Одна з найбільш рентабельних і тіньових галузей української економіки - виробництво спирту та алкоголю - стоїть на порозі тектонічних зрушень. У якому стані перебувають сьогодні «Укрспирт» і галузь загалом? Оцінити ситуацію нам допоможуть матеріали перевірок Антимонопольного комітету України та Державної фінансової інспекції. Попри масштабну програму з детінізації ринку алкоголю, мільярди, як і раніше, пливуть повз бюджет.
У розвитку «Укрспирту» й алкогольної галузі у 2012 році можна відзначити цілу низку позитивних тенденцій.
По-перше, різко зменшилися обсяги «чорного» нелегального виробництва контрафактної горілки. Звісно, дивно про це писати, але факт: працівники Державної податкової служби, які багато років «дахували» виробництво контрафактної горілки, тепер усе-таки прикрутили кран для нелегального алкоголю. Експерти наразі оцінюють обсяг контрафактної горілки не більше ніж у 10-15%, порівняно з 40% у 2011 році.
По-друге, податкова почала контролювати дотримання на ринку мінімальних роздрібних цін (МРЦ). Якщо ще рік тому на ринку вільно продавалася контрафактна горілка за цінами, нижчими від мінімальної роздрібної, то тепер у вільному продажі у великих містах такої горілки немає. Нагадаємо, що жорсткі дії фіскальних органів були пов’язані, зокрема, і з розслідуваннями DT.UA стосовно тіньового алкогольного ринку, за результатами яких прокуратура порушила три кримінальні справи.
По-третє, від «кураторства» ДП «Укрспирт» відсторонені кримінальні структури.
По-четверте, уперше за кілька років в Україні стійко зростає легальне виробництво алкоголю. За січень-травень 2012 року, порівняно з аналогічним періодом 2011-го, воно збільшилося на 13,6%. Це не означає, що українці стали пити більше горілки та коньяку, це означає, що частина ринку, яка пішла в тінь, вирішила знову легалізуватися.
По-п’яте, ДП «Укрспирт» отримало новий ринок - виробництво біоетанолу, причому держава забезпечила попит таким самим чином, як і у випадку зі спиртовою монополією. 19 червня Верховна Рада прийняла Закон «Про використання моторних палив з вмістом біокомпонентів», який передбачає обов’язкове додавання біоетанолу в усі види бензину в Україні з 2014 року. Не буде перебільшенням сказати, що «Укрспирт» і вся алкогольна галузь України стоять на порозі великої приватизації й рішучої зміни правил гри.
Позитив, безперечно, є. Але підстави для оптимізму тьмяніють, якщо подивитися на ці успіхи з критичної точки зору.
1. Незважаючи на падіння «чорного» контрафактного виробництва, значно зростає «сірий» ринок. Найпоширеніша схема ухиляння від сплати податків - фальсифікація акцизних марок. Замість горілчаних марок деякі виробники купують дешевші винні й підробляють їх під горілчані. Підробки виготовляються в промислових масштабах. Таким чином, горілка продається за мінімальною роздрібною ціною, дозволеною законом. Вирішити проблему міг би простий контроль над збутом у торговельних мережах. Але бізнес побоюється проводити розслідування проти торговельних мереж, а фіскальні органи поки що не мають бажання закрити всі податкові діри в алкогольній галузі. До речі, генеральний директор «Кримської горілчаної компанії» Джонатан Вейл відзначив збільшення тіньового виробництва, починаючи з травня 2012-го.
2. DT.UA проаналізувало, скільки втрачає бюджет України від неефективної політики у спиртогорілчаній галузі. Для існування «сірого» ринку наразі створено серйозні економічні передумови. Річ у тому, що встановлена в 2011 році мінімальна роздрібна ціна горілки 26,1 грн. нині перебуває на межі рентабельності виробництва пляшки горілки. За цей час подорожчав спирт у ДП «Укрспирт», зросла вартість пакувальних матеріалів. Усе це дозволяє тримати мінімальні роздрібні ціни на «сіру» горілку, за якими великі легальні бренди працювати не можуть.
