Ох раз, іще раз! За таким принципом спрацювала Львівська обласна рада, з другої спроби таки спромігшись висловити недовіру голові облдержадміністрації Василю Горбалю. «За» проголосувало 66 депутатів — трохи більше половини депутатського корпусу. Що водночас занадто мало як для ради, в якій серед 120 обранців немає фракцій ні Партії регіонів, ні їхніх теперішніх парламентських союзників. Шестеро представників ПППУ погоди, звісно, не роблять.
Рішення від 8 вересня, слід сказати, доволі несподіване. Адже у травні, коли в багатьох нинішніх опозиціонерів ще зберігався запал боротьби, проект постанови про недовіру губернаторові набрав лише 58 голосів. Хоча тоді, здавалося б, причин для невдоволення було більше. Задля цікавості порівняймо мотиваційну частину травневого документа про недовіру і теперішнього «прохідного». Тоді мотив звучав так: «з огляду на зволікання голови Львівської обласної державної адміністрації В.Горбаля із формуванням нового складу керівництва обласної державної адміністрації, що негативно впливає на практичні показники роботи, зневажливе ставлення до депутатського корпусу Львівської обласної ради (23.04.2010 р. залишив пленарне засідання позачергової сесії Львівської обласної ради), беручи до уваги голосування 27 квітня ц.р. як депутата Верховної Ради України (всупереч вимогам чинного законодавства України, що не допускає суміщення посади народного депутата з посадами у виконавчій владі) за ратифікацію угоди про продовження перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, проти якої виступає більшість мешканців Львівської області, а також підтримував усі інші антиукраїнські голосування в парламенті, зважаючи на звернення громадських організацій Львівщини» — висловити недовіру голові Львівської обласної державної адміністрації В.Горбалю».
Восьмого вересня причин для недовіри виявилося менше. Фактично, звинувачували губернатора тільки в суміщенні посад: Горбаль залишається ще й народним депутатом. Відтак, по суті, публічно обструкція Горбалю базувалася, знову ж таки, на його парламентській діяльності. «Парламент не підтримав законопроект про запровадження мораторію на підвищення тарифів на комунальні послуги. Зокрема, «проти» проголосував і Василь Горбаль, який у той час перебував у Львові і вже четвертий місяць грубо порушує Конституцію України, перебуваючи одночасно на двох посадах», — акцентував Роман Ілик, перший заступник голови облради і лідер обласної організації «Батьківщина», точніше — її більшої частини, котра не пішла за опальним Іваном Деньковичем. Ілик, зрештою, не приховував суто політичної причини антигорбалевської кампанії: «Сьогоднішнє голосування про недовіру голові Львівської ОДА Василеві Горбалю — це спроба привернути увагу України до того, що Львівщина не згідна з політикою президента, не приймає його методів управління і вимагає переглянути своє бачення розвитку держави та регіону».
«Посада голови Львівської облдержадміністрації передбачає не лише механічне виконання указів та розпоряджень президента. Функції губернатора полягають ще й у тому, щоб відчувати регіон, у якому працюєш, розуміти проблеми людей, які живуть на цій землі, намагатися зрозуміти і шанувати їхні традиції, віру, переконання. Завдання губернатора — інформувати президента про те, як у регіоні оцінюють його політику, його нововведення, позбавлені будь-якої поваги до тих, хто є галичанином», — додав напередодні голосування Роман Ілик.
Своєю чергою, реакція Василя Горбаля теж була доволі прогнозованою. Невдовзі після голосування він виступив із заявою, в якій дотримався принципу, що найкращий захист — атака. «Замість консолідації і спільної наполегливої праці на розвиток регіону — депутати обласної ради знову вдалися до заробляння політичних дивідендів. Немає нічого простішого, як зіграти на настроях виборців, а ось наполегливо працювати, знаходити компроміси — для цього, на жаль, у багатьох депутатів облради бракує здібностей», — заявив В.Горбаль. Крім того, голова ОДА, коментуючи рішення сесії, видав низку сентенцій, що їх у деяких політичних середовищах сприйняли як погрозу за опозиційність. Можливо, все не так трагічно, однак певну двозначність у висловлюваннях губернатора все ж таки можна розгледіти. «Рішення має на меті відволікти увагу мешканців Львівської області від тих рішень та дій депутатів обласної та районних рад, які викликають питання у громади, а подекуди — і у правоохоронних органів. Питання приватизації комунального майна, його неефективного використання, відверте розкрадання бюджетних коштів, сумнівні земельні оборудки — всі ці питання досі стоять перед обласною радою і незабаром отримають належну оцінку громадськості», — зазначив Василь Горбаль. Ну й нарешті: «Жодних змін у робочий графік Львівської облдержадміністрації це рішення не внесло і не внесе. Напевно, воно тільки консолідує зусилля ЛОДА щодо наведення порядку у Львівській області, порядку як в економічному плані, так і з точки зору боротьби з корупцією та тими речами, які виявлено при перегляді тих чи інших районних рад та обласної ради. ОДА і надалі буде працювати на користь мешканців області, а не задля інтересів депутатів обласної ради, які вже давно відірвалися від проблем простих людей».
Зрозуміло, що у відставку Василь Горбаль не лаштується. Зрештою, це розуміють й ініціатори «акту недовіри». «Ми усвідомлюємо, що Василь Горбаль залишиться головою адміністрації. Але ми ставили собі за мету звернути увагу на те, що принципи формування владної вертикалі, соціальна політика, згортання демократичних свобод, зміна ідеологічних засад є неприйнятними для мешканців області, — відзначив Р.Ілик.
Тим часом «Батьківщина» стверджує, що помста Горбаля вже розпочалася. Прес-служба партії повідомила: після голосування Василь Горбаль особисто запропонував написати заяву на звільнення працівниці головного управління економіки Наталії Лаврецькій, яка водночас є депутатом облради від БЮТ.
І все ж таки повернімося до голосування 8 вересня. Чому? Причин, чи то пак приводів — два. По-перше, майбутні вибори. Напередодні елекцій клеїти дурня не доводиться. Треба засвітити себе як опозиціонера до чужої влади, інакше можна наразитися на обструкцію від своїх конкурентів по електоральному полю. В таких умовах і БЮТ, і «Свобода», і «Наша Україна» не могли дозволити лібералізму та пристосуванства у власних середовищах, посиливши контроль за «голубами миру» зі своїх фракцій. По-друге, Горбаль звільнив півтора десятка чиновників-депутатів. Тут, власне, нічого й пояснювати.
Але найголовніша проблема в тому, що обидві гілки влади так і не означили готовності до будь-якого діалогу. З одного боку — депутати, про чимало яких і без резюме Горбаля слава у місті далеко не найкраща. З іншого — нова влада, горда, переконана у своїй непогрішності й не схильна домовлятися з опонентами. Хто з ким тут має говорити? Очевидно, що формат гіпотетичного діалогу може скластися не раніше першого листопада, коли стануть відомими результати місцевих виборів. Правда, тоді в сесійній залі вже не буде частини нинішніх депутатів, а в головному кріслі області може не бути самого Василя Михайловича. Якщо регіонали не спроможуться на потрібний результат, караюча рука президента не здригнеться і без «дружніх» порад Львівської облради.