Пам'ятаєте, як українці масово брали доларові кредити, бо відсоток за ними був нижчий, а після девальвації не могли їх повернути, оскільки основні доходи отримували в гривні?
У такій самій ситуації тоді опинився вітчизняний монополіст ДТЕК, який мав фінансові зобов'язання у валюті, а основні доходи - у гривні. Об'єднує їх не лише це - і першим, і другим у результаті допомогли нашим із вами коштом, незважаючи на те, що йшлося про особисту фінансову відповідальність.
Ситуація у ДТЕК була до банкрутства серйозною. За інформацією DT.UA, ще 2014-го Порошенко, Коломойський, Григоришин і Суркіси дійшли єдиної думки - ДТЕК "іде на розбирання". План було затверджено, але вже 2015-го Петро Олексійович почав ухилятися і вагатися, партнери захвилювалися. Києвом закрокували стрункі лави шахтарів із гаслами "Україні - українське вугілля", а Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), заявила, що терміново потрібно перейти до вільного ціноутворення на монопольному ринку електроенергії. Так зародився "Роттердам+", за версією слідства НАБУ, - перша половина угоди між Петром Порошенком і Рінатом Ахметовим. Друга половина угоди, за тією ж версією, - це купівля компанією ICU в інтересах Порошенка і з великим дисконтом облігацій компанії ДТЕК, які після впровадження "Роттердама" подорожчали на 60% і були успішно продані, легалізувавши хабар.
Витончена плата Петру Олексійовичу за порятунок ДТЕК від елітних мародерів? Бонусом - Марина Порошенко з гантелями на ахметовському телеканалі. Сплатив за "угоду" кожен із нас, адже електрика - важлива складова вартості виробництва більшості споживчих товарів, які теж подорожчали через договірняк двох олігархів.
Ні, це не єдине розслідування, фігурантом якого на сьогодні є Петро Олексійович або члени його бізнес-клубу. Цікавить правоохоронців і ймовірне розкрадання коштів "Центренерго", і виведення грошей із обленерго, і підозрілі угоди експрезидента з купівлі телеканалу "Прямий" і продажу "Кузні" на Рибальському, і, звісно, схеми давнього бізнес-партнера Порошенка Гладковського. Навідалися з обшуком і до не чужого Порошенкові Укрексімбанку, і не просто вилучили документи, а точно вказали на сейф, полицю й папку, де міститься інформація про кредитування "Укрспецекспорту", яка цікавить слідство. Прийшли й до інших банків, що працювали зі спецекспортерами. Навіть до тих, які вже закриті.
Правоохоронні органи тільки починають збирати нитки, що ведуть від найближчого оточення Порошенка до нього самого. Під збільшувальним склом опинилися всі основні фігуранти - від Ігоря Кононенка та Олега Гладковського до Макара Пасенюка та Юрія Федорова.
Однак розслідування щодо "Роттердам+" на сьогодні - чи не найперспективніше, бо ведеться з 2017-го і вже впритул наблизилося б до завершення, якби не численні спроби Порошенка його заблокувати. Саме зміна влади надала розслідуванню другий шанс. Згідно з даними DT.UA, в НАБУ нарешті отримали від СБУ важливу для слідства експертизу доцільності зміни тарифу. МЗС нарешті відправило міжнародним органам написаного ще в 2015-му листа, який підтверджує, що НАБУ можна й потрібно надавати правову допомогу, що дасть змогу, наприклад, слідчим запросити потрібну інформацію в Лондоні - місці дислокації фінансового підрозділу ДТЕК, який займається цінними паперами компанії. Зажевріла надія, що, коли справа дійде до Антикорупційного суду, її буде розглянуто неупереджено. Головне, пам'ятати, що приказка "вміла готувати, та не вміла подавати" - це про наших слідчих і прокурорів, яких у судах зустрінуть найкращі адвокати, котрі віртуозно розставляють крапки не лише над "і", а й над "ё". І професіоналізм слідства матиме першорядне значення. Утім, у НАБУ вважають, що доказів вистачить.
Фігури, фігурки та фігуранти
НКРЕКП у квітні 2016-го розробила новий порядок формування оптової ринкової ціни на електроенергію, 80% якої - вартість вугілля. Ціну вугілля вирішили визначати за поточними котируваннями індексу API2 - той самий "Роттердам". По суті, котирування API2 є еталонною ціною. І хоча ми навіть із Роттердама вугілля не возимо, логістику в котирування API2 уже закладено. Але НКРЕКП додає логістику до формули ще раз - той самий "+" до "Роттердама". Виходить, за доставку вугілля потрібно заплатити двічі. Чому? Бо для вирішення фінансових проблем ДТЕК було недостатньо просто використати котирування API2, а закласти те, чого не вистачає, безпосередньо в тариф вони не могли, оскільки в його формулі фінансові зобов'язання компанії враховані бути не можуть.