Проект підвищення МРЦ на горілку надійно похований у надрах Кабміну. Хоча, відповідно до плану, ще навесні мінімальна ціна півлітрівки мала зрости до 30,5 грн. Але буцімто з політичних міркувань уряд вирішив мінімальні ціни на горілку не підвищувати - через наближення виборів. До виборів можуть підскочити ціни на бензин, хліб - на все що завгодно, та допустити зростання цін на горілку влада вважає категорично неприйнятним. Усе-таки важливий засіб агітації, як не крути…
Скільки недоотримує бюджет України? Не будемо сперечатися, треба підвищувати МРЦ чи ні, платитимуть громадяни зайві 4 гривні за пляшку чи перейдуть на самогон. Для порівняння просто поглянемо на сусідню Росію. Там із 1 липня мінімальна роздрібна ціна пляшки горілки становить 125 руб., або, за курсом, 30,64 грн. Це на 4,54 грн. більше, ніж МРЦ в Україні. При цьому в Росії триває стійке зростання легального виробництва, а в червні російська алкогольна промисловість поставила дев’ятирічний рекорд із виробництва горілки за місяць. Таким чином, підвищення МРЦ у країнах, де сильно п’ють, не призводить до падіння виробництва, - споживання знижується дуже повільно.
Але значно більш вражаючим для української влади є порівняння ставок акцизного збору. У Росії з 1 липня акциз становить 300 руб. за літр етилового спирту - це 75,43 грн. за курсом. А в Україні - всього 45,85 грн.! Скільки отримував би бюджет України, якби в нас застосовувалися російські ставки акцизного податку і були підвищені мінімальні роздрібні ціни на горілку? У 2011 році бюджет країни від акцизу на спирт отримав 4,501 млрд. грн. При цьому, за оцінкою Мінфіну, 40% ринку перебувало в тіні, і втрати через ненадходження податків становили ще 2 млрд. За російськими ставками, бюджет України отримав би як мінімум 8 млрд. грн. А за умови легалізації ринку - і всі 12 млрд. Тобто, навівши порядок на ринку й підвищивши мінімальні роздрібні ціни та податки до рівня сусідів, у бюджет можна було б залучити додатково стільки ж коштів, скільки приніс продаж монополіста вітчизняного зв’язку «Укртелекому»! Правда, слід мати на увазі, що в РФ високі податки і вищий бар’єр МРЦ поєднуються із захистом легальних виробників від демпінгового «сірого» виробництва. Тому в ціні російської горілки питома вага податків значно вища, ніж у ціні української. Одна з основних причин низької податкової віддачі виробництва горілки в Україні - державний монополіст ДП «Укрспирт».
3. «Укрспирт» поступово переходить у сферу компетенції групи Олександра Януковича та Сергія Арбузова. Але менеджери залишаються ті самі, які входили до керівництва ДП упродовж останніх двох років. Новий директор Олександр Харт обіймав посаду першого заступника генерального директора. Зберіг крісло і його попередник Віктор Панков. На представленні нового керівника 13 червня перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Олександр Сень сказав: «Перед Олександром Хартом ми ставимо завдання завершити реформування спиртової галузі і сформувати цивілізовані правила гри на ринку спирту. При цьому для заступника гендиректора «Укрспирту» Віктора Панкова основним напрямом роботи має стати нарощування виробництва біоетанолу та наведення порядку у сфері незаконного обороту спирту. Як відомо, Віктор Анатолійович - нафтовик із серйозним досвідом у галузі, його робота повинна мати результати уже в найближчому майбутньому».
