Журналісти продовжують поповнювати ряди здобувачів депутатських мандатів. Вчора остаточно відмів будь-які сумніви з приводу своїх планів, принаймні на найближчі три місяці, Микола Вересень, який твердо вирішив йти у владу. Спосіб пересування вибраний досить оригінальний — у Команді озимого покоління. Цей суб’єкт виборчого процесу, відомий також за назвою НЛО або об’єднання Валерія Хорошковського, у традиційному наборі партій і блоків, представлених у соціологічних рейтингах, поки що не помічений. Можливо, виправленню ситуації посприяє поява в Команді яскравої, харизматичної та популярної особистості.
— Чесно кажучи, уявити тебе в парламенті, так би мовити, по той бік бар’єра, досить важко. Залишався б із нами, навіщо тобі туди?
— Якщо слідувати твоєму питанню, то я люблю цирк. А якщо не слідувати, то моє рішення — результат міркувань останнього року. А останні кілька місяців, які я провів у поїздках країною як член «Хартії-4» і Комісії з журналістської етики, показали: ситуація близька до катастрофічної. Відносини влади і суспільства нагадують діалог сліпого з німим. Український політикум важко хворий, проте суспільство здатне видужати. Тому я і дійшов думки змінити власну якість, щоб спробувати змінити якість навколишнього середовища — соціального, економічного, але насамперед журналістського.
— В Олександра Зінченка може з’явитися серйозний конкурент. Слід думати, кінцевий шлях твого походу — комітет із ЗМІ?
— Взагалі, наскільки я знаю, за жодним місце глави комітету не закріплено на все життя. Звичайно, проблеми журналістського середовища хвилюватимуть мене завжди, оскільки журналістикою займаюся майже 12 років. І це найважливіші для мене роки. Та не менше мене хвилює те, що облаштовуючи державу, ми забули про суспільство. А це далеко не те й саме. Більш того, часто одне суперечить іншому. Основою країни є суспільство, а держава лише регулятор, створений для його зручності. Потрібно змінити крен. А цим можна займатися не лише в комітеті з ЗМІ.
— Та, наскільки відомо, тебе запрошували в списки інших партій і блоків, серед яких називалася і «Наша Україна». Чому такий дивний вибір?
— Усього їх було шість. Якісь партії не підходили мені з ідеологічних мотивів, з іншими я б гарантовано проходив. Проте мені не цікаво йти в обозі й проспати три місяці. Це ж об’єднання, як мені здається, зовсім не схоже на ті, що вже є. Воно випромінює зовсім іншу енергетику. І вимагає великої роботи.
— Ти заявив щодо призупинення членства в «Хартії-4» і про вихід із Комісії з журналістської етики. Чому?
— Тому, що брати участь в кампанії і одночасно бути журналістом — це вкрай низький ступінь цивілізованості.