В останній публікації з Кіровограда, посвяченій повторним виборам мера, висловлювалися побоювання, що й вони можуть закінчитися безрезультатно. Попередження виявилося занадто тонкою матерією — фінал виборів приніс такі сюрпризи, перед якими блякнуть усі попередні порушення.
Голова територіальної комісії Олег Бердников, обраний депутатами міськради нового скликання на сесії 17 травня, прийняв вольове рішення й замовив друкування бюлетенів в Олександрії. Більшість членів комісії побачила в цьому підготовку до фальсифікації й домоглася того, щоб замовити виготовлення документів суворої звітності в Кіровограді. Вийшло так, що надрукували у двох місцях. Після цього організатори виборів чітко поділилися на дві частини — «старі» й «нові». Останнього перед виборами дня розгорілася боротьба за те, хто одержить у своє розпорядження бюлетені й усю документацію. Про те, як проходило це «засідання», можна судити з того, що після нього двері, за якими точилися дискусії, виявилися зірваними з завіс. Олії у вогонь підлило рішення місцевого суду, який визнав дії територіальної виборчої комісії та її голови незаконними. Суд вирішив забрати в Олега Бердникова печатку територіальної комісії, виборчі бюлетені, всю документацію та передати їх іншому члену комісії. Але процес уже набрав такого характеру, що на судові рішення реакції не було.
Основні події розгорнулися в ніч перед виборами. Вона була сповнена пригод. Усе почалося з дзвінка, що попереджав про закладену міну. І відразу з’ясувалося, що шукати треба щось більш реальне... На підсумковому засіданні виборча комісія повністю розкололася на дві протиборчі групи. Менша з них вирішила проводити вибори. Більша пішла іншим шляхом. Олег Бердников і ще 7 членів комісії, посилаючись на наростання валу порушень... перенесли проведення виборів на 23 червня.
З таким багажем і зустріли ранок 9 червня кіровоградці. Одна частина територіальної виборчої комісії закликала поспішати на виборчі дільниці (їх у Кіровограді 131), інші повідомляли, що вибори відкладаються. Ясно, що за такої суперечливої інформації на виборчі дільниці мало хто прийшов. У повторних виборах взяло участь 32,5% виборців. Найбільше голосів одержав кандидат, підтримуваний місцевою владою, Демократичною партією та КПУ — Микола Чигрін. Друге місце посів висуванець «Батьківщини» Сергій Шевченко, третє — представник «Нашої України» Василь Ковальський, четверте — Володимир Ярошенко, чиє ім’я кіровоградці міцно пов’язують з інтересами політичної партії «Трудова Україна». Зацікавлені особи вирішили проголосити новообраним мером Миколу Чигріна, який набрав найбільше голосів. Проти цього різко заперечила частина територіальної комісії, що відкололася. Наступного дня після виборів вони розглянули скаргу кандидата в мери Володимира Ярошенка, який побачив порушення на всіх без винятку виборчих дільницях. Дії всіх виборчих комісій було визнано незаконними, а результати голосування — недійсними.
Протилежна сторона зробила свій хід, який до краю розжарив обстановку. Перед міськвиконкомом було зібрано мітинг. Його учасники зажадали, щоб Микола Чигрін, як новообраний міський голова, негайно розпочав виконувати свої обов’язки. Це завдання мітингуючі, попри протидію правоохоронних органів, виконали. Микола Чигрін, хоча територіальна виборча комісія ще не затвердила результатів голосування, зайняв кабінет мера. На цьому інцидент не вичерпався. Група мітингуючих вирішила відвідати офіс місцевої організації партії «Трудова Україна». Як з’ясувалося, аж ніяк не для того, щоб засвідчити своє шанування.
…Інтерв’ю кореспонденту «ДТ» Микола Чигрін, навколо якого вирують пристрасті, давав у залі засідань. Співрозмовник явно уникав службового кабінету, певне, розуміючи, що зайняв його не цілком законно. Сказав, що намагається не часто там бувати, а в крісло мера загалом ще не сідав.
— Чому ж тоді зважилися на таку жорстку акцію — «достроково» зі скандалом зайняти місце, яке, можливо, вам і не належить?
— Коли чесно, то тільки для того, щоб заспокоїти людей, — була відповідь.
Керуючого справами міськвиконкому Миколу Сюра автор застав за складанням доповідної вищому начальству. У ній він після «штурму» мітингуючими кабінету мера та інших приміщень пропонує обмежити дії аж надто активних хлопців-здорованів, котрі охороняють представників комерційних структур.
Після відвідин солідного та красивого, розміщеного в центрі офісу «Трудової України» автор може запевнити — погрому, як стверджує поголос, там не було. Але без жорстких методів не обійшлося. Вони проглядаються досить чітко. Прес-секретар Світлана Лобуч розповіла, як до їхнього офісу вдерлося понад сотню розлючених людей. Як вони нишпорили по всіх кабінетах, самовільно відмикаючи деякі з них, щось чи когось наполегливо шукали. Запитували, де начальство. Лише потім перелякані працівники дізналися, що шукали кудись запропалих членів міської територіальної виборчої комісії. Без їхнього благословення Чигрін не міг обійняти посаду. В офіційному документі, підписаному головою обласної організації «Трудова Україна», повідомляється, що народний депутат Ганна Антоньєва та її охоронці «провели незаконний обшук, відмикали службові кабінети, вимагали від працівників штабу передачі їм ключів від службових приміщень партійного офісу, вчиняли психологічний тиск і погрожували фізичною розправою. Незаконні дії супроводжувалися образами на адресу працівників штабу й народного депутата України Ігоря Шарова».
