Шоком стали для подолян вечірні інформаційні повідомлення 9 листопада про зміну голови обласної адміністрації. Телекартинка продемонструвала, що шоком це було і для присутніх при процедурі зміни влади. Голів районних державних адміністрацій запросили на термінову зустріч із секретарем РНБОУ Іваном Плющем. Лише на зустрічі з’ясувалося, з якого вона приводу. Плющ зачитав два укази президента: про звільнення з посади голови Хмельницької обласної адміністрації Олександра Буханевича — згідно з поданою заявою, за власним бажанням; та про призначення тимчасово виконуючим обов’язки голови ОДА Івана Гавчука. Останній указ був підписаний президентом цього ж таки 9 листопада. Які надзвичайні події на Хмельниччині зумовили таке негайне представлення, що на нього не встигли ні вже колишній очільник області О.Буханевич, ні чинний голова обласної ради І.Гладуняк, котрі були у від’їзді, Іван Степанович не пояснив. Складалося враження, що, виконуючи таку почесну місію, він узагалі почувався не зовсім у своїй тарілці.
Власне, чутка про написану О.Буханевичем заяву вже циркулювала коридорами влади. Хоч підстав для складання владних повноважень у Олександра Миколайовича ніби й не було. Хмельниччина впевнено входить у першу десятку областей країни за всіма показниками: сайт Кабміну переконливо підтверджує планомірний поступ області вперед. Буханевич очолює обласну організацію «Нашої України». Правда, на виборах 30 вересня в області переміг БЮТ, набравши 48,01% голосів і поліпшивши свій результат, порівняно з парламентськими виборами-2006, аж на 12,5%. Та й інші політичні сили — Партія регіонів, комуністи — на цих виборах підвищили свій рейтинг в області, а показник Блоку Литвина — 6,55% — виявився другим після Житомирщини, звідки Литвин родом. А от спільні зусилля «НУ—НС» змогли вибороти підтримку лише 18,44% подолян. Правда, це на 0,12% більше, ніж торік, — але ж тоді були ще непрохідні 2,68% Блоку Костенка—Плюща. Тож хоч особисто Буханевич і старанно підтримував перед виборами імідж «Нашої України» та президента в місцевих ЗМІ, однак інших проявів нашоукраїнського адмінресурсу в області не було помітно: навіть поліграфічної продукції видавали обмаль. Та й протистояння з БЮТ також не було — союзники ж.
Одне слово, підстави для «добровільної» заяви губернатора ні для кого не були за сімома замками: ще з часів Кучми народ звик до післявиборної зачистки керівних кадрів, котрі «не забезпечили» підтримку президента чи пропрезидентської політичної сили. А що політика Віктора Ющенка викликає болісне відчуття дежавю, то це вже теж нікого не дивує. Проте призначення Гавчука породило в області зливу запитань та емоцій (кажучи по-простому — «плюються всі»).
51-річний Іван Гавчук — професійний юрист. З 1984 по 2002 рік працював в органах прокуратури Хмельницької області, зокрема певний час був прокурором обласного центру. Тоді міського прокурора із зовнішністю голлівудського красеня супроводжували найрізноманітніші чутки: що їздив він на контрабандному «Мерседесі» і з цього приводу Служба безпеки навіть порушувала кримінальну справу. Але, як згадують старожили СБУ, справу згодом витребували в Генеральну прокуратуру, а невдовзі якось так збіглося, що начальника обласного управління СБУ несподівано перевели на інше місце служби, а І. Гавчука з обласного центру — прокурором у Красилівський район; справу ж, очевидно, закрили. Останні 5 років Іван Карлович займався приватною адвокатською практикою. І — політичною діяльністю: під час виборів-2006 очолював виборчий штаб Віктора Коліщака.
Віктор Коліщак — хмельницький бізнесмен, який тричі балотувався на посаду хмельницького міського голови. Торік він очолив хмельницьку міську організацію «Нашої України», і на березневих виборах-2006 його прізвище стійко асоціювалося з брендом цієї політичної сили (до якої під час помаранчевої революції він жодного стосунку не мав). Перед самими виборами штаб Коліщака у Хмельницькому зчинив грандіозний політичний скандал, звинувативши тодішнього міського голову М.Приступу — незаперечного лідера в боротьбі за мерське крісло — у зловживанні службовим становищем, і рішенням суду того відсторонили від участі у виборах. Внаслідок бучі, яка зчинилася тоді в міській виборчій комісії, хмельничани не змогли проголосувати за депутатів обласної та міської рад і за міського голову, а підсумок виборів до Верховної Ради для «Нашої України» виявився відсотків на десять меншим від прогнозованого: всього лише 12,5% (майже як Партія регіонів), а 45,5% забрав БЮТ.
Тоді ходили розмови, що джерело конфлікту — обласна влада, а Коліщак — лише виконавець. Але сам Коліщак назвав судовий позов своїм особистим кроком. Цей крок йому дорого коштував: на виборах міського голови 25 червня 2006 року він був лише четвертим із результатом 8,56% голосів, «Наша Україна», список якої він очолював, здобула підтримку 4,68% хмельничан і ще менше — іменний блок «Рідне місто — Коліщак»: сумарно вони мають у міській раді 7 мандатів із 60.
Так докладно про ці результати згадуємо лише тому, що з призначення І.Гавчука т.в.о. голови облдержадміністрації активно зациркулювали чутки про те, що його заступниками невдовзі стануть В.Коліщак та О.Палій, теж бізнесмен і чинний голова міської організації «Нашої України»: адже всі вони міцно пов’язані спільною виборчою діяльністю. І.Гавчук на зустрічі з журналістами цих чуток не спростував — лише відтермінував відповідь на них на місяць.
До цього залишається хіба додати, що на виборах 30 вересня 2007 року блок «НУ—НС» набрав у місті Хмельницькому 12,65% голосів. Це найнижчий показник в області. Після нового призначення, мабуть, ніхто не здивується, якщо підтримка В.Ющенка у всій області опуститься до цієї цифри, оскільки президентську логіку в даній ситуації простим смертним важко збагнути. Хоча, за словами О.Буханевича, який акцентує на праві президента проводити будь-які кадрові рокіровки, економічне становище дозволить триматись області на плаву, щонайменше, півроку — навіть якщо нічого не робити. Голова обласної ради
І.Гладуняк запевнив кореспондента «ДТ», що нове призначення жодним чином не вплине на виконання радою своїх функцій.
Тим часом Іван Гавчук заявив про пріоритети у своїй діяльності: турбота про соціалку — за дорученням президента і боротьба з корупцією (либонь, прокурори, як і президенти, колишніми не бувають). А в області почали говорити, що насправді президентського указу про призначення не було — бо жодна з інформаційних телепрограм України не повідомила про зміни у хмельницькій владі. Хоч нічого дивного в цьому, очевидно, немає: що там якась Хмельниччина на тлі всеукраїнського безладу?