Це - Георгій Гонгадзе. Не бренд. Не партійний жупел. Не об’єкт політичного розміну, шантажу та гарантій. Це - живий Гія. Той, котрий щедро любив і щиро ненавидів; позичав гроші й піднімав тости; полював за ексклюзивами в країні цензури і підхалтурював, аби прогодувати сім’ю; воював у Грузії та носив нашу вишиванку; схиляв коліна біля труни друга й присідав навпочіпки, щоб заглянути в очі своїм дівчаткам-близнючкам.
Цей череп був знайдений на місці, вказаному заарештованим Пукачем. Генеральна прокуратура офіційно заявила про висновки медико-криміналістичної експертизи: «Фрагменти черепа належать Георгію Гонгадзе». На першому ж допиті Пукач, чиї свідчення вкрай важливі, однак не є істиною в останній інстанції, назвав три прізвища. Одного з них уже немає в живих. Та і нині живі та здорові - Кучма і Литвин - дотепер не отримали повісток із викликом на допит. Точно так само, як не отримали їх екс-генпрокурор Потебенько, його заступник Баганець, екс-прокурор Київської області Бойко, екс-секретар РНБО Марчук, екс-голова СБУ Деркач.У той же час Ющенко за п’ять місяців до закінчення строку свого президентства заявив, що через місяць громадськість одержить «відповідь на запитання хто і чому гальмував розслідування перші п’ять років»...
Так, немає в живих Кравченка, Ферре, Гончарова та Киселя. Однак інші носії таємниці живі. І не в маразмі. Отже, ще нічого не втрачено. Все, крім життя, підлягає відновленню. І якщо ця слідча група не доб’ється нічого, крім надання можливості в ім’я передвиборного фонду шантажувати багатих родичів екс-президента і паралельного опускання й без того невисокого рейтингу одного з кандидатів у президенти, то наступна або та, що прийде за нею, безсумнівно розбереться з тим, навіщо і за чиїм наказом 16 вересня 2000 р. був викрадений, задушений і розчленований Георгій Гонгадзе. Тому що більшої ганьби, більш помітної плями на мундирі нашої країни немає.