Розмови про те, що влада готується коригувати нещодавно ухвалений закон про вибори народних депутатів стають дедалі нав’язливішими. Пакет зі змінами (який передбачає зниження виборчого бар’єра, дозвіл формувати виборчі блоки, заборону на одночасне балотування в одномандатних і багатомандатних округах, коригування принципів формування комісій тощо) то виймають зі столу на Банковій, то ховають назад.
З одного боку, падіння рейтингу влади, що триває, стимулює її готовність підправити профільний закон, полегшити передвиборне життя собі й підпсувати її опозиції. З іншого, брутальне втручання у правила проведення кампанії може ускладнити й без того непрості відносини вітчизняного режиму із Заходом.
Ухвалений 17 листопада закон про вибори став плодом складних домовленостей між владою (яка виторгувала змішану виборчу модель) та опозицією (яка домоглася закріплення відносної прозорості виборчих процедур). Проте не слід забувати, що в цих переговорах був і ще один фактичний учасник.
Нагадаємо, що свої побажання до проекту закону висловлювали не тільки ПАРЄ та Венеціанська комісія, а й авторитетна американська структура «Міжнародний фонд виборчих систем» (IFES). Робочий варіант документа, згідно із досягнутою раніше домовленістю, був переданий IFES вітчизняним Мін’юстом улітку минулого року. Наприкінці вересня експерти спрямували до Києва зауваження. Звіт заокеанських спеців був стримано критичним. Вітаючи появу низки корисних законодавчих новел, американські правознавці зазначили: документ далекий від досконалості. Робочу групу з підготовки закону покартали за недостатню прозорість та відверте ігнорування продуктивної ідеї кодифікації виборчого законодавства. Крім того, IFES дозволив собі обережно засумніватися в доцільності зміни виборчої моделі. У звіті фонду йдеться, що «підвищення бар’єра з 3% до 5% і позбавлення партій права створювати виборчі блоки в комбінації з мажоритарним характером нових округів негативно позначиться на перспективах багатьох дрібних партій… Є великі сумніви в необхідності змінювати систему саме тепер…» Водночас фахівці IFES обмовилися: не їхня справа визначати, «чи є запропонована система «хорошою» для України… В остаточному підсумку питання про те, яким саме бути закону, повинні вирішувати самі українці». Опрацювання моделі - прерогатива українського законодавця, а іноземні знавці мають право лише запропонувати «рекомендації для поліпшення якості тексту та підвищення рівня його відповідності міжнародним стандартам».
На Банковій тоді було ухвалено рішення - не дратувати Захід без приводу і, по можливості, врахувати ті рекомендації IFES та Венеціанської комісії, які стосувалися шліфування процедур проведення виборів. Що й було зроблено руками тимчасової парламентської спецкомісії. За нашою інформацією, уточнена версія закону західних експертів влаштувала більше.
Цікаво згадати, як змінювалася точка зору керівництва «Батьківщини» у день ухвалення закону. Вранці 17 листопада Олександр Турчинов віддав парламентській фракції команду не підтримувати документ. Удень пішла нова, діаметрально протилежна, настанова. Згідно з інформацією наших джерел, пояснюючи соратникам свою позицію, Олександр Валентинович передав зміст недавньої розмови з лідером «Фронту змін». Мовляв, Яценюк мав розмову з послом США, і той, за словами Арсенія Петровича, рекомендував опозиції голосувати за уточнену версію закону. Джон Теффт нібито послався на думку фахівців IFES, які зазначили, що після внесених коректив документ став цілком прийнятним. Наше джерело тоді висловило припущення, що серед співрозмовників постпреда Сполучених Штатів у ті дні були не тільки вожді опозиції, а й стовпи режиму.
Чинний закон був компромісом, який усіх почасти влаштував. Якщо сьогодні влада захоче втрутитися у зміст документа, вона ризикує викликати черговий напад роздратування на Заході, передусім у Вашингтоні. До цього Віктор Федорович поки що морально не готовий.
Утім, Банкова може частково підправити закон і не повертаючи його в зал. Як відомо, 14 років тому Конституційний суд пояснив, що одночасне висування тих самих кандидатів і за партійними списками, і в мажоритарних округах, є порушенням Основного Закону. Однак те рішення не зупинило розробників чинного закону, які давню заборону попросту ігнорували. Як можна усунути подібну нестиковку? Звернутися до КС іще раз. У разі винесення прогнозованого позитивного рішення, визнане неконституційним положення автоматично вилучать із закону. Без допомоги залу.
У скасуванні норми про подвійне балотування зацікавлені не тільки прихильники правової чистоти. У ній зацікавлена й влада. Скасування так званого «дубляжу» змусить багатьох сильних кандидатів від опозиції втікати з «мажоритарки» від гріха подалі, й чіплятися за прохідні місця у списках. Владі подібне метання конкурентів, зрозуміла річ, тільки на руку.
