За три дні з території визволеної Київщини вивезли 410 тіл убитих мирних жителів, прокурори та судмедексперти вже оглянули 140. Серед них жертви зі страшних знімків і відеосюжетів, котрі облетіли весь світ. Чоловіки, жінки, діти… Загиблі від осколків снарядів і куль, випущених окупантами впритул.
Учора Бучу назвали другою «Сребреницею», а загадкова руzька душа під пісні Лепса попрямувала до Пекла. Найкращий день, який тепер може настати, — покарання воєнних злочинців. Включно з російськими генералами, котрі віддають накази, солдатами, що стріляють у мирних людей, пропагандистами й артистами, які співають і брешуть на підтримку кривавого режиму.
Але для того, щоб це сталося, потрібно виконати дві умови. З одного боку — ретельно провести внутрішнє національне розслідування. З іншого — звернутися на його основі до Міжнародного кримінального суду у Гаазі. Щоб не тільки надовго сіли безпосередні вбивці та їхні командири, а й кожен коц, захарова і сімоньян, що цинічно називають геноцид українців інсценізацією, заплатили свободою за навмисне обілення дій режиму.
«Всю визволену від окупантів територію Київщини поділено на квадрати, — сказала вчора генпрокурорка Ірина Венедіктова. — Для проведення першочергових слідчих дій на території тільки Бучацького району зараз залучено понад 50 співробітників Нацполіції та прокурорів. У бюро судмедекспертизи постійно чергують прокурори, слідчі та судові експерти для проведення оглядів, розрізів і забору зразків ДНК».
Три дні у Бучі комендантська година. Завтра о шостій ранку місто відкриють.
СБУ та поліція почали працювати з неділі. Процесуальний нагляд здійснює прокуратура Київської області та заступник генпрокурора Максим Якубовський, який замінив на посаді глави «департаменту війни» Гюндуза Мамедова. Експерт із міжнародного кримінального права хоч і створив із нуля департамент, за нашою інформацією, на сьогодні не має доступу до процесу фіксації злочинів та збирання доказів. Однак це тема окремої розмови про взаємодію правоохоронців і правозахисників, які реально можуть допомогти розслідуванню й експертизі. І ми сподіваємося, що правильний формат задля Гааги буде знайдено, а прокуратура отримає і врахує матеріали, які нині активно збирають створені в соцмережах групи та громадські організації.
Один із ТГ-каналів. Жителька Бучі Антоніна Помазанко показує тіло дочки. Вона була застрелена російським солдатом першого дня окупації. Жінка вийшла за хвіртку подивитися на колону техніки, та її застрелили без будь-якої причини. Мати поховала її, як змогла, просто у дворі.
На сьогодні, за словами наших співрозмовників, є дві категорії проблем — це інфраструктурні пошкодження міст Київщини після обстрілів, які очевидні, і злочини проти мирних жителів, символом чого й стала Буча. Саме місто зруйноване не так сильно, як той-таки Ірпінь, по якому предметніше працювали російська авіація та артилерія. У Бучі «працювали» по людях. Однак уже знайдені тіла — лише верхній шар трагедії. Наступний — квартири та підвали будинків, де обхід тільки починається, а також таємні поховання.
На першому етапі, крім тіл, які після огляду правоохоронців відправляють у морги Київської області, спеціалісти фіксують місця, де було скоєно злочини, а також проводять початкове опитування свідків. Експерти визначають час і причину смерті, включно з наявністю куль, гільз, осколків тощо, аби мати доказову базу для обвинувачення. «Ми сьогодні їхали у бік Стоянки, — там дуже багато розстріляних машин із обгорілими людьми, які вистрибували з автомобілів, намагаючись урятуватися. Очевидно, що росіяни стріляли запалювальними кулями, внаслідок чого і машини, і люди загоралися…» — уточнює один із поліцейських.
Усі вбивства зразу кваліфікуються за ст.438 ККУ як порушення законів і звичаїв війни. За вбивство мирних громадян передбачено до 15 років позбавлення волі. У зв'язку з тим, що працівників СБУ не вистачає, — а це їхня пряма підслідність, — більшу частину роботи виконують саме поліцейські. У кожному з дев'яти квадратів Бучі працюють по кілька слідчо-оперативних груп. Діють і опери, і прокурори Київської області. Сили на даний момент, на думку правоохоронців, оптимальні для того, щоб зберегти й опрацювати інформацію, нічого не пропустивши. «Колони слідчих по Бучі точно ходити не будуть, — уточнює наш співрозмовник із генпрокуратури. — Правоохоронці реагують на повідомлення місцевих жителів, рятувальників та всіх, хто перебуває на місці».
