31 серпня 2017 року адміністрація президента Трампа несподівано оголосила, що впродовж 48 годин закриє консульство Російської Федерації в Сан-Франциско.
Добу з димоходу будівлі валив дим, не характерний для спекотного каліфорнійського літа, - співробітники консульства знищували документи. Навколо кружляли вантажівки, які відвозили в невідомому напрямку техніку та апаратуру. Багато хто з політичних оглядачів тоді вважав, що рішення Трампа - хід у відповідь на скорочення Путіним кількості дипломатів США, які працюють у РФ. Але чому Трамп вибрав саме консульство в Сан-Франциско, а не в Нью-Йорку, Сіетлі або Х'юстоні? Колишні співробітники американських спецслужб стверджують, що саме в Північній Каліфорнії розташовувався основний розвідувальний центр РФ, своєрідна штаб-квартира. І не випадково, адже під боком Кремнієва долина, Стенфорд і Берклі, велика кількість оборонних підприємств, дослідних центрів і дві лабораторії з розробки ядерної зброї. Це був новий виток у шпигунському протистоянні двох наддержав. І на цьому історія себе не вичерпала.
Рік по тому, у квітні 2018-го, до санкційного списку США потрапляє президент російського інноваційного центру Сколково Віктор Вексельберг, цитуючи Мінфін США, "за підкуп чиновників, пов'язаних із проектом з виробництва електроенергії в Росії". Усі його активи в Штатах заморожені, а американським громадянам заборонено вступати з ним у будь-які ділові відносини. Цей удар по шпигунській мережі РФ у Сполучених Штатах не менш потужний, ніж закриття консульства в Сан-Франциско. Адже, судячи з усього, Сколково відіграє не останню роль у поширенні розвідувальної мережі РФ.
Вас попереджали
Ще у 2014 р. бостонський підрозділ ФБР прямо звертався до інноваційних компаній і стартапів, які співпрацюють зі Сколково і його донорами, із застереженням, що таке співробітництво може бути прихованим шпигунством із боку росіян. А агент Бостонського офісу ФБР Люсія Зіобро навіть опублікувала колонку в місцевому діловому журналі, де описала реальну загрозу співробітництва американських дослідників зі Сколково. Зокрема, вона зазначала: "Фонд (Сколково. - Ю.С.) може стати засобом, що дає можливість російському уряду одержати доступ до секретних наукових досліджень, розробок і технологій подвійного призначення нашої країни. В інституту Сколково є партнери, які потенційно зацікавлені в одержанні таких технологій, можуть отримати до них доступ і використати у своїй військовій промисловості...".
Багатьом тоді колонка Зіобро здалася надто вже алармічною, Сколково видавався всім якимось інноваційним центром, покликаним прискорити технологічний прогрес у РФ, навчити молодь, відкрити талановитим російським дослідникам доступ на американський ринок, налагодити обмін технологічними розробками, спростити пошук інвестицій. І потім, Сколково орієнтоване саме на підтримку місцевих, російських, стартаперів і дослідників. Але раціональне зерно в словах агента ФБР усе-таки було, адже прийоми та методи шпигунства розвиваються в ногу з часом, адаптуючись до сучасних реалій і набуваючи найефективніших форм для одержання доступу до потрібної інформації.
У колонці агента не йдеться про фіксування секретних креслень на фотоапарат у вигляді авторучки, йдеться про обмін російських інвестицій на доступ їхніх фахівців до технічних новинок і розробок США, їхнє навчання технологій, їхню участь в інноваційних проектах. Адже будь-якою технологією, навіть не засекреченою, треба вміти користуватися. Зберігаючи монополію на знання принципів роботи, можна залишати недоступними іншим країнам розробки, навіть не засекречуючи їх. Уряд США давно випускає частину своїх програмних продуктів із відкритим вихідним кодом. У відкритому доступі зберігаються, наприклад, основа розвідувальних баз Distributed Data Framework, програмне забезпечення для картографування WorldWind, ракетна система Core Flight, багато оборонних проектів Defense Intelligence Information Enterprise. Насамперед Сколково та венчурні фонди, які його підтримують, забезпечують навчання та інтеграцію в технологічні процеси своїх фахівців, які потім, узявши в руки ці технології, розумітимуть, як їх застосувати, удосконалити та змінити під конкретні потреби.
