь воно має із засвоєння інформації.
В сучасну епоху життя, і особливо в майбутньому, вага другої складової у зміні вільної енергії, пов'язаної із засвоєнням інформації, стає щораз важливішою. Звідки береться інформація на Землі? Від засвоєння сонячного випромінювання. Потік енергії, що від Сонця падає на Землю, і потік енергії, який Земля випромінює в Космос, однакові за величиною. Інакше Земля або б згоріла, або б замерзла. Але якість енергії, що падає від Сонця на Землю, вища за якість енергії, яку Земля випромінює в Космос. Якість потоку енергії вимірюється його інформацією. Кількість інформації у потоці енергії, що падає від Сонця на Землю, вища за кількість інформації, що переноситься потоком енергії від Землі у Космос. Різниця цих двох потоків інформації, помножена на міру досконалості Землі, дає нам зростання вільної енергії, яка і є джерелом удосконалення всього на Землі. У наш час цей потік енергії у сотні тисяч разів перевищує потужність, яку ми отримуємо від усіх, разом узятих, викопних джерел (вугілля, газу, нафти, урану тощо). Крім того, викопні джерела енергії вичерпуються.
Тож усезростаюче вміння засвоювати й використовувати величезний потік сонячної інформації є чи не найважливішим завданням людства, у тому числі в Україні. Вміння дається освітою, а освіта - наукою, яка стає головною творчою і рушійною силою сучасного суспільства. Рівночасно наука і освіта є найeфективнішою виховною силою в суспільстві. Колись у Японії, що капітулювала після атомних бомбардувань, її імператор Хірохіто у зверненні до народу сказав: "…тепер я не знаю, що нам робити, тож будемо вчитися". Ці великі слова стають для нас, українців, актуальними тепер, після колишнього комунізму і перед теперішнім олігархізмом, після величних внутрішніх революцій - Помаранчевої і Гідності, у стані нашої війни з Росією, перед загрозою російського імперіалізму. Ці істини потрібно пам'ятати для того, щоб існували конструктивні стосунки між Державною владою і одиницями самоврядування: Громадами-Містами, Районами та Громадами.
Державна влада України повинна складатися з чотирьох гілок: законодавчої, виконавчої, судової і науки. Законодавча - представлена Верховною Радою - двопалатним парламентом, що складається з Сенату та Національних Зборів. Виконавча - президентом та його Урядом, або ж прем'єр-міністром та його Урядом. Судова - Судами і Прокуратурою. Наука - Національною Академією наук та Національними університетами.
Цілком новим у виписаному проекті є двопалатний парламент. Тому докладно опишемо нову структуру Верховної Ради з верхньою палатою - Сенатом і нижньою - Національними Зборами.
Сенат опрацьовує стратегію розвитку України і, у зв'язку з цим, приймає регламенти роботи всіх владних структур, державних та самоврядних у такій послідовності: Верховної Ради (Сенату і Національних Зборів), Прокурорський, Судовий, Кабінету міністрів, Президентський, Місцевий. Прийняті Сенатом регламенти регулюють порядок функціонування всіх владних ланок держави.
До Сенату входять ротаційні й постійні сенатори. Ротаційні сенатори обираються на основі загального виборчого права або призначаються. Постійними сенаторами довічно є: президенти України і голови Сенату, які склали свої конституційні повноваження.
Сенат складається з чотирьох постійних палат: Палати Старійшин, Палати Економіки, Палати Територій Самоврядування та Вченої Думи.
Перший Сенат формується шляхом обрання трьох сенаторів із числа депутатів парламенту від кожної області по одному в Палату Старійшин, Палату Економіки та Палату Територій Самоврядування. Склад першої Вченої Думи призначається після виборів голови Сенату.
Перший Сенат на своєму першому засіданні обирає голову Сенату, який надалі обирається згідно з Конституцією.
Палата Старійшин має у своєму складі 25 ротаційних сенаторів і постійних сенаторів - президентів і голів Сенату, що склали свої повноваження. Вона досліджує становище держави і готує пропозиції до конституційних законів, які визначають міжнародні та міждержавні відносини України, а також до законів, що стосуються безпеки і оборони України, веде нагляд за законністю проведення виборів та референдумів у державі. Голова Вищої ради юстиції на час перебування на цій посаді стає членом Палати Старійшин із правом дорадчого голосу.
