Я не юрист. Але останні роки мого життя були повністю присвячені юриспруденції, а точніше — законотворчості. Щоб бути юристом, недостатньо мати лише диплом зі спеціальністю «правознавство». А можливо, і не треба мати такого диплома, достатньо мати певний життєвий досвід, поважати насамперед себе, свою сім’ю, своїх близьких і друзів, поважати, врешті, закони. Недаремно хтось із філософів мовив: «Щоб жити в цивілізованій країні, треба бути рабом існуючих законів».
Для того щоб поважали мене, моїх близьких і друзів, для того, щоб ми поважали один одного, я намагався при написанні Кримінального кодексу якнайбільше його декриміналізувати, зробити таким, щоб кожний громадянин відчув себе вільною людиною і був певною мірою захищеним від свавілля чиновників і злочинців.
На жаль, щойно минуло два роки, як діє Кримінальний кодекс, а про нього вже забули. Насторожує той факт, що про нього забувають депутати. Тому я більшою мірою звертаюся до них, і особливо — до тих, хто намагається нехтувати Кримінальним кодексом, намагаючись переробити Конституцію. Шановні народні депутати! Схаменіться! Про які вибори Президента України парламентом ведете мову? Про які повноваження чинного парламенту до 2007 року? Про яку кандидатуру пана Кучми на третій строк? Якщо хтось вважає, що прикриється мандатом недоторканності, той глибоко помиляється.
Якщо хтось вважає, що я помиляюсь, то зверніться до Конституції та Кримінального кодексу.
Зокрема, за статтею 5 Конституції України: «Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу».
Стаття 22 Конституції проголошує і закріплює конституційні права і свободи, гарантує їх і не дозволяє скасувати.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
А стаття 38 Конституції проголошує право всіх громадян брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Хіба обов’язково треба бути юристом, щоб розуміти наведені мною конституційні норми? Якщо хтось не зрозумів, про що йдеться, то я продовжу. За статтею 76 Конституції, народні депутати України обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.
До речі, за статтею 103 Конституції, і Президент України обирається громадянами на такій самій основі строком на п’ять років. А одна й та сама особа не може бути Президентом більше ніж два строки поспіль. Вважаю, що тепер все зрозуміло. Для тих, хто і тепер не зрозумів, пропоную читати чинний Кримінальний кодекс України. Наприклад, стаття 109 застерігає, що дії, вчинені з метою повалення конституційного ладу або захоплення державної влади особою, яка є представником влади, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, караються обмеженням або позбавленням волі на строк до п’яти років.
А стаття 157 Кримінального кодексу встановлює кримінальну відповідальність за перешкоджання обманом, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України. Тільки ця норма встановлює трохи менший строк покарання: від трьох до п’яти років.
Якщо й зараз незрозуміло, то нагадаю пану Гавришу та іншим депутатам ще одне — статтю 68 Конституції, яка говорить про те, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Тому раджу спершу внести зміни і доповнення до чинного Кримінального кодексу України, а вже після цього зазіхати на Основний Закон.