Політологи стверджують, що Запоріжжя ввійшло в число областей, де адмінресурс лютував найбільше. Проте чомусь у ході виборчої кампанії так і не довелося стати свідком того, як потенційний кандидат у депутати відкрито заявив про погрози, які надходили на його адресу, про факти тиску. Нехай навіть без називання адресанта шантажу. Можна, зрозуміло, боротися за торжество ідеалів добра і справедливості, не вилізаючи з льоху. Але тоді не варто дивуватися, що добро і справедливість ніяк не восторжествують.
Успіх Партії регіонів прогнозувався. Навіть попри те, що внутрішньопартійні чвари не обминули і її. Досить згадати про відкриту непідтримку В’ячеславом Богуслаєвим кандидата на пост міського голови Запоріжжя, висунутого міською парторганізацією, і демонстративний вихід з партії його сина Олександра. Проте ні ці, ні низка інших перешкод не завадили регіоналами здобути в області практично цілковиту перевагу в місцевих радах.
На день написання цього матеріалу офіційні результати виборів іще не відомі, але вже ніхто не має сумнівів, що фракції ПР матимуть переважну більшість в обласному та практично в усіх радах нижчого рівня. За попередніми результатами виборів до Запорізької міськради на мажоритарній основі, регіонали здобули перемогу в 39 із 45 округів. З урахуванням отриманих за партійними списками 35 місць
вони мають абсолютну більшість. А наявність потенційних союзників («Сильної України», «Рідного міста» і «Фронту змін») дозволяє розраховувати на контроль над двома третинами голосів.
Результати минулих виборів регіонали цілком могли б назвати своєю безумовною перемогою, якби не зазнали приголомшливої поразки в боротьбі за пост міського голови Запоріжжя. Навіть попри те, що спочатку ситуація для них складалася дуже добре.
Наступного дня після оголошення Євгеном Карташовим своєї добровільно-примусової відставки, позачергова сесія міськради задовольнила заяву про залишення посади секретарем міськради Юрієм Каптюхом, обравши замість нього першого заступника голови ОДА, голову міської організації ПР Володимира Кальцева. Автоматично він став виконувачем обов’язків міського голови. Таким чином кандидат від регіоналів позбувся головного і найбільш небезпечного противника, якому він двічі програвав вибори в 2003-му і 2006 роках із розривом 22 і 6%. Цього разу його найближчими суперниками стали лідер запорізьких комуністів нардеп Олексій Бабурін, а також у недавньому минулому заступник голови ОДА, а нині голова міської організації «Батьківщини» Олександр Сін. Проте, за даними соціологів, їхні рейтинги у вересні були в чотири-п’ять разів нижчі. І якщо врахувати, що масштаб виборчої кампанії Кальцева за кількістю наочної агітації та присутності в медіапросторі перевершував сукупний ресурс усіх разом узятих суперників у рази, результат боротьби за крісло запорізького градоначальника бачився вирішеним. Про це свідчили й дані соціологів: 70% респондентів були переконані, що перемога дістанеться В.Кальцеву, шанси О.Сіна оцінювалися в 10%.
Та за два тижні до виборів картина істотно змінилася. Антирейтинг Сіна скоротився з 16,2% майже в 2,5 разу, а у В.Кальцева залишився практично стабільним — на рівні 26%. Очевидно, свою роль зіграла зроблена Олександром Сіном ставка на особисті зустрічі з виборцями, які проводилися чотири рази на день. Але навіть цього було недостатньо для подолання практично дворазової переваги електоральних симпатій, які мав на той час В.Кальцев. Скоріш за все, результат суперництва визначили інші причини.
За даними соціологів, питома вага виборців, налаштованих напередодні виборів проголосувати проти всіх, була критично висока — близько 11%. (До речі, підрахунок бюлетенів підтвердив цей прогноз — цей показник становив 9,5%.) Ще більша була частка тих, хто не визначився, — кожен четвертий респондент. Не доводиться сумніватися, що переважна більшість із них — прибічники колишнього міського голови Є.Карташова, який стабільно мав близько 30% симпатиків. І навряд чи були підстави сподіватися, що вони підтримають В.Кальцева, вбачаючи в ньому головного кривдника свого кумира. Отже, мотив їхнього вибору гранично простий: не стільки за Сіна, як проти Кальцева.
Нарешті, результат голосування визначила ще одну істотна обставина. Політологи попереджали: порівняно з президентськими виборами явка виборців знизиться відсотків на десять. Цю тенденцію підтверджували й соціологи: у серпні про намір прийти на вибори заявляли 67,6% опитаних запорізців, а у вересні їхня питома вага знизилася до 56,4%. Але в результаті помилилися і ті, й інші — явка виборців не досягла і 38%. Скоріш за все, значна частина електорату Кальцева вибори проігнорувала, вирішивши, що перемога їхньому кандидату й так забезпечена. А в результаті вона дісталася О.Сіну з перевагою майже в 14,6 тис. голосів.
Проте з урахуванням того, що виборча кампанія «Батьківщини» в Запоріжжі, по суті, проходила під олімпійським гаслом «Головне не перемога, а участь», цілком можливо, що несподіване щастя переможцю особливою радості не принесло. Адже підтримки 14 голосів фракції для нового градоначальника явно недостатньо, а надія на конструктивну роботу з міськрадівською більшістю дещо ілюзорна. Вже хоча б тому, що такої нищівної поразки регіонали забути не зможуть.
Як саме Олександр Сін поведеться в ситуації, що склалася, ніхто не береться прогнозувати навіть у керівництві партії, яка його висунула. У центральному офісі «Батьківщини» кажуть, що Юлія Володимирівна на нового міського голову Запоріжжя впливає дуже опосередковано. І, в разі чого, втримати його від можливого конструктивного співробітництва з регіональною більшістю навряд чи зможе.
Але поки що місцева ПР сприймає те, що сталося, як ляпас. Сказано ж було: результати виборів стануть головним критерієм оцінювання діяльності влади в регіоні. Голова ОДА Борис Петров розраховував невдовзі очолити облраду і таким чином добровільно уникнути можливої примусової відставки. Та, судячи з усього, вищі за посадою товариші його сподівання помножили на нуль...