Палата Економіки складається з 25 ротаційних сенаторів. Палата Економіки готує проекти конституційних законів, якими регулюється фінансово-кредитна політика держави, здійснює нагляд за відповідністю до законодавства формування і використання державного та місцевого бюджетів, сальдо торговельного балансу держави. До складу Палати Економіки входить голова Національного банку України із правом дорадчого голосу.
Палата Територій Самоврядування складається з 25 ротаційних сенаторів, готує проекти законів про місцеве самоврядування, стежить за розвитком місцевого самоврядування, бюджетним процесом і сальдо торговельних балансів самоврядних одиниць, розподілом доходів, рівномірністю заробітних плат, рівнем життя населення, виконавчою дисципліною.
Вчена Дума складається з 25 ротаційних сенаторів. Перша Вчена Дума призначається з числа видатних фахівців та вчених України послідовно президентом, головою Сенату, головою Національних Зборів, головою Верховного Суду і прем'єр-міністром України. Вчена Дума відповідальна за створення стратегії розвитку України, розвиток державної статистики і планування, проведення моніторингу державотворчих процесів в Україні, які ведуть до суспільства сталого розвитку. Готує законопроекти конституційних законів щодо інтелектуальної власності, науки та освіти і сприяє науково-технічному прогресові Держави.
Незмірно виростає важливість для Держави потужних наукових установ, якими є Національна академія наук та Національні університети. Основне завдання НАН України - розвиток фундаментальних досліджень у всіх галузях наук, забезпечення участі України у світовому науковому прогресі. Президент НАН України на час перебування на цій посаді є членом Вченої Думи з дорадчим голосом.
Основне завдання університетів - увібрати в результаті навчального процесу всі досягнення вітчизняної і закордонної науки та забезпечити безперервне зростання кількості висококваліфікованих фахівців.
Сенат держави, один раз створений, працює постійно, у ньому лише відбувається почергова ротація депутатів у Палатах Сенату. Ротаційні сенатори змінюються через кожні 4 роки. Щороку змінюється одна Палата в послідовності: Палата Старійшин, Палата Економіки, Палата Територій Самоврядування і Вчена Дума.
Перша ротація розпочинається з Палати Старійшин і відбувається наприкінці другого року з моменту обрання першого Сенату. Відповідна палата переобирається з депутатів парламенту, що входять до Національних Зборів, по одному від кожної області. Обрання сенатора відбувається на спільному засіданні депутатів парламенту і депутатів обласної ради відповідної області таємним голосуванням.
Після п'ятого року роботи Національних Зборів щорічна ротація однієї з палат Сенату відбувається шляхом виборів сенаторів на зборах депутатів Районів області, депутатів міських рад Громад-Міст області та депутатів Обласної ради. Таким чином, створення першого Сенату на базі чинної Верховної Ради не викликає жодних труднощів і незручностей як для суспільства, так і для самих депутатів.
Жодна владна особа Держави, жодна влада в Державі не може виступити з ініціативою відставки Сенату через референдум або іншими способами. Але існує процедура, коли за відповідним поданням Конституційний Суд України може розглянути питання про невідповідність роботи окремого члена Сенату України. Сенат двома третинами голосів свого кількісного складу може звернутися з ініціативою до президента України про відставку Національних Зборів України, Кабінету міністрів України і Генерального Прокурора України, а також із ініціативою до Національних Зборів про персональні зміни суддів Верховного Суду України.
Служба безпеки України (СБУ) є силовою структурою, яка забезпечує конституційність у Державі. Голова Служби безпеки України підзвітний Сенату, призначається і звільняється за поданням голови Сенату більшістю голосів Сенату.
На період впровадження нової Конституції СБУ підпорядковується президенту, а після завершення формування усіх владних структур - Сенату.
Сенат веде нагляд за законотворчим процесом Національних Зборів шляхом ознайомлення із законопроектами після їх першого читання в Національних Зборах. На законодавчі проекти після другого читання, які можуть призвести до втрати, навіть частково, суверенітету держави, Сенат накладає вето і звертається до президента України з ініціативою про розпуск Національних Зборів.
Спільне засідання обох Палат парламенту проводиться для прийняття бюджету держави та для прийняття змін до Конституції. Спільне засідання палат Парламенту веде голова Сенату.
