Винесена у заголовок фраза, зізнаюсь, не моя. Це репліка, кинута в депутатський зал заступником голови Верховної Ради Криму. Втім, мова не про те, що колишній начальник піонертабору вознісся до таких владних висот і тепер дозволяє собі зневажливо називати колег-депутатів «корєшочками». Виглядає, що Верховна Рада Криму, яка зібрала у своїх стінах переважно директорів та начальників, так і не стала справжнім парламентом, якщо не юридично, то хоча б за духом, атмосферою. Аванси, що видавалися представницькому органу автономії у березні 1998 року, не виправдалися. Депутати Верховної Ради АРК нинішнього скликання, попри безсумнівно високий рівень професіоналізму на основному місці роботи, виявилися не менш заполітизованими і політично безпринципними конформістами, аніж їхні попередники. Але тут місцеві спостерігачі відзначають ще й недалекоглядність і політичну наївність більшості нинішніх народних обранців та авторитарні замашки, всепоглинаючу любов до свого владного крісла і схильність до месіанства спікера Леоніда Грача, який так і не став головою всіх депутатів. Обкомівські манери і принципи керування зіграли злий жарт з колишнім улюбленцем кримських журналістів, і тепер саме з іменем Леоніда Грача більшість аналітиків пов’язує нинішній стан Верховної Ради Криму, яка безнадійно загрузла у болоті політичної кризи.
Минулий тиждень не приніс якихось радикальних змін у картину політичного протистояння в кримських верхах, яке триває уже понад два роки, а останні три-чотири місяці набрало ознак внутрішньопарламентської кризи. І цього разу проурядова депутатська більшість уже вкотре продемонструвала, що Леонід Грач не володіє ситуацією і здатний лише блокувати ініціативи цієї більшості. З іншого боку, перевага проурядових сил видається надто крихкою, а їхня залежність від президентської думки — надто значною, щоб іти на радикальне розв’язання ситуації. Тож цієї середи антиграчева опозиція (яка, втім, не любить і дивується, коли її називають опозицією, усі — солідні люди, директори, глави держадміністрацій, члени уряду...) вкотре спробувала посунути Грача. І привід був гарний — за рішенням Конституційного суду від 28 лютого, Верховна Рада АРК мусила у двомісячний термін привести у відповідність із чинним законодавством нормативно-правові акти, які суперечать Конституції України. Такими було визнано норми чотирьох постанов ВР автономії.
Особливо великі сподівання опоненти Л.Грача покладали на той момент, коли розглядатиметься питання про регламент. А документ цей і справді унікальний, бо треба бути абсолютно сліпим, чи в прямому, чи у політичному сенсі, щоб не зрозуміти, що він встановлює в кримській Верховній Раді ледь не самодержавний лад. Доки діє цей регламент, навіть абсолютна більшість депутатів не може внести жодного питання на обговорення сесії, якщо цього не схвалить президія. А вона не схвалить, якщо хоча б одна постійна комісія буде проти. Оскільки дві третини членів президії є однопартійцями або палкими прихильниками спікера, то стає зрозумілим, чому Л.Грач уже майже півроку розводить парламентську більшість, не докладаючи аж надто великих зусиль. І не велика біда, що за цей час керований лідером кримських комуністів автономний парламент не розглянув і десятка питань — важливих чи не дуже.
Думаю, жоден регламент не врятував би спікера, якби не особлива позиція щодо цього питання президента. Не давши свого благословення на зміну голови ВР Криму, Леонід Кучма отримав палкого прихильника, який не тільки вгамував антипрезидентські настрої серед кримських комуністів, але зробив останніх «пропрезидентською» силою, яка готова підставити плече у протистоянні «націонал-фашизму» (українському) і «націонал-радикалізму» (кримськотатарському). Втім, президент нинішнього тижня отримав ще один, чи не вирішальний важіль для того, щоб 100 кримських депутатів, незважаючи на власні політичні переконання і ставлення до преферансу чи співу під гітару, усі як один поповнили лави президентських прихильників.
