Від трьох до семи років ув’язнення можуть отримати директор мистецького об’єднання «Дзига» Маркіян Іващишин і гендиректор ВАТ «Троттола» Ярослав Рущишин. Львівські податківці стверджують, що вони винні у несплаті податків на суму понад 100 тисяч гривень. За версією слідства, це стало можливим внаслідок проведення фестивалю «Слухай українське!» два роки тому. Судовий процес почнеться у Львові наступного тижня.
Два роки тому, напередодні виборів до Верховної Ради, «Дзига» організувала і провела у клубі «Лялька» низку концертів провідних українських рок-груп. Ці концерти були об’єднані спільною назвою «Слухай українське!» і мали на меті дещо більше, аніж просто розважити молодіжний електорат напередодні виборів. Йшлося про те, що претендентам на депутатський мандат від Львова необхідно виробити єдину програму стосовно підтримки української музики і, в разі перемоги на виборах, послідовно її втілювати.
Участь у «круглих столах», які стали логічним продовженням концертів «ВВ», «Океану Ельзи», «Мандрів», «Скрябіна», «Плачу Єремії», взяли близько десяти кандидатів у депутати, зокрема такі відомі у Львові люди як гендиректор корпорації «Артор» Микола Рогуцький, головний редактор «Високого Замку» Степан Курпіль, тележурналіст і продюсер Микола Княжицький, Тарас Чорновіл, Тарас Стецьків та інші. До речі, саме п. Княжицький тоді уклав своєрідний перелік кроків, необхідних для покращення становища вітчизняних виконавців, який підписали усі кандидати у депутати.
Однак львівських податківців фестиваль «Слухай українське!» зацікавив зовсім з інших мотивів. Після публікації у «Львівській газеті» низки різко критичних статей про діяльність вищих посадових осіб ДПА у Львівській області, зокрема про тодішнього шефа обласних податківців Сергія Медведчука і його заступника Мирослава Хом’яка, у вересні минулого року були порушені кримінальні справи проти засновників видання — Маркіяна Іващишина і Ярослава Рущишина. Впродовж останніх півроку тривали масовані перевірки і мистецького об’єднання, і ВАТ «Троттола» («ДТ» уже згадувало про цей конфлікт на своїх сторінках). Проте жодних вагомих порушень, які б тягнули на кримінал, так і не виявили.
Втім, якщо зловживань немає, їх можна придумати — фестиваль «Слухай українське!» підійшов ідеально. Те, проти чого збиралися боротися і «Дзига», і кандидати в депутати, тобто збитковість і проблемність українського шоу-бізнесу, виявляється можна викрутити проти них самих.
Зрозуміло, що музичні фестивалі фінансуються за рахунок спонсорів, які там рекламуються. Наприклад, «Слухай українське!» спонсорували UMC, «Менс», «Троттола», «Стек», «Корн» та інші відомі фірми. Так от, за версією слідчих-податківців, «Троттола» насправді не спонсорувала фестиваль і не рекламувалася, а... відмивала гроші. Тобто гендиректор «Троттоли» Ярослав Рущишин увійшов у злочинну змову з директором МО «Дзига» Маркіяном Іващишиним і, задіявши злочинну схему, приховав від оподаткування понад 100 тисяч гривень. Підставою для таких тверджень є те, що під час концертів, за версією слідства, ведучі нібито не оголошували «Троттолу» у переліку спонсорів.
Щоб довести це, слідчі допитували масу людей, які були на цих концертах — включно з музикантами з ВВ та «Океану Ельзи». Очевидно, що згадати через два (!) роки про те, чи звучало зі сцени слово «Троттола», м’яко кажучи, важко. Більшість відвідувачів цього просто не пам’ятають.
Однак, як свідчать матеріали, що є у розпорядженні «Газети», слідству вдалося знайти Ногу В.В., Кагуя С.В. та якогось Павелка (без ініціалів), котрі стверджують, що «регулярно відвідували «Ляльку» і уважно прислухалися до реклами, але «Троттола» не рекламувалась». Втім, такі «уважні» свідки так і не спромоглися відповісти слідчим, яким чином вони потрапили на концерти «Слухай українське!» — по запрошеннях чи по квитках, і скільки коштували квитки?
Про те, що слідчі не взяли до уваги афіші, якими був обклеєний весь Львів, з вказанням усіх спонсорів, а також фото- і відеоматеріали з концертів, де висіли їхні ж логотипи, говорити, вочевидь, не варто. Ми ж усе розуміємо, чи не так?
Реакція прокуратури, яка мала б перевіряти законність проведеного розслідування і грунтовність доказової бази, була (очевидно, як на нинішні часи) передбачуваною. Міський прокурор Володимир Гураль спрямував справу до суду за лічені дні. Більше того, п. Гураль вирішив, що справу розглядатиме Сихівський місцевий суд, головою якого є Сергій Лєсной, скандально відомий суддя, який 15 липня 2003 р. скасував результати виборів у Мукачевому, згідно з якими там переміг «нашоукраїнець» Василь Петьовка. Таке рішення міського прокурора суперечить законові, згідно з яким справа розглядається в суді того району, де мешкають обвинувачені чи розташовані їхні підприємства, але хто б на те зважав?
Перше судове засідання відбудеться 2 червня. Звинувачення, які пред’явлені Рущишину та Іващишину, «тягнуть» на строк від трьох до семи років ув’язнення. Навряд чи вирок винесуть під час першого засідання, хоч у Львові тепер, схоже, все можливе. Йдеться про спробу знищити будь-які спроби громадського опору напередодні виборів президента.
Ярослав Рущишин і Маркіян Іващишин відомі в Україні не стільки як успішні бізнесмени, як організатори найуспішнішої громадської акції в сучасній Україні — так званої революції на граніті восени 1990 року, внаслідок якої тодішній прем’єр-міністр Віталій Масол був змушений піти у відставку. Маркіян Іващишин відомий також як один з організаторів акцій «Україна без Кучми!» і комітету громадського опору «За правду!», днями він став відповідальним за організацію вуличних акцій «Нашої України» у Львові. Ярослав і Маркіян є власниками «Львівської газети» — одного з небагатьох в Україні видань, які є не контрольованими владою. Цього, як на сьогодні, більш ніж достатньо, щоб отримати кілька років тюрми...
Те, що відбувається сьогодні, тільки підтверджує загальну тенденцію, яка стає все виразнішою. До виборів в Україні, зокрема у Львові, повинні бути «зачищені» основні острівці опору. У Львові подейкують, що всі (!) активні учасники студентського голодування 1990-го повинні бути нейтралізовані — тим чи іншим чином. Найгучніша (і єдина успішна) акція громадського опору досі тривожить тих, хто прагне перетворити країну на мертвотне болото.
В цьому контексті виникає кілька запитань. Очевидно, що конфлікт навколо «Львівської газети» і її засновників є однією із складових системного конфлікту між «Нашою Україною» і СДПУ(о), яку у Львові репрезентують переважно податківці. Однак навряд чи навіть за умови тотального податкового пресингу в області есдекам вдасться зіграти у власну гру під час президентських виборів. Можливо, у тому, щоб ситуація в одному із найбільш заполітизованих і опозиційно налаштованих регіонів була максимально конфліктною, зацікавлений хтось інший? Можливо, дії прокурора Львова (прямого підлеглого «донецького» Васильєва), який очевидно абсурдну справу моментально передає до суду, при цьому порушуючи елементарні формальності, є спробою розчистити виборчий плацдарм для чинного прем’єра? Відомо ж, що де двоє чубляться, там користає третій...