За традицією, новим агрегатам гідростанцій дають жіночі імена. Нічого дивного, адже саме жінки дають нове життя, випромінюючи енергію і світло. Перший гідроагрегат Дністровської гідроакумулюючої станції (ГАЕС), який 10 січня було виведено на сто відсотків номінальних обертів, назвали «Слава» — скромно і зі смаком. Він став найпотужнішим оборотним гідроагрегатом Європи (324 МВт у турбінному і 421 МВт у насосному режимах), довівши світові високі технічні і технологічні можливості України.
Його запуск, за початковим проектом, мав відбутися ще 1996 року. Однак мало не 20 років будівництво Дністровської ГАЕС, за масштабами — шосте у світі, перебувало в стані летаргічного сну. Керівництво країни не могло визначитися, що робити з цим зупиненим (якщо не сказати покинутим) на півдорозі грандіозним об’єктом. Коштів, що виділялися з бюджету і за рахунок спеціальної надбавки до тарифу на електроенергію генеруючих компаній, ледь вистачало на підтримку споруд у безпечному стані. Довгобуд (а зведення Дністровської ГАЕС розпочалося ще 1983 року), без перебільшення, загрожував техногенною катастрофою, з приводу чого небезпідставно непокоїлися сусідні країни і МНС.
Ситуацію з хронічним недофінансуванням поглиблювала неспроможність створеного у 1998 році ВАТ «Дністровська ГАЕС» виконувати функції замовника будівництва. Проаналізувавши перебіг будівництва гідроакумулюючої станції на південно-західному кордоні країни, РНБО у липні минулого року зазначила, що приватні інтереси кількох впливових акціонерів, зацікавлених розтягнути будівельні роботи на невизначений строк, розпорошуючи капітальні вкладення за далекими від проекту схемами, переважили інтереси держави мати в своєму енергетичному комплексі ГАЕС на Дністрі.
Ця станція необхідна насамперед для збалансування пікових навантажень і нічних провалів в енергосистемі країни та підвищення стабільності й надійності її функціонування. За оцінками фахівців, зниження у години пік частоти струму в енергомережах з 50 до 49 Гц завдало вітчизняній економіці збитків майже на 100 млн. дол. Окрім усього, акумульована енергія становить значний аварійний резерв. Введення в дію тільки першого гідроагрегату (потужністю, як уся Каховська ГЕС) уже значно полегшить роботу енергосистеми і забезпечить річний прибуток у 90 млн. грн., що відчутно поліпшить подальше фінансування будівництва ГАЕС. Загальна кошторисна вартість будівництва, за офіційними даними, — 1,17 млрд. дол.
— Те, що «Слава» у визначений строк таки запрацювала на повні оберти, стало можливим завдяки стабільному фінансуванню проекту, — каже директор генпідрядника будівництва — ТОВ «Енергопром» Сергій Лісніченко. — Торік на будівництво надійшла рекордна сума — 750 млн. грн., необхідних для забезпечення пуску першого гідроагрегату. На їх освоєння було кинуто всі сили. Вдень і вночі на будівельно-монтажних майданчиках працювало близько 3 тис. чоловік. Коли врахувати, який величезний обсяг робіт треба було виконати, це справді можна назвати трудовим героїзмом.
— ГАЕС тривалий час простоювала. Лунали нарікання на стан збудованих раніше металевих і бетонних конструкцій. Чи витримають вони робочий режим? Ми провели ретельну діагностику, необхідні ремонті роботи і всебічні випробування всіх без винятку споруд. Вони в задовільному стані. Будівництво відповідає всім технічним і технологічним нормам. До речі, 4 грудня на заповнення дністровськими водами котловану нижнього б’єфа ГАЕС приїхала прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Це був по суті перший візит, коли керівник такого високого рангу не оглядав станцію, розсипаючи, як зазвичай, обіцянки її добудувати, а був присутній при виконанні одного з найважливіших технологічних етапів зведення цього важливого енергетичного об’єкта. Уряд стримав своє слово — виділив кошти. Ми, зі свого боку, стримали своє — запустили гідроагрегат. Безумовно, неоціненна заслуга в цьому генерального замовника будівництва — ВАТ «Укргідроенерго» та особисто його керівника Героя України Семена Поташника.