Хоча питання про те, де знайти достатню кількість персонажів, здатних пройти сито округів, актуальне і для влади, і для опозиції. Кадровий голод - очевидний. Харизматів мало. А грошей треба багато. За останніми чутками, вартість місця у прохідній частині списку, як і погоджений доступ на мажоритарний округ, нині доходить до десяти мільйонів. Природно, не гривень.
Необхідну кількість голосів під відповідним зверненням до Конституційного суду вже начебто зібрано. Але чи буде подано і коли, поки що невідомо. Влада вичікує. Зі страхом очікує свіжих соціологічних вимірювань.
А ще влада готується. Останні, досить симптоматичні, кадрові призначення свідчать про те, що влада має намір оборонятися. Будь-якими засобами.
Сенсаційні викриття «перебіжчика» Романа Забзалюка почасти в цьому переконують. І нехай самовпевнений базіка Рибаков насправді не настільки впливовий, як хоче здаватися. Але його убогі одкровення дають уявлення про рівень цинізму влади. А ще - про те, наскільки важливі для влади майбутні парламентські вибори. У цьому - відносна цінність «плівок підполковника Забзалюка». Незалежно від того, ким він насправді є - блискучим контррозвідником чи не один раз купленим нардепом.
Питання, як далеко влада готова зайти у прагненні будь-що домогтися свого на цих виборах, залишається відкритим. Настільки ж неясна потенційна здатність опозиції до опору. І готовність суспільства. Скандал навколо Забзалюка і Рибакова країну збурив мляво. Громадяни країни, які проковтнули «справу Гонгадзе», попросту об’їлися разючими фактами.
Останнім часом багато йшлося про внутрішні протиріччя у провладній команді. Дехто навіть прогнозував незабаром розкол із незворотними наслідками. Але «регіонали» відомі своїм умінням об’єднуватися перед обличчям спільного ворога. Майбутні вибори можуть штучно зцементувати розбалансовану команду. Страх перед майбутнім - чудовий допінг.
Словом, Захід у черговий раз вирішено без приводу не злити. І закон повеліли поки що не чіпати. Він і в нинішній його редакції надає можливість маневру.
Профільний документ, який окремі члени КОД колись подавали як «перемогу над владою», уже дав привід тій самій «об’єднаній опозиції» говорити про можливе шулерство Банкової вже на стадії формування виборчих округів. Як стверджують знавці, закон, по суті, не визначає чіткого механізму формування округів.
Над їх нарізкою трудяться члени ЦВК. У кожного з них - по дві області, від кураторства звільнили тільки голову Центрвиборчкому. Кількість округів має бути затверджена не пізніше 10 квітня, межі - до 30 квітня.
Але над «окружними» картами працюють і на Банковій. Завдання зрозумілі:
- корекція кількості округів у нелояльних до влади областях;
- завчасний розподіл провладних кандидатів;
- нарізка округів під конкретного кандидата (або проти нього).
Підсумкам кропіткої роботи, за ідеєю, судилося лягти в основу офіційних постанов ЦВК, де дев’ять провладних членів комісії продовжують мірятися силами із чотирма бютівцями і двома висуванцями від усіма забутої «Нашої України».
Отже, згідно з п. 1 ст. 19 чинного закону вибори депутатів проводяться в загальнодержавному окрузі, який охоплює всю територію України та закордонні виборчі дільниці, а також у 225 одномандатних округах, які утворюються Центральною виборчою комісією і функціонують на постійній основі. Останнє твердження, у принципі, має раз і назавжди викорінити проблему маніпуляцій з нарізкою округів. Але це в майбутньому. Нині ж влада на цілком законних підставах перекроює електоральну карту на свій розсуд. Маючи в розпорядженні базові, зазначені в законі, пункти, що регулюють цей процес:
- округи створюються з приблизно рівною кількістю виборців (у підсумку маємо 225 округів у середньому по 160 тис. виборців; допустиме відхилення плюс/мінус 12% що, у принципі, не суперечить загальноприйнятим міжнародним нормам. Тобто максимальна кількість виборців в одномандатному окрузі становить близько 181 тис., а мінімальна - майже 142 тис.);
- до складу округу не можуть входити території двох і більше регіонів (що забезпечує нерозривність округів у рамках областей. Однак дозволяє розірвати округ у межах однієї області і створити анклав);
- округи формуються на базі Державного реєстру виборців (до якого на сьогодні вже немає істотних претензій ні з боку опозиції, ні з боку громадськості).