Сенат створює Регламенти роботи усіх влад держави, стратегію розвитку держави, відстежує дії президента й Уряду у процесах її реалізації, вивчає рівень обороноздатності держави, ефективність її зовнішньої політики, кваліфікацію та відповідність кандидатів на владні посади, переймає на себе цілий ряд питань, які перебували раніше в компетенції Верховної Ради і президента Держави.
Від кожної області в Сенаті є однакова кількість сенаторів. Оскільки кількість областей, які беззастережно сприймають себе у складі України, значно більша за кількість тих, котрі менш прихильні до цього, - то наявність Сенату з досить жорсткими правами покарання за антидержавні виступи інших владних структур, як і структур самоврядування, гарантує Державі спокійне і продуктивне життя.
Яка б політична партія не перемогла на виборах, який би не був обраний прем'єр, хто б не став президентом Держави, які б процеси не виникали в самоврядних Районах, - в Україні діятиме пріоритет законів про стратегію розвитку України і регламенти роботи всіх органів Держави.
Національні Збори - нижня Палата Українського парламенту. Національні Збори спільно з Урядом проводять законотворчу діяльність, спрямовану на розвиток усього господарства Держави. Термін повноважень Національних Зборів - п'ять років. Достроковий розпуск Національних Зборів не стосується палат Сенату.
Національні Збори формують постійні комітети. Перелік постійних комітетів у Національних Зборах нового скликання затверджується Сенатом до початку роботи Національних Зборів.
Національні Збори не можуть бути обмежені у формуванні тимчасових комісій, у тому числі з перевірки діяльності окремих сенаторів, органів прокуратури тасуду, а також із конфліктних ситуацій як у Державі, так і у відносинах України з іншими державами.
У Національних Зборах України гарантується діяльність парламентської опозиції. Організація і порядок діяльності урядової коаліції та парламентської опозиції у Національних Зборах України встановлюються Регламентом Національних Зборів України, прийнятим Сенатом.
Депутати Національних Зборів, президент Держави, Сенат, Уряд, Верховний суд, Національний банк мають право законодавчої ініціативи, але всі законопроекти проходять через Національні Збори.
Поділ Верховної Ради на Сенат і Національні Збори забезпечує політичну стійкість держави, прогнозований розвиток державотворчих процесів внутрішнього життя і зовнішньої політики, формує систему стримувань та противаг всередині законодавчої влади.
Тепер про виконавчу владу. В Україні вже впродовж 25 років виконавчу владу здійснюють одночасно і президент, і прем'єр-міністр. У зв'язку з цим постійно виникають суперечки та нездорова атмосфера у взаємодії між ними, яка проектується на все управління Державою. Крім того, це фактично подвоює виконавчий апарат держави і робить його утримання невиправдано дорогим. Виникають ситуації безвідповідальності та перекидання вини за труднощі з однієї гілки виконавчої влади на іншу.
Подивімося, як це є у розвинених державах світу.
У Сполучених Штатах Америки президент очолює державу, формує свій кабінет (уряд), склад якого затверджується Сенатом, відповідає як за зовнішню, так і за внутрішню політику держави.
У Федеративній Республіці Німеччини за владу в державі змагаються політичні партії. Та партія, яка на виборах до Бундестагу (парламенту) набирає більшість, формує парламентську коаліцію, і голова партії-переможниці стає канцлером Німеччини. Канцлер формує уряд і відповідає перед народом за внутрішню та зовнішню політику держави. Президент виконує церемоніальні функції і вибирається Федеральною конвенцією, яка складається з членів парламенту та представників земель.
А яка структура виконавчої влади України в наш час? Вона складається з президента, обраного всенародно, його Адміністрації та Ради національної безпеки і оборони. Вона складається ще з прем'єр-міністра і його Кабінету міністрів, обраних Верховною Радою. Багато функцій одночасно здійснюються і Адміністрацією президента, і Кабінетом міністрів. Упродовж 25 років незалежності України не вдавалося і не вдалося чітко розділити їхні обов'язки, і це насправді було основним джерелом різноманітних внутрішньополітичних та економічних конфліктів.
Після Революції Гідності, перед лицем триваючої війни з Росією та ініційованим нею кривавим сепаратизмом ми зобов'язані побудувати раціональну, довговічну і стійку систему влади.
