Українське суспільство може вкотре стати свідком рішення Конституційного Суду України, яке підтвердить тезу, що коли політична доцільність вимагає, здоровий глузд відпочиває. Йдеться про вибори Київради та Київського міського голови. Здавалося б, справа проста, - в самому поданні групи народних депутатів від Партії регіонів уже криється підказка. Питання стоїть так: чи проводити чергові вибори в Києві одночасно із загальнонаціональними восени 2015 року? Хто ж може заперечити проти цього?! Однак чи це означає, що до 2015 року мусить працювати нинішня Київська міська рада, а обов'язки міського голови, точніше - те, що залишилось після їх секвестру, повинен виконувати секретар цієї ради? Завдання президентських лоєрів та їхніх колег із Мін'юсту - переконати суддів, що це очевидно. Хоча той-таки непокірний здоровий глузд уперто стверджує протилежне.
Коротко про історію питання. 25 травня 2008 р. відбулися вибори Київського міського голови та депутатів Київської міської ради, які набули повноважень 3 червня 2008 р. Вибори були названі позачерговими. На той час діяла Конституція України зі змінами від 8 грудня 2004 р., статтею 141-ю якої було передбачено, що депутати місцевих рад обираються терміном на 5 років, а міський голова - на 4. При цьому ні Конституцією, ні законами України не було визначено термін повноважень, на який обираються депутати і голова на позачергових виборах. Зате законом України "Про вибори депутатів АРК, місцевих рад та сільських, селищних та міських голів" в редакції, яка діяла на той час, було зазначено, що чергові вибори проводяться у зв'язку із закінченням визначеного Конституцією терміну повноважень Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевої ради. А ось у новій редакції цього закону від 10 липня 2010р. визначено, що "місцева рада, сільський, селищний, міський голова здійснюють свої повноваження до обрання нового складу ради, сільського, селищного, міського голови на наступних місцевих виборах". Можна було б зробити приємний для влади висновок, що коли вибори не призначені, то депутати і мери правитимуть мало не довічно, але інше положення вищевказаного закону знову ж таки підтверджує норму, що "чергові вибори проводяться у зв'язку із закінченням визначеного Конституцією строку повноважень депутатів відповідних рад, сільських, селищних та міських голів". І на довершення: в Прикінцевих положеннях цього Закону було визначено, що "чергові вибори 31 жовтня 2010 р. проводяться всіх без винятку сільських, селищних, міських голів, сільських, селищних, міських, районних у місті, районних та обласних рад", але з тією ж єзуїтською припискою, "крім виборів Київського міського голови, Київської міської ради та Тернопільської обласної ради". Тобто вже самим законом передбачено неодночасне проведення місцевих виборів.
При внесенні змін до Конституції у 2011 р. було визначено, що "чергові вибори відбуваються в останню неділю п'ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови", однак у Прикінцевих положеннях до цих змін законодавець забув згадати про київську та тернопільську владу, залишивши питання відкритим: коли проводити вибори і якими вони мають бути - черговими чи позачерговими. Останні чергові вибори проводились у 2006 р., позачергові - у 2008 р. 2 червня 2013 р. спливає термін каденції як Київради, так і Київського міського голови, як за старою, так і за новою версією Конституції. І якщо повернутись до першоджерела - до статті 5 Конституції, що єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює її безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, то вибори і є саме тим випадком, коли ця влада здійснюється сувереном, тобто народом. Який, зрештою, може користуватися цим правом на безпосереднє здійснення влади частіше, ніж це встановлено вже іншими статтями Конституції, та аж ніяк не рідше. Інакше виникне ситуація, яка заборонена нормою тієї ж 5статті Конституції: "Ніхто не може узурпувати державну владу".
Таким чином, системний аналіз Конституції і законів України дає підстави стверджувати, що термін повноважень обраних чи на чергових чи на позачергових місцевих виборах депутатів місцевих рад, сільських, селищних та міських голів не може перевищувати встановлений Конституцією п'ятирічний термін повноважень депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.
Тобто вибори в Києві необхідно проводити у 2013 р., причому так, щоб було дотримано норми про місцеве самоврядування, відповідно до якої що сесія місцевої ради відбувається не рідше одного разу на три місяці. Тобто крайній термін проведення виборів - кінець серпня. Адже для забезпечення безперервності влади щонайпізніше - на початку вересня має відбутися сесія Київради. Оскільки ж рішення старої ради вже після 2 червня стають нелегітимними, то очевидно, що на сесію на початку осені має зібратися нова рада.
Декілька слів про органи виконавчої влади. Відоме рішення Конституційного суду про можливість суміщення посад міського голови та голови Київської міської державної адміністрації відзначає, що КМДА - насамперед виконавчий орган Київради, а вже потім на нього покладаються і державні функції. Тобто після 2 червня 2013 діяльність КМДА як виконавчого органу Київради стає незаконною.
Яким може бути компромісне рішення? Очевидно, що 2 червня вибори вже технічно не можуть бути проведені. Не слід зациклюватись на терміні "чергові" чи "позачергові", все одно 2015 р. будуть перевибори. Опозиції потрібні вибори у 2013 р. для отримання політичної більшості хоча б у Київраді. Владі потрібно зберегти обличчя перед євроспільнотою напередодні підписання угоди про асоціацію. Тому ризикувати відтермінуванням виборів у Києві далі, ніж до кінця серпня, означатиме дати євроскептикам додаткові аргументи перед доленосним для України прибалтійським самітом.
Зрештою, невелика пауза може бути вигідна обом сторонам. На розгляді у парламенті є ряд законів, які змінюють саму систему організації влади в Києві. Це і розділення повноважень голови КМДА та Київського міського голови, що очолюватиме виконавчі органи Київради (№2279), і відновлення районних у місті Києві рад (№1084), і гарантування місту фінансової стабільності (№2375), і порядок вирішення питань меж міста (№2278). Сьогодні, в умовах рівноваги політичних потуг, прийняття цих законопроектів об'єктивно потрібне всім, не кажучи вже про яскраву демонстрацію прийняття проєвропейської моделі організації влади в місті. Що, до речі, декларував недавно президент, на столі в якого вже лежить проект Указу про затвердження Концепції реформи місцевого самоврядування. Якщо на цьому документі з'явиться підпис гаранта Конституції, то логічно бачити його автограф і під законами, котрі запроваджують реальну децентралізацію влади, хоча б у Києві для початку. Адже президент обіцяв бути послідовним.