Так будуть вибори чи ні? — стомлено й приречено терзається народ. Будуть-будуть! Ми вже тут, — відповідають своїми приїздами «з іншого приводу» політики. Кампанія почалася. Слідом за Володимиром Литвином, котрий розповів, як треба будувати відносини з Росією, на Крим заявив права Арсеній Яценюк. Привід — річниця Конституції АРК. Програма, крім участі в урочистих зборах, — типово передвиборна: зустріч зі студентами, прес-конференція, запис інтерв’ю для місцевих каналів. Та не склалося — новий указ президента завадив.
Наступного дня — Віктор Янукович. Привід — конференція депутатів від ПРУ всіх рівнів. Подія така важлива, що заради неї кримський парламент переніс на день сесійне засідання, тому що практично все кримське керівництво мало бути на партійному заході. Спікер А.Гриценко потім запевняв, що всі ці держслужбовці або у відпустці були, або відгули взяли. А ті співробітники апарату ВР, що ставили по телефону партійному лідерові запитання в прямому телеефірі, звеселяючи журналістів, які впізнавали голоси, треба думати, робили це із власної ініціативи й у позаробочий час.
Лідер Соцпартії Олександр Мороз до Криму ще не доїхав, але топ-тему вже означив. «На нинішніх дострокових виборах яблуком розбрату стане тема Криму і Чорноморського флоту — її штучно роздмухуватимуть ура-патріоти задля піару. Ці дії вкрай небезпечні як для зовнішнього іміджу України, так і для внутрішньої стабільності: вони можуть розколоти країну. Проте Ющенко йде на це заради підтримки з боку виборців із західних регіонів України», — заявив О.Мороз. Ну, чому ж тільки Ющенко? Тему топчуть усі підряд! Оскільки знають — будь-яка гучна заява щодо Росії та ЧФ відразу облетить як мінімум одну шосту частину суші.
І Віктор Янукович таку заяву зробив. Треба визнати, що в озвученій позиції з приводу базування ЧФ сталися деякі зміни. В.Янукович заявив, що «нинішні умови оренди ЧФ потрібно істотно змінювати в бік збільшення. Цих сум (які РФ зараховує як погашення держборгу за базування ЧФ у Криму. — Авт.) уже немає, вони пішли в минуле». Проте далі лідер Партії регіонів, явно забувши зміст статті 17 Конституції України, яка виключає існування на території країни іноземних військових баз, почав розмірковувати про те, що баз, які сьогодні займає ЧФ, «ми ніколи експлуатувати не будемо, вони нам практично не потрібні». Отже, якщо в переговорах буде досягнуто взаємовигідних умов, Україна має погодитися із подовженням строку базування ЧФ у Криму.
Запитання: якщо ми — вустами МЗС — мало не щодня розповідаємо Росії, що Конституція зобов’язує нас остаточним терміном базування ЧФ вважати 28 травня 2017 року, то, можливо, гарант цієї Конституції нарешті зверне увагу політичних лідерів на те, що негоже в передвиборній і будь-якій іншій гонці використовувати антиконституційне гасло? Передусім тих, із ким президент знайшов спільну мову з приводу необхідності провести ці вибори.
Це стосується і гасел про державний статус російської мови, який Партія регіонів знову винесла в топ своїх обіцянок. Щоправда, для електорату, який стомився чекати, це гасло істотно оновили — з’явився новий термін і новий формат розв’язання проблеми. «Депутат Колесниченко вніс 17 законопроектів про мову. Щоб змінити Конституцію, потрібно 300 голосів, а щоб ухвалити закон, достатньо 226 мандатів. Ми ухвалимо закони про функціонування російської мови в кожній галузі, і, коли буде наш президент, він не ветуватиме ці закони», — повідомив головний кримський регіонал Василь Кисельов. Таким чином, у регіоналів із цього питання є люфт на два-три роки.
