Новини цього тижня.
Поліцейська служба безпеки Норвегії проводить розслідування стосовно компанії Titania Kronos, яку підозрюють у порушенні режиму антиросійських санкцій ЄС, впроваджених у зв'язку з незаконною анексією Криму, через поставку ільменітової руди до півострова.
У Німеччині проводиться слідство щодо порушення санкцій ЄС двома судноплавними компаніями - Hansa Heavy Lift з Гамбурга і Heinz Corleis KG зі Штаде, які доставили з Норвегії до Криму 35 тис. тонн ільменітової руди.
За логікою, першим мало би з'явитися повідомлення про розслідування зазначених фактів порушення санкційного режиму Криму в Україні. Адже журналістське розслідування видання Вlackseanews вийшло ще в грудні 2017 р.- відразу після поставок норвезького ільменіту німецькими суднами. Але офіційного розслідування порушень санкцій не буде. Не тільки щодо цих фактів - ніяких. Бо українським законодавством це не передбачено. Санкції - є, а відповідальності за їх порушення - немає. Не лише кримінальної, а й адміністративної.
Тому це в Німеччині і Норвегії може вестися розслідування щодо порушення санкцій ЄС, а у США - санкцій, застосованих їх урядом. А в Україні, через порушення територіальної цілісності якої, власне, з перших днів окупації почали вводитися західні обмежувальні заходи, такі розслідування поки що неможливі. Хоча, знову ж таки, за логікою, саме українські слідчі мали б створити прецеденти успішних розслідувань випадків порушення антиросійських санкцій та схем їх обходу.
У тому числі - і щодо багато разів описаної й задокументованої у розслідуваннях українських журналістів "ільменітової схеми", про яку, завдяки слідству в Німеччині та Норвегії, знову багато пишуть західні ЗМІ. Нагадаю: сировину, що, за документами, експортується в Росію, доправляють до Керченської протоки, де на рейді перевалюють на російські судна і транспортують до закритого керченського порту Камиш-Бурун (а нинішнього року - ще й до порту на озері Донузлав під Євпаторією). Претендент на ільменітовий концентрат у Криму один - завод "Кримський титан" Дмитра Фірташа. Представники компаній-судновласників солідарно запевняють: не знали, що вантаж буде доправлений до підсанкційного Криму, тож нічого не порушували. "Незнайкові" Siemens, чиї турбіни, всупереч санкціям, що забороняють поставку нового обладнання для енергетичного сектора, було доставлено до закритих портів Севастополя і Феодосії та встановлено на ТЕС, як ми знаємо, порушення зійшло з рук. Тож не виключено, що й до німецьких судновласників чи норвезького продавця ільменітової руди зрештою покарання застосоване не буде: адже, за документами, в них також "усе нормально".
Суть "ільменітової схеми" у тому й полягає, що кожна її ланка - від закупівлі ільменітового концентрату в українського державного (!) Іршанського ГЗК компаніями-посередниками; "експорту" в Росію через турецькі порти до перевантаження на якірній стоянці або й поза рейдом російського порту на російські теплоходи, формально законодавства України не порушує і під санкції - західні й наші - не підпадає. Хоча всім ніби й зрозуміло, що в кінці ланцюга - злочин та порушення санкцій, а все, що йому передувало, - підготовка до його скоєння. Але українські правоохоронці розводять руками й відпускають судна-порушники: не прописана в українському Кримінальному кодексі стаття за порушення санкцій, а доказів того, що судна заходили у кримські порти, теж немає. Ті ж, які зібрали журналісти-розслідувачі, за КПК, доказами визнані не будуть. Твердження дискусійне, бо, по перше, всі судна, відвантажившись на рейді, виходять із Керч-Єнікальського каналу фарватером, що є акваторією закритого порту Керч, і йому ж платять канальний збір. По-друге, те, що змогли отримати журналісти, може (мусить мати) і розвідка. Але наразі про інше.
Початок ланцюжка - в Україні, у сфері управління українського уряду, в межах компетенції СБУ та в полі політичної відповідальності президента і всієї РНБО. "Кримський титан" не міг би працювати без українського ільменіту (поставки з Норвегії - дрібниці), але на Іршанському ГЗК теж, мабуть, не знають, кому насправді його продають. "Юкрейніан кемікал продактс" каже, що не причетна до управління кримським заводом, - і всі їй вірять, хоча на незаконний експорт діоксид титану з Криму йде за її сертифікатами (не виключено, що й на російські оборонні підприємства). Компанії-учасники "ільменітової схеми" відомі. Але в санкційному списку України - тільки московське ТОВ "Титановые инвестиции", яке тут-таки звільнило місце у схемі іншому ТОВ - "ЦОТ" - "Центр оптимальных технологий", що й постачає ільменіт до Криму через ланцюжок прокладок.