У Сколково є великі зв'язки та можливості в США, які дають змогу відправляти туди студентів, впроваджувати російські стартапи, обмінюватися ідеями та технологіями з провідними компаніями - партнерами фонду, у кожній з яких можна одержати інформацію про технології військового або подвійного призначення. А головне, можна здобути знання, які допомагають отриману інформацію застосувати на практиці (Cisco Systems, Microsoft, Boeing, Dow Chemical, Массачусетський і Каліфорнійський технологічні університети - лише деякі з партнерів Сколково).
Інвестиції в обмін на інформацію
Щоб дружба між ученими двох країн зміцнювалася, а доступ до американських hi-tech-технологій не обмежувався лише участю в спільних наукових конференціях, РФ вкладає чималі кошти в американську науку, фактично "купуючи" доступ до потрібної інформації. Звичайно, кошти інвестує не Сколково, центр, навпаки, створений для пошуку інвестицій. Але головними інвесторами є основні донори та засновники Сколково - компанії "Російський венчурний капітал" (RVC) і "Роснано".
Представництво RVC у США (RVC IVFRT LP) - це венчурний фонд, який є титульним спонсором стартап-ініціативи MassChallenge Массачусетського університету, з яким тісно співпрацює Сколково. Факт сам по собі цікавий, адже венчурні інвестиції, як правило, вкладаються в конкретні проекти, а MassChallenge - за своєю суттю ярмарок стартапів, покликаний лише допомогти їм знайти інвесторів або одержати гранти на розвиток.
А ще RVC IVFRT LP - це активний інвестор, що вкладає чималі кошти в американські компанії, які займаються розробкою технологій. RVC IVFRT LP разом зі своїми західними партнерами (фонди DCM VI, IVP XIII, IVP XIV і Trident Capital VII) інвестував понад 65 млн дол. у дві сотні високотехнологічних компаній США, що займаються розробкою прикладного програмного забезпечення, вдосконалюють кібербезпеку та "хмарні" обчислення.
"Роснано" не відстає від "партнера". Його окреме представництво в США за останні кілька років інвестувало понад мільярд доларів в американські компанії, які займаються нанотехнологіями, біотехнологічними та енергетичними розробками. Нещодавно в американському Politico було опубліковане розслідування "Як Кремнієва долина стала лігвом шпигунів", автор якого, ґрунтуючись на показаннях колишніх співробітників американської розвідки, стверджує, що закриття російського консульства в Сан-Франциско ніяк не послабило шпигунську мережу РФ у Кремнієвій долині, тому що Росія давно використовує альтернативні методи одержання потрібної інформації. Автор зазначає безтурботність і неготовність учених і розробників Кремнієвої долини протистояти спробам одержати інформацію як подвійного, так і військового призначення.
"Одним із потенційних механізмів, за словами трьох колишніх співробітників розвідки, є компанія "Роснано США", - йдеться в статті. За словами колишніх співробітників американської розвідки, діяльність "Роснано" у Штатах була пов'язана не тільки з купівлею технологій, а і з включенням своїх людей у групи венчурного капіталу в Кремнієвій долині, що дало можливість компанії "запустити свої щупальця в усі розробки". Посадові особи США всерйоз стурбовані контактами "Роснано" зі співробітниками, підозрюваними в шпигунстві, тому що компанію давно впроваджено в проекти розробки не лише цивільних, а й військових технологій США. Як видно, "Роснано" не могла б здійснити все це, якби не велика мережа контактів, створювана Сколково, і кадри, які вони ж поставляють.
Не скупилася на інвестиції та підтримку й компанія "Ренова", яка належить безпосередньо Вексельбергу та фінансово підтримувала не тільки Сколково, але й американські компанії, а заодно й деяких політиків США. З 2008 р. "Renova USA" тільки на "соціальні інвестиції" витратила близько 34,5 млн дол., причому в основному йдеться про проведення масових заходів і наукових виставок, а ще про фінансування програми обміну студентами в Стенфордському університеті, що передбачає приїзд та участь російських студентів у наукових дослідженнях США. Список партнерів компанії "Renova USA" і Сколково схожий до неподобства - Массачусетський технологічний, Стенфорд, Cisco Systems. А генеральний директор московської Renova Group навіть встиг паралельно попрацювати директором із міжнародного співробітництва в Сколково.
Тактика "інвестиції в обмін на знання" себе виправдовує. Велика кількість випускників Сколковського інституту науки і технологій продовжують навчання в аспірантурі за кордоном, потрапляють на роботу або в зарубіжні компанії, або в наукові центри, групи, що розвивають стартапи. Можна припустити, що в центрі російських інновацій куються кадри, за впровадження яких в американські компанії платять донори цього самого центру інновацій.