НКРЕКП визнавала, що формула є далекою від ідеалу, якщо не сказати - потворою, але пояснювала, що отриманий "надлишок" енергокомпанії нібито повинні витратити на закупівлю антрациту, дефіцит якого на українському ринку виник після окупації частини Донбасу.
Справді, з 2014 р., коли 88 вугільних шахт України опинилися на неконтрольованих урядом територіях, наші ТЕС почали гостро потребувати імпортного палива. Але диверсифікації ринків не відбулося, до початку 2017-го антрацит продовжували ввозити з шахт на неконтрольованих територіях. Потім поставки призупинили через торговельну блокаду, розпочату навіть не Порошенком, а активістами, і націоналізацію українських підприємств "владою "Л/ДНР". ТЕС почали зупинятися через дефіцит вугілля. Тобто отримані завдяки "Роттердам+" додаткові кошти на імпорт не витрачалися. Відразу після блокади холдинг ДТЕК справді наростив імпорт антрациту, але з власної ж шахти "Обухівська" в Ростовській області. Потім налагодили поставки імпорту та донбаського вугілля. У період з 2016-го по 2018-й 56–61% усього імпортного вугілля Україна завезла із РФ, переважно із втрачених нами 88 шахт.
РФ вугілля Донбасу не потребує, оскільки видобуток вугілля на кузбаському родовищі відкритим способом набагато простіший і безпечніший, аніж у донбаських шахтах. Вугілля з Кузбасу дешевше, його більше, за якістю воно не гірше. До 2014 р. у Донецькій і Луганській областях видобували близько 60 млн т вугілля на рік, причому 69% - на шахтах, що належать ДТЕК і "Метінвесту" Ріната Ахметова. Після окупації видобуток зменшився, але не зупинився. Продавати вугілля "Л/ДНР" легально не можуть через відсутність визнаних у світі документів, але можуть нелегально вивозити до РФ. Імовірно, вугілля доставляють на станцію Гуково (Ростовська обл.), звідти воно їде до прикордонного переходу Соловей (Білгородська обл.) - Тополі (Харківська обл.) і в'їжджає в Україну як імпортне вугілля з РФ. У 2017-му ми закупили російського вугілля на 1,5 млрд дол., у 2018-му - на 1,8 млрд.
І оплата логістики, закладена в "Роттердам", була б справедливою, якби Україна справді закуповувала вугілля на світових біржах, постачаючи його з різних країн світу. Але з 25 млн т вугілля, необхідних українським ТЕС, ми торік імпортували тільки 2,8 млн (11%), а до впровадження "Роттердам+" - близько 1,3 млн (5%), причому антрациту там лише половина. Зростання є, але неістотне. Основні постачальники теж не змінилися - понад 60% поставок, як і раніше, з РФ. Окрім того, частину вугілля наші ТЕС досі отримують на внутрішньому ринку.
І формула "Роттердам+" застосовується не лише до донбаського антрациту, а й до вугілля газових марок, собівартість видобутку якого вдвічі нижча, обсяги видобутку - вищі, а родовища розташовані на підконтрольних Україні територіях. Наприклад, на шахтах "Павлоградвугілля" (Дніпропетровська обл.), яке належить ДТЕК, до впровадження формули "Роттердам+" собівартість видобутку була 915 грн за тонну продукції, а після - вже 1600 грн/т. При цьому "Павлоградвугілля" є найбільшим вуглевидобувним підприємством країни, що виробляє близько 14 млн т вугілля на рік.
Саме ДТЕК, яка контролює не лише 70% ТЕС, а й 85% видобутку вугілля, отримує 80% додаткового ресурсу, що генерується формулою "Роттердам+". 2015-й компанія "ДТЕК Енерго" (об'єднує видобуток вугілля, генерацію та дистрибуцію електроенергії) завершила зі збитками у 37,4 млрд грн, у 2016-му збитки різко скоротилися до 6,7 млрд, у 2017-му - до 2,9 млрд, за 2018-й чистий прибуток компанії вже становив 5,3 млрд грн. Це добра динаміка, якщо взяти до уваги, що холдинг втратив частину підприємств після окупації Донбасу.
"Роттердам+" вигадали на догоду монополісту заради поліпшення його фінансового стану. Вигадали під керівництвом Дмитра Вовка, який із грудня 2014-го до травня 2018-го керував НКРЕКП, до того працював менеджером у компанії "Рошен", а розпочав трудову діяльність у компанії ICU, заснованій Валерією Гонтаревою і очолюваній Макаром Пасенюком - "фінансовим" другом Порошенка. Вовк "окучувати" бізнес Ахметова без "одобрямсу" чинного на той момент президента не ризикнув би. Ще один виходець із ICU Володимир Демчишин на момент розроблення "Роттердам+" очолював Міністерство енергетики та вугільної промисловості. Та не лише кадрове питання пов'язує ICU із цим розслідуванням.