Нинішня бездіяльність українських урядовців та силовиків у питанні "ільменітової схеми" може коштувати Україні дуже дорого. Якщо розслідування у Норвегії й Німеччині визнає, що в діях судновласників та хімічної компанії, які поставили в Крим ільменітову руду, немає порушення санкцій, то їх ефективність буде істотно підірвана, а вигадана Фірташем схема - визнана безпечною для застосування, і кількість "незнайків" зростатиме. Охочих заробляти в "сірій" зоні чимало.
Українська влада ледь не щодня закликає світ посилити тиск на Росію для припинення агресії проти України, у тому числі - шляхом продовження та розширення економічних санкцій. При цьому РНБО, керівник якої - президент, формуючи українські санкційні списки, не соромиться "забувати" вносити до них російських олігархів, політиків і бізнесменів та компанії, котрі є у списках США і ЄС. І титан - це квіточки…
Дірявий лантух українських санкцій
У квітні нинішнього року президент Петро Порошенко пафосно відгукнувся на рішення Мінфіну США запровадити санкції проти російських олігархів і топ-чиновників. "Вільний світ і надалі зміцнює свою коаліцію проти Москви за чіткого лідерства Вашингтона і на засадах потужної трансатлантичної єдності та спільних цінностей", - написав Порошенко у Facebook. І повідомив, що вже найближчим часом очікує від РНБО комплексних пропозицій щодо синхронізації українського та американського санкційних режимів.
За місяць РНБО внесла зміни до санкційних списків, і президент заявив, що рішення "чітко синхронізовані" з партнерами із ЄС та США: "Своїм сьогоднішнім рішенням ми скоординуємо нові санкції, які запроваджуються, із санкціями США проти громадян і юридичних осіб Російської Федерації. Вони пов'язані як із застосуванням РФ хімічної зброї в центрі Європи - у Великій Британії, так і з проведенням незаконних виборів президента на території окупованого Криму".
Переконатись у синхронізації списків виявилося непросто: підписаний майже через два тижні Указ президента про введення в дію згадуваного рішення РНБО був опублікований на сайтах без активних посилань на додатки із переліками фізичних та юридичних осіб, до яких було продовжено й застосовано санкції. А коли (після дзвінків та інформаційних запитів Центру журналістських розслідувань) додатки оприлюднили, з'ясувалося, що синхронізація дуже своєрідна. Першим "нестачу" підсанкційних олігархів побачив народний депутат Сергій Лещенко. У списку не виявилося найближчого друга Путіна - Аркадія Ротенберга, внесеного до санкційних списків США ще 20 березня 2014 р. На думку Лещенка, Порошенко "рятує" Ротенберга, бо той постачає компаніям Фірташа аміак для виробництва мінеральних добрив. А відтак, в українському санкційному списку немає хімкомпанії Ротенберга, зате є його та Фірташа конкуренти, яких немає у списку США! Реакції на ці звинувачення з боку Порошенка не було. Однак 21 червня РНБО приймає нове рішення про розширення списків, і президент блискавично його вводить в дію. Приводом подається необхідність введення санкцій, "симетричних введеним урядом США 11 червня" проти юросіб, причетних до діяльності спецслужб РФ у кіберпросторі. РНБО у своєму повідомленні зазначає, що серед осіб, до яких введено санкції, є й "відомий російський мільярдер Аркадій Ротенберг та члени його родини". Але від цього санкційні списки України не стали синхронізованими з американськими. Наше порівняння виявило чимало цікавих "потєряшек" РНБО. Їх десятки, тому зупинимося на знакових.
Почнемо зі "синхронізованого" Ротенберга-старшого. До українського списку й досі не включене ТОВ "СГМ-Мост" -дочка ТОВ "Стройгазмонтаж" Ротенберга - генпідрядника будівництва мосту. "СГМ-Мост" було засноване 2015 р. спеціально для управління проектом будівництва мосту через Керченську протоку. Під американські санкції воно потрапило разом із іншими компаніями, котрі беруть участь у будівництві мосту, ще 1 вересня 2016 р.
У списку OFAC Мінфіну США - чотири компанії із Групи "Совфрахт-Совмортранс", в український - не потрапила жодна. Хоча це саме її судна та пороми доставляли російських військових і техніку в Крим, її баржі-понтони доправили у Севастополь і Феодосію турбіни компанії Siemens.
Це компанії "СМТ-К", пороми якої працюють на лінії Керч-Кавказ, Керуюча компанія "Совфрахт", ВАТ "Совфрахт", ЗАТ "Совмортранс". Голови правління "Совфрахту" - Дмитра Пуріма, який очолює і кримське відділення партії "Деловая Россия", в санкційному списку теж немає. А в Одесі продовжує працювати ТОВ "Совфрахт Україна", зареєстроване на Костянтина Пуріма - молодшого брата голови правління ГК .