Головна ж новина, яку обговорюють сьогодні в політичних кулуарах, — хто і як куватиме для регіоналів перемогу. Начальником передвиборного штабу призначено екс-начальника кримського главку МВС Анатолій Могильов, близький до Василя Джарти. Його було призначено після відставки міністра Ю.Луценка й звільнено з посади після його повернення на посаду глави МВС. А прославився Могильов кривавим зачищенням торговців-репатріантів із плато Ай-Петрі. Конфлікт Сімферополя і Києва навколо призначення (не питаючись ВР автономії) нового головного міліціонера Криму, схоже, дійде й до Конституційного суду. У політичних опонентів регіоналів є великі побоювання, що реваншистські устремління Могильова вкупі з його образою можуть призвести до використання негарних методів у передвиборній боротьбі. І якщо підтвердяться чутки, що «найавторитетніший» кримський депутат Олександр Мельник дуже хоче стати народним, то поєднання професійних навичок одного й другого позбавляє будь-яких ілюзій щодо мирного перебігу електоральних змагань.
Тепер поглянемо на стрункість і готовність лав опонентів незаперечних лідерів. БЮТ, як відомо, виборів не хоче. «Переможемо економічну кризу, тоді підемо на вибори, — лаконічно чеканить партійну настанову лідер кримських бютівців Андрій Сенченко. — І те, що в Криму ситуація загострюється, окремо від усієї країни не вирішити. Буде в Україні порядок — буде і в Криму спокійно. Ми жодної кампанії не ведемо».
Але готуватися до виборів кримським бютівцям і не потрібно. «Батьківщина» тут свого часу вмонтувалася в мережу громадської організації «Прозора влада», яка має приймальні із надання правової допомоги населенню в усіх містах і райцентрах (вони працюють і досі). Розгорнути на їхній базі передвиборні штаби можуть на команду «раз», тим більше що «п’ятірки» членів тервиборчкомів на місцях зберігаються, якщо потрібно — оновлюються. В арсеналі бютівців — найпотужніший медіаресурс: єдина ТРК у Криму, що має стовідсоткове охоплення території із Севастополем включно, популярний тижневик, радіостанцію і дуже добре поставлені партнерські стосунки з усіма найбільш тиражними та рейтинговими ЗМІ. До тактичних припасів також слід віднести медіапротегування (а можливо, й не тільки) однієї з проросійських організацій на чолі із Сергієм Шувайниковим, який нещадно критикує регіоналів та їхніх соратників з інших проросійських організацій за «зраду інтересів російських людей у Криму».
На останніх виборах кримські бютівці добряче попсували нерви меджлісу, який пізно спохопився, що їхній електорат надто швидко став перетікати в Блок Юлії Тимошенко. Доходило до відкритих сутичок біля біло-сердечних агітнаметів, встановлених у місцях компактного проживання репатріантів. З іншого боку, не найліпші часи переживає блок Руху й висуванців курултаю в кримському парламенті. Взаємні обвинувачення в недотриманні обіцянок (кадрових, наприклад) уже вилилися на публіку.
І тепер, коли в Києві обговорюється питання про приєднання Руху до БЮТ, три регіональні політсили перебувають у глибоких роздумах. Точніше, кримські бютівці в розмові оф-рекордс заявляють рішуче «ні» тактичному союзу з меджлісом, вважаючи його ненадійним партнером. «Згадаймо останні вибори, — говорить кримський депутат-бютівець. — Спочатку меджліс у Криму приєднався до «Нашої України», і вона розвалилася. Потім — до «НУ—НС», і вони зазнали поразки. Тепер вони приєднаються до нас, і в нас почнуться такі ж проблеми?» Трохи перебільшено, але факт: меджліс уже давно не контролює волевиявлення своїх співвітчизників, в останні вибори (а це легко прорахувати за місцями компактного проживання) голоси репатріантів розділилися на три частини: велика кількість майже в рівних частках дісталася БЮТ і «НУ—НС», інші роздрібнилися по «скарбничках» регіоналів, литвинівців, соціалістів і навіть комуністів. Водночас антитатарську тему й надалі використовуватимуть, бо ксенофобські настрої більшості населення дорівнюють проросійським. Таким чином, запитання, що здобудеш, а що втратиш від союзу із меджлісом, є. Один із лідерів кримських бютівців варіант партнерства з партіями, які ідуть із пропрезидентського блоку, бачить так. Не потрібно вливати в БЮТ нових партнерів, потрібно їм допомогти (зокрема й ресурсами) об’єднатися в окремий блок, який піде на вибори паралельною союзницькою колоною. Так би мовити, третьою силою, яка цілком реально може подолати бар’єр і увійти в коаліцію.
