Свобода слова в Україні, точніше — її гостра недостатність, як і раніше, — болюче питання у відносинах нашої країни з розвиненими демократіями. До кількох останніх офіційних заяв американців із приводу закриття радіо «Континент», зняття з ефіру радіо «Свобода» і загибелі українських журналістів цього тижня додалася жорстка резолюція Європейського парламенту щодо політичної ситуації в Україні.
Зокрема, європарламентарії відзначають, що «свобода слова опиняється в Україні під дедалі більшою загрозою, і спостерігається дедалі більше порушень, таких, як прямий тиск і втручання державних органів у діяльність окремих ЗМІ, безпідставні адміністративні й судові переслідування телевізійних станцій та інших медіа, а також переслідування та застосування сили проти журналістів». Європарламенту відомо, що «трансляцію програм радіо «Свобода» припинило нове керівництво радіо «Довіра», що було прийнято рішення про закриття найтиражнішої опозиційної газети «Сільські вісті», а влада розпочала кампанію проти П’ятого каналу, викликавши, таким чином, побоювання опозиційних сил щодо подальшого обмеження свободи слова з боку владних структур». Європарламент також констатував, що рішення Конституційного суду щодо останніх конституційних реформ виявило слабкість судової системи України.
У зв’язку з цим представницький орган Європейського Союзу закликав українську владу «шанувати свободу слова, вживати постійних і ефективних заходів для того, щоб не допускати й карати втручання в роботу вільних і незалежних ЗМІ, безпідставні адміністративні та судові переслідування телевізійних каналів та інших ЗМІ, а також застосування сили проти журналістів». Європарламент також висловив стурбованість із приводу недавнього рішення про закриття «Сільських вістей», припинення мовлення радіо «Свобода» і кампанії проти П’ятого каналу. Європейські депутати закликали українську владу «пояснити обвинувачення на її адресу з приводу того, що її таємні служби отримували вказівки стежити за українськими журналістами, а також українськими та іноземними політиками, аби перешкоджати їм займатися проблемами прав людини в Україні». Європейський орган закликав українську владу докласти всіх зусиль до вияснення загадкових обставин смерті журналіста Юрія Чечика, а також інших відомих журналістів, які стали жертвами дорожніх нещасних випадків чи загинули за інших дивних обставин».
Європарламент також закликав Європейську комісію «забезпечити демократичні програми ТАСІС для зміцнення громадянського суспільства і незалежних ЗМІ, а також підтримувати об’єднання демократичних сил». Європейські депутати також закликали Європейську Раду та Єврокомісію «уважно відстежувати ситуацію в Україні і брати активну участь у президентській кампанії наступної осені та підтримувати спільні дії ОБСЄ і Ради Європи».
Європарламент «вимагає від української влади забезпечити прозорість і демократичність президентських виборів у жовтні нинішнього року».
Коментуючи ухвалену Європарламентом резолюцію, депутат Ян Маріус Вірсма, співголова комітету у зв’язках з Україною, попередив, що якщо наприкінці року в Євросоюзі, аналізуючи ситуацію з демократією в Україні, дійдуть висновку про її погіршення, то «це матиме негативні наслідки для відносин України та ЄС». В інтерв’ю українській службі Бі-бі-сі євродепутат зауважив, що «в такому випадку дедалі більше людей у Брюсселі говоритимуть: давайте забудемо про цю країну, вона ніколи не наблизиться до рівня членства в ЄС». «Офіційно це є стратегією України — стати членом ЄС у майбутньому. І ця амбіція може стати реальністю, якщо Україна рухатиметься шляхом ринкової економіки, відкритого суспільства, незалежного судочинства, багатопартійної політичної системи», — сказав Я.Вірсма. Проте, зауважив він також, нині складається враження, що українська влада намагається змусити замовкнути опозиційні медіа, тоді як такого ніколи не буває з газетами і радіостанціями, котрі підтримують владу.
Стурбований ситуацією з українськими ЗМІ і комісар ЄС із питань зовнішньої політики Кріс Паттен. Про це Бі-бі-сі повідомив його споуксмен Дієго Орхеда: «Пан Паттен добре усвідомлює незадовільну ситуацію зі свободою преси в Україні. Недавнє закриття незалежних ЗМІ не є позитивним розвитком подій. Ми й надалі оцінюватимемо ситуацію в Україні».