Під українські санкції потрапили тільки дві з чотирьох, внесених до списку США компаній, судна яких фрахтував "Совфрахт" для перевезень пального до Криму.
Компанії російських олігархів. До українського списку, на відміну від списку США, не внесено, щонайменше, шість компаній, які належать або контролюються Олегом Дерипаскою. А саме: Basic Element ("Базовый элемент"), "Агрохолдинг "Кубань", В-Finance, EN+ Group PLC , Об'єднана компанія "Русал", "Група ГАЗ"
Не виявилося у списку РНБО і компанії Олексія Мордашова"Силовые машины", що відзначилась на поставці турбін Siemens до Криму. Довгий перелік "загублених" РНБО компаній, які належать Геннадію Тимченку і входять до Групи компаній Volga Group та ходингу "Стройтрансгаз".
І Дерипаску, і Мордашова, і Тимченка внесено до переліку фізосіб, до яких застосовано персональні санкції РНБОУ, що, втім, не заважає їм і далі мати бізнес в Україні та навіть відчужувати заблоковані санкціями активи. Приміром, Олексій Мордашов, який контролював ПАТ "Дніпрометиз", потрапив під українські санкції у вересні 2016 р. Вони передбачали "блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном". Попри це, 27 жовтня 2017 р. "Северсталь" оголосила, що продала "Дніпрометиз" компанії "Діалзоне Холдинг Лтд" з Віргінських островів. Ці зміни відображено в системі SMIDA, що означає: жодних проблем в Україні підсанкційний Мордашов із цією оборудкою не мав.
Перелік "загублених" росіян, щодо яких РНБО не впровадила санкцій, хоча вони є у списку OFAC, теж цікавий і розлогий, назвемо найвідоміших.
В'ячеслав Володін - голова Державної думи РФ, на момент потрапляння під санкції у 2014 році - перший заступник керівника адміністрації президента РФ.
Владислав Сурков - помічник президента РФ.
Дмитро Козак - віце-прем'єр-міністр уряду РФ.
Олексій Громов - перший заступник керівника адміністрації президента РФ.
Володимир Якунін - екс-президент компанії "Российские железные дороги".
Це ціла зграйка бізнесменів, пов'язаних із банком "Россия", - Кирило Ковальчук (він же президент "Национальной медиа-группы" та племінник основного акціонера банку Юрія Ковальчука), Дмитро Лебедєв, Дмитро Мансуров, Михайло Клішин і Михайло Дєдов (також є засновниками ТОВ "Венчурна інвестиційна компанія", створеної для управління активами групи банку).
І на десерт, не повірите, - Євген Пригожин. Неймовірність його невнесення до списку РНБО, який формується значною мірою насамперед поданням СБУ, полягає в тому, що глава Служби Василь Грицак не може не знати, хто такий Євген Пригожин. Адже викриттю діяльності ПВК Вагнера він присвятив спеціальну прес-конференцію. Так, це той самий "ресторатор Путіна", власник фабрики тролів в Ольгино і фінансист ПВК Вагнера, Санкції США щодо Пригожина були введені за надання фінансової підтримки "Агентству интернет-исследований", яке обвинувачується у втручанні у вибори в США 2016 р.
Висновки - невтішні. Особливо коли брати до уваги інсайдерську інформацію про: "обілечування" кандидатів у санкційні списки на найвищому владному рівні, що може легко пояснити поблажливість до бізнес-інтересів підсанкційних російських олігархів в Україні; політичну торгівлю санкційним активом в обмін на знищення конкурентів по бізнесу.
Додамо також, що чинний закон про вільну економічну зону "Крим", який допоміг українським олігархам зберегти активи у Криму, дозволяє те, що заборонене санкціями ЄС і США, - інвестувати у бізнес на окупованій території, відкривати підприємства, експортувати вироблені у Криму товари і т.д.
Отже, якщо говорити про синхронізацію санкційної політики і заходів України та США, то починати треба із двох простих речей. По-перше, списки юридичних і фізичних осіб, щодо яких впроваджено санкції США, мають бути повністю внесені до списків РНБО (при цьому українські можуть бути й розширені).
По-друге, в санкційне законодавство України необхідно терміново внести зміни, які чітко визначать: підстави для застосування санкцій, процедуру і моніторинг застосування обмежень, схем обходів санкцій та маніпуляцій із активами фігурантів списків. Хто це має робити? Питання дискусійне. Є приклад і досвід OFAC - департаменту міністерства фінансів США. Та, оскільки санкції в Україні вже стали товаром, навряд чи хтось відмовиться від влади над ним добровільно.