Витрати на утримання виконавчої влади як у США, так і в ФРН, фактично, вдвічі менші, ніж в Україні, а робота виконавчої влади - значно відповідальніша. Виходячи з цього, в Україні можуть бути запропоновані два варіанти державного устрою - президентська або парламентська республіка.
Президентська республіка. Президент України обирається терміном на 5 років на основі загальнодержавних виборів із двох депутатів від Національних Зборів та одного депутата від Сенату. Кандидати в президенти від Національних Зборів визначаються, відповідно, парламентською більшістю та опозицією, а від Сенату - більшістю голосів Сенату. Виконавчу владу очолює президент і формує свій уряд. Президент відповідає як за зовнішню, так і за внутрішню політику свого уряду.
Парламентська республіка. Виконавчу владу в державі очолює прем'єр-міністр, який є головою партії, котра набрала на виборах до Національних Зборів найбільшу кількість голосів і утворила коаліційну більшість. Прем'єр-міністр формує уряд і відповідає як за внутрішню, так і за зовнішню політику. Президент обирається парламентом, виконує представницьку функцію.
В обох випадках у системі виконавчої влади працює постійний штат державних секретарів. Державний секретар окремого міністерства є висококваліфікованим чиновником, володіє всіма нормативами функціонування відповідної галузі та нормативами державного управління, не належить до жодної політичної партії. Державні секретарі підзвітні і підконтрольні Сенату. Штат державних секретарів та секретарів самоврядних одиниць забезпечує раціональність і постійність державної влади.
В обох випадках (президентської чи парламентської форм правління) вихідними є політичні партії, які висувають своїх кандидатів. Кожна політична партія України повинна мати програму внутрішньої і зовнішньої політики, її бюджет має бути публічним. Кожен у відкритому доступі може дізнатися про величину членських внесків, пожертв та джерела їх походження. Жодна партія не повинна мати політичних зобов'язань в обмін на пожертви.
Зараз в Україні маємо багато партій-блоків: Порошенка, Яценюка, Садового, Ляшка, Тимошенко, Кличка, Гриценка та інших. Маємо ще залишки Руху, Компартії, Партії регіонів, "Нашої України", соціалістів тощо. Програми всіх цих рухів і партій близькі і розмиті. Тому може статися, що олігархічно-промислові політичні блоки візьмуть гору й висунуть свого кандидата у президенти. І це друга, після накладок у виконавчій владі, риса нашої політичної незрілості, яка завдала і продовжує завдавати нам чимало прикрощів як у Верховній Раді, так і в місцевих органах влади.
За 25-річний термін свого існування Україна пройшла шлях від суспільства з державно-колгоспною формою власності з гегемонією Компартії до суспільства з переважаючою приватною власністю олігархів і всезростаючим їхнім впливом на всі структури Держави. І те, і те - негативне й недопустиме. В Україні мають створитися дві головні партії: одна - близька до груп із великим капіталом і друга - соціал-демократичного типу. Але неодмінною рисою кожної з двох головних партій є високий рівень їхнього патріотизму стосовно Української Держави.
Тому має бути перехідний період цілеспрямованого політичного дозрівання суспільства, що триватиме протягом роботи чинної Верховної Ради.
Насамперед у цей період на базі чинного парламенту слід почати з утворення Сенату. Виділяються 75 депутатів зі складу Верховної Ради, 25 сенаторів Вченої Думи призначаються. Під наглядом Палати Територій Самоврядування створюється докладний план територій самоврядування та їх адміністрацій. Ведеться підготовка секретарів виконавчих комітетів Громад, Районів, Громад-Міст. Визначаються центри Громад, Районів, Громад-Міст. Досліджуються їхні економічні потенціали. Визначаються доходи від оподаткування та розподіл доходів. Приймається Закон про місцеве самоврядування.
Сукупність політичних блоків та партій переформатовується у дві-три великі політичні партії, визначаються їхні програми, статути і фінансове забезпечення.
Приймається рішення про тип державного устрою - президентська чи парламентська республіка. Виписується розділ Конституції "Виконавча влада України" і приймається новий текст Конституції.
Проводяться нові вибори до Національних Зборів, до Рад місцевого самоврядування та ротація однієї з палат Сенату.
Відбуваються вибори президента - всенародно або Національними Зборами, залежно від типу республіки - президентської чи парламентської форм правління. Формується нова стійка, раціонально організована Українська держава.