ДП «Укрспирт» веде судову війну проти DT.UA. І слухняні (та добре забезпечені) судді Печерського суду штампують абсурдні рішення на користь «Укрспирту». Назвати керівників «Укрспирту» шахраями ми в газеті не можемо. Однак про рівень компетентності й моралі панів Панкова та Харта сказано в рішенні Антимонопольного комітету України та в акті перевірки Державної фінансової інспекції України. Антимонопольники у травні наклали рекордний, 200-мільйонний штраф на «Укрспирт». Як повідомляє прес-реліз АМКУ, у якому висунуто конкретні претензії на адресу «ефективних менеджерів із серйозним досвідом роботи», у 2010 році «Укрспирт» збільшив щоквартальні відрахування на утримання свого управлінського апарату з 1,4 до 4% чистого доходу виробників етилового спирту від реалізації продукції (так звані комісійні)!
А вже в 2011 році «Укрспирт» прописав в умовах договорів винагороду в розмірі 15% - про цей обурливий факт, до речі, DT.UA писало на три місяці раніше від АМКУ. За висновком Антимонопольного комітету, внаслідок неправомірних дій «Укрспирту» відпускні ціни на етиловий спирт необґрунтовано зросли, і таким чином підприємство отримало 120-150 млн. грн. незаконних доходів. Нагадаємо, що, за підсумками 2011 року, «Укрспирт» отримав близько 90 млн. грн. доходів, незважаючи на взяті кредити та «незаконні доходи». Дикість, звісно, яка в Європі не обмежилася б констатацією факту, а вилилася б для держави у мільярдні компенсації збитків та суд над винними.
Матеріали перевірки Державною фінансовою інспекцією України держпідприємства «Укрспирт», що опинилися в розпорядженні редакції DT.UA, просто шокують: «Під час перевірок було виявлено непоодинокі випадки, які можуть свідчити про штучне доведення до банкрутства… Зокрема, ДП «Луцький спиртогорілчаний комбінат» (Волинська область), через нестягнення простроченої дебіторської заборгованості за сумнівними договорами, укладеними з комерційними структурами на поставку нафтопродуктів на суму понад 76 млн. грн. і за пошук та придбання для підприємства об’єктів нерухомості на суму 57 млн. грн., зазнало збитків на суму понад 133 млн. грн… Кілька підприємств концерну «Укрспирт» допустили наднормативне списання палива, тепла та електроенергії, сировини і ферментів, що може свідчити про виробництво ними неврахованого спирту… На ДП «Липницький спиртовий завод» (Житомирська область), яке не працює понад півроку, наднормативне споживання електроенергії становило 177800 кВт∙год., а газу - понад 393 тис. кубометрів».
«Укрспирт» попросту проїдає доходи держави від спиртової монополії. Які результати? В інтерв’ю ЗМІ Сергій Атамась, керуючий партнер британської консалтингової компанії Kreston, повідомив: «На початку 2010 року вартість декалітра спирту становила 61 грн., а 2012 року - вже 150 грн. Підвищення цін на кінцеву продукцію, що відбувається внаслідок цього, негативно позначається на ринковій кон’юнктурі: розвивається тіньовий горілчаний ринок і зростає виробництво фальсифікату». На жаль, попри зростання вартості спирту у 2,5 разу, зазначені доходи пішли явно не в державний бюджет.
4. Говорити про повну легалізацію ринку передчасно. Ця легалізація не має нічого спільного з конкурентоспроможністю й відкритістю за європейськими стандартами. Джерела DT.UA у Державній податковій службі надали неофіційні дані про те, що, завдяки окремим керівникам цього відомства, ряд провідних горілчаних компаній недоплачує в бюджет ПДВ на сотні мільйонів гривень. Наведена таблиця наочно ілюструє суми несплат провідними алкогольними компаніями, яких ми не можемо назвати до офіційного підтвердження нашої інформації. (Назви компаній умовні.)