У меджлісі про виборчі перспективи говорять, старанно добираючи слова. «У нас договір із Рухом, але в ньому, на жаль, відбуваються складні процеси. Сподіваємося, що партія їх переборе і ще більше зміцниться, — сказав «ДТ» заступник голови меджлісу Рефат Чубаров. — Жодних різких рухів ми не робитимемо. Проте наша мета — зберегти представництво кримськотатарського народу у ВР України, але не ціною зради демократичних принципів. Ми розуміємо, що сьогодні це можливо тільки з волі головних політичних сил, а більшість із них переймається не інтересами держави, в якої є невирішена проблема цілого народу, а власними. Отже, й до кримськотатарської проблеми вони ставитимуться як до інструмента досягнення своєї мети». Рефат Чубаров допускає союз із БЮТ, але за певних умов. Перше — реальні кроки у сприянні поверненню та облаштуванню репатріантів, і друге — ухвалення законів, що забезпечують реабілітацію прав кримських татар у повному обсязі.
Від членів меджлісу довелося почути й інше. Своєю непослідовністю — стосовно кримських татар зокрема та повною відсутністю розумної і зваженої політики щодо Криму загалом — президент і його оточення спричинили втрату довіри кримських татар до помаранчевих політиків і зниження авторитету меджлісу, який друге десятиліття є чи не єдиною проукраїнською силою на півострові. І в цих закидах є велика частка правди. Як і в побоюваннях, що й пропрезидентським партіям, і БЮТу потрібні голоси, а не проблеми кримських татар.
Але голоси потрібні всім. І це яскраво продемонстрував Віктор Янукович, який несподівано взяв на себе відповідальність за дотримання прав репатріантів. «Я знаю, що в Криму ситуація особлива. У Криму наклалися міжнаціональні проблеми. Та ці проблеми створюються штучно. Всі нації мають жити в рівних умовах, і ми не допустимо дискримінації кримськотатарського народу», — заявив лідер ПРУ в Симферополі. На що Мустафа Джемілєв відразу відповів у стилі «дякуємо, не треба». Як це буває в житті — бачили в роки прем’єрства В.Януковича.
Кажуть, у середу має відбутися зустріч президента з керівниками штабів пропрезидентських партій. Чи блоку? Чи блоків? Хто його (їх) очолить у Криму — невідомо й народним депутатам від «НУ—НС». Найавторитетнішими з них для кримського виборця є, безперечно, екс-прокурор В.Шемчук, екс-начальник главку МВС і екс-постпред президента в АРК Г.Москаль та умовно кримський екс-міністр економіки Арсеній Яценюк. Для значної частини електорату — також лідер меджлісу Мустафа Джемілєв. Жоден із них на сьогодні не може чітко сказати, у складі якої політичної сили піде на вибори, якщо вони відбудуться в найближчі місяці. І чи піде? У Віктора Шемчука, приміром, є законний варіант повернутися на посаду заступника генпрокурора—прокурора Криму. На превелику «радість» кримської влади. Мустафа Джемілєв хоче піти з великої політики, але тоді, зрозуміло, його місце займе Рефат Чубаров. Таким чином, у той час, як Партія регіонів уже активно веде кампанію, а «пропрезидентські» ще не визначилися, можна прогнозувати, що по Криму, якби вибори відбулися в грудні-січні, вони проваляться з тріском.
Хоча є варіант, каже Віктор Шемчук. Ті, хто дуже хоче виборів, можуть домовитися й «розписати результати виборів на двох». Те, що люди не прийдуть на вибори в такій кількості, як це було в минулі роки, — ні для кого не новина. Отже, там, де буде залучено адміністративний ресурс, укинути потрібну для досягнення бажаного результату кількість бюлетенів — справа вже добре напрацьованої техніки.