Президент України подарував кримським політикам нову тему для обговорень, суперечок і озброїв новим гаслом на вибори. Навіть дивно, як вони самі не здогадалися, і з Москви ніхто не підказав. У прямому ефірі ТРК «Чорноморська», де він минулої неділі презентував проект Конституції України, Віктор Ющенко несподівано заявив, що пропонує приєднати Севастополь, який зараз має «загальнонаціональний статус», до Кримської автономії: «Я виходжу з того, що Севастополь має належати до компетенції кримської влади. Такий підхід я вважав би справедливим і чесним (стосовно) до Автономної Республіки Крим».
Кримська влада тут-таки солідарно відгукнулася. «Дуже хороша ідея, — заявив голова ВР автономії Анатолій Гриценко. — Відповідає географічному розташуванню Кримського півострова, до якого входить Севастополь. Практика входження Севастополя в Крим уже була 1995 року, коли 12 представників Севастополя були депутатами Верховної Ради Криму. Тому я думаю, що, з урахуванням територіально-адміністративної реформи, входження Севастополя до складу АРК буде дуже правильним рішенням. Сьогодні багато політиків, особливо західні, приїжджаючи до Криму, досі думають, що Севастополь входить до складу автономної республіки».
Реакція влади Севастополя була діаметрально протилежною. Голова міськради Валерій Саратов (однопартієць кримського спікера) нагадав: «Севастополь має особливий статус уже практично 200 років. І за цей час, якщо хочете, склалася спільнота людей, котрі живуть у цьому місті». Окрім того, вважає В.Саратов, Севастополь «сьогодні не має багатьох проблем, які є в Криму. Наприклад, ті ж таки національні проблеми». Сумнівається голова міської ради і в тому, що ідея продиктована бажанням якоїсь адміністративної реформи, адже незрозуміло, що вона дає у плані вирішення проблеми Севастополя.
Негативне ставлення до президентської ініціативи і в лідера кримських регіоналів Василя Кисельова, який вважає, що Віктор Ющенко робить чергову серйозну помилку. А ось давні опоненти — проросійські політики та лідери меджлісу — несподівано зійшлися у підтримці ідеї. Втім, перші вважають, що приєднання Севастополя до Криму надасть «новий імпульс російському рухові», а Мустафа Джемілєв, судячи з усього, по-своєму трактує слова президента про справедливість стосовно автономії, нагадуючи, що Севастополь входив до складу національної автономії кримських татар.
Градоначальник Севастополя Сергій Куніцин узяв на себе тяжкий труд роз’яснити севастопольцям, ошелешеним ідеєю президента, справжню суть заяви:
«У телеефірі президент висловлював це як припущення... По-перше, на цю тему ми розмовляли з главою держави. Я сказав Віктору Андрійовичу: «Севастопольці погодяться за однієї умови — якщо наше місто стане столицею Криму». Разом посміялися. А коли серйозно, особливий статус Севастополя поки що зумовлений наявністю в ньому військових формувань іншої держави. Зараз ми працюємо над проектом міста з відкритою економікою. І це теж наш особливий статус».
Економічний експерт Андрій Клименко, співавтор проекту розвитку Севастополя як міста з відкритою економікою, теж закликає не сприймати слова президента як завдання сьогоднішнього дня. «На мою думку, в цьому питанні чітко проявилося, що абсолютна більшість коментаторів просто не розуміють, скажімо так, стилістики президента Ющенка останнього часу. А він говорить чимало речей про віддалене майбутнє... Я, у кожному разі, з цих його слів не зробив висновку, що він пропонує негайно перепідпорядкувати Севастополь Кримській автономії. Він каже про проблему в принципі, — вважає А.Клименко. — А проблема є, але не сьогоднішнього дня. Це питання після 2017 року...».
Але тоді навіщо про це говорити тепер? Що, інших проблем, вартих президентських ініціатив, в АРК і Севастополі немає? Авторитетний кримський політолог Олександр Форманчук, на чиє запитання у прямому ефірі й відповідав президент, здивований: «Чесно кажучи, мені навіть важко дати якесь розумне пояснення цьому експромту у відповіді на моє запитання. Я ж запитував про зниження статусу автономії в його проекті Конституції, в якому не фігурує нинішня глава про АРК. Гадаю, президент і сам розуміє, що включення Севастополя до складу автономії, а тим більше — до виборів, реалізувати неможливо. Тоді запитання: навіщо про це говорити? Навіщо вкидати в суспільство ідею, яка ні з ким у Криму публічно не обговорювалася і, гадаю, ніким у Києві серйозно не опрацьовувалася? Не кажучи вже про те, що думкою севастопольців ніхто не цікавився. Таке враження, що президента хоче залишити у спадок нестабільний Крим, щоб ми тут перегризлися ще й з цього приводу, і нестабільну країну. Щоб, перефразовуючи Леоніда Кучму, Віктор Андрійович теж, залишаючи посаду, сказав: «Хочу побачити країну без Ющенка», а потім, вказуючи на нестабільну Україну, моралізував: «Ось бачите, як погано без Ющенка».
Але слід наголосити, і президент, стоячи на варті суверенітету й територіальної цілісності України, повинен це передусім чітко розуміти, що держава сьогодні зацікавлена у збереженні особливого статусу Севастополя, вважає Олександр Форманчук. «Оскільки там перебуває іноземна військова база і центр повинен зберігати можливість застосування, якщо хочете, режиму ручного управління цією територією».
