Упродовж усієї мукачівської кампанії, що триває вже два роки, застосовувалося стільки технологічних трюків та прийомів політичної боротьби, що придумати щось нове для забезпечення перемоги свого кандидата було нереально. Однак 18 квітня показало — влада спроможна здивувати спостерігачів.
Із моменту оприлюднення «мукачівського» указу Президента стало зрозуміло, що СДПУ(о) докладе максимум зусиль, аби посадити свою людину в крісло міського голови. Дискусії могли вестися лише стосовно методів, із допомогою яких це робитиметься. Події напередодні й одразу після виборів показали, що соцдеки застосували для розв’язання мукачівської проблеми комплексний підхід, який мав позбавити кандидата від «Нашої України» шансів стати міським головою за будь-яких обставин. Очевидно, з самого початку СДПУ(о) планувала використати свій улюблений прийом політичної боротьби, що став уже класичним, — зняти конкурентів із виборчих перегонів напередодні голосування. Для цього в Мукачевому були всі можливості, адже і суд, і територіальна виборча комісія (ТВК) були створені під Ернеста Нусера. Однак планам соцдеків не судилося збутися — знімати В.Балогу заборонив Президент. Незважаючи на це, за кілька днів до виборів проти опозиційного кандидата одна за одною подаються скарги з вимогою зняття з реєстрації. Суд передає їх на розгляд ТВК. Таким чином влада намагалася переконати В.Балогу, що його прізвище таки буде викреслене з бюлетенів для голосування, а паралельно пропонувала йому самому знятися з реєстрації, обіцяючи, зі свого боку, зняти Е.Нусера (про що сам Е.Нусер навіть не здогадувався). У такому випадку СДПУ(о) мала б можливість посадити в крісло мера іншого кандидата — сателіта Е.Нусера соціаліста Бориса Лук’янця. Однак В.Балога на переговори не пішов. Зрозумівши, що вибори доведеться проводити за його участі, влада вирішила не допустити у приміщення дільничних виборчих комісій (ДВК) спостерігачів, щоб сфальсифікувати результати. У день голосування з 8.00 до 10.30 на дільниці допустили представників лише кількох ЗМІ, заборонивши вхід іншим журналістам, спостерігачам та народним депутатам (напередодні голова ТВК взагалі скасував інститут спостерігачів на мукачівських виборах). Однак після кількох сутичок спостерігачі й народні депутати зуміли потрапити у приміщення ДВК, а здійснити масову фальсифікацію за їх присутності стало неможливим. Близько 18 години влада знову спробувала «очистити» приміщення ДВК від «зайвих людей», і знову зазнала невдачі. Народні депутати і спостерігачі залишилися на дільницях до кінця підрахунку голосів і навіть зібрали оригінали протоколів підрахунку, які чітко вказували на перевагу В.Балоги з різницею близько шести тисяч голосів (14 відсотків від кількості тих, хто взяв участь у голосуванні). Тоді СДПУ(о) застосувала свій останній варіант. Коли «нашоукраїнці» вже почали святкувати перемогу, голова ТВК Юрій Переста без будь-якого обґрунтування оголосив переможцем Е.Нусера з різницею у п’ять тисяч голосів і одразу зник у невідомому напрямку. У понеділок вранці Президентові доповіли: Мукачеве під контролем, — після чого гарант скасував свій грудневий указ, який ось-ось мав проходити експертизу на легітимність у Конституційному суді. Перед обідом Мукачівська міська рада в авральному порядку і при відсутності кворуму провела інавгурацію Е.Нусера, а близько опівночі міліцейський пост із ТВК було відкликано, туди ввірвалися четверо молодиків, котрі побили чергового й викрали бюлетені та виборчу документацію. Усе, що залишилося в «нашоукраїнців» на підтвердження перемоги їхнього кандидата, — оригінали протоколів підрахунку голосів.
Ось так схематично (про події, що супроводжували підрахунок бюлетенів, — трохи нижче) виглядає друге за останні чотири місяці взяття соцдеками Мукачевого.
Попри всю брутальність дій влади й силових структур, що їх мали можливість бачити на власні очі не лише українські, а й закордонні спостерігачі, не можна не згадати одного суттєвого нюансу: на останніх виборах «Наша Україна» певною мірою відчула на собі дію своїх же методів політичної боротьби. Адже аналогічна ситуація в Мукачевому вже була — на повторних виборах міського голови в червні минулого року. Усе місто тоді, як і тепер, було обклеєне агітками одного кандидата, ТВК і ДВК формувалися теж під одного кандидата, а місцевий суд приймав рішення, вигідні цьому ж кандидатові. Тоді цим кандидатом був «нашоукраїнець» Василь Петьовка, а тепер — ставленик СДПУ(о) Ернест Нусер. Пригадується, «нашоукраїнці» після підрахунку голосів навіть спробували знищити бюлетені (щоправда, робилося це за рішенням ТВК, тепер же бюлетені банально вкрали).
Різниця між двома мукачівськими кампаніями в тому, що теперішня влада діяла, по-перше, набагато брутальніше й цинічніше, переступивши через усі межі, яких не переступають при веденні політичної боротьби навіть затяті опоненти, і, по-друге, — значно більш непрофесійно. Навіть побіжного погляду на виборчу кампанію достатньо, щоб побачити кричуще дилетантство, з яким СДПУ(о) штовхала до крісла мера свого кандидата. За кілька місяців до виборів влада, нагинаючи через коліно міських, районних та обласних депутатів, у дусі комсомольських часів організувала у ЗМІ звернення із закликом голосувати за Е.Нусера, в якому потопталася по активістах «НУ» і особисто по В.Ющенку. Ніякої користі така «технологія» Е.Нусеру принести не могла, зате всім показала, що на виборах ставка робитиметься на силовий варіант. Брутальними наїздами обласна влада налаштувала проти себе Апеляційний суд, який у відповідь до самих виборів став приймати рішення, вигідні «НУ» (для цього суду було достатньо дотримуватися букви закону).