Однак із виявленням нових фактів злочинів кількість оперативних груп може зрости, попереду поквартирний обхід. Крім питань стосовно конкретних злочинів, правоохоронці цікавляться будь-якими фактами, пов'язаними з діями окупантів на території міст, що були під окупацією. «Сьогодні, наприклад, ми опитували чоловіка, й він сказав, що його примушували закопувати людей. Пообіцяв показати, де вони», — розповідає наш співрозмовник із прокуратури Київської області. Є свідчення про поховання вагітної жінки, яке, однак, ще не підтверджене.
Що стосується заяви мера Бучі Анатолія Федорука про існування братської могили, де окупанти закопали понад 300 містян, то, за нашою інформацією, її теж ще не знайшли. Показана ж на відео, яке шокувало всю країну, де поховання здійснювали наші медики та комунальники, — не ідентифікована. «Там можуть бути люди, котрі загинули як від рук окупантів, так і з природних причин: внаслідок інфарктів, інсультів тощо, які сталися на тлі воєнних дій, — уточнює співрозмовник. — Понад те, не забуваймо, що йде війна і сторони обстрілюють позиції одні одних».
У зв'язку з цим через складність і безпрецедентність теми правоохоронці просять журналістів не подавати інформацію зі слів, а публікувати тільки підтверджені фактами свідчення очевидців. «Я насправді зараз скажу непопулярну річ, — уточнює співрозмовник. — Ми мусимо скрупульозно довести кожен злочин і тільки потім проводити паралелі зі Сребреницею, де загинуло вісім тисяч людей».
Буча справді за кількістю вбитих мирних громадян може виявитися меншою. Дай Боже, щоб так і було, бо жодна адекватна людина задля всіма підхопленого образу не буде засмучуватися, що кількість загиблих у Бучі не дотягне до восьми тисяч. Але це, однак, не виключає правомочності обвинувачень Росії в геноциді українців. Бо є інші міста й селища Київщини, густонаселені Маріуполь, Чернігів, Харків, Миколаїв… масштаб злочинів у яких може перевершити всі наші найстрашніші очікування. Про що буквально вчора заявив у своєму черговому відео з Пекла заступник командира «Азова».
Відсьогодні по всіх пабліках, групах і мережах будуть поширюватися контакти прокурорів, які проводять розслідування. Номер поліції й так усі знають. Правоохоронці готові приймати будь-яку інформацію. У Бучі зараз кожен місцевий житель може підійти до поліцейського й поділитися даними. Міську прокуратуру вчора намагалися відкрити, але вона поки що замінована.
Проблем насправді багато. З тими ж таки стоянками: куди забирати всі розстріляні машини (речові докази)? Багато покинутих автомобілів, поруч із якими людей немає. Це ще одне завдання — з'ясувати, чий автомобіль і що сталося з власником. Лісопосадки, куди люди могли втікати від обстрілів, заміновані. У зв'язку з цим правоохоронці також очікують великого потоку звернень про зниклих безвісти. Після того, як росіяни пішли, на жаль, почастішали випадки мародерства з боку місцевих жителів. Фіксація та запобігання цим фактам — теж пріоритет.
«Але головне зараз — терпіння і довіра до правоохоронців, — продовжує наш співрозмовник. — Судмедексперт не може за день зробити двадцять розтинів — збожеволіє. Опер не може відтоптати тридцять кілометрів. Можливі свідки не терпітимуть, якщо ми почнемо стукати до них у двері ночами. Нам треба дати можливість професійно провести розслідування. Ми в кожному разі не встигнемо ні за журналістами, ні за телебаченням. У вас один сюжет на десять хвилин, а в нас слідчих дій по цьому сюжету на кілька тижнів. Ми збираємо документи і процесуальні речі. Ми не збираємо емоції».
Що стосуться Бучі, то основна проблема в тому, що звідти майже немає полонених. Про причини всі говорять по-різному. Від того, що «росіяни як зайшли сюди тихо, так і вийшли, — основні бої розгорталися в Ірпені», і до «після побачених звірств живими орків із Бучі ніхто не випускав».
Правоохоронці, безумовно, сподіваються на відеоматеріали, на камери приватного сектора й на те, що в Бучі тоді ще було світло. Раптом так удасться когось ідентифікувати. І потім хтось упізнає те обличчя в Росії й повідомить про це, на підставі чого наші правоохоронці зможуть подати їх у міжнародний розшук. А потім і заарештувати де-небудь після прибуття на закордонний курорт.
