У проекті базового закону «Про мови України», який підготувала Партія регіонів і незабаром направить у Верховну Раду, визначений перелік з 16 мов, які можуть вважатися регіональними.
Це білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, караїмська, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, російська, румунська, словацька й угорська.
Законопроект наділяє правом впроваджувати регіональні мови місцеві ради всіх рівнів. Це можливо, якщо кількість носіїв мови на відповідній території складає не менш як 10% її населення. Якщо кількість носіїв мови є меншою за згадану цифру, заходи щодо її підтримки застосовуються за рішенням місцевої ради.
Крім того, законопроектом закріплено особливий порядок виявлення носіїв мов. Чисельність мовної групи повинна встановлюватися на підставі даних Всеукраїнського перепису населення, проведеного у 2001 році.
Ці дані можуть уточнюватися за підсумками опитування осіб, які проживають на відповідній території, чи шляхом збирання підписів таких осіб під свідченням про їх належність до мовної групи. Опитування можуть організовувати органи державної влади та самоврядування, об’єднання громадян і органи самоорганізації населення.
При цьому закон не дає відповіді на питання про те, яким чином проводитимуться такі опитування та збиратимуться підписи і хто встановлюватиме достовірність їхніх результатів.
Докладніше читайте в статті Дениса Ковриженка «До деяких питань мовознавства» у свіжому номері «ДТ».