За місяць до виборів влада наважилася на безпрецедентний крок — закрила приватну опозиційну телерадіокомпанію «М-Студія», однак за тиждень до голосування не змогла перешкодити їй виходити в ефір і зіграти агітаційну роль на користь В.Балоги з потрійним ефектом.
Після завершення підрахунку голосів група «братків» із бейсбольними бітами в присутності міліції вчинила погроми на кількох дільницях. Ні знищення бюлетенів, ні зриву виборів цим досягнуто не було, однак такі набіги підтвердили (уже вкотре!), що закарпатська влада при досягненні політичних цілей послуговується кримінальними елементами і змушує співпрацювати з ними правоохоронців. Нарешті, масове побиття «братками» й міліцією групи народних депутатів, яке побачила з Мукачевого вся Європа. Така виборча «технологія» стосовно представників найвищого законодавчого органу була застосована вперше за всю новітню історію України.
Жодна із зазначених ініціатив (а подібних їм було набагато більше) не принесла Е.Нусеру ніякої користі, всього цього можна було уникнути. Однак СДПУ(о) вкотре показала, що не вміє обігравати опонентів цивілізовано, вона воліє діяти за принципом бульдозера. Такі дії влади напередодні й після виборів стали тільки продовженням цілого ланцюга грубих порушень, що почалися після оприлюднення указу Президента в грудні минулого року. Щоб виконати указ, соцдекам із самого початку довелося застосовувати грубу силу й повністю ігнорувати закон: шляхом пресингу з боку силовиків та «братків» створювати в опозиційній міській раді провладну більшість; ігноруючи закон про вибори, формувати нові ТВК і ДВК; із допомогою того ж президентського ресурсу реорганізовувати суди… Було очевидно, що сам указ готувався дуже поспіхом і непродумано, видавати його в такому вигляді було помилкою.
Однак найбільшого прорахунку влада припустилася не в грудні минулого, а у вересні 2002 року, поставивши губернатором Закарпаття І.Різака. У приватних розмовах навіть активісти регіонального штабу «Нашої України» визнають, що за попереднього губернатора Г.Москаля Е.Нусер став би мером ще в червні минулого року і вибори не привернули б уваги ПАРЄ, ОБСЄ та інших міжнародних інституцій. Перед самим переведенням до Києва Г.Москаль проводив повторні вибори мера в Ужгороді (переможець попередніх Сергій Ратушняк обрав роботу в парламенті). І, на противагу опозиційному кандидатові, якого підтримували кілька десятків народних депутатів на чолі з В.Ющенком, зумів забезпечити перемогу В.Погорєлова, всупереч навіть тому, що той відсидів у зоні сім років за отримання хабара. Жодних скарг про визнання результатів голосування не було з тієї причини, що вибори пройшли без порушень (правда, Н.Шуфрич, як завжди, намагався зняти опозиційного кандидата через суд, однак безуспішно). На торішніх виборах мукачівського мера Е.Нусер вважався фаворитом. Він був дуже авторитетним серед мукачівців, адже, на відміну від своїх опонентів, по-перше, ніколи не використовував адмінресурсу в інтересах власного бізнесу, а по-друге, доти не був пов’язаний із СДПУ(о). Для повноцінної перемоги Е.Нусера владі треба було лише грамотно провести виборчу кампанію. Однак СДПУ(о) обрала інший шлях — попередні вибори вона бездарно провалила, після чого невмілими діями скомпрометувала свого кандидата (точніше, він сам дозволив себе скомпрометувати).
У мукачівській епопеї не може не дивувати ще один момент — мета, заради якої СДПУ(о) кинула в бій такі величезні ресурси. Невеличкий райцентр на заході України з шістьма десятками тисяч виборців не може мати для цієї партії ні стратегічного, ні тактичного значення, заради нього абсолютно не варто було виставляти на міжнародний осуд Україну. І навіть якщо соцдекам вдасться утримати Е.Нусера на посаді мера, з огляду на міжнародний резонанс, вони все одно набагато більше втратили, ніж здобули. Для чого взагалі було заварювати мукачівську «кашу»? Взяття Мукачевого — не що інше, як задоволення підліткового марнославства СДПУ(о) — за будь-яку ціну довести всім (і в першу чергу собі), хто господар на Закарпатті.
Очевидно, мукачівські події ще далекі від свого логічного завершення, тому жителям міста поки що доведеться відкласти плани на спокійне життя. З іншого боку, вони мають унікальну нагоду відчути на собі управлінські методи різних політичних сил, адже в жодному іншому місті України забарвлення виконавчої вертикалі за короткий період не мінялося так часто. Не була демократичною в Мукачевому попередня команда, яка асоціювала себе з «Нашою Україною». І це не дуже дивно: важко сподіватися, що представники бізнесу, взявши владу у свої руки, проводитимуть політику відкритості й прозорості. Однак при вигляді тих, хто під прикриттям Е.Нусера намагається встановити в Мукачевому нові порядки тепер, на думку мимоволі спадають слова римського імператора Августа про свого наступника Тиберія: «Бідний римський народ, у які повільні щелепи він потрапляє…»