Причому, судячи з усього, йдеться не тільки про асистування в інтеграції цих "кадрів" в американське суспільство, а й про їхню неформальну підтримку. Свіжий приклад - історія Марії Бутіної, яка прибула в США за студентською візою 2016-го та була заарештована американськими спецслужбами 15 липня 2018 р. за обвинуваченням у зв'язках із російською розвідкою та роботі іноземним агентом у США без реєстрації. За матеріалами Департаменту правосуддя США, Бутіна "цілеспрямовано зав'язувала відносини з американськими посадовими особами та організаціями, які мають вплив на американську політику, з метою просування інтересів РФ". На слуханнях у Комітеті сенату США з розвідки навесні 2018 р. сама Бутіна показала, що фінансову підтримку їй протягом кількох років надавав російський мільярдер К.Ніколаєв, співзасновник московської школи менеджменту Сколково. До речі, Костянтин Ніколаєв багато років не лише працював у Сколково, а й активно інвестував кошти в стартапи Кремнієвої долини.
Нові обличчя в старій грі
Активність американських спецслужб, очевидно, не випадкова. І тема обов'язково матиме продовження. Імовірно, потрапляння Вексельберга під санкції зробило справжню пробоїну в шпигунському павутинні Сколково та компанії, адже з роз'яснення Мінфіну США випливає, що у разі взаємодії з фігурантами санкційного списку компанії та приватні особи ризикують потрапити під вторинні санкції. Для цього на допомогу санкційному Вексельбергу було запроваджено посаду співголови фонду, на яку призначили Аркадія Дворковича.
У січні 2018-го прізвище віце-прем'єра Дворковича з'явилося в так званому попередньому санкційному "кремлівському" списку Мінфіну США разом із іншими членами російського уряду, видними бізнесменами й близькими Путіну людьми. Відразу після виборів Дворковича було звільнено з посади віце-прем'єра, що може свідчити про бажання Кремля захистити його від санкцій США. Того самого дня, 18 травня, А.Дворковича, якому російська преса пророкувала велике майбутнє на посту як мінімум глави однієї з найбільших держкомпаній РФ, було призначено співголовою Сколково. Те, що Дворкович так поспішно залишив уряд, каже про його важливість для Кремля та бажання РФ вивести його з-під загрози подальших санкцій, щоб і Дворковича захистити, і зберегти для нього можливість співпрацювати з іноземними компаніями, продовжувати роботу. І те, що він одразу перейшов у компанію, пов'язану з розвитком технологій і співробітництвом з іноземними компаніями, натякає на те, що місія в екс-віце-прем'єра для Кремля більш значуща, ніж ті завдання, які він виконував в уряді.
Дворкович обійняв посаду співголови Сколково через місяць після запровадження персональних санкцій США проти Вексельберга, тобто відразу після того, як багаторічний глава фонду був позбавлений фактичної можливості співпрацювати та взаємодіяти із західними компаніями. Причому прийшов Дворкович у Сколково, за словами самого Вексельберга, "на позицію граючого тренера", щоб взяти участь не тільки у формуванні планів організації, а й у їхній реалізації. Тобто виконувати ті функції, які сам Вексельберг виконувати вже не може.
Дворкович - відносно молодий політик, економіст, радник Г.Грефа в період, коли той був міністром економіки РФ, і помічник Д.Медведєва, коли той був президентом, у минулому заступник голови уряду РФ, який курирував питання ПЕК, голова ради директорів "Российских железных дорог". На перший погляд, непоганий кандидат у "нові обличчя". Усе-таки Вексельберг - досить одіозний мільярдер і бізнесмен чистої води, а Дворкович - менеджер-інтелектуал. Але що найважливіше, Дворкович із 2010 р. був членом опікунської ради Сколково й напевно в курсі тієї місії, яку на нього покладають.
"Представлення до двору" Дворковича - не миттєве рішення, його готують ретельно, все-таки його зв'язки за межами РФ вексельбергівським у підметки не годяться, а зв'язки в його новій місії вирішують усе. Для початку Дворковича в березні 2018-го призначили головою оргкомітету Чемпіонату світу з футболу в РФ. Це унікальна можливість значно розширити коло міжнародних знайомств і налагодити контакти.
У червні ж Дворкович заявив, що має намір брати участь у виборах президента ФІДЕ. На перший погляд, рішення несподіване, посада не хлібна, особливо для людини, яка свого часу займалася питаннями ПЕК і РЖД. Та і з шахами Дворковича пов'язує хіба що той факт, що його батько свого часу був міжнародним шаховим арбітром. Але бажання очолити ФІДЕ таке сильне, що його вже було викрито в кількаразових спробах підкупу й тиску на ряд шахових федерацій, щоб заручитися їхньою підтримкою на майбутніх виборах у жовтні. За чутками, сам міністр закордонних справ РФ просив своїх колег в інших країнах "посприяти" обранню Дворковича на посаду голови ФІДЕ.
