Щоденні повідомлення про те, скільки разів тюремні медики відвідали Юлію Тимошенко, який стан її здоров’я, в яких умовах її утримують у камері, чим її годують, як прокуратура намагається обмежити час на її ознайомлення з матеріалами чергової справи, - відсунули на десятий план судову історію, котра, по суті, ще не розпочалася, але все ще може виявитися дзвінкою.
Йдеться про позов Юлії Тимошенко в суд Нью-Йорка, поданий нею десять місяців тому. За ідеєю, ця справа дамоклевим мечем висить не тільки над прямими відповідачами у справі, а й над усією нинішньою українською владою. Адвокати Юлії Тимошенко впевнені, що американське правосуддя здатне уразити ахіллесову п’яту влади можновладців - ударити по створених непосильним трудом капіталах, вкладених чи схованих за кордоном…
Які перспективи в грізного процесу, який поки що топчеться на місці? Про це розмова з головним захисником Ю.Тимошенко - народним депутатом, адвокатом Сергієм Власенком, який щойно повернувся зі США.
- Сергію Володимировичу, нагадайте, будь ласка, читачам, у чому суть позову Юлії Тимошенко, поданого у нью-йоркський суд. Чим продиктована сума позову? І як на сьогодні змінився перелік відповідачів?
- Позов Юлії Володимирівни складався з двох частин. Перша - про порушення прав людини в Україні, яке здійснює організована група, що є паралельно так званою групою «РосУкрЕнерго». З одного боку, вона порушує права громадян з метою усунення політичних конкурентів, а з іншого - з метою захисту грошей, некоректно отриманих цією групою та її політичними покровителями. Перша частина позову обґрунтовувалася нормативним актом, який називається Alien Tort Statute і дозволяє в певних випадках громадянам інших країн захищати свої права в американському суді. Це відбувається у разі порушення основних прав людини, у тому числі політичних.
Друга частина позову Юлії Тимошенко обґрунтована антикорупційним американським законодавством, так званим RICO. Це відомий нормативний акт із досить жорсткими формулюваннями, які дозволяють боротися з корупцією, якщо вона в тому чи іншому вигляді торкається США.
Юрій Луценко звернувся у нью-йоркський суд, по суті, повторивши першу частину позову Тимошенко. Однак він звузив кількість відповідачів у справі. У зв’язку з чим йому в процедурному плані вдалося просунутися трохи далі: він сповістив вищих посадових осіб Генеральної прокуратури про існування цього позову, і тепер вони зобов’язані займатися отриманням процесуальних документів. Наш випадок складніший, оскільки в нашому переліку основних відповідачів значиться пан Фірташ. Це досить закрита людина з серйозною системою особистої безпеки, що викликало проблеми із врученням йому повістки. Це єдине, що нас гальмує на сьогодні. Точніше, гальмувало до сьогоднішнього дня.
- Що ж змінилося?
- Останнім часом у нашій справі відбулося кілька процесуальних речей. По-перше, до нас із зустрічним позовом заявилася (як третя особа) відома фірма UTICo, що висунула чомусь претензії до Юлії Володимирівни. Суддя нью-йоркського суду Салліван розглянув претензії і дійшов висновку, що позов заявлений безпідставно і до неналежної особи. На цій підставі компанію UTICo не було допущено до зазначеної справи. Тоді UTICo спробувала зайти з цим самим позовом, але в окремому провадженні. Та я гадаю, що й цей її позов очікує доля попереднього. Адже їм відмовили не на формальних підставах, а суддя, дослідивши правову природу правовідносин між UTICo і Тимошенко, встановив, що таких відносин немає. Тому жодних претензій UTICo до Юлії Тимошенко мати не може. Оскільки у США діє англосаксонська модель прав, що передбачає прецедентність рішень, то і в новому старому позові їм буде відмовлено. Я навіть наважуся припустити, що до посадових осіб компанії UTICo може бути вжито санкцій за зловживання своїм правом на позов. Адже один раз їм уже вказали на неправомірність подання позову, а вони намагаються вдруге подати його тому самому відповідачеві, що досить чітко свідчить про зловживання правом на позов.
Ми ж, своєю чергою, подали й зареєстрували доповнення до позову, розширивши список відповідачів у справі. До списку відповідачів потрапили громадяни не тільки України, а й інших країн, які щільно й активно обслуговують бізнес-інтереси п. Фірташа і Ко. Це дозволило нам зміцнити позиції, пов’язані з необхідністю відстояти юрисдикцію - прив’язку цього процесу в його другій частині до компетенції американського суду. Тепер серед відповідачів виступає пан Манафорт, який є резидентом США, що значно зміцнює наші позиції з юрисдикції.