Коли верстався цей номер, реакція офіційного Києва на європейську критику ще не була відома. Цього тижня Київ готував відповіді американцям, хоча їхні різкі заяви не особливо його й зачепили. У будь-якому разі, офіційний представник українського зовнішньополітичного відомства Маркіян Лубківський цілком холоднокровно повідомив, що «МЗС України дуже спокійно ставиться до таких заяв, з урахуванням того, що США завжди дуже чутливо ставилися до широкого кола питань». Проте «заяви США продовжують залишатися предметом вивчення не лише в МЗС, а й в інших компетентних органах нашої держави», — повідомив М.Лубківський.
А голова Нацради України з питань телебачення і радіомовлення Борис Холод звернувся з відкритим листом до держсекретаря США Коліна Пауелла та глави Федеральної комісії з комунікацій Майкла Пауелла.
«Аналізуючи ситуацію в Україні, зокрема щодо процесів у телерадіоінформаційній сфері, хотілося б із боку високих посадових осіб США бачити неупередженість до нашої держави, що впевнено йде шляхом демократичного руху», — зазначається в документі. Б.Холод нагадав, що підприємство «Центр засобів масової інформації «Медіа-центр» (позивні «Радіо «Континент») 27 серпня 1995 року одним із перших в Україні отримало ліцензію на право мовлення на каналі 100,9 МГц у Києві обсягом 12 годин на добу терміном на п’ять років. Через кілька місяців «Медіа-центр» звернувся в Нацраду із заявою про збільшення обсягу мовлення ще на 12 годин. Нацрада прийняла позитивне рішення, але за право мовлення в додатковий час «Медіа-центр» не сплатив установленого законодавством ліцензійного збору, тому й не отримав права на таку діяльність. «Проте радіостанція «Континент» проігнорувала це порушення вимог українського законодавства й самовільно стала вести мовлення цілодобово», — підкреслюється в листі. 23 грудня 2000 року в зв’язку із завершенням п’ятирічного терміну дії ліцензії радіо «Континент» Нацрада оголосила відкритий конкурс на частоту 100,9 МГц. «Медіа-центр» брав участь у конкурсі, проте переможцем визнано іншу радіокомпанію (харківський «Онікс»). Попри це, «Континент» продовжував незаконно, без ліцензії і далі вести мовлення на цій частоті, а власники «Континенту» із 2000 року жодного разу не подавали документи на участь у конкурсах з ліцензування радіочастот. Глава Нацради також нагадав, що «Медіа-центр» 28 листопада 1996 року отримав від Української державної інноваційної компанії, відповідно до договору, позику на суму 400 тис. грн. (близько 250 тис. дол. на той час). Кредит підлягав поверненню 31 грудня 1999 року. Проте досі борг, за винятком 5 тис. грн. (близько 1%), не повернутий. «Тобто ТОВ «Медіа-центр» фактично є фінансовим банкрутом», — ідеться в листі.
«Ми знаємо, що федеральні органи влади США дуже прискіпливо ставляться до структур, які своєчасно не повертають до скарбниці кошти платників податків, і нам відомо, як прискіпливо в ході ліцензування американських теле- і радіокомпаній ставиться Федеральна комісія з комунікацій до некредитоспроможних претендентів на телеканали й радіочастоти. Чому ж тоді не береться до уваги цей негативний бік діяльності «Медіа-центру» (радіо «Континент»)?» — підкреслює глава Нацради.
Проте, перераховуючи всі, мабуть обгрунтовані, претензії до організаційної та фінансової діяльності цього підприємства, Борис Холод так і не пояснив своїм американським адресатам, чому ж у такому разі українська влада, що веде Україну «шляхом демократичного руху» й має повний контроль над Нацрадою, не забезпечила іноземним та українським мовцям, які постраждали внаслідок закриття радіо «Континент», інших майданчиків для того, щоб вони могли безперешкодно продовжувати свою роботу, а населення столиці України, як і раніше, мало доступ до джерел незалежної інформації. А без таких пояснень українській владі навряд чи вдасться переконати демократичні держави в тому, що в Україні не чиняться спроби обмежити доступ громадськості до незалежної інформації, повернути країну до часів тоталітаризму, коли глушилися закордонні голоси.