Закріпивши в законі ці цілком прогресивні норми, законодавець не запропонував ЦВК чіткого покрокового механізму, як ці пункти трактувати і виконувати. У результаті чого і Центрвиборчком, і влада дістали можливість, по суті, керуватися власною логікою.
Зауважимо: ще 2007 року свій варіант територіальної організації виборів запропонував депутат Юрій Ключковський. За словами автора, за бажання документ можна було б досить оперативно адаптувати під змішану виборчу систему, де чітко й прописати принципи формування округів, дільниць і комісій. Однак подібний законопроект для влади актуальності не становить.
Сьогодні Банкова відпрацьовує і механізм територіальної організації виборів, і технологію своєї майбутньої перемоги…
Київ. Місто, яке ніколи не було особливо лояльним до Януковича та його партії. Що менше округів, то менше проблем у Віктора Федоровича. У столиці - 2,1 млн. виборців. Виходячи із закріпленої законом норми отримуємо 13 округів. Проте в законі є й інша норма: виборець, який голосує за кордоном, автоматом плюсується до столиці. Усього 400 тис. душ. Запитання: вони плюсуються на етапі формування округів чи після створення закордонних дільниць, які додадуть до вже сформованих округів?
«Рішення про кількість округів для кожного регіону ми повинні ухвалити за 200 днів до дня голосування, а дільниці, у тому числі й закордонні, формуються за 190. Тобто на момент визначення кількості округів, ще не буде закордонних дільниць, які ми повинні будемо рівномірно розподілити по округах Києва», -зазначає член ЦВК Михайло Охендовський.
«Але якщо ми приплюсуємо дільниці до вже сформованих округів, то порушимо норму про допустиму кількість виборців в окрузі, - уточнює інший член ЦВК Андрій Магера.
«Ніякого протиріччя в цьому разі немає. Такий виняток із загального правила закріплений самим законом», - ставить крапку в заочному діалозі Охендовський.
Але ж різниця виходить істотна. 13 чи 16? На користь опозиції чи на користь влади? Спробуйте здогадатися.
За тим самим принципом може бути відбудована методологія формування округів у всіх областях. Там, де електорат «свій» (Донецька область, нехай там за останні шість років на 15% і зменшилася кількість населення, Луганська), там більше округів і мінус 12% від середньої кількості. Де «чужий» (Львівська, Тернопільська та ін.), там менше і плюс 12%. Схожа ситуація може скластися на Черкащині і Полтавщині. Усе за законом. Однак є два нюанси. З одного боку, «свій» і «чужий» електорати сьогодні неабияк перемішалися. Через дивну успішність реформ Віктора Федоровича. З іншого боку, така тенденція формування округів надто вже впадає в око. Хоча кого це сильно може схвилювати у тій-таки ЦВК, якщо там дев’ять на шість?
Наступний напрям - формування округу під кандидата (або проти).
Приклад №1. Вінницька область. 120-й округ. По суті - мікромодель України: Козятин (зважений центр), Хмільник (аграрний Захід), Калинівка (промисловий Схід). Від влади висувається заслужений залізничник Олексій Кривопишин. За останніми даними, «заріжуть» Хмільник.
Приклад № 2: Чорнобаївський р-н, що на Черкащині. З 2002 року округ підгодований екс-бютівцем Богданом Губським. Сьогодні Богдан Володимирович начебто й у владі, проте не ладнає з губернатором. Останній, до речі, як і всі інші, традиційно передає свої пропозиції про межі округів у ЦВК. Отже, цей округ можуть або розділити навпіл, або розкидати по різних районах, які не межують між собою. Мета - розбити сформоване електоральне ядро.
Приклад №3: Формування анклавів у межах області. Наприклад, там, де очевидним є компактне проживання етнічних і релігійних меншин. Обговорюється пропозиція об’єднати в один округ Шумський, Кременецький і Лановецький райони Тернопільської області, які перебувають під впливом Почаївської Лаври…
Парламентська кампанія, яка, по суті, вже стартувала, є тестом як для опозиції, так і для влади. Основна технологія перемоги для опозиції - об’єднання сил. При цьому залишається відкритим питання, на якій основі і навколо чого. А від цього прямо залежить, чи зможе вона в разі успіху стати якісною альтернативою владі. Поки що в пошані розмови не про ідеї, а про персон. «Батьківщина» і «Фронт змін» мляво обговорюють питання об’єднання. Яценюк запропонував себе як перший номер об’єднаного списку. Турчинов подумав - і висунув зустрічну умову - у цьому разі Арсеній Петрович зобов’язується підтримати Юлію Володимирівну на наступних президентських виборах. Якщо її, звісно, на той час звільнять. Тепер думає вже Яценюк.
Для влади ж перемога - це привід інтенсивно попрацювати на країну. Та це явно не про Віктора Федоровича…