- Як Пол Манафорт пов’язаний із групою «РосУкрЕнерго»?
- Тут є кілька моментів. Як випливає з тих документів, котрі подано нами у позові, Манафорт був консультантом не тільки Фірташа, а й Льовочкіна, Бойка, Януковича та інших. Згідно з зазначеними документами, Пол Манафорт забезпечував інвестування грошей цих панів в економіку США.
- У вас є документальні підтвердження цього?
- Звісно, є. Дочекаймося суду. Можу лише сказати, що вони - бізнес-партнери у ряді компаній, котрі інвестують гроші. Насправді наша логіка дуже проста й абсолютно очевидна. Наприклад, якщо Юрій Бойко останні 12 років (за моєї пам’яті) або працював у державних компаніях за зарплату, або трудився держслужбовцем і народним депутатом, то резонними будуть запитання про появу в нього сум, прикрашених сімома нулями. Напевно, у кожної розсудливої людини мають виникнути у зв’язку з цим запитання. Якщо п. Манафорт заплющував на це очі і допомагав ці гроші інвестувати…
- У вас є документи, на яких Бойко залишив свої пальці? У тому, що Бойко - дуже багата людина, особисто я не сумніваюся. Навіть перерваний у 2005-2006 рр. держстаж не може слугувати поясненням його фінансової архізаможності, оскільки заповнена ним декларація з «жигулями» першої моделі зафіксувала церковномишачість Бойка. Але, окрім документа про його участь у координаційній раді «РосУкрЕнерго» - абсолютно комерційної структури, яка не представляє інтереси держави Україна, - мені не доводилося тримати в руках жодного документа, котрий прямо підтверджував би його яскраві доходи.
- Ви ж знаєте, що існує документ під назвою «Протокол правління НАК «Нафтогаз», у якому Ю.Бойку делегується право представляти інтереси НАК у «РосУкрЕнерго»?
- Зрозуміло. Деякі джерела стверджують, що пункт, яким Ю.Бойку делегується це право, вдрукований у протокол після останнього пункту про готовність НАК «Нафтогаз» спонсорувати футбольну команду... Не здивуюся, якщо це було зроблено після опублікування «ДТ» у січні 2006-го Протоколу засідання координаційної ради «РосУкрЕнерго».
- Цей пункт з’явився з метою легалізувати статус Бойка в РУЕ буцімто як спостерігача.
- Ні за чим там було йому спостерігати. Оскільки ні в холдингу Centragas, ні в холдингу Arosgas, які заснували «РосУкрЕнерго» у швейцарському кантоні Цуг, не було участі українських держпідприємств. А Бойко в статусі держчиновника - на той момент не тільки глави НАК «Нафтогаз», а й першого заступника міністра - міг наглядати лише за власністю України.
- Абсолютно правильно. Я навів приклад із протоколом НАК для того, щоб продемонструвати: і в них бувають проколи. Ще раз повторюю: дочекаймося суду. Він буде дуже, дуже цікавий. У нас удосталь даних, які підтверджують, що ці хлопці отримані ними гроші, у тому числі від продажу газу, який дістався їм за рішенням Стокгольмського арбітражу, проінвестували в низку об’єктів нерухомості, зокрема й на території США. Я не готовий стверджувати, що це саме ті гроші, бо на доларах не розписуються. Але ми можемо говорити, що в цей період часу вони отримали таку-то й таку суму грошей, частину їх було інвестовано. Встановлення цього факту - питання американського суду. А для нас сьогодні питання №1 - вручення повістки Фірташу. І ми над цим працюємо.
- Дмитро Фірташ недавно був в Україні.
- Якби він був державним чиновником, ми б повторили подвиг Ар’єва й Гримчака, і на цьому б усе хутко скінчилося. Але ми здійснимо інший подвиг. Не розкриватиму деталей, але гадаю, що невдовзі ми його потурбуємо. Нехай п. Фірташ, щоразу кудись вирушаючи, нервує: в якому аеропорту світу, в якому ресторані, готелі чи бутику світу він отримає повістку. При цьому я з подивом констатую: і пан Фірташ, який повсюди і всім розповідає, що він чесний бізнесмен, і панове іже з ним, котрі декларують відданість демократичним принципам, - знаючи, що проти них подано позов, не поспішають прийти самі й отримати повістки. Що свідчить про певні їхні побоювання, які можуть підтвердитися.