Схоже, мітингова стихія вкорінюється в Кіровограді всерйоз і надовго. На останньому тутешньому мітингу побував кореспондент «ДТ». Відразу впадало в очі, що без підтримки місцевої влади організувати таку масову акцію навряд чи можливо. На центральній площі міста завчасно спорудили капітальну простору трибуну, звукове забезпечення — на найвищому рівні. Мітингуючі в усних промовах і з допомогою транспарантів у всіх бідах міста звинувачували «Трудову Україну» та її лідерів, висловлювалися за негайний прихід на посаду Миколи Чигріна. Відчувалося, що було проведено копітку підготовчу роботу. В одному з найтиражніших місцевих видань — «Кіровоградській правді» в обрамленні статті з багатозначним заголовком «Жара» в Кіровограді може спалити декого з киян кіровоградського походження, або Чому новообраний міський голова не може приступити до виконання своїх обов’язків» було надруковано заяву представників політичних і громадських організацій міста. Під час мітингу активно збиралися підписи на підтримку 15 «шанованих у місті громадян». Отож, підписала заяву серед інших і Світлана Нехода, не лише лідер обласної організації «Жінки за майбутнє України», а й заступник голови облдержадміністрації. У заяві, яка, поруч із листом Президенту, стала начебто основним документом мітингу, політичну партію «Трудова Україна» звинувачено в «деструктивних діях, у тому, що «примусово утримує… вісьмох членів територіальної (міської) виборчої комісії», «перешкоджає їм виконувати свої обов’язки, чим затягує формування дієздатної міської влади». «Трудовиків» закликають «змиритися з поразкою (мається на увазі на повторних виборах мера. — Авт.) і припинити тиск на членів виборчої комісії, ЗМІ, суди».
У свою чергу, вісім членів територіальної комісії в розповсюдженій заяві пояснюють своє зникнення «постійним психологічним тиском», погрозами. Коло замикається. Настільки відверте й жорстке протистояння ще недавно близьких, мало не споріднених політичних сил спостерігається, мабуть, уперше. І обидві вони апелюють до Президента, обидві просять у нього підтримки. При цьому в конкретних питаннях організації міського життя стоять на діаметрально протилежних позиціях. «Трудовики», маючи явну перевагу в новому міському депутатському корпусі, просять гаранта Конституції втрутитися в конфлікт безпосередньо, ввести в місті пряме президентське правління. Учасники мітингів, організовуваних громадською організацією «Кіровоградщина — наш спільний дім», яка перебуває під впливом ДемПУ та КПУ, вважають, що з допомогою обласної влади спроможні самі навести порядок у місті.
Дві протиборчі сили, розгорнувши безкомпромісну боротьбу, ніби не помічають, що, крім них, є й інші учасники політичного процесу, спроможні висунути свої політичні аргументи. У цьому зв’язку слід нагадати, що, певне, найбільшою несподіванкою при підрахунку голосів після повторних виборів мера стало те, що друге місце посів молодий політик Сергій Шевченко, якому місцеві оглядачі навіть з-поміж співчуваючих дружно пророчили роль аутсайдера. На загальну думку, ця сенсація є ще одним аргументом на користь того, що найбільш прохідною фігурою серед претендентів на кіровоградського мера був знятий із реєстрації вночі перед виборами 31 березня голова «Батьківщини» Валерій Кальченко. Не маючи змоги висунути свою кандидатуру на повторних виборах, він підтримав Сергія Шевченка. Гасло «Сергій Шевченко і Валерій Кальченко — одна команда» засвідчило всю свою привабливість для кіровоградців.
Проте місту, яке вже півтора року живе в атмосфері хаосу та безвладдя, настільки потрібен міський голова, що кіровоградці, схоже, готові прийняти будь-якого. Такого перелому в настроях, цілковитої байдужості, можливо, хтось і прагнув. Проте прозирає й інше. Управлінська криза встигла вийти за межі міста. І, очевидно, одною дією — чи то обранням, чи то призначенням градоначальника — її вже не ліквідувати. Занадто багато часу втрачено. У лихоманці боротьби занадто багато встигли повідати один про одного протиборчі клани. У зв’язку з цими подіями дедалі гучніше лунають звинувачення на адресу обласної влади. Кореспонденту «ДТ» вдалося дізнатися про підготовку цілої серії акцій, спрямованих на те, щоб «потурбувати» обласне керівництво та його найпалкіших прибічників, які виявилися неспроможними посприяти наведенню в місті хоч якогось порядку. Одна з політичних сил готує прес-конференцію, де збирається озвучити свою вимогу домагатися відставки глави облдержадміністрації Василя Моцного. Оприлюднено терміни проведення зборів виборців, що мають на меті домагатися відкликання тих народних депутатів, котрі «дестабілізують ситуацію в обласному центрі».