Другий момент, на який сподіваються правоохоронці, — так зване «повітря», записи телефонних розмов, у яких можуть прозвучати зізнання в убивствах. Як ми зараз чуємо ці дикі розповіді «рятівників» своїм дружинам і матерям про мародерство в наших домівках. Тоді теж можна приблизно зрозуміти, хто це міг бути. Тим більше що назви й номери дислокації частин та їхніх командирів у спецслужб є. Але це технічно дуже непросто.
«Хоча ми будемо намагатися, — продовжує прокурор. — Зараз у Сумах у справі про вбивство сім'ї нам удалося ідентифікувати злочинця й навіть узяти його в полон. Це дуже професійно, цікаво, важливо, але дуже важко».
Що ж стосується руйнувань інфраструктури та житлових будинків — така робота теж буде вестися: огляд будинків, вилучення залишків снарядів і бомб, експертизи тощо. Але притягнутими до відповідальності, найімовірніше, можуть бути тільки взяті в полон льотчики, стосовно яких ми можемо небезпідставно припустити, що вони бомбили інфраструктуру. Артилеристів та інших притягнути складніше.
Що стосується міжнародного суду, то в цьому випадку прізвища рядових сержантів-виконавців — не ключове. За всіма міжнародними нормами, якщо вбивства мають масовий характер, основна відповідальність лежить на верховному головнокомандувачі — президентові та найвищих армійських чинах.
Президент Володимир Зеленський учора зробив низку важливих заяв у зв'язку з фактами, що розкрилися в Бучі, а також розповів про створення спеціального механізму для розслідування воєнних злочинів і злочинів проти людяності з участю міжнародних експертів. Тут важливо нагадати, що для реалізації такого механізму, а також створення реальних передумов для міжнародного осуду політичної та пропагандистської верхівки Росії Володимиру Зеленському варто оперативно підписати закон про ратифікацію Україною Римського статуту.
«Я чула цю цитату Зеленського, — коментує ситуацію голова Ініціативи Євромайдан SOS і Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. — Промову про спільну роботу національних і міжнародних спеціалістів — слідчих, прокурорів і суддів. Найімовірніше, президент має на увазі ідею створення міжнародного гібридного трибуналу, яка вже була презентована МЗС. У чому суть? Якщо ми говоримо про Міжнародний кримінальний суд, то він розслідує злочини за Римським статутом. Але, згідно зі своєю політикою, він справді акцентує увагу тільки на «великій рибі». І він вочевидь не зможе охопити всі тисячі воєнних злочинів та встановити тисячі виконавців, які власноруч скоювали ці злочини. Понад те, Міжнародний кримінальний суд зараз не має юрисдикції щодо злочинів агресії. Із чим ми насправді зіштовхнулися внаслідок вторгнення Росії в Україну.
Тому створення міжнародного гібридного трибуналу було б додатковим механізмом для притягнення до відповідальності винних. У його рамках можна було б об'єднати роботу національних і міжнародних спеціалістів. Він би об’єднував як розслідування, так і суд, узявши на себе функцію розслідування всіх кримінальних злочинів.
Звісно, у цьому випадку ще актуальнішим стає питання підписання президентом законопроєкту №2689 про воєнних злочинців, щоб гармонізувати національне законодавство і встановити в ньому відповідальність за воєнні злочини та злочини проти людяності. Бо те, що ми бачили в Бучі, Гостомелі, Ірпені, Макарові, Мотижині та інших містах і селищах Київщини, можна кваліфікувати як воєнні злочини та злочини проти людяності. Тим більше якщо ми хочемо акцентувати на системному характері цих злочинів», — сказала правозахисниця.
У чому плюс міжнародного гібридного трибуналу?
Насамперед у гнучкості моделювання, що дозволяє враховувати особливості національної правової системи, уникнувши загроз, обумовлених незнанням українського контексту. Це завжди позитивно впливає на розвиток спроможності національної судової системи. Важливий, на думку правозахисниці, і демонстративний ефект: це не віртуальний суд у Гаазі, а живий процес, який проходить усередині країни і який можуть бачити суспільство та жертви злочинів. А це — легітимність в очах суспільства, що важливо в ситуації низької довіри до правоохоронної системи України.
…Я старалася. Факти, без зайвих емоцій. Але всередині повільно і спокійно все витісняє ненависть. Що робити з цією ненавистю? Як регулювати рівень наповнення і градус загоряння? Чим згрібати її в собі і куди складувати, щоб не перетворитися на щось схоже на них? Щоб, зрештою, вийти з цієї війни собою.
Більше статей Інни Ведернікової читайте за посиланням.