Інтерес НАБУ викликає факт купівлі компанією ICU єврооблігацій холдингу ДТЕК на Ірландській фондовій біржі в момент, коли монополіст зазнавав очевидних фінансових труднощів. Скуповували папери на початку 2015-го за ціною у 35% від номіналу, продавали наприкінці 2017-го, коли їхня загальна дохідність перевищила 255%. У ICU запевняють, що всі операції були ринковими, а всі звинувачення спричинені політичним тиском. Але для слідчих спекулятивність операції є очевидною - спокуситися на цінні папери потенційного банкрута могла лише людина, котра розуміє, що незабаром справи ДТЕК значно поліпшаться. А з огляду на те, що ICU під час президентства Порошенка регулярно постачала кадри держапарату, джерела такої інформації у неї були. Недарма ж компанія за час перебування Порошенка при владі демонструвала таке стрімке зростання. Свого часу, відповідаючи на запитання головного редактора DT.UA "чому Пасенюк так часто гостює вдома у президента, навіть у вихідні?", Порошенко запевняв, що керівник ICU просто є "найталановитішим фінансистом країни". Але чи не можна пояснити його видатні таланти надійними інсайдами, отримуваними від основних полісімейкерів держави? І чи не використовував він ці інсайди, аби примножувати капітали свого друга в президентському кріслі?
Звісно, прямої відповідальності за використання інсайдерської інформації в українському законодавстві немає, але вона має там з'явитися. Насправді потрібно брати кожну угоду ICU за попередні п'ять років і шукати там сліди експрезидента та його друзів. І, мабуть, це мають робити не поодинокі слідчі НАБУ або ДБР, а міжвідомча група з якісною економічною, фінансовою і, що дуже важливо, політичною експертизою. Люди, які змогли б розгледіти не окремі елементи картини, а весь "шедевр" цілком. Напевно, він вражаючий.
І чи не тому, за інформацією DT.UA, Макар Пасенюк уже виїхав за межі України, так само, як і Дмитро Вовк, котрий вирішив, що саме час слідом за курсами в Гарварді продовжити навчання в Лондонській школі економіки?
Поїхали, але документи залишили. По-справжньому готувалися до обшуків НАБУ лише в ДТЕК, там слідчі виявили порожні шафи, "чисті" комп'ютери й нові смартфони у співробітників. Але в ICU і НКРЕКП узяток НАБУ був непоганим, і нині вся здобута інформація збирається в обвинувальні стільники. За даними DT.UA, пред'являтимуть 364-ту ККУ - зловживання владою або службовим становищем з корисливих мотивів, 368-му - одержання неправомірної вигоди і 209-ту - легалізація коштів, отриманих злочинним шляхом.
* * *
Головний меседж на зустрічі Володимира Зеленського з головою НАБУ Артемом Ситником і головою САП Назаром Холодницьким, яка відбулася місяць тому, був простим: працюватимете нормально - маєте шанс залишитися, продовжуватимете "міжвидові" розбірки - ми знайдемо, як і ким вас замінити.
Допомогло. У коридорах НАБУ витає легкий дух оптимізму, адже роботу органу було практично повністю заблоковано в останні півроку перебування Порошенка при владі, але нині відносини Бюро з іншими правоохоронними органами дещо налагодилися.
Звісно, про те, чи запрацювала система повноцінно, або ж ідеться про традиційну для українського правосуддя вибірковість, говорити поки що рано. У НАБУ, прокуратури й ДБР розпочинається сафарі: Мартиненко, Насіров, Онищенко, Розенблат, Березкін, Дубневич, Кононенко, Труханов та інші - "все таке смачне!" - величезна кількість "рухомих мішеней" залишилася без даху мандата і телефонного прикриття, але з фінансовою подушкою безпеки. Спокуса бути вибірковим велика. І у влади, і у суддів.
Дочекаємося, наприклад, оголошення підозри у справі "Укрнафти" Коломойському, яке, за інформацією DT.UA, очікується за 3–4 тижні і стане лакмусовим папірцем глибини змін. Чи видасть на-гора НАБУ цю підозру? Чи передасть її до САП, та ще й належним чином оформлену? Чи підпише її Холодницький, не з чуток знайомий із Коломойським? Чи не загальмує цього процесу Андрій Богдан? Чи не чинитиме тиску на суд Володимир Зеленський? Принаймні за Івана Баканова можна не хвилюватися - він Коломойського не любить.
З одного боку, жодного олігарха або високопосадовця в Україні ніколи не було покарано за завдані державі збитки, і прецедент є важливим і потрібним. А з іншого - якщо боротьба за справедливість обернеться вибірковими політичними переслідуваннями, антикорупційну систему, яка нині вибудовується, вкотре буде повністю дискредитовано. І це стане небезпечною спокусою для влади, істотно оновленої, але відокремленої від основних фінансових ресурсів країни і джерел їх накопичення, загостривши пролетарське бажання все відібрати й поділити.