Додам — конфліктогенний потенціал, закладений сьогодні в Севастополі, необхідно старанно локалізувати, а не поширювати на весь Крим, що неминуче станеться, коли він увійде до складу АРК. По-перше, проросійське лобі у ВР автономії значно посилиться, як і вплив іззовні на процеси, які там відбуваються. Можна не сумніватися, що питання, пов’язані з базуванням ЧФ, виноситимуться на обговорення кожної сесії і звучатимуть у проміжках між ними. І це не припущення — це досвід, пережитий Кримом у 90-х. Далі. Севастопольські маргінали проросійської орієнтації автоматично зростуть у статусі. Одночасно кримські політики отримають новий — і який! — плацдарм для маневрів. Площа Нахімова і бухти Севастополя — це, як розумієте, не площа Леніна в Сімферополі. І річ не лише в картинці, а в резонансі на весь світ усього, що відбувається в місті двох флотів.
По-друге, одне з головних завдань України до 2017 року — зробити Севастополь максимально невразливим із соціального погляду. А це означає, що економіка там повинна працювати як годинник, а не як в АРК. Тому запитання: чому президент не зробив головного акценту у своїх «севастопольських розповідях» на долі багатообіцяючого і справді життєво необхідного проекту — створення в Севастополі особливого економічного режиму, який відчинить двері інвестору? Як взагалі тепер відповідний указ президента вписується в його ж ідею про перепідпорядкування Севастополя Сімферополю? Та ніяк, точніше — одне одному прямо суперечить.
І розмови про те, що Крим може стати першим суб’єктом програми регіонального розвитку в рамках ініціативи ЄС «Східне партнерство», мають самовпевнений характер. Навіть якщо презентація кримських інвестпроектів у середині липня в Брюсселі відбудеться і пройде успішно, реалізація такої програми — справа не близького часу. І річ не в горезвісній «брюссельській бюрократії». Щоб інвестиції прийшли, у країні має бути стабільність, а Крим — розчищений від корупції. «Крим цікавий усій Європі», вважає В.Ющенко і вимагає зняти всі проблеми, які можуть виникнути в інвесторів. Від кого вимагаємо, хто й кого призначить відповідальним (винним)? І що, беручи до уваги «політичні» реалії автономії, з цього приводу думають пацани, котрі керують процесами в економіці АРК?
І саме на темі економічних вигод/втрат зійшлися у двобої перші особи Криму й Севастополя. Прем’єр АРК Віктор Плакида, схвалюючи ідею Віктора Ющенка, заявив журналістам, що це дозволить акумулювати доходи Севастополя в республіканському бюджеті. «Що стосується бюджету, його наповнення, що стосується питань взаємовідносин із російським флотом, тому що там бюджетні складові, — ці питання слід упорядкувати. На жаль, гроші здебільшого залишаються в Севастополі, хоча вони призначаються для всіх об’єктів, розміщених на території Криму. Ці всі питання вирішувані», — вважає В.Плакида.
Відповідь Сергія Куніцина була вкрай різкою. «Я розумію ентузіазм кримського керівництва: звісно, Севастополь об’єктивно живе краще, ніж автономія, місто отримує кошти за базування Чорноморського флоту. До речі, Крим теж отримує такі кошти, але інша річ — як вони витрачаються, — йдеться у розповсюдженому відділом у справах преси та інформації СМДА коментарі. — Ми — єдиний регіон, який зараз, в умовах кризи, будує навчальні заклади, дороги. Севастополь не згортає газифікації. Скажу більше, у нас попереду битва за бюджет, і ми, міське керівництво, докладемо всіх зусиль, щоб ці суми — компенсації за базування ЧФ РФ — збільшилися утричі-вчетверо».
Крим — це Крим, а Севастополь — це Севастополь, підсумував С.Куніцин, висловивши припущення, що в багатоголоссі «Севастополь — у Крим» міститься сама лише політика.
Так, і цього разу її ініціювали не активісти руху «Севастополь—Крим—Росія», а президент України. Хоча першим, звісно, був Юрій Мєшков, який мріяв зробити Севастополь столицею автономії. Цікаво, що після помаранчевої революції делегований до Криму прем’єром Анатолій Матвієнко теж озвучував пропозицію приєднати Севастополь до АРК. Може, він і посіяв у душі Віктора Ющенка цю ідею? Але якщо розглядати її як перспективу на майбутнє, то цікавими видадуться міркування Андрія Клименка: «Сімферополь, фактично, перестає бути столицею Криму. Річ не в тому, де розміщуються офіційні республіканські контори. Столиця республіки повинна генерувати нові смисли розвитку, нову політичну моду, нові ідеї — це функція столиці. Сімферополь у цьому контексті давно вже нецікавий. Це місто-вокзал, місто — оптовий склад... Відступили на задній план, закапсулувалися сімферопольська культура, наука, інтелігенція. Про політиків узагалі промовчимо. А в Севастополя у цьому сенсі серйозний потенціал. Якщо Севастополь і ввійде до складу АР Крим, то він буде її столицею. Тож нехай сімферопольські начальники не радіють», — вважає А.Клименко.