UA / RU
Підтримати ZN.ua

Самопроголошена влада

Весело і по-новаторськи підбивали у Криму підсумки місцевих виборів. У вівторок прем’єр автономі...

Автор: Валентина Самар

Весело і по-новаторськи підбивали у Криму підсумки місцевих виборів. У вівторок прем’єр автономії і лідер місцевих регіоналів Василь Джарти оголосив про незаперечну перемогу своїх однопартійців у чесних і прозорих виборах. І хоча на той час відомі були тільки дані екзит-полів та явка виборців (47,7%), Василь Георгійович уже назвав і відсоток підтримки ПР на виборах до ВР автономії, і кількість «узятих» мажоритарних округів, і проголосив перемогу кандидатів у мери від влади. Кандидата в міські голови Сімферополя «від команди президента» В.Агєєва, як повідомив В.Джарти, уже привітав і його головний суперник — «союзівець» Л.Миримський. Той, правда, через день уточнив, що вітав не з перемогою, а з призначенням, але прес-служба КРО регіоналів почала розсилати у ЗМІ поздоровлення Агєєву й від інших учасників виборів. На просту журналістську цікавість — а з чим саме вітають, із яким результатом кандидат від влади переміг у найзапеклішій боротьбі під час цих виборів у Криму, — не надійшло жодної відповіді! Опівдні у п’ятницю, коли здається цей матеріал, не озвучено жодної офіційної цифри щодо виборів у Сімферополі. Не можуть конкретизувати результат перемоги свого кандидата і в його штабі. Це тоді, коли по країні вже оголошено результати у містах-мільйонниках, причому населення деяких порівнянне з кількістю всього населення Криму. Ну не машини ж там рахують!

Тим часом цифри, доступні для осмислення, спантеличують місцевих аналітиків. Я не про низьку явку — це явище повсюдне. І не про ті випадки, коли у привезених в тервиборчкоми протоколах 2+2 не дорівнювало чотирьом. Тобто кількість голосів підтримки не збігається з кількістю тих, хто проголосував. Це теж щокроку. Цікаве таке явище — кількість голосів, відданих «проти всіх». У десятку округів на виборах до ВР автономії їх частка становить понад 10%, а в округах в Алушті, Ялті, Сімферопольському районі — понад 20! У трьох округах у Ялті, приміром, другий результат після кандидата від влади — «проти всіх». Звісно, найпростішим поясненням цього явища може бути недовіра людей до всіх кандидатів, до виборів у такому вигляді взагалі і до влади, зокрема. Але, здається, є серед версій, котрі мають право на життя, і викликана однією особливістю організації дня голосування в Криму.

Як уже повідомлялося, з ініціативи ПР на всіх виборчих дільницях автономії було встановлено веб-камери. За заявами лідерів партії влади, зроблено це було для забезпечення прозорості процесу голосування і підрахунку голосів, фіксації можливих порушень та провокацій. Після запитань журналістів — за чиї гроші куплено техніку і чи є правові підстави для тотальної зйомки інформації — у штабі ПР пояснили, що ініціатива підтримана всіма підписантами Меморандуму про чесні вибори, з їхніх солідарних коштів техніка й купується, вони ж звернулися в дільничні комісії по дозволи на встановлення камер, і всі комісії дали добро.

Тепер звернімося до закону про місцеві вибори і до юриста Олександра Бурмагіна, який представляє Асоціацію медіаюристів України. На його думку, у цьому випадку ми маємо низку суперечливих моментів. «З одного боку, закон гарантує і вимагає гласності й публічності виборчого процесу. З іншого — виборчі комісії повинні діяти у суворій відповідності до закону і в межах повноважень, передбачених законом. Тим часом закон передбачає, що використання техніки — аудіо, відео — дозволяється офіційним спостерігачам від партій та кандидатів, офіційним спостерігачам від всеукраїнських громадських організацій та закордонних спостерігачів. Представникам ЗМІ під час виборів використання відеознімальної техніки дозволяють і профільні закони, насамперед закон про телебачення та радіомовлення. Тобто використання техніки в день виборів дозволено фізичним особам із певним статусом, які мають право перебувати на виборчих дільницях», — пояснює Олександр Бурмагін.

Інакше кажучи, перелік осіб (фізичних!), котрим закон дає право на використання відеотехніки під час голосування, законодавчо обмежений. І там немає таких суб’єктів, як «партії» або «партії, котрі підписали Меморандум про чесні вибори». Тобто заяви на проведення відеозйомки мали подавати фізособи зі статусом, перелік яких наведено вище. За свідченням голів дільничних виборчкомів, розпорядження дати згоду на встановлення веб-камер, наприклад у Сімферополі, надійшло з міської ТВК. Що її голова в інтерв’ю журналістам категорично спростовує. Отже, коло не замикається. Особливо коли взяти до уваги, що рядові члени кількох комісій, опитані в день голосування журналістами Центру журналістських розслідувань, стверджують: на засіданні комісій цього питання не приймали. Отже, добро міг дати голова особисто. За словами членів комісій, камери були встановлені в ніч на 31 листопада: «Прийшли люди з якоїсь фірми. В них у списку 15 дільниць було. Встановили, і вранці ми ці камери вже побачили».

