Цієї п'ятниці, 26 вересня, Закарпаття відвідав прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. У розісланому для ЗМІ анонсі візиту значилася участь у кількох урочистих заходах, як-от: відкриття навчального року в Закарпатському угорському інституті ім. Ф.Ракоці, відкриття міжнародного пункту пропуску, відвідини виставки-ярмарку… І хоча зацікавленість високого гостя політичними процесами в Україні ніде не афішувалася, тема майбутніх парламентських виборів та участь у них угорської меншини, поза сумнівом, також активно порушувалася.
Закарпатські угорці - не тільки найчисельніша (150 тис., або 12% від загального числа населення), а й найуспішніша в політичному плані національна меншина області. Незважаючи на перманентне протистояння двох національно-культурних товариств (які з часом утворили свої політичні партії), угорці спромоглися делегувати своїх представників до Верховної Ради більшості скликань - практично завжди, коли вибори в Україні проводилися й за мажоритарною системою. На пропорційних виборах 2006-го, а затим і 2007 року жодного прохідного місця у списках загальноукраїнських партій для закарпатських угорців не знайшлося. Однак у 2012 р., попри навіть програш кандидата від Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ) Міклоша Ковача у так званому угорському окрузі (про що трохи нижче), інший кандидат - голова Демократичної партії угорців України (ДемПУУ) Іштван Гайдош - таки потрапив до парламенту. Він отримав прохідне місце в списку Партії регіонів після того, як від нього відмовився представник ТУКЗ, що вирішив балотуватися як мажоритарник, знаючи наперед про мізерні шанси на перемогу.
Незадовго до виборів, що відбудуться 26 жовтня, закарпатські угорці також зробили максимум, щоб отримати свого представника в майбутній Раді.
1 травня в Ужгороді ТУКЗ підписав декларацію про співпрацю з кандидатом у президенти П.Порошенком. У відповідь на підтримку угорців на виборах тоді ще кандидат в одному з пунктів декларації пообіцяв забезпечити парламентське представництво угорців Закарпаття. І щойно з'ясувалося, що вибори пройдуть за старою, змішаною, системою, ТУКЗ подав до Центрвиборчкому заяву з проханням утворити на Закарпатті мажоритарний округ з урахуванням інтересів угорської громади.
Бажання угорського товариства легко пояснити - на час мажоритарних виборів 1994-го, 1998-го та 2002 рр. в окрузі, що включає Берегівський і Виноградівський райони області, угорці становили більш як половину населення. Тому один з угорських кандидатів, незалежно від
своєї партійної належності, мав реальні шанси на перемогу (що реалізувалося на практиці). Однак перед виборами 2012 р. межі 73-го округу істотно змінили - Берегівщину (найбільший угорськомовний район Закарпаття) розділили між двома округами в інтересах тодішнього провладного кандидата - першого заступника губернатора Івана Бушка, який, зрештою, і виявився переможцем. Угорців у окрузі залишилося всього 33,6%, тому їхній кандидат не мав жодних шансів на перемогу.
Прохання ТУКЗ повернути межі 73-го округу підтримав і губернатор області Валерій Лунченко (тепер уже колишній), котрий теж звернувся з відповідним зверненням до ЦВК і президента. Адже в пункті 3 частини 2 статті 18 Закону України від 21.11.2013 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства з питань проведення виборів" прямо вказано, що межі мажоритарних округів визначаються з урахуванням, зокрема, й інтересів національних меншин.
Однак практичного результату ці звернення не дали. ЦВК відмовилася задовольнити їх з формальних причин, одна з яких полягає в тому, що змінювати межі мажоритарних округів під час виборчого процесу не можна. На рішення ЦВК миттєво зреагував угорський уряд. Держсекретар зовнішньополітичних відносин Угорщини Арпад Потапі дипломатично висловив жаль, що, незважаючи на підписану декларацію між П.Порошенком і ТУКЗ, на Закарпатті не створено окремого "угорського" округу, через що місцеві угорці не зможуть обрати свого представника в парламенті. Урядовець побачив у цьому серйозне порушення прав закарпатських угорців і висловив стурбованість, що в Україні ні законодавство, ні політичні обіцянки не гарантують прав національних меншин.
ТУКЗ своєю чергою, не зумівши змінити межі 73-го округу через ЦВК та український суд, заявив, що шукатиме захисту прав закарпатських угорців у Європейському суді з прав людини. Утім, незабаром напругу таки вдалося знизити. Після формування партійних списків стало відомо, що прохідне 62-ге місце у Блоці Петра Порошенка дісталося голові ТУКЗ - першому заступникові голови Закарпатської облради Ласло Брензовичу. Однак це аж ніяк не означає, що проблему розв'язано остаточно.
- Різні країни по-різному забезпечують представництво своїх національних меншин у вищому законодавчому органі, - розповів DT.UA Ласло Брензович. - У Румунії, наприклад, кожна нацменшина голосує за свій список, і, незалежно від кількості голосів, як мінімум один її представник проходить до парламенту. Така ж система діє і в Хорватії. У Сербії для списків нацменшин скасовано прохідний бар'єр. Що ж до України, то ми, якщо теперішні вибори передбачають мажоритарну систему, домагалися, щоб в одному з округів, як і раніше, більшість виборців була угорцями. Цей принцип слід застосовувати не тільки до закарпатських угорців, а й, наприклад, до чернівецьких румунів чи одеських болгар. Тобто прохідне місце в партійному списку - це не зовсім те, чого ми прагнули. Наша організація давно в політиці й знає, що є принципові речі, які слід відстоювати. Україна має бути правовою державою і захищати права нацменшин, у тому числі й щодо виборів, на законодавчому рівні.
- Після включення вас до списку Блоку Петра Порошенка ТУКЗ відмовиться позиватися до Європейського суду?
- Ні, позов готується і буде поданий до Європейського суду.
Позицію ТУКЗ можна зрозуміти. Адже якщо П.Порошенко й виконав одну з домовленостей з угорцями, то лише формально. Одна річ - надати можливість висуванцю від угорської партії самостійно перемогти в мажоритарному окрузі й бути підзвітним своїм виборцям і зовсім інша - провести його за списком своєї партії й отримати лояльного депутата, в якого значною мірою зв'язані руки. Включенням В.Брензовича до списку президентський блок фактично змусив угорську партію агітувати за провладних кандидатів (відповідного рішення ТУКЗ поки що немає, але воно цілком очікуване). Хоча в підписаній 1 травня декларації йшлося лише про підтримку угорцями П.Порошенка на президентських виборах.
Загалом, угорські партії на Закарпатті завжди намагалися триматися осторонь загальноукраїнських політичних проектів, а працювали чітко на своїх виборців. Інтеграція в чинну владу може зіграти з ними злий жарт. По приклади далеко ходити не треба. Теперішній представник угорців у Верховній Раді Іштван Гайдош, який став нардепом 2012 року завдяки 72-му місцю в списку Партії регіонів, після Революції гідності не тільки позбудеться мандата, а й уже зазнав, так би мовити, непоправних іміджевих втрат. Він вирішив не балотуватися на наступних виборах і навіть пішов з посади голови ДемСУУ, яку очолював 12 років. То чи не повторить ТУКЗ шлях свого одвічного конкурента?