Відповісти на запитання, навіщо Дворковичу ФІДЕ, досить просто: федерація об'єднує близько двох сотень національних асоціацій - непоганий пул для налагодження контактів. Особливо якщо врахувати той факт, що США - одна з небагатьох країн світу, в якій шахи переживають ренесанс, а не занепад, активно залучаючи в збірну гравців з інших країн (більше, ніж будь-яка інша країна світу), проводячи величезну кількість внутрішніх чемпіонатів і беручи активну участь у міжнародних турнірах. Не дивно, що пік популярності шахів у США збігся з піком зацікавленості РФ у тому, щоб саме її представник продовжив очолювати ФІДЕ. Від часів КДБ, що тотально контролював цей вид спорту та використовував радянських шахістів як агентів, російські спецслужби не втратили навичок.
Набагато складніше дати відповідь на запитання: навіщо ФІДЕ Дворкович? На сьогодні санкції Сполучених Штатів на нього не поширюються. Але його прізвище як члена уряду вже фігурувало в "кремлівській" доповіді Мінфіну США. І те, що Кремль, аби зберегти "дієздатність" Дворковича, оперативно його з позиції віце-прем'єра змістив, ще не гарантує, що з розвитком шпигунського скандалу він не опиниться під черговими санкціями як багаторічний функціонер, а тепер ще й керівник Сколково. При цьому на посту глави ФІДЕ Дворкович хоче змінити також ставленика Москви Кірсана Ілюмжинова, який потрапив під санкції США в справі Сирії ще 2015-го. По суті, обравши Дворковича, ФІДЕ отримає "молоду" копію Ілюмжинова, наступивши знову на ті самі граблі, причому двічі, - у перспективі Дворкович також ризикує опинитися під санкціями Штатів, адже його прихід у Сколково випадковістю не назвеш, якщо згадати, як майстерно Кремль захищав його від санкцій США.
Та й сама історія про hi-tech-шпигунів тільки починається. 21 серпня Bloomberg опублікував заяву президента Microsoft Бреда Сміта про те, що його компанія виступає з ініціативою Microsoft AccountGuard, покликаною підвищити кібербезпеку в США, а також з аналогічним проектом Cybersecurity Tech Accord. За словами Сміта, російське шпигунство в США не просто не припиняється, а поширюється ще більшими темпами, курируване напряму російським урядом.
А Національний центр контррозвідки та безпеки при Управлінні США з питань національної розвідки днями опублікував звіт про економічне шпигунство в кіберпросторі (див. PDF-файл). У ньому зазначається, що Росія продовжить "агресивні спроби вкрасти інтелектуальну власність США й буде використовувати для цього не тільки кіберпростір, а й інші методи". Йдеться про залучення російських як комерційних, так і наукових установ для співробітництва зі США, а також про залучення російських мігрантів із передовими технічними навичками в американські компанії для розвідки на користь РФ. Особливу увагу, на думку експертів із безпеки, треба приділити іноземним технологічним компаніям, зокрема російським, які співпрацюють із американськими компаніями, як приватними, так і державними, за можливості обмеживши їм передачу будь-якої інформації. У свою чергу, центр контррозвідки переконує, що зробить усе від нього залежне для скорочення можливостей hi-tech-шпигунства в США. У чому немає сумнівів.
Сподіваємося, згодом багато, на перший погляд, збігів вишикуються в цілком логічні закономірності, а на багато запитань буде дано відповіді. Чи тільки бажанням розвивати технологічний прогрес керуються російські венчурні фонди, активно фінансуючи західну науку? І чому країна, яка десятиліттями боролася з відпливом мізків, нині робить усе, щоб ці мізки перетікали в західні компанії? Була фінансова активність Вексельберга філантропією чистої води, чи все-таки в обмін на інвестиції він отримував інформацію та міг впливати на політику однієї з наддержав? І з якою метою Кремль так наполегливо намагався відвести від санкційного удару Дворковича, свідомо понижуючи його на посаді призначенням співголовою Сколково? Якій меті він має послужити, та яку роль для нього визначила правляча верхівка Росії? А головне, чи виключно науковий інтерес переслідує РФ, наполегливо розширюючи свою присутність у Кремнієвій долині США?