- Позов Юлії Тимошенко в нью-йоркський суд подано 26 квітня 2011 року. Чому ви досі не запустили гаазьку процедуру передачі повістки, яка передбачає передачу нью-йоркським судом у Мін’юст США, Мін’юстом США - у Мін’юст України, Мін’юстом України - в суд, судом - Фірташу?
- Ця процедура передбачена на той випадок, якщо позивач не зміг вручити повістку сам. На сьогодні ми не вичерпали всіх можливостей вручення повістки п. Фірташу.
- А як бути із врученням повісток іншим відповідачам?
- Там ситуація простіша. Без проблеми, за схемою Ар’єва, можна вручити повістку генеральному прокуророві Пшонці або голові адміністрації президента Льовочкіну.
- А самому президентові?
- Не розкриватиму всіх секретів, однак упевнений, що це буде видовище цікавіше, ніж супровід нашою фракцією виступу президента в парламенті.
- Хілларі Клінтон у Мюнхені не вручила Віктору Януковичу повістки?
- Це був один із варіантів, який ми обмірковували. Повірте, буде весело.
- Коли слід очікувати шоу?
- Підкреслюю: завдання №1 - вручити повістку Фірташу. Суд розпочнеться через 21 день після вручення повістки останньому відповідачеві.
- Ви внесли до списку відповідачів Сєву Могилевича. Як плануєте передавати повістку йому? Через Путіна?
- Навіщо через Путіна? У Росії ефективно діє служба судових приставів. Ця повістка уже в дорозі.
- Сергію Володимировичу, ви з Юлією Володимирівною постійно розширюєте перелік відповідачів, розкриваючи один за одним так званих Джонів Доу. Кому ще готується «сюрприз»?
- Ситуація досить проста. Коло відповідачів у тій частині, яка стосується зловживань так званої групи «РосУкрЕнерго», розширюється в міру отримання нами додаткової інформації. Якщо ми отримали інформацію, яка стосується п. Манафорта, то були змушені внести його до списку відповідачів.
Що ж стосується першої частини позову, в якій ідеться про порушення прав людини, то цей список відповідачів розширюється у зв’язку з діями, котрі проводять стосовно Юлії Тимошенко. Відповідно, чим більше буде кримінальних справ, тим більше слідчих і прокурорів потрапить до цього списку.
- Список відповідачів обмежений?
- Ні. Так само не лімітується кількість позивачів: будь-який громадянин України може приєднатися до цього позову.
- Після вручення всіх повісток дається 21 день відповідачам на аргументацію. Але потім постане питання юрисдикції американського суду. Присутність у списку Пола Манафорта знімає всі сумніви щодо юрисдикції?
- У нас юрисдикція не була під сумнівом. Вона була в дискусії.
- Я знаю, що ви в позовній заяві навели не всі аргументи щодо юрисдикції.
- Ми не хотіли відкривати всі аргументи. І я не стану сьогодні стверджувати, що ми відкрили всі аргументи. Але ми показали обґрунтованість юрисдикції досить чітко. Наявність
п. Манафорта в списку відповідачів надійно прив’язує нас до юрисдикції США.
- Як і присутність у списку Могилевича, обвинуваченого в низці злочинів на території Америки.
- І це також. Для мене став одкровенням той факт, що Могилевич містився у списку ФБР вище, ніж Усама бін Ладен. Той був чи то восьмим, чи то дев’ятим, а п. Могилевич - №5.
- Чи з’явиться в списку відповідачів Валерій Хорошковський?
- Тепер влада намагається Хорошковського відмити. Не думаю, що ми дозволимо це зробити. Це людина, котра була бізнес-партнером Фірташа, Льовочкіна і Бойка (принаймні у частині проекту з 12,1 млрд. кубометрів газу і телеканалу «Інтер»). Він особисто і персонально відповідальний за проведення політичних репресій в Україні, оскільки очолював Службу безпеки, яка, в дуеті з Генеральною прокуратурою, реально виконувала побажання Віктора Януковича. Гадаю, цей пан посяде своє гідне місце серед відповідачів.
- Ви маєте намір вписати Валерія Хорошковського до переліку відповідачів у першій частині позову чи у другій?