Призначаючи рік тому генпідрядником на Дністровську ГАЕС державну компанію «Укргідроенерго», Міністерство палива та енергетики наголошувало, що саме її фахівцям під силу виконати таке організаційно і технічно складне завдання.
— Стільки всього довелося за цей час почути про Дністровську ГАЕС, — каже Семен Поташник. — Усі, кому тільки не ліньки, розмірковували — потрібна вона чи ні і навіть як її треба будувати. Дякувати Богові, гідроагрегат був успішно випробуваний на холостому ходу. Поки що в експериментальному режимі, оскільки це унікальна машина, аналогів їй нема, і ми повинні перевірити її роботу за спеціальною програмою комплексних натурних випробувань для з’ясування всіх параметрів експлуатації.
Поза сумнівом, Дністровська ГАЕС украй необхідна. Добре, що нарешті було прийнято політичне рішення її добудувати. Адже існуючий на сьогодні склад генеруючих потужностей є несприятливим за умовами регулювання добових і тижневих провалів навантаження в об’єднаній енергосистемі України, коли споживання електроенергії мінімальне і частину електростанцій варто було б відключити або принаймні зменшити їхню роботу. Однак АЕС і ТЕС, частка яких в енергетичному балансі становить 90%, вкрай маломаневрені. Призупинення теплових блоків потребує чимало часу і тягне за собою чималі збитки. Атомні ж станції взагалі чіпати не можна — вони працюють в одному заданому режимі. Загалом частка швидкоманеврених потужностей ГЕС та ГАЕС становить зараз 9% за розрахункової необхідної величини не менш як 15%. Вихід — будувати гідроакумулятори, які за рахунок нічного надлишку електроенергії перекачують воду з нижнього водоймища у верхнє, а потім в години найбільшого енергоспоживання скидають її на турбіни, виробляючи електроенергію і подаючи її в загальну енергомережу.
ГАЕС якраз є базовою композицією АЕС і дають змогу значно підвищити якісну складову вітчизняної енергетики, зокрема домогтися світових стандартів у співвідношенні базових і пікових потужностей. Без цього всі розмови про енергетичну конкурентоспроможність держави — лише добрі наміри. Пікова енергія завжди дефіцитна і дорога. Тому зараз у світі будують сотні ГАЕС. Наша, Дністровська, на 2,3 тис. МВт має бути найпотужнішою в Європі з річним виробітком електроенергії у 2720 млн. кВт•годин.
— Коли святкуватимемо її запуск?
— Не будемо загадувати. Попереду ще чимало роботи. За директивним графіком, у вересні цього року перший гідроагрегат запрацює в генераторному режимі, наступного — другий, а ще через рік — третій. Таким чином, буде виконано урядове рішення про введення в експлуатацію першого пускового комплексу ГАЕС, який подаватиме в загальну мережу близько мільярда кВт•годин електроенергії.
Справді, з огляду на реалії нашого життя, щось загадувати, тим більше в таких масштабних проектах, не лише не варто, а й ризиковано. Поки що все йде за затвердженим планом. Уряд обіцяє всіляку підтримку Дністровській гідроакумулюючій станції.
— На жаль, ми відвикли від того, як вводяться в дію великі об’єкти — масштабні, грандіозні, красиві, — сказала прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, перебуваючи нещодавно в Новодністровську. — А сьогодні є нагода спостерігати, як у незалежній Україні власними зусиллями впроваджується один із найграндіозніших проектів Європи. Це — знаковий об’єкт не лише тому, що перший за потужністю в Європі і країнах СНД. Він унікальний ще й тому, що збудований 30 вітчизняними будівельними компаніями, що всі машини, агрегати і комплектуючі виготовлені нашими українськими підприємствами. Це свідчить про те, що Україна — самодостатня держава.