Таким чином, за підсумками 2011 року, бюджет недоотримав ПДВ на 360 млн. грн., а за перші п’ять місяців 2012-го - на 117 млн. Цього не можна пояснити перенесенням сплати податків на інший період. Згідно з Податковим кодексом, акцизний податок входить у базу оподаткування ПДВ. У будь-якого легального виробника алкоголю, навіть якщо він працює з нульовою рентабельністю, має виникати 20-відсотковий ПДВ. ПДВ з акцизного податку, що входить у собівартість продаваної продукції, з інших витрат, які входять у собівартість, при оплаті яких не виникає податкового кредиту (зарплата, наприклад).
Сподіваємося, що керівництво ДПС дасть офіційну оцінку наведеним у статті фактам. І, паралельно з наведенням порядку у сфері своєї компетенції, вживе нарешті заходів із припинення махінацій у сфері сплати ПДВ.
При тому що вирішити проблему несплати ПДВ зовсім нескладно. Підказуємо: чому б Кабміну, наприклад, не зобов’язати всіх виробників горілки оплачувати 20% від розрахованої суми акцизного збору як авансовий платіж із ПДВ? Зрозуміло, якщо хтось у відомстві Олександра Клименка зацікавлений, щоб ці гроші надходили саме у державний бюджет.
5. 13 червня народний депутат Павло Климець (близький до горілчаного виробника «Олімп») зареєстрував законопроект про приватизацію державного підприємства «Укрспирт».
Очевидно, що структурні зміни та створення, по суті, з нуля ринку споживання біоетанолу - це перші конкретні провісники майбутньої приватизації. Однак дивно, що, тим часом як ставляться жорсткі терміни щодо стратегії реформи «Укрспирту» з метою випуску біоетанолу, чомусь досі немає стратегії виробництва спирту! Точніше, у 2010 році в інтерв’ю «ДТ» міністр АПК М.Присяжнюк таку стратегію реформування пообіцяв розробити й презентувати. Але, вочевидь, забув, бо концепція реформи «Укрспирту» так і не була представлена.
Чи потрібна приватизація ДП «Укрспирт»? Безумовно, після того безладу, який чинився в «Укрспирті» не тільки останні два роки, а всі попередні роки незалежності, виробнича база держпідприємства розвалена повністю. Окремі підприємства, модернізовані за кошти горілчаних компаній, котрі орендують потужності, ситуації не змінюють. Два сучасні заводи з виробництва спирту зі штатом сто осіб могли б без зусиль замінити всю спиртову галузь - 80 заводів і 12 тис. працівників. Але для цього необхідні великі приватні інвестиції, яких держпідприємство зі своїми жалюгідними економічними показниками залучити, звісно ж, не зуміє. Щоб припинити дотувати з бюджету спиртових шахраїв, держава має зосередитися не на самостійному виробництві спирту, яке перетворилося на величезну корупційну аферу, а на функціях контролера й регулятора, на жорсткості фіскальної політики. Спиртова монополія держави себе не виправдала. Демонополізація галузі перекладе тягар зниження собівартості на приватних виробників. А держава зможе спокійно збільшити податкову віддачу у бюджет від горілки, як мінімум, до російського рівня, тобто приблизно на 40%.
«Укрспирт» і виробництво спирту та біоетанолу в Україні потребують насамперед публічного аудиту, розробки й публічної презентації стратегії розвитку галузі, повної заміни керівництва держпідприємства людьми, в котрих є бодай зачатки професіоналізму та здорового глузду. Шахраї ніколи не проведуть реформи, на це просто безглуздо розраховувати. Чи все так і задумано? «Укрспирт» доведений до такого стану, коли приватизація монополіста видається єдиним розумним виходом із ситуації. Якщо реформу «Укрспирту» не провести, то доведені до банкрутства державні спиртзаводи буде продано за копійки, а одна з найбільш рентабельних галузей національної економіки опиниться на межі знищення і відкриття внутрішнього ринку для закордонних виробників.