Починаючи цю статтю, гріх не повернутися до закінчення моєї попередньої публікації в минулому номері. Тоді цитувалося припущення прес-секретаря колишнього глави Львівської ОДА Мирона Янківа, що він (Янків) через чорну невдячність високої влади реально може опинитися в стані опозиції. Отож, інформації про те, що лідери опозиції кинулися до госпіталізованого Янківа з гостинцями та пропозиціями щодо працевлаштування, ні від прес-служб партій, які вважаються опозиційними, ні від інформагентств не надходило. Зате дуже добре відомо, що прем’єр-міністр, приїхавши на представлення нового керівника Львівської ОДА, екс-губернатора в медичній установі відвідав. Згодом прем’єр заявив, що Янків без роботи не залишиться. Очевидно, перші особи країни скривилися, уявивши, як у рядах ворогів опиниться їхній колишній агент.
Якби хтось сказав, що Янківа «беззастережно любила» обласна рада, то він би трохи прикрасив дійсність. У Янківа були непорозуміння з обласним депутатським корпусом, особливо — із фракцією «НУ». Проте його зразково-показова відставка, що межує з політичною стратою, не на жарт налякала обласну раду. Більшість депутатів почули «37-й рік». Усі чітко здогадувалися, чия людинка буде посаджена у крісло губернатора і що за цим відбудеться. Крім того, облрада почувалася гранично скривдженою. Як же так, напередодні вона більшістю голосів роботу Янківа визнала задовільною, а тут «пані Колінько» вирішила зовсім навпаки! Такий поворот глава Львівської облради розцінив як ігнорування регіонального органу місцевого самоврядування. Нехай обласна рада десятками депутатських очей не побачила в роботі Янківа кричущих порушень! Але ж і виїзне засідання комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, що відбулося в день відсторонення Янківа, не помітило за правоохоронними органами області якихось кричущих злодіянь. У виступі глави цього комітету В.Стретовича так і значилося: «...правоохоронні органи Львівської області на тлі інших областей України виглядають начебто непогано. Серйозних претензій із боку Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової служби України, Служби безпеки України до керівників відповідних служб в області немає».
Одне слово, наприкінці минулого робочого тижня (6 червня) Львівська облрада судомно провела позачергову сесію на тему «Про ситуацію в області через кадрові зміни». Кадрове рішення Президента вважали невмотивованим і майже гнівно засудили його. Своїм рішенням облрада «взяла до відома» заяву 55 депутатів про створення депутатської більшості. Спорудили цю більшість колишні антагоністи — фракції «Наша Україна» і «Ділова Львівщина» (друга була підконтрольна Янківу). Щоправда, в обласній раді є ще фракція «Соціальна справедливість», яка постійно голосує в інтересах С. Медведчука. Але депутати з цього об’єднання на позачергову сесію не з’явилися. Рішення облради також передбачало: «Вважати за доцільне кадрові призначення на керівні посади органів виконавчої влади проводити з урахуванням думки обласної ради і політичної ситуації в області». Наступним пунктом у рішенні обласної ради було: «Прийняти звернення до Президента України і прем’єр-міністра України щодо рекомендації на посаду глави Львівської обласної державної адміністрації». За день до цього на засіданні президії Львівської облради на посаду глави Львівської ОДА рекомендувався нинішній заступник глави обласної ради Тарас Федак. І найстрашніше: сесія вирішила «...висловити недовіру главі ДПАУ у Львівській області п. С. Медведчуку і звернутися до глави ДПА України п. Ю. Кравченка з проханням вжити відповідних заходів»! Тим самим обласні депутати дали зрозуміти, кого вони точно не бажають собі в партнери по виконавчій владі.
Сформована в облраді більшість її творцями розцінювалася як «гарант демократичних процесів у регіоні». Проте в день появи цього самого «гаранта» обласного масштабу «на депутатів, які поставили свої підписи під заявою про створення більшості, став чинитися тиск, звучати погрози, вимоги відкликати свої голоси». (Останнє твердження взяте зі звертання до прем’єр-міністра, підписаного керівником представництва блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» у Львівській області, народним депутатом України Петром Олійником і главою фракції «Наша Україна» у Львівській області Михайлом Вавріним.) Кажуть, багато обласних депутатів із тієї більшості «викрученими руками» стали відкликати свої заяви. Кажуть, той, хто призначає губернаторів, почав побоюватися, що більшість двома третинами у змозі зарубати неугодного раді ставленика.
Дуже чи не дуже «той» злякався рішення Львівської облради разом зі зверненнями? Запитання, звісно, цікаве. Водночас ні С. Медведчук (глава ДПАУ у Львівській області, брат В. Медведчука), ні А. Радзієвський (глава Львівської обласної організації Партії регіонів України), ні В. Базів (донедавна — працівник апарату адміністрації Президента України, людина з важкою репутацією), ні О.Дьомін (перший заступник глави адміністрації Президента, раніше очолював Харківську ОДА), — ніхто з цієї квадриги найімовірніших претендентів місця Янківа не зайняв. Як сказав дев’ятого червня В.Янукович на представленні нового губернатора, що ним виявився Олександр Сендега: це призначення відбулося з урахуванням думки великої кількості львів’ян. До цього «урахування думки», очевидно, увійшло побажання більшості обласних депутатів, які були проти того, щоб виконавчу владу очолював або «варяг», або місцевий глава податкової служби. Хай там як, а обласну раду і «НУ» призначення Сендеги влаштувало і заспокоїло.