Отже, депутати внесли відповідні поправки лише до однієї постанови — «Про кадрову роботу в АРК». Для внесення змін ще до 3-х нормативно-правових актів, як не старався спікер, не вистачило кілька голосів. Причому проект постанов про внесення поправок до регламенту і до положення про Рахункову палату не ухвалено навіть за основу. Відповідальність за такі наслідки голосування комуністи поклали на парламентську більшість, а більшість — на комуністів на чолі зі спікером. Останній, очевидно, оприлюднить результати поіменного голосування і подасть їх президенту Кучмі.
Один з лідерів парламентської більшості міністр фінансів Криму Людмила Денисова, пояснюючи, чому її однодумці не голосували за внесення змін до постанов, визнаних неконституційними, заявила, що поправки, запропоновані Л.Грачем, мають «косметичний характер і не віддзеркалюють повною мірою вимоги, поставлені Конституційним судом». Представники більшості звинувачують спікера у нездатності організувати роботу Верховної Ради і небажанні йти на компроміс.
Звісно, Леонід Грач з цим не погоджується. Він вважає, що деякі депутати плетуть тенета змови проти кримської автономії. За його словами, все, що відбувалося на квітневій сесії ВР Криму під час розгляду питань, пов’язаних з приведенням у відповідність положень низки нормативно-правових актів з рішенням Конституційного суду — далеке від інтересів Автономної Республіки Крим і загрожує її повноваженням та й взагалі її існуванню.
Леонід Грач, хоча до компромісу його закликали найавторитетніші кримські депутати, відмовився іти на бодай якісь поступки. І можна сказати, що він знову переграв опонентів. Для якихось радикальних дій у тих залишається лише травень з його традиційними виступами кримських татар. Далі — літо, а значить курортний сезон і перенесення літньої столиці країни до Південнобережжя. Спокій стомленого від політичних криз президента порушити не наважиться в Криму ніхто, навіть меджліс, а тим більше — депутати з парламентської більшості.
А от у чому програв Грач, до того ж, серйозно, так це в конфлікті з одним із найавторитетніших в Криму та за його межами політиків — з Миколою Багровим. Останній довго не втручався у політичне протистояння, всіляко відмовлявся від пропозицій очолити посполитий рух проти нинішнього спікера. Зі своїм авторитетом, зв’язками і досвідом колишній кримський лідер, а нині ректор Таврійського Національного університету міг би стати реальною загрозою для Л.Грача. В середу М.Багров виступив з парламентської трибуни з різкою критикою як більшості, так і спікера, поклавши відповідальність за кризу на обидві сторони. У відповідь голова ВР автономії просто образив свого колишнього вчителя, який свого часу знаходив спільну мову і з Леонідом Кравчуком, і з Мустафою Джемілевим, і з Юрієм Мєшковим, і з багатьма більш дрібними політиками найрадикальніших поглядів і позицій. Тепер якщо антиграчева опозиція поставить на Багрова, а той таки погодиться взятися за справу, то, на думку місцевих спостерігачів, Л.Грач з командою можуть пакувати валізи.
Але повернемося до нової лояльності Верховної Ради Криму офіційному Києву. Хоч би як там було, а два місяці, відведені місцевому парламенту Конституційним судом, через два тижні скінчаться, і тоді Президент України отримає формальне право розпустити Верховну Раду АРК. Чи буде він це робити за рік до виборів — питання, звичайно, спірне, але кримські депутати, судячи з їхньої нинішньої поведінки, долю не спокушатимуть — це точно.
А щодо згаданої нафтобази, то на Феодосійському нафтоперевалочному підприємстві, яким керує один з опозиційних Леонідові Грачу депутатів, поки що і ладу, і користі більше, аніж у представницькому органі кримської автономії. Але хіба це аргумент у суперечці за владу?