На щастя, ми і не у всесвіті божевільного російського диктатора.
Ми чітко розуміємо, що і чому відбувається. Ми знаємо на чиєму боці правда і справедливість. Ми не нападаємо, ми захищаємо землю наших батьків та дітей.
Ми маємо реальних залізних людей — наших воїнів на фронті.
Наша армія — боєздатна та досвідчена, вона вміє і може воювати. Наші воїни обов’язково переможуть, попри будь-які кількісні переваги, бо чітко усвідомлюють ціну цієї перемоги.
Але армія не може воювати без підтримки — ми потрібні нашим військовим.
Ми маємо стати надійним тилом, тими хто попіклується про країну, поки солдати її захищають. Ми потрібні на робочих місцях, спокійні та врівноважені.
Зберігати спокій зараз дійсно важко, але треба. Нам всім дуже страшно і це абсолютно нормально.
Але зайві паніка та безлад — допомога ворогу. На це він і розраховував, завдавши масового удару по всій території України. Він хоче щоб ми тікали, ставали в черги, палили бензин у заторах, билися за воду в магазинах, ночували в чужих ліжках чи полях. Він хоче наших страждань і страху.
Хай йде до біса!
Ми працюємо допоки маємо змогу це робити. І якщо ви теж маєте змогу працювати, то це найкраще, що ви зараз можете зробити.
Будьте пильні та обережні. Зберігайте спокій та тверезість думок. Підтримуйте інформаційну гігієну і робіть все можливе, щоб наша армія і далі могла нас захищати. Зараз час кожному стати справжнім героєм, а не коміксовою карикатурою.
Ми пережили не одну війну, не одну революцію, і не одну кризу.
Ми — чемпіони із виживання у складних умовах.
Якщо ми не здатні пережити і це, то хто тоді здатен?
Стоїмо!