- Я не готовий говорити сьогодні про другу частину, оскільки ще не провів остаточного аналізу всіх тих документів, які в нас є. Але в першій частині списку він посідає достойне місце поряд із іншими. Його призначення одним із керівників групи з проведення переговорів із МВФ - однозначна спроба влади його відіпрати, відмити від того, що він робив в Україні, до призначення міністром фінансів. Це неправильно. Кожна людина має відповідати за свої дії. Брав участь у політичних репресіях? Відповідай!
- Яку суму компенсації вимагає Юлія Тимошенко?
- Сума компенсації в позові не зазначена, але, відповідно до Alien Tort Statute, йдеться про можливе трикратне відшкодування збитку, який оцінюється вартістю 12,1 млрд. кубометрів природного газу.
- Йдеться про обсяг газу, що його, за рішенням Стокгольмського арбітражу, НАК «Нафтогаз» повернув компанії «РосУкрЕнерго»?
- Так. На нашу думку, рішення було прийняте в результаті змови між позивачем та відповідачем, якими, відповідно, були Юрій Бойко і Дмитро Фірташ. Ми вважаємо, що Стокгольмський суд використали як майданчик для такого собі «міжсобойчика», фіктивного судового розгляду. І в позивача, і у відповідача уповноваженими особами з прийняття рішень були бізнес-партнери.
- Ви кажете про вартість 12,1 млрд. кубометрів газу. А яка розрахункова ціна за 1000 кубів?
- А цього не визначено! Це предмет дискусії. Чи цю вартість вираховуватимуть по 350 доларів за 1000 кубів - за ціною, за якою отримав газ Фірташ. Чи це рахуватимуть по 416 доларів - за ціною, за якою ми купуємо газ тепер. Фірташ же пішов у Стокгольмський суд, розуміючи, що газ - специфічний товар, ціна на який постійно змінюється. І весь його дохід від цієї операції ґрунтувався на тому, що ціна цього газу в 2009-му була 154 долари, а після Стокгольма 2011-го - вже становила 350 доларів. Те ж саме й тут. Я свято вірю в ефект юридичного бумеранга. Хто б що не «вимутив», воно до нього повернеться. До речі, те ж саме можу сказати й тим, хто тепер «курирує» справу Тимошенко.
- Ви ж чудово розумієте, що Дмитро Фірташ - по-своєму талановита, але все-таки матрьошка, всередині якої сидять справжні господарі цієї схеми. Чи має суд право докопатися до справжніх, встановити первісних бенефіціарів «РосУкрЕнерго»?
- У цій ситуації ми говоримо про те, що після вручення повісток розпочнеться другий етап: так зване розкриття інформації. У той період суд, якщо вважатиме за потрібне, може затребувати інформацію, котра стосується суті справи, з різних юрисдикцій - країн, островів тощо. Звісно ж, може постати питання про компанію «РосУкрЕнерго», її засновників, компанії, афілійовані з РУЕ.
- Якщо суд визнає правоту за Юлією Тимошенко, то якими засобами й методами він забезпечуватиме виплату збитків? Арешт рахунків, арешт нерухомості в Україні, за кордоном?
- Звісно ж, напряму виконувати таке рішення в Україні проблематично. Виконати його в нас у країні можна, тільки отримавши виконавчий лист в Апеляційному суді м. Києва або у відповідному районному суді. І вже далі, пройшовши всю процедуру. Постає запитання: а чи потрібно це? Я впевнений, виконати судове рішення, прийняте судом Сполучених Штатів, простіше в будь-якій європейській країні, де буде знайдена власність відповідачів. Саме там її можна легко заарештувати за наявності американського судового рішення.
- Нагадайте приклади.
- Легко. Ви ж пам’ятаєте, як заарештовували українські літаки, що приземлялися на чужій території після програшу Україною позовів у міжнародних судах.
- Тоді це було наслідком позову до державної компанії...
- Ми ж говоримо просто про приклади. Якщо ми доведемо, що майно у країні Х належить панові Y, і в нас є судове рішення про необхідність відшкодувати збитки особою Y, то я не бачу особливих проблем із реалізацією цього рішення у Швейцарії. Причому значно простіше, ніж в Україні. Гадаю, кантон Цуг буде радий.
- Правда? Швейцарці не дуже охоче розлучаються з опосередковано своїми грішми.
- А чого їм боятися? Їм головне - банківської таємниці не розкривати, а решта їх влаштовує. Для них же не став проблемою арешт рахунків Ходорковського.
- До речі, про проблеми. Є ще одна проблема: 50 відсотків РУЕ належить РАО «Газпром». Павутина фінансових розрахунків РУЕ та афілійованих компаній можуть завести доволі глибоко в тили «Газпрому». На вас виходила російська сторона? Подавала ознаки незадоволення позовом?
- Позов спрямований проти українських чиновників та бізнесменів, які паразитують на українському бюджеті. Чи визнає суд за потрібне входити в другу частину, це вже питання до суду.
- Дмитро Фірташ і Семен Могилевич такою ж мірою російські бізнесмени, як і українські...
- Про Могилевича я не готовий дискутувати, але не думаю, що це все так стосовно Фірташа. Він - український бізнесмен.
- А хімічна «монополька», створена ним від початку під росіян? Не приклад? До того ж не єдиний.
- Ні. Він може представляти чиїсь інтереси. Але говорити, що він російський за духом, за походженням капіталу, за зв’язками, - не можна.
- Сергію Володимировичу, я не кажу про вишиванки і косоворотки…
- Якби він був, як ви кажете, «російським бізнесменом», він би вже запхнув «РосУкрЕнерго» назад у схему. Ви ж знаєте, що вони активно намагаються це зробити. Однак поки що, з різних причин, цього не відбувається. Тому вважати його російським бізнесменом - неправильно.
- У 2009 році його стосунки з Путіним справді зіпсувалися. Гадаю, це було пов’язано з діяльністю РУЕ й недоотриманим прибутком... Не дарма ж прем’єр Росії ініціював тристороннє звірення показників «Газпрому», НАКу та РУЕ.
- Ось! Тому він - український бізнесмен! Ви ж пригадуєте часи, коли їх не пускали на поріг «Газпрому».
- Щойно зажеврів нью-йоркський позов, я спілкувалася з менеджерами «Газпрому» не останньої лінії, і вони були надзвичайно стурбовані перспективами цього суду.
- А вони не стурбовані тим, що за звичайні газові переговори з ними екс-прем’єр-міністр України незаконно у в’язниці сидить?
- Значно менше. Якщо суд розпочнеться, то американці отримають ключ від «газпромівської» кухні. І невідомо, як глибоко вони захочуть у ній покопатися. В Києві цей позов явно недооцінили. Проте на певному етапі він міг стати предметом торгу в українській справі Юлії Володимирівни. Чому цього не сталося? В Україні не усвідомили небезпеки?
- Це запитання не до мене. Це запитання до тих, хто не усвідомив небезпеки.
- Ви все ще вважаєте цей суд міною уповільненої дії, яка рано чи пізно вибухне?
- Так.
- Часова перспектива?
- Це залежить від кількох речей, зокрема й від вручення повісток. Якщо протилежна сторона прийме рішення у відкритому бою оборонятися, то, звісно, відповідачі все робитимуть для затягування процесу. А це ж не Печерський суд, де суддя Кірєєв слухає справу з дев’ятої ранку до восьмої вечора щодня, бо його так попросили. Думаю, йдеться про місяці. Максимум - рік.
- Хтось намагався домовлятися з вами, щоб закрити саму собою можливість цього суду?
- (Пауза.) Наскільки мені відомо, ні.
- Може, вони чесні люди?
- Можливо. Можливо, сонце встає на заході, а заходить на сході.
- Останнім часом почастішали розмови про те, що Захід психічно вже майже «дозрів» до застосування санкцій до низки високопоставлених українських громадян. Ви відчуваєте цю готовність?
- Так. Мені здається, на Заході допустилися серйозної помилки, вважаючи Віктора Януковича європейським політиком. Природа цієї помилки зрозуміла. До того, що відбувалося в Україні з 2006-го по 2010-й, можна ставитися по-різному, але це був період політичної свободи. Опозиція могла вигравати вибори, протистояння не виходили за рамки чинних демократичних правил. Виникла ілюзія незворотності змін. Тому після виборів-2010 Європа продовжувала за інерцією дивитися на те, що відбувається в Україні, як на нормальний конкурентний процес. Там чомусь не надали особливого значення навіть такій кричущій події, як скасування Конституції Конституційним судом. Останні півтора року президентства Януковича переконали всіх тверезомислячих закордонних політиків у тому, що Віктор Федорович і європейські цінності - два різні світи. Ганна Герман казала, що Янукович, як Африка, незвіданий. Не знаю, як там щодо незвіданості, але порівняння з Африкою абсолютно точне. Янукович значно ближчий до удільних князьків і безпринципних диктаторів із цього континенту, ніж до європейських політиків.