Та навіть якби дільничні комісії проголосували за встановлення камер «від партій, котрі підписали меморандум», це теж було б прямим порушенням закону.

«Питання про законність застосування веб-камер і стаціонарних телекамер у день виборів у Криму могло б вирішитися тільки в одному разі — за наявності відповідного роз’яснення ЦВК, — каже Олександр Бурмагін. — Дільничні й територіальні комісії не мають таких повноважень із роз’яснення практики застосування норм закону».

На думку експертів, питання про законність застосування камер відеоспостереження чи стаціонарних камер «без журналістів» могло б також вирішитися в тому разі, коли б ЦВК ухвалила якесь положення про встановлення, використання техніки, а також архівування й використання знятого величезного масиву інформації. Тому що на сьогодні ніхто не може дати відповіді на низку запитань щодо долі цієї інформації. Де вона міститься і як зберігатиметься? Хто нею володіє й розпоряджається? Як вона використовуватиметься?

Центр журналістських розслідувань спробував отримати у виборчому штабі ПР відео, що зафіксувало порушення, про які повідомляла прес-служба партії влади. Спочатку було обіцяно такі матеріали надати. Після затяжної паузи надійшла відмова: «Ми ж партія. І до цього відео не причетні. Наша була тільки ініціатива. Всі відео були на виборчих дільницях. Якщо ви хочете матеріали з якоїсь конкретної виборчої дільниці, то треба до голови цієї конкретної виборчої дільниці й звертатися». Але в дільничних комісіях цього відео теж немає — «ми ж до цих камер не доторкалися!». Гадаємо, відповіді на всі запитання може і повинна дати громадськості й виборцям прокуратура АРК.

Голова Комітету виборців України, заперечуючи причетність до цієї акції (контейнери для відеокасет біля камер у Ялті були «опломбовані» наліпкою: «Комітет виборців України»), вважає, що вся історія з відеозйомкою голосування у Криму «швидше, факт для піару».

Якби йшлося тільки про пускання диму в очі наглядачам від міжнародних організацій (що, безперечно, має місце), — було б півбіди. У кримському ж мультимедійному експерименті вбачається й інша технологія: підтримання стану страху, в який занурили виборців в останній місяць. До тиску на кандидатів і підприємців, до традиційного примусу людей голосувати за конкретну партію або кандидата з боку різноманітних начальників, до традиційних методів застосування адмінресурсу додався ще один — «ми все бачимо!». І цілком можливо, що, боячись «засвітити» свою відсутність на виборчій дільниці, багато виборців, на радість начальникам, прийшли, але проголосували проти всіх.

Перше, що бачить кримський виборець, прибувши на дільницю, — оголошення на вхідних дверях «Ведеться відеозйомка». По кілька плакатів із попередженнями були розвішані вздовж усього руху виборця в приміщення для голосування і навіть на стенді з інформацією про кандидатів. Примітно, що такі «оголошення» висіли навіть на дільницях, де камер не встановлювали!

Тепер для порівняння випадок у Джанкойському районі. Там районна ТВК заборонила офіційному спостерігачеві від одного з кандидатів у сільські голови села Чайкине вести в день голосування відеозйомку. За повідомленням прес-служби організації УНП, заборону було мотивовано тим, «що такі дії нібито заважають роботі членів комісії і створюють психологічний тиск на виборців». Про подвійні стандарти і мови бути не може. З однієї-єдиної причини. Це і є стандарти нинішньої влади.

Перерахунок голосів? ОК, але тільки там, де результат не влаштовує правлячу партію. «Союз» того дня, коли в міський тервиборчком ще не надійшов жоден протокол із виборів депутатів міськради і мера столиці Криму, подає заяви з вимогою перерахувати бюлетені на 17 дільницях. На всі — відмова, причина — пропустили терміни. Того ж дня у Білогорську, де на виборах мера лідирував із невеликим відривом кандидат від Народного Руху України Альберт Кангієв, на вимогу регіоналів, провели перерахунок на кількох дільницях. Результат — такий самий. Але підсумкового протоколу не затверджують: з’являється ще одна скарга з вимогою перерахувати голоси — вже від іншого кандидата. І перерахунок призначають! У Білогорськ висаджується десант у складі партійної номенклатури ПР, включно з народними депутатами. І тільки тоді, коли під тервиборчком підтягнулися півтори сотні репатріантів, перемогу Кангієва було визнано.

Якою буде нова влада автономії? Дві третини корпусу ВР Криму, і навіть 80 зі 100 мандатів, отримають представники Партії регіонів. Кількість депутатів від інших політсил, яким таки вдалося в кровопролитних боях узяти прохідний бар’єр, до середини останнього відведеного законом дня залишається під сумнівом. Самі партії — комуністи, Народний Рух України, «Союз», «Русское единство» і «Сильна Україна», — звісно, вже порахували. І навіть знають, скільки в них на останньому етапі «відкусили». Але підсумкові протоколи у виборчком Криму за багатомандатним округом ідуть із характерною затримкою. Усе оголосять пізньої ночі.