Основною перевагою Сендеги, яка привела його в нове крісло, прем’єр назвав те, що він раніше працював «з добрими показниками». Перебування О.Сендеги на будь-якій посаді супроводжувалося привнесенням у роботу системності й порядку, і це завжди давало позитивний ефект. Таку репутацію О.Сендега заробив ще на світанку своєї трудової біографії. Почавши в далеку радянську епоху із сортувальника Львівського поштамту при залізниці («Львівський призалізничний поштамт»), він, пройшовши етапи від «оператора» і «заступника начальника цеху» тієї-таки установи, доріс до секретаря комітету комсомолу, секретаря парткому Львівської залізниці. А в 30 років став компартійним босом підприємства, що охоплює практично всю Західну Україну, це багато вартувало! З «перебудовних часів» він, відмовившись від політичної ниви, «плідно» трудився на адміністративній: заступником глави львівського Залізничного райвиконкому, главою Залізничної районної адміністрації, першим заступником міського голови Василя Куйбіди. Згодом Сендегу саме як класного менеджера переманив до себе в перші заступники глава Львівської ОДА Мирон Янків. (До речі, Янків, увійшовши в повноваження губернатора, працевлаштував багатьох корисних працівників з команди Куйбіди, яких новий мер Львова чомусь не прагнув утримати.) Отож стосовно «показників» Сендеги — це правда. А от стосовно того, що Банковій якось особливо потрібні такі кадри, — сумнівно. Колишній губернатор Львівщини, відповідно до звітів, також забезпечував приріст відсотків у господарстві області. (Втім, і досвід прем’єра Ющенка, якого скинули не за профнепридатність, свідчить про те, що вищому керівництву байдужні економічні показники в діяльності підлеглих.)
Багаторічна робота Сендеги на Львівській залізниці і ще «певна конфіденційна інформація» дали багатьом спостерігачам підстави стверджувати, що він — ставленик Кірпи. Міністр транспорту нібито вміло скористався склокою В.Медведчука і В.Януковича щодо посади губернатора Львівщини і посадив на область свою людину. Цю оцінку багато хто пов’язав із чутками про те, що Кірпа входить у президентську кампанію 2004 року на правах найприйнятнішого наступника Кучми. Власне, плани щодо участі колишнього начальника Львівської залізниці легко прочитуються з PR-кампанії, розгорнутої у вітчизняних ЗМІ, яка розкручує його як успішного господарника великого масштабу. З колишніми міністрами транспорту, пам’ятається, такого не робили.
Чи надовго затримається «безпартійний Сендега» на своїй новій посаді, залежить від того, як довго з ним миритимуться ті, хто мав щодо львівського губернаторства свої плани. Політологи також пов’язують тривалість перебування Сендеги в главах Львівської ОДА з тим, як довго Кірпа ходитиме у фаворитах гаранта.
Своїми схвальними відгуками про Сендегу прем’єр начебто надав йому підтримку. У кожному разі, Янукович на засіданні адміністративно-господарського активу області і депутатів Львівської обласної ради розповів присутнім, як він збирається спільно з новим губернатором розвивати цей регіон. Якщо вірити прем’єру, то незабаром в область інтенсивно залучатимуться іноземні інвестиції, відродяться робочі місця, на них почнуть запрошувати місцевих фахівців, котрі нині рвонули у трудову еміграцію по закордонах, тощо. (Одразу зауважимо, що Янукович прагнув проникнути в цей регіон ще тоді, коли очолював Донеччину. Тоді йшлося про проникнення в область донецького капіталу.)
Пообіцяв прем’єр узяти під свій патронат і саме місто Львів. Зокрема Віктор Янукович рішуче намірився дати львів’янам удосталь води (досі вона подається за урізаним графіком). Правда, така опіка, схоже, не зовсім подобається нинішньому меру міста Любомиру Буняку. На представленні Сендеги прем’єр пригадав, що недавно ледве не побив колишнього керівника нафтопроводу «Дружба», оскільки той відмовлявся від співпраці в цьому питанні. Упертого мера Львова, за словами прем’єра, врятувало лише те, що Буняк сам є дядьком чималеньких розмірів. Швидше за все, це був жарт. Не можуть же бути хуліганські методи стилем керівництва нинішнього прем’єра? І, здається, присутні цей жарт сприйняли адекватно. Оскільки сиділи тихенько, а коли прем’єр поцікавився, чи згодні ті співпрацювати з ним, деякі з них спробували більш-менш синхронно пересохлими ротами відповісти «так».