Європа нарешті роздивилася, що таке Янукович. Підтвердження цього - недавня заява керівника делегації Євросоюзу в Україні Жозе Мануеля Пінту Тейшейри про те, що європейські політики не готові спілкуватися з Віктором Януковичем доти, доки в Україні не дотримуватимуться прав людини, доки тут не з’явиться справедливе правосуддя, доки не припиниться процес згортання свободи слова.
Європейці подолали певний психологічний бар’єр, уперше вживши слово «санкції», якого вони тривалий час старанно уникали. Про це давно думали, але вирішили сказати вголос тільки тепер. Поява слова «санкція» в резолюції ПАРЄ - не важливо, в якому контексті, - свідчить, що Європа справді «дозріває» до готовності перейти від слів до діла. Мені здається, аналогічні процеси відбуваються і у США. Наше спілкування з американськими політиками вищого ешелону переконує, що у Вашингтоні теж є внутрішня готовність до можливого застосування санкцій.
- Застосування санкцій проти України може підштовхнути її до кремлівської стіни. Ви усвідомлюєте таку загрозу?
- По-перше, ми говоримо про санкції не щодо держави, а щодо окремих людей. По-друге, влада не хоче в Європу, однак боїться Росії. Приєднання до Європейського Союзу означає досягнення певного рівня добробуту людей, встановлення зрозумілих правил гри і, зрештою, особистий спокій Віктора Федоровича. А гра в махновщину небезпечна і для нього, і для країни. Янукович мусить про це подумати. Насправді це дуже простий вибір. Але це не тільки його вибір. Це - цивілізаційний вибір країни. Жаль, що нині він залежить від примх однієї людини на прізвище Янукович.
- Чи є механізм, який дозволяє Юлії Тимошенко не тільки вийти на волю до виборів, а й узяти в них участь?
- Є кілька варіантів. Перший - рішення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. Цей орган перебуває під тотальним контролем адміністрації, його очолює людина, котра була депутатом від Партії регіонів і півроку поєднувала свою посаду депутата з посадою голови суду. У цьому суді заступником працює брат генпрокурора Пшонки. ВСС формувала Вища рада юстиції під наглядом Януковича повністю й тотально. Суд, який повністю підконтрольний адміністрації президента. Скасування Вищим спеціалізованим судом неадекватного вироку, винесеного Кірєєвим, і, відповідно, ухвала Апеляційного суду - найпростіший шлях для всіх. Янукович таким чином продемонструє буцімто незалежність судової системи.
- Хоча всі розумітимуть, що це його рішення…
- Зрозуміло. І при цьому він «відновить справедливість відповідно до демократичних стандартів». У такому разі Юлія Володимирівна отримає можливість взяти участь у виборах. Якби я був радником Януковича, то запропонував би йому зробити саме так. Є інший шлях, про який говорять у ЗМІ, - помилування. Але в такому разі це спірний шлях.
- Бо Тимошенко не писатиме заяву?
- Абсолютно правильно. Вона не звертатиметься до цієї людини. Вона не скоювала злочинів. Дехто допускає, що Янукович ухвалить рішення про помилування Тимошенко без її звернення. Чи прийме його Юлія Володимирівна - інше питання. Є й третій шлях - рішення Європейського суду з прав людини.
- Яке має імплементувати Верховний суд?
- Не факт.
- Є обхідні шляхи?
- Ми знайшли варіант, що не потребує імплементації Верховним судом.
- Коли можна очікувати рішення Європейського суду?
- Ми цього не знаємо. Єдина дата у цій справі - дата закінчення комунікації з українським урядом. Це 23 березня 2012 року. Після цього події мають розвиватися так. Заявникові дається чотири тижні на доповнення до скарги. Потім, якщо так вирішить суд, уряду відводиться до чотирьох місяців на додаткові запитання й відповіді. Після цього має бути винесене рішення. Як скоро? Можливо, через тиждень, може, через місяць.
Ми не чекатимемо чотири тижні. Ми бачили запитання, які поставив Європейський суд щодо першої частини скарги.
Передвиборна кампанія починається, якщо я не помиляюся, у середині липня. Отож